Постанова

від 16.11.2020 по справі 908/989/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 року м.Дніпро Справа № 908/989/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М .О.(доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Іванова О .Г .

при секретарі судового засідання Ковзикові В .Ю .

Представники сторін:

від Дніпропетровської обласної прокуратури: Карпенко О.І., посвідчення №051256 від 24.10.2018 р., прокурор відділу;

від позивача: Сосніна Л.І., ордер серія АА №026140 від 04.11.2019 р., адвокат;

представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2019р. у справі №908/989/19

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Галина» , смт. Якимівка, Запорізької області

до відповідача Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, смт. Якимівка, Запорізької області

за участю Прокуратури Запорізької області .

про визнання права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Селянське (фермерське) господарство «Галина» звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про визнання права постійного користування на земельну ділянку площею 50, 0га , розташовану на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355100:07:008:0001, зазначену у Державному акті на право постійного користування землею серії І -ЗП № 001346, виданого 22 лютого 2000 року на ім`я ОСОБА_1 , за Селянським (Фермерським) Господарством «Галина» (72503, смт. Якимівка, Якимівського району Запорізької області, вулиця Центральна, 105/1, код ЄДРПОУ 30911751).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.08.2019 у справі №908/989/19 позовні вимоги задоволенні. Визнано право постійного користування на земельну ділянку площею 50,0 га, розташовану на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355100:07:008:0001, зазначену у Державному акті на право постійного користування землею серії І -ЗП № 001346, виданого 22 лютого 2000 року на ім`я ОСОБА_1 , за Селянським (Фермерським) Господарством Галина .

Рішення суду мотивоване тим, що набувши статусу юридичної особи з дати одержання державного акта на право постійного користування землею (22.02.2000), С(Ф)Г Галина стало фактичним землекористувачем .

Із змісту правовідносин, які виникли між фізичною особою ОСОБА_1 (засновник фермерського господарства), Фермерським господарством Галина та Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, слідує, позивач набув статусу юридичної особи з моменту одержання державного акту на постійне користування земельною ділянкою . Враховуючи, що з дати оформлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, С(Ф)Г набуло статусу юридичної особи, а його засновник ОСОБА_1 не змінила статусу - члена фермерського господарства, цілком логічно, що саме юридична особа звернулась до господарського суду з позовом про визнання право постійного користування на земельну ділянку . Юридична особа звернулась до власника землі - Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області з відповідною заявою, не порушуючи при цьому права комунальної власності на земельну ділянку .

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2019р. у справі №908/989/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що за наслідками опрацювання вказаного рішення суду встановлено, що воно винесене з порушенням норм процесуального права (статей 4, 20, 45, 73, 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України), неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 13, 14 Конституції України, статей 78, 81, 92, 116, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство", статей 15, 16 Цивільного кодексу України), а також неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Прокурором зазначено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у відповідача права постійного користування на спірну земельну ділянку. На думку прокуратури право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов`язане з особою, котрій дано таке право згідно з Державним актом на право користування земельною ділянкою, та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб. Як за чинним на час створення С(Ф)Г "ГАЛИНА", так і за діючим законодавством України, фермерські господарства не мають права постійного користування земельною ділянкою.

Апелянт звертає увагу на те, що Якимівська селищна об`єднана територіальна громада, зазначена відповідачем не є юридичною особою і не є органом місцевого самоврядування, отже не може бути стороною у справі відповідно до статей 4, 45 Господарського процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі прокурором наводяться також підстави представництва органів прокуратури інтересів держави у даній справі.

Прокурор вказує, що у спірних правовідносинах вбачається порушення економічних інтересів територіальної громади селища Якимівка та принципу рівності доступу громадян та суб`єктів господарювання до земельних ресурсів.

На підставі статей 116,124, 134 Земельного кодексу України позивач міг набути право використання спірною земельною ділянкою лише отримавши її в оренду за результатами земельних торгів, на яких мав бути визначений конкурентний розмір орендної плати за землю від 3% до 12% від нормативної грошової оцінки землі. Разом з тим, господарство отримало земельну ділянку поза конкурсною процедурою, на підставі оскаржуваного судового рішення. С(Ф)Г "ГАЛИНА" обійшло обов`язкову процедуру передачі земель комунальної власності виключно на підставі конкурсу, чим здобуло незаконні переваги при отриманні землі, а місцевий бюджет не отримує належний дохід у вигляді земельного податку.

Також прокурор вказує, що Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, яка діє від імені Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади, в порушення статті 19 Конституції України, самостійно не вживає заходів спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, що підтверджується позицією Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

У відзиві на апеляційну скаргу Якимівська селищна рада зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355100:07:008:0001 площею 50.00га, що розташована на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області і яка передана у постійне користування ОСОБА_1 для створення Селянського (фермерського) господарства "ГАЛИНА", була передана з державної власності від ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області та прийнята до комунальної власності Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади за Актом від 22.12.2018р. та рішенням Якимівської селищної ради від 18.01.2019р. № 51 разом з іншими земельними ділянками, позначеними в Додатку до Акту. Державна реєстрація права власності на зазначену земельну ділянку відбулась 24.01.2019р .

За доводами відповідача, як представника інтересів власника - Якимівської об`єднаної територіальної громади, якій належить право розпорядження майном комунальної власності, не вбачає підстав для перегляду рішення господарського суду Запорізької області в даній справі, оскільки визначений права постійного користування за Селянським (фермерським) господарством ГАЛИНА не зачіпає прав власності, якими володіє територіальна громада в особі Якимівської селищної ради: права комунальної, а не державної власності. Тому підстави захисту прокуратурою порушених прав, тим більш державних, відсутні .

За доводами Селянського (фермерського) господарства «Галина» наведеними у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що прокурор в даній справі не зазначив законні та обгрунтовані підстави для звернення з такою апеляційною скаргою в інтересах держави . На думку позивача, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Право прокуратури на представництво інтересів територіальних громад нормами ст. 131-1 Конституції України не передбачено, що виключає її повноваження представляти в суді інтереси місцевих рад . За відсутності інтересу держави, представляючи в судах місцеві ради та подаючи позови від їх імені, прокурори здійснюють захист інтересів територіальної громади, а не держави, що суперечить чинному законодавству .

Позивач стверджує, що Якимівська селищна рада, будучи органом місцевого самоврядування відповідно до норм Конституції, норм Закону України Про місцеве самоврядування , ст.12 Земельного кодексу України розпоряджається землями територіальної громади .

На думку позивача, у даному випадку відсутні порушення інтересів територіальної громади, оскільки спірна земельна ділянка, що перебуває у постійному користуванні, є і буде надалі комунальною власністю цієї громади, яка отримує і буде отримувати плату за цю землю до бюджету ОТГ. Тим більш, що платником податку на землю було і є Селянське (фермерське) господарство ГАЛИНА - користувач, а не ОСОБА_2 .

Отже, представляючи в судах місцеві ради та подаючи позови від їх імені, прокурори здійснюють захист інтересів територіальнЬї громади, а не держави. Також прокурор повинен довести, в чому полягає порушення прав та інтересів сторони, яку він представляє .

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №908/989/19 за апеляційною скаргою Прокуратури Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2019р. та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2019 на 12:00.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.11.2019р. у судовому засіданні оголошено перерву на 02.12.2019р. на 12:00.

У судовому засіданні 02.12.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів Березкіної О.В., Іванова О.Г.) провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Дарміна М.О., суддів Березкіної О.В., Іванова О.Г.) поновлено провадження у справі №908/989/19 за апеляційною скаргою Прокуратури Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2019р. у справі №908/989/19. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 23.09.2020 о 12:00 год.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В. на підставі розпорядження керівника апарату суду №1739/20 від 22.09.2020 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

Ухвалою суду від 22.09.2020 колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г., справу №908/989/19 прийнято до свого провадження.

23.09.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.10.2020 на 12:00 год. Надано сторонам можливість надати суду відповіді на питання.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.11.2020 о 12:20 годин, через проходження суддів Антоніка С.Г. та Іванова О.Г. навчання у Національній школі суддів України з 26.10.2020 по 30.10.2020.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4900086064648.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, згідно з Порядком ведення державного реєстру судових рішень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. за № 740, кожна фізична або юридична особа має загальний доступ до судових рішень, внесених до Реєстру. Відкритий доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється цілодобово та безоплатно через офіційний веб-портал ДСА.

Таким чином, представники сторін мають можливість ознайомитись з текстами процесуальних документів по вказаній справі в державному реєстрі судових рішень.

Беручи до уваги, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для її розгляду у судовому засіданні, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

16.11.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

22 лютого 2000 року на ім`я Новікової Галини Іванівни виданий Державний акт на право постійного користування землею, серія І -ЗП № 001346 на підставі рішення Якимівської районної Ради народних депутатів Якимівського району Запорізької області від 30 липня 1998 року № 6, на земельну ділянку площею 50, 0 га в межах згідно з планом .

Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 02.

22 грудня 2018 складений акт приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, за яким Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2302/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передає із державної власності, а Якимівська селищна об`єднана територіальна громада Якимівського району Запорізької області приймає у комунальну власність Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки загальною площею 7794, 6845 га згідно з додатком .

Акт є підставою для державної реєстрації права на вказані у додатку земельні ділянки комунальної власності Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади .

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 24.01.2019 проведена державна реєстрація земельної ділянки кадастровий номер - 2320355100:04:001:0009 (площа - 50, 0307 га), форма власності - комунальна, власник - Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області (код ЄДРПОУ 20508999).

Станом на 11.02.2019 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, земельна ділянка з кадастровим номером 2320355100:07:008:0001 площею 50 га з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, правокористувачем зазначена - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

25 лютого 2019 Селянське (Фермерське) Господарство Галина (код ЄДРПОУ 30911751) звернулось до Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади (код ЄДРПОУ 20508990) із заявою про визнання право постійного користування земельною ділянкою площею 50, 0 га, розташованою на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355100:07008:0001, зазначену у Державному акті на право постійного користування землею серії 1-ЗП 001346, виданого 22 лютого 2000 року на ім`я Новікової Галини Іванівни, за Селянським (Фермерським) Господарством Галина .

Листом № 10/414-Г від 01.03.2019 Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області повідомила заявника, що форма власності вказаної земельної ділянки - комунальна, про що свідчить номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: 30062342 від 28.01.2019. Можливість переходу обов`язків землекористувача земельної ділянки площею 50, 0000 га кадастровий номер 2320355100:07:008:0001, від громадянина, якому вона надавалась на підставі державного акту на право постійного користування землею, до селянського (фермерського) господарства Галина , вирішується судом .

Також, сторонами до матеріалів справи надані копії таких документів: - рішення Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (двадцять друга сесія сьомого скликання) № 1 від 16 травня 2017 Про добровільне об`єднання територіальних громад , яким вирішено повноваження Якимівської селищної ради, Якимівського селищного голови припинити з моменту набуття повноважень новообраними органами місцевого самоврядування, селищним головою Якимівської селищної ради територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного об`єднання. Правонаступником активів і пасивів (зобов`язань) Якимівської селищної ради визначити Якимівську селищну раду територіальної громади, утвореної внаслідок добровільного об`єднання; - акт приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018, згідно з пунктом 1 якого Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 21.12.2018 № 8-2302/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передає із державної власності, а Якимівська селищна об`єднана територіальна громада Якимівського району Запорізької області приймає у комунальну власність Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки загальною площею 7794, 6845 га згідно з додатком . Цей акт із вказаним наказом є підставою для державної реєстрації права на вказані у додатку земельні ділянки комунальної власності Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади .

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді -доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

22 лютого 2000 року на підставі рішення Якимівської районної ради народних депутатів Якимівського району Запорізької області від 30 липня 1998 року № 6 ОСОБА_1 виданий Державний акт на право постійного користування землею, серія І-ЗП № 001346. Відповідно до вказаного акту земельна ділянка, розташована на території Якімівської селищної ради площею 50,0 гектарів надана у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заявами по суті справи , відповідно до частини 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, є : позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

З позицій сторін, які викладені в заявах по суті вбачається, що сторонами визнається той факт, що ОСОБА_1 було створено Селянське (фермерське) господарство "ГАЛИНА". Державна реєстрація та включення до Єдиного державного рестру підприємств та організацій України відомостей відбулося 01.06.2000р., підприємству присвоєно ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності НОМЕР_2 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за громадянин кою ОСОБА_1 28.01.2019р. Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадасту зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 2320355100:07:008:0001 площею 50 га за адресою: Запорізька область, Якимівський район, Якимівська селищна рада для ведення фермерського господарства.

21.12.2018 за №8-2302/15-18-СГ Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області видано наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", пунктом 1 якого передано Якимівській селищній об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання - передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7794,6845 га, які розташовані на території Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади Якимівського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком. У Додатку зазначена і спірна земельна ділянка.

22.12.2018 за Актом приймання-передачі земельних ділянок Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області відповідно до наказу від 21.12.2018 №8-2302/15-18-С передало із державної власності, а Якимівська селищна об`єднана територіальна громада Якимівського району Запорізької області прийняла у комунальну власність земельні ділянки загальною площею 7794,6845 га згідно з Додатком.

25 лютого 2019 Селянське (Фермерське) Господарство Галина (код ЄДРПОУ 30911751) звернулось до Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади (код ЄДРПОУ 20508990) із заявою про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 50, 0 га, розташованою на території Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, кадастровий номер 2320355100:07008:0001, зазначену у Державному акті на право постійного користування землею серії 1-ЗП 001346, виданого 22 лютого 2000 року на ім`я ОСОБА_1 , за Селянським (Фермерським) Господарством Галина .

Листом № 10/414-Г від 01.03.2019 Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області повідомила заявника, що форма власності вказаної земельної ділянки - комунальна, про що свідчить номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності : 30062342 від 28.01.2019. Можливість переходу обов`язків землекористувача земельної ділянки площею 50, 0000 га кадастровий номер 2320355100:07:008:0001, від громадянина, якому вона надавалась на підставі державного акту на право постійного користування землею, до селянського (фермерського) господарства Галина , вирішується судом.

25.04.2019р. у зв`язку з відмовою Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області визнати за С(Ф)Г "ГАЛИНА" право постійного користування земельною ділянкою, останнім було подано відповідну заяву до господарського суду.

При подані позовної заяви позивач виходив з того, що з моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась заміна землекористувача у відносинах, щодо яких виник спір, а саме фізична особа вибула зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце в силу вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" зайняло створене фермером фермерське господарство. Тобто, виникає ситуація, коли де-юре землекористувачем є фізична особа - засновник і зазвичай голова селянського (фермерського) господарства, а де-факто - саме селянське (фермерське) господарство, як юридична особа. У чинному Земельному кодексі України і Законі України "Про фермерські господарства" не передбачено, що фермерські господарства можуть мати у своєму складі земельні ділянки на праві постійного користування. Таке положення не дозволяє фермерському господарству планувати, ефективно використовувати землю, а громадянам - передавати ці землі у спадщину спадкоємцям, які бажають продовжити ведення фермерського господарства.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу встановлення та підтвердження правового статусу, на підставі якого позивач здійснює користування означеною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Земельними відносинами згідно статті 2 Земельного кодексу України є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина перша статті 3 Земельного кодексу України).

За приписами частин 1, 3, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 41 Конституції України громадянам надано право для задоволення своїх потреб користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 Цивільного кодексу України).

Частинами першою, другою статті 4 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) - станом на час передання спірної земельної ділянки у користування) встановлено, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають: обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Відповідно до частини другої статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Частинами п`ятою, шостою статті 7 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) передбачено, що у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

За частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (частина перша статті 23 Земельного кодексу України (в редакції від 06.04.1999).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції від 04.11.1999- на час створення С(Ф)Г) "ГАЛИНА") визначено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником (частина друга статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство").

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею.

За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Таким чином, вищенаведеними нормами законодавства встановлено, що на момент надання земельної ділянки фізичній особі ОСОБА_1 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення С(Ф)Г надавалась не як - громадянці України, а як голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Після проведення державної реєстрації такого господарства користувачем земельної ділянки є саме фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Отримання спірної земельної ділянки в постійне користування саме з метою створення фермерського господарства підтверджується відміткою в Державному акті на право постійного користування землею, в якій зазначено мету (призначення) наданої земельної ділянки: "для ведення селянського (фермерського) господарства".

Вказаний акт на право постійного користування землею, рішення, яке було підставою для його видачі і державна реєстрація С(Ф)Г "АГРІС" як юридичної особи - наразі є дійсними (чинними), в судовому порядку не скасовані.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що

юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно приписів статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто інші юридичні факти не можуть розглядатися як підстава припинення права користування зазначеною земельною ділянкою.

Суд першої інстанції встановив, що за дати оформлення земельної ділянки С(Ф)Г "ГАЛИНА" набуло статусу юридичної особи, а його засновник ОСОБА_1 не змінила статусу - члена фермерського господарства, в зв`язку із чим саме юридична особа звернулася до суду з позовом про визнання права користування земельною ділянкою, не порушуючи при цьому комунальної власності на неї. Із змісту правовідносин, які виникли між фізичною особою ОСОБА_1 (засновником фермерського господарства), Фермерським господарством Галина та Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області, слідує, що право постійного користування на земельну ділянку не перейшло автоматично до юридичної особи, у зв`язку з чим С(Ф)Г Галина і звернулось до власника (розпорядника) земельної ділянки.

Колегія суддів частково погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з таких мотивів.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17 вказано: "Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України".

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України №973-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону).

З наведених норм вбачається, що і на цей час можливість створити громадянином фермерське господарство перебуває у тісному зв`язку з отриманням фізичною особою земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З 01.01.2002 набув чинності новий Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ. Право постійного користування земельною ділянкою було визначено частиною 1 статті 92 Кодексу, як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 31 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2017-в редакції на момент смерті землекористувача) було встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до частини другої статті 92 Земельного кодексу України (в редакції від 01.01.2017) встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Отже, на сьогодні чинним законодавством не передбачено право громадян і юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування.

За пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Положення вищенаведеного пункту щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення визнано неконституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. №5-рп/2005.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 вказує, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

За змістом статті 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) може входити, зокрема право користування землею.

Підстави припинення користування земельною ділянкою наведені у статті 141 Земельного кодексу України. Такими підставами є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18, ще раз наголошує, що з дати реєстрації фермерське господарства, набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника.

Звернення С(Ф)Г "ГАЛИНА" до Якимівської селищної об`єднанної територіальної громади із заявою про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою у зв`язку з заявою засновника фермерського господарства - Новіковою Г.І., якій була надана у постійне користування земельна ділянка. При цьому засновник юридичної особи та сама юридична особа тісно пов`язані між собою, тим, що є зв`язок між правосуб`єктністю як фізичної особи та її як засновника юридичної особи.

Таким чином, відповідні права та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, на даний час зберігаються за цією юридичною особою.

Колегія суддів відхиляє позицію прокурора, за якою у даному випадку земельна ділянка залишається на праві постійного користування за фізичною особою ОСОБА_1 , що по суті суперечить меті створення фермерського господарства, як суб`єкта господарювання, та зазначеним вище висновкам Верховного Суду.

Відповідні доводи прокурора, що з моменту введення в дію нового Земельного кодексу України, фермерські господарства повинні звернутись до відповідних органів самоврядування із заявою про виділення земельних ділянок на праві приватної власності або в оренду, оскільки спірна земельна ділянка вже знаходиться в постійному користуванні фермерського господарство і право користування на неї не припинялось визнаютья помилковими.

Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За вказаних обставин і правових норм, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач по цей час має законне право на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Щодо того чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, колегія суддів виходить з наступних мотивів.

За змістом наведених позивачем та встановлених судом у цій справі обставин, позивач убачає порушення своїх прав насамперед у відмові відповідача - Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області в визнанні його прав і проведенні відповідних змін в кадастровій документації про те, що право користування земельною ділянкою наразі належить не фізичній особі - ОСОБА_1 , а створеній нею юридичній особі - С(Ф)Г "ГАЛИНА", і таким чином невизнанні за останнім такого права використання спірної земельної ділянки.

У даній справі із позовною заявою звернулось С(Ф)Г "АГРІС" до Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади про визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань така юридична особа, як "Якимівська селищна об`єднана територіальна громада", не значиться.

Відповідно до положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районі ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Положеннями частини 4 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" передбачено, що з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою. У порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні. Міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом.

Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Так рішенням Якимівської селищної рад Якимівського району Запорізької області від 14.12.2017 №7 "Про реорганізацію сільських рад, що увійшли до Якимівської селищної ради Якимівської селищної територіальної громади" розпочато процедуру реорганізації ряду юридичних осіб - сільських рад, розміщених на території Якимівського району Запорізької області шляхом приєднання до Якимівської селищної ради (код ЄДРПОУ 20508999).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на спірну земельну ділянку площею 50,0307 га, кадастровий номер 2320355100:07:008:0001, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, форма власності - комунальна, 28.01.2019 зареєстровано за Якимівською селищною радою Якимівського району Запорізької області.

Виходячи з наведеного, саме Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області є юридичною особою та саме вона має діяти від імені Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади у спірних правовідносинах.

Таким чином, Якимівська селищна об`єднана територіальна громада є суб`єктом спірних правовідносин, але від її імені правомочності сторони в судовому процесі як юридична особа має вчиняти Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області.

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву та відзиву на апеляційну скаргу, відповідач фактично не підтримує позиції прокурора та його вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачена можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

За частиною третьою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 визначено, що під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області заступник прокурора Запорізької області виходив з того, що Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області спірна земельна ділянка була передана у комунальну власність Якимівській селищній об`єднаній територіальній громаді.

В силу приписів статей 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, саме Якимівська селищна рада Якимівского району Запорізької області, яка є юридичною особою має діяти від імені Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади, а відтак органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі, оскільки основою будь-якої держави є нормативно-правові акти, які є обов`язковими до виконання.

Також, на думку прокуратури, у спірних правовідносинах вбачається порушення економічних інтересів територіальної громади селища Якимівка та принципу рівності доступу громадян та суб`єктів господарювання до земельних ресурсів.

Так прокурор вважає, що С(Ф)Г "ГАЛИНА" порушено статті 116, 124, 134 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка отримана фермерським господарством у постійне користування на підставі оскаржуваного судового рішення, поза конкурсною процедурою за результатами земельних торгів, на яких мав бути визначений конкурентний розмір орендної плати за землю від 3% до 12% від нормативної грошової оцінки землі. Як наслідок, завдяки цьому позивач обійшов обов`язкову процедуру передачі земель комунальної власності виключно на підставі конкурсу чим здобуло незаконні переваги при отриманні землі, а місцевий бюджет не отримує належний дохід у вигляді земельного податку. Так, відповідно до інформації Якимівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області розмір плати за користування спірною земельною ділянкою С(Ф)Г "ГАЛИНА" складає 6921,39 грн. за рік. Відповідно до Довідника показників нормативно грошової оцінки сільськогосподарських угідь в Україні станом на 01.01.2019, розміщеного на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, нормативно грошова оцінка 1 га ріллі по Запорізькій області становить 24984 грн. Таким чином, нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 728567,95 грн. Отже, виходячи із мінімальної ставки 3% від нормативної грошової оцінки землі, орендна плата за спірну земельну ділянку у разі її передачі в оренду мала становити 21857 грн.

Наведене на думку прокурора свідчить про порушення інтересів держави одразу у кількох сферах, що є підставою для втручання прокурора у спірні правовідносини з метою захисту інтересів територіальної громади, як власника спірної земельної ділянки комунальної форми власності, права якої порушено, внаслідок винесення незаконного рішення суду.

Однак зазначений орган місцевого самоврядування, в порушення статті 19 Конституції України самостійно не вживає заходів, спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, що підтверджується листом визнанням позовних вимог, а також неявкою уповноваженного представника у жодне судове засідання.

Оскільки власник спірної земельної ділянки комунальної власності самостійно не вживав заходів спрямованих на відновлення порушених прав територіальної громади, в силу статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура Запорізької області взяла на себе обов`язок представництва інтересів держави в особі Якимівської селищної ради Якимівского району Запорізької області.

Щодо підстав представництва Дніпропетровською обласною прокуратурою у справах органів прокуратури Запорізької області з урахуванням організаційних змін та їх реформування, то на підставі наказів Генерального прокурора "Про загальній засади організації роботи в органах прокуратури України" від 07.08.2020 №365, "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді" від 21.08.2020 №389 та "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" від 03.09.2020 №410 прокурори Дніпропетровської обласної прокуратури мають право забезпечувати участь у справах за позовами прокуратур інших областей у Центральному апеляційному господарському суді, який розташований у м. Дніпро.

З урахуванням встановленого вище суд апеляційної інстанції вважає помилковими твердження позивача, що органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування, оскільки останні не наділені повноваженнями органів виконавчої влади.

Суд звертає увагу на зміст статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює не тільки орган державної влади, а і орган місцевого самоврядування

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Згідно статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста (стаття 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За статтею 327 Цивільного кодексу України територіальна громада є власником комунального майна.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності .

Територіальні громади реалізують своє право власності на землю безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (стаття 80 Земельного кодексу України).

Згідно статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, у тому числі сільськогосподарського призначення, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, надання у власність або користування для всіх потреб віднесено до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Таким чином, Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області є належним уповноваженим органом на здійснення захисту інтересів Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади.

В той же час прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 також висловлено правову позицію представництва інтересів держави прокурором в суді відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, щодо обґрунтування та доведення прокурором бездіяльності компетентних органів та наслідків недотримання прокурором установленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі №800/490/15 (провадження №21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень-це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Тому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

В підтвердження бездіяльності Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області прокурор в апеляційній скарзі послався на позицію селищної ради, викладену в відзиві на позовну заяву від 29.05. 2019 №05/1023.

Як встановлено з матеріалів справи і пояснень позивача і Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області спірна земельна ділянка була передана з державної власності від Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області до комунальної власності Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади Якимівського району Запорізької області за Актом приймання-передачі від 22.12.2018.

18.01.2019 Якимівською селищною радою прийнято рішення №51 про прийняття земель з державної власності до комунальної власності і 24.01.2019 проведена реєстрація прав власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які зазначені в Додатку до Акту.

Отже, на момент ухвалення рішення суду спірна земельна ділянка вже була комунальною власністю територіальної громади, а не держави. Порушення інтересів і Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області відсутнє, оскільки земельна ділянка є і надалі буде комунальною власністю, яка отримує плату за землю.

Платником податку на землю було і є С(Ф)Г "ГАЛИНА". Саме фермерське господарство, а не фізична особа ОСОБА_1 , як правильно встановлено судом першої інстанції, після державної реєстрації фермерського господарства, є належним користувачем земельної ділянки.

З відзиву Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області слідує, що орган місцевого самоврядування не заперечує проти оформлення прав фермерського господарства на земельну ділянку. Більш того наголошує, що фактичний користувач, яким є С(Ф)Г "ГАЛИНА", є добросовісним платником податків та інших обов`язкових платежів, регулярно сплачує земельний податок до місцевого бюджету, у розмірі значно більшому, ніж той, який би сплачувала фізична-особа - користувач.

Колегія суддів погоджується з такою позицією відповідача, оскільки наразі позивач вже правомірно використовує означену земельну ділянку на праві постійного користування, яке було надано на невизначений термін, та не зобов`язаний в майбутньому поза власною волею змінювати підстави такого використання, зокрема укладати договір оренди цієї земельної ділянки, інакше як у випадках встановлених законом.

Таким чином, прокурором при оскаржені рішення суду першої інстанції в даній справі не доведено порушення інтересів держави та Якимівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, як власника земельної ділянки, а визнання за позивачем права постійного користування на спірну земельну ділянку не порушує та не обмежує права громади в особі відповідача щодо земель громади. Матеріали справи не містять документів, які б свідчили про порушення прав цього органу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені прокурором в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не спростовують правильності головного висновку суду цьому спорі.

Разом із цим колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на актуальну на час вирішення цієї справи правову позицію, яка висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16 вересня 2002 року у справі №908/2484/18, та врахувати, що у іншій справі за подібних до цієї справи правовідносинах, суд касаційної інстанції фактично погодився, що обраний позивачем такий спосіб захисту порушеного права як "визнання права користування на земельну ділянку" за позовом фермерського господарства за обставин, коли голова фермерського господарства звернувся до Головного управління Держгеокадастру із заявою про визнання права постійного користування земельною ділянкою тим самим свідомо відмовляється від наданого йому як фізичній особі права користування на користь фермерського господарства - є можливим за обставин, коли невизнання права фермерського господарства на постійне користування такою земельною ділянкою є суто формальним, тобто пов`язаним із відсутністю у позивача державної реєстрації такого права саме за фермерським господарством.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частин 1 - 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частин 1 - 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, на які вказував прокурор, не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті спору.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати в сумі 2881,50 грн. (т.1 а.с.130) на оплату судового збору, понесені позивачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на апелянта у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2019р. у справі №908/989/19 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 29.08.2019р. у справі №908/989/19 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 881,50 грн. покласти на Прокуратуру Запорізької області (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-А, код ЄДРПОУ 02909973)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному в порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2020

Головуючий суддя М .О. Дармін

Суддя О .Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік