Вирок
від 25.11.2020 по справі 199/687/20
АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/687/20

(1-кп/199/219/20)

ВИРОК

іменем України

25 листопада 2020 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12014040630002254 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2014 року, у відношенні обвинуваченого:

ОСОБА_3 , який народивсяу 1949році груднімісяці 24дня умісті Дніпрі,громадянина України,українця,зареєстрованого тафактичного проживаючого,у квартирі АДРЕСА_1 ,із вищоюосвітою,одруженого, наутримані малолітніхта непрацездатнихосіб немаючого,раніше несудимого -

у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 272 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

потерпіла ОСОБА_5

представник потерпілої ОСОБА_6

обвинувачений ОСОБА_3

захисник ОСОБА_7

представник цивільних відповідачів ТОВ «Гідрофундаментбуд», ТОВ «Гідробудпроект» - ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом визнанодоведеним,що ОСОБА_3 , відповідно до наказу № 5-к від 03.05.2012 виданого генеральним директором ТОВ «Гідробудпроект», ЄРДПОУ 30660211 ОСОБА_8 , був призначений на посаду начальника будівельної дільниці.

Згідно з наказом № 15 від 05.02.2013 «Про призначення співробітника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідйомних кранів МКГ-25БР», виданого генеральним директором ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_8 , відповідальним співробітником за безпеку проведення робіт вантажопідйомних кранів МКГ-25БР призначено начальника дільниці ОСОБА_3 .

Відповідно до посадової інструкцієї начальника дільниці ТОВ «Гідробудпроект» від 05.02.2013 ОСОБА_3 мав наступні обов`язки:

-здійснювати керівництво і забезпечувати виконання завдань будівельною дільницею;

-забезпечувати будівельну дільницю необхідною кількістю робочих відповідних спеціальностей і кваліфікацій;

- забезпечувати будівельну дільницю механізмами, конструкціями, матеріалами та готовими виробами, згідно з графіком виконання робіт;

- здійснювати систематичний контроль за якістю робіт і якістю матеріалів, що надходять, виробів і конструкцій та їх зберігання;

- здійснювати необхідні заходи з охорони праці, техніки безпеки, промислово-санітарної та пожежної безпеки;

- брати участь в розробці місячних графіків і планів виробництва робіт, калькуляцій трудових витрат, контролювати їх виконання;

- інструктувати виконробів, майстрів, бригадирів і робочих щодо безпечних методів ведення робіт і дотримання правил пожежної безпеки та охорони праці;

- подавати заявки на спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, засоби колективної захисту та оснащення необхідними для безпечного виконання робіт на ділянці і забезпечувати робочих засобами індивідуального захисту і безпечну роботу засобів колективної захисту на ділянці;

- не рідше одного разу на 10 днів спільно з майстрами та бригадирами перевіряти стан техніки безпеки і охорони праці на ділянці;

- своєчасно повідомляти вищестоящі органи про нещасні випадки на виробництві, брати участь в розслідуванні їх в встановленому порядку, забезпечувати виконання заходів щодо запобігання виробничого травматизму і вести контроль за своєчасним їх виконанням;

- забезпечувати безпечне ведення технологічного процесу, експлуатаційного обладнання та технологічної оснастки, стійку і безаварійну роботу ділянки, безпечне проведення газонебезпечних, вогневих та інших робіт підвищеної небезпеки;

- здійснювати контроль за роботою субпідрядних організацій;

- контролювати і забезпечувати виконання підлеглим персоналом вимог нормативних документів, наведених в їх посадових інструкціях.

Окрім цього, 19.08.2014 між ТОВ «Гідрофундаментбуд», ЄРДПОУ 33115796 в особі директора ОСОБА_9 та ОСОБА_3 було укладено цивільно-правовий договір відповідно до якого останній, починаючи з 19.08.2014 також приступив до роботи на ТОВ «Гідрофундаментбуд» та виконував обов`язки начальника дільниці по веденню пальових робіт.

Згідно з укладеним вище договором, з відома директора ОСОБА_9 , в період часу з 19.08.2014 по 20.10.2014 на ОСОБА_3 було покладено наступні зобов`язання:

-виконувати обов`язки начальника дільниці по веденню пальових робіт;

-оформлювати виконавчу документацію;

-виконувати проведення інструктажів з охорони праці та техніки безпеки.

Таким чином, ОСОБА_3 , з відома директора ОСОБА_8 , працював на підприємствах ТОВ «Гідробудпроект» та ТОВ «Гідрофундаментбуд» на посаді начальника дільниці по веденню пальових робіт та мав забезпечувати безпечне ведення технологічного процесу, експлуатаційного обладнання та технологічної оснастки, стійку і безаварійну роботу ділянки, безпечне проведення газонебезпечних, вогневих та інших робіт підвищеної небезпеки, здійснювати контроль за роботою субпідрядних організацій, контролювати і забезпечувати виконання підлеглим персоналом вимог нормативних документів, наведених в їх посадових інструкціях, а також виконувати проведення інструктажів з охорони праці та техніки безпеки

Далі, 08.10.2014 відповідно до протоколу № 1 зборів учасників ТОВ «Гідробудпроект» головою проведених зборів ОСОБА_10 за участю секретаря ОСОБА_9 , на підприємстві постановлено вчинити наступні дії, а саме: розібрати кран МКГ-25 БР та здати на металобрухт, а основні вузли залишити як запасні частини. У зв`язку із перебуванням директора ОСОБА_8 у відпустці, доручити з 10.10.2014 начальнику дільниці ОСОБА_3 організувати розібрання крану МКГ-25 БР.

Після цього, 09.10.2014, в нічний час доби (більш точного часу в ході судового розгляду встановити не виявилося можливим), ОСОБА_3 будучи начальником будівельної дільниці «Гідрофундаментбуд» зателефонував копрівнику ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та надав усне завдання з`явитися 10.10.2014, о 8 год. 00 хв. на виробничу територію ТОВ «Гідробудпроект», яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул. Варварівська, 32 та здійснити роботи по розібранню монтажного крану типу МКГ-25 БР.

Окрім цього, ОСОБА_3 достовірно знаючипро те,що машиніст крану ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та копрівник ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не мають трудових відносин з ТОВ «Гідрофундаментбуд», також зателефонував останнім і надав усне завдання вийти разом з ОСОБА_11 на виробничу територію ТОВ «Гідробудпроект» для спільного виконання вказаної вище роботи по розібранню монтажного крану типу МКГ-25 БР.

В цейже час, ОСОБА_3 ,будучи обізнаним,що роботипо розібраннюмонтажного кранутипу МКГ-25БР відповіднодо п.2«Переліку робітз підвищеноюнебезпекою»,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від26.10.2011року №1107відносяться доробіт зпідвищеною небезпекою,працюючи відповіднодо своїхпосадових обов`язків та укладеного цивільно-правового договору від 19.08.2014 на посаді начальника будівельної дільниці ТОВ «Гідробудпроект» та ТОВ «Гідрофундаментбуд» мав забезпечити на робочих місцях умови праці згідно з нормативно-правовими актами з питань охорони праці, а також контроль за виконанням вимог законодавства робітниками з охорони праці, як це передбаченого ст.ст. 13,15,17,18 ЗУ «Про охорону праці» та п.п. 5.2, 5.3. «Посадової інструкції начальника дільниці».

Проте, ОСОБА_3 внаслідок власної бездіяльності, порушуючи зазначені вище вимог законодавства про охорону праці, 10.10.2014 на виробничу територію ТОВ «Гідробудпроект», яка розташована за адресою: м.Дніпро, вул. Варварівська, 32 не з`явився, безпечні умови праці, як керівник таких робіт не забезпечив.

В результаті, 10.10.2014 машиніст крану ОСОБА_12 та копрівники ОСОБА_13 і ОСОБА_11 прибули на базу ТОВ «Гідробудпроект», після чого перегнали кран типу МКГ-25 БР на рівну поверхню виробничої території. Далі, машиніст крану ОСОБА_12 опустив стрілу крану, а копрівники зняли крюкву-обойму, змотали вантажний трос та барабан лебідки. В свою чергу, ОСОБА_13 перебував позаду крану та перекладав кабель, яким кран був підключений до електромережі, щоб він не потрапив під гусениці крану.

Далі, після невеликої перерви ОСОБА_11 дав команду ОСОБА_12 підняти стрілу крану, щоб завести монтажні «козли», оскільки у місці встановлення монтажних «козлів» відстань від поверхні ґрунту до стріли крану становила 915 мм. Виконавши команду ОСОБА_12 підняв стрілу та перейшов у машинне відділення перевірити намотку троса на барабан.

В цей час, ОСОБА_11 не підставивши монтажні «козли» самостійно вибив нижні конусні пальці стріли крану, внаслідок чого сталося роз`єднання секцій стріли, яка впала на ОСОБА_11 .

В результаті ОСОБА_11 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: згинальні та розгинальні, з ушкодженням пристінкової плеври, множинні переломи ребр, розриви крижова-клубових зчленувань, перелом крижі, рвано-забиті рани на гомілках, відкриті переломи кісток гомілок та стоп, до 500 мл рідкої крові у грудній та черевній порожнинах, розповсюджені свіжі субарахноїдальні крововиливи, субплеварні та розповсюджені свіжі крововиливи у легеневій перенхімі, свіжі інфільтруючи крововиливи у субепікардіальній жировій клітковині, масивні крововиливи на задній поверхні глотки, середостінні,прикореневих ділянках легень, у біля нирковій клітковині, плями ОСОБА_14 на внутрішній поверхні серця, морфологічні ознаки шокової реакції у нирках та печінці, численні синці та садна на тілі. Смерть ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала від сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася множеними переломами ребр, переломами кісток тазу, відкритими переломами гомілок та стоп, розривами та стисненням внутрішніх органів з кровотечею у грудну та черевну порожнини, та яка ускладнилась розвитком травматичного шоку, що підтверджується морфологічними змінами внутрішніх органів,які були виявлені на розтині, та при їх мікроскопічному дослідженні.

Демонтаж башто-стрілового обладнання (стрілового) крану монтажного МКГ-25БР був проведений не у відповідності з вимогами нормативних актів з питань охорони праці.

Невиконання вимог нормативно-технічних актів при виконанні технологічної операції пов`язаної з демонтажем стріли монтажного крану МКГ-25 БР, допущеними з боку наступних осіб:

-начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 , в частині не забезпечення на робочих місцях умов праці згідно з нормативно-правовими актами з питань охорони праці; не забезпечення контролю за виконанням вимог законодавства робітниками з охорони праці як це передбачено ст.ст.13, 15, 17, 18 ЗУ «Про охорону праці» та п.5.2, п.5.3 «Посадової інструкції начальника дільниці»;

-машиніста крану ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 , в частині невиконання вимог керівництва по експлуатації кранів та недотримання вимог безпеки під час виконання робіт і відволікання на сторонні справи, під час виконання дорученої роботи, як це передбачено п.1.4, п.3.1 «Інструкції з охорони праці №10» Для машиниста крана» та п.7.1 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ», щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу;

-копрівника ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_11 в частині недотримання технології ведення робіт по демонтажу стріли крана як це передбачено п.3.5, п.3.6, п.3.8 «Інструкції з охорони праці №9 для копровщика», ст.14 ЗУ «Про охорону праці» та п.7.1 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ», щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу.

Забезпечення виконання правил охорони праці та безпеки життєдіяльності при демонтажі башто-стрілового обладнання (стрілового) крану монтажного МКГ-25 БР, було покладено на особу начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 .

Обставинами, що обумовили настання досліджуваного нещасного випадку, є недотримання з боку посадових осіб ТОВ «Гідрофундаментбуд», нормативно-технічних вимог з охорони праці при плануванні та підготовці до виконання робіт підвищеної небезпеки та відсутність на виробничому майданчику відповідального керівника цих робіт - начальника дільниці ОСОБА_3 .

Дотримання з боку як посадових осадових осіб ТОВ «Гідрофундаментбуд», так і виконавців робіт, вимог вищевикладених нормативно-технічних актів з охорони праці дозволило б уникнути у даній виробничій ситуації настання досліджуваного нещасного випадку.

Дії (бездіяльність) як начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 , машиніста крана ОСОБА_12 , та і самого постраждалого копрівника ОСОБА_11 , з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настання події нещасного випадку.

Необережні дії ОСОБА_3 , що виразились у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людини, кваліфікується за ч.2 ст.272 КК України.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 усуді. Як пояснив ОСОБА_3 суду, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених вище, він визнає повністю і у вчиненому кається. Не оспорюючи фактичні обставини справи обвинувачений, підтвердив обставини про час і місце вчиненого ним кримінального правопорушення. ОСОБА_3 пояснив, що дійсно у 2014 році він працював начальником будівельної дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» та ТОВ «Гідропроектбуд». 10.10.2014 року відбулася подія, коли внаслідок придавлення стрілою крану загинув копрівник ОСОБА_11 . На місці проведення робіт його не було. Вину за ч.2 ст. 272 Кримінального кодексу України визнає. Все було так, як викладено у обвинувальному акті. Окрім того, прохав врахувати його розкаяння, похилий вік, пом`якшуючі обставини та документи що характеризують його позитивно, та звільнити його від покарання на підставі закону України «Про амністію у 2016 році».

Потерпіла ОСОБА_5 показав суду, що її чоловік ОСОБА_11 влаштувався на підприємство ТОВ «Гідробудпроект» у 2004 році, помічником машиніста, до розбірки крану він взагалі не мав ніякого відношення, а так як посадові особи підприємства економили грошові кошти на працівниках, роботи виконували усі, повідомлення про виклик на роботу він отримував в усній формі. Її чоловік та ОСОБА_15 постійно конфліктували. Зранку її чоловіка викликали на роботу, а вже близько 10.00 години ранку її чоловік помер. Чоловік працював на підприємстві 10 років і хто як-ніяк знав і виконував правила техніки безпеки, якби на підприємстві постійно проводилися б інструктажі, то такої ситуації не трапилося. Останні 4 місяці її чоловік взагалі не отримував заробітної плати, тому він перебував на її утриманні, навіть на його поховання у неї не було грошових коштів, вже потім ОСОБА_3 привіз 5000 гривень, однак цих коштів взагалі не вистачило. На протязі усього життя вона ніколи не страждала хворобами, а після цих подій, на фоні таких страждань та стресів у неї сталась гіпертонічна криза 2 ступеню та ще багато різних хвороб.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що ОСОБА_3 на підприємстві був його керівником, ОСОБА_3 дав йому завдання підготувати кран до розборки на наступний день, при цьому у поміч йому давалося два чоловіка. Наступного дня, знаходячись на підприємстві вони почали розбирати кран, а саме: підключили кран, достали козел щоби стрілу крану розтискувати, розфасували трос, намотали його на барабан, потім вирішили перекурити. Він виліз з кабіни і почали розмовляти. У цей час зателефонував ОСОБА_3 , якому він повідомив, що половину роботи вже зробили,та залишилося роз`єднати стрілу, при цьому ОСОБА_3 , наголосив, щоб вони поспішали. У той час, він пішов до кабіни піднімати стрілу, а сам ОСОБА_11 підставляв під стрілу козел, та приблизно через 2 хвилини, стріла роз`єдналася та вдарила ОСОБА_11 . Гуркіт був дуже сильний, що аж кран затрясло. Він вибіг з машинного відділення та побачив, що під стрілою лежить непритомний ОСОБА_11 . Потім він зателефонував ОСОБА_3 та повідомив, що ОСОБА_11 вбило. Через деякий час приїхали працівники поліції.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами.

Так, відповідно до інформації з витягу ЄРДР слідує, що 10.10.2014 року о 11.00 годині до поліції надійшло повідомлення про те, що по вул. Варварівській, 32 на території ТОВ «Гідрострой проект» під час демонтажу стріли башеного крану, стріла впала на робітника копровика ( забійника свай) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який останні 10 років працював на вищевказаному підприємстві. Від отриманих тілесних ушкоджень останній помер.

У відповідності до протоколу огляду місця події від 10.10. 2014 року у період часу з 11.50 по 12.10 години у присутності двох понятих та спеціаліста оглядалась територія бази ТОВ «Гідрострой проект» за адресою м. Дніпро вул. Варварівська, 32, на території знаходить бурове обладнання, вантажні автомобілі, складські приміщення, а також кран МКГ-25 БР стріла якого переламана в районі центру, на місті перелому знаходиться тіло гр. ОСОБА_11 біля якого знаходиться кувалда та лом. Окрім того, у кабіні зазначеного вище крану виявлена таблиця з надписом «Дніпропетровський завод металоконструкцій. Кран МКГ -25БР, грузо-підємність 25т. ». Під час огляду вказана таблиця була вилучена.

Відповідно до протоколу огляду трупа від 10.10.2014 року у присутності двох понятих та судово-медичного експерта оглядався труп громадянина ОСОБА_11 , розташованого під стрілою крана за адресою АДРЕСА_2 . Тіло в неприродному положенні, продавлене стрілою крана з чисельними пошкодженнями.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 1851 від 11.10.2014 року помер громадянин ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок нещасного випадку у зв`язку з виробництвом, з діагнозом про смерть шок, множинні перелами кісток скелету, розтрощення внутрішніх органів, сполучна тупа травма тіла, стискування стрілою крану. У відповідності до акту судово-медичного дослідження трупа громадянина ОСОБА_16 № 1851 від 11.10.2014 року виявлено згинальні та розгинальні, з ушкодженням пристінкової плеври, множенні переломи ребр, розриви крижово-клубових зчленувань, перелом крижі, рвано-забиті рани на гомілках, відкриті переломи кісток та стоп, до 500 мл. рідкої крові у грудній та черевній порожнинах, розповсюджений свіжі субарахноїдальні крововиливи, субплевральні та розповсюджені свіжі крововиливи у легеневій паренхімі х ділянками гострої емфіземи, розриви фіброзної капсули печінки з крововиливами у печінковій паренхімі, свіжі інфільтруючи крововиливи у субепікардіальний жировій клітковині, масивні крововиливи на задній поверхні глотки, середньо стінні, прикореневих ділянках легень, у біля нирковій клітковині, нерівномірне кровонаповнення судин внутрішніх органів, плями ОСОБА_14 на внутрішній поверхні серця, морфологічні ознаки шокової реакції у нирках та печінці, вогнищева гіпертрофія міокарда, численні синці та садна на тілі, нестенозуючий коронаросклероз, артеросклероз аорти, вогнищевий ліпоматоз підшлункової залози на тлі автолітичних змін у ній, астероклеротичні зміни судин головного мозку, аорти, повнокров`я внутрішніх органів, набряк легень, рідкий стан крові.

Смерть настала від сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася множеними переломами ребр, переломами кісток тазу, відкритими переломами гомілок та стоп, розривами та стисненням внутрішніх органів з кровотечею у грудну та черевну порожнини, та яка ускладнилася розвитком травматичного шоку, що підтверджується морфологічними змінами внутрішніх органів, які були виявлені на розтині, та при їх мікроскопічному дослідженні. Виявлені ушкодження, які були зазначені у п.1 висновків по своєму характеру прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті майже одноразово, можливо при стисненні тіла у передньо-задньому напрямку між тупими твердими поверхнями, що мають переважну поверхню, можливо при обставинах випадку вказаних у направлені слідчих органів. При судово-медичному дослідженні виявлені атеросклеротичні зміни кровоносних судин головного мозку, серця, аорти, що взагалі характерно для певного віку людини. При судово-токсикологічному дослідженні крові етиловий алкоголь не виявлений.

Так, відповідно до посадової інструкції начальника ділянки підписаною ОСОБА_3 затвердженого указом директора ТОВ «Гідрофундаментстрой» № 01/ОТ-10 від 11.01.2010 року начальник ділянки несе відповідальність за :

-виконання посадових обов`язків, закріплених посадовою інструкцією

-дотримання трудової та виробничої дисципліни

-виконання персоналом підприємництва котре виконує технологічне обслуговування товариства, правил, норм та охорони праці, забезпечення належних умов праці на кожному робочому місці, які виключають несчастні випадки та аварії.

У відповідності до наказу генерального директора № 13-К ТОВ «Гідробудпроект» від 10.06.2004 року прийнято на роботу старшим прорабом ОСОБА_3 з посадовим окладом 430, 00 гривень.

Згідно з протоколом № 1 Зборів учасників ТОВ « Гідробудпроект» від 08.10.2014 року у присутності учасників ОСОБА_10 та ОСОБА_9 було вирішено Кран МКГ-25БР розібрати та здати на металобрухт, а основні вузли залишити як запасні частини. У зв`язку з тим, що директор ОСОБА_8 перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, доручити начальнику ділянки ОСОБА_3 організувати розбірку крана МКГ-25 БР с 10.10.2014 року. Відповідно до заяви ОСОБА_5 , остання прохає визнати її потерпілою у кримінальному провадженні № 1204040630002254 від 10.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 272 КК України.

-здійснювати керівництво і забезпечувати виконання завдань будівельною дільницею;

- здійснювати необхідні заходи з охорони праці, техніки безпеки, промислово-санітарної та пожежної безпеки;

- здійснювати контроль за роботою субпідрядних організацій;

Відповідно до наказу № 15 від 05.02.2013 року підписаного генеральним директором ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_8 призначено робітником, відповідальним за безпечне проведення робіт вантажо - підємним краном МКГ-25БР начальника ділянки ОСОБА_3 . На час відсутності начальника ділянки ОСОБА_3 , обов`язки робітника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажо - підємним краном МКГ-25БР призначити головного інженера ОСОБА_17 . Зі змістом наказу під підпис ознайомлені ОСОБА_17 та ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу № 16 від 05.02.2013 року підписаного генеральним директором ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_8 призначено робітником, відповідальним за доглядом в справному стані та безпечну експлуатацію вантажо-підємним краном МКГ-25БР рег. № 72154, з`ємних вантажозахватних пристроїв головного інженера ОСОБА_17 . На час відсутності головного інженера ОСОБА_17 , обов`язки робітника, відповідальним за доглядом в справному стані та безпечну експлуатацію вантажо-підємним краном МКГ-25БР рег. № 72154, з`ємних вантажозахватних пристроїв призначити начальника ділянки ОСОБА_3 . Зі змістом наказу під підпис ознайомлені ОСОБА_17 та ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу № 17 від 05.02.2013 року підписаного генеральним директором ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_8 призначено робітником, відповідальним за встановлення відомчого надзору за зберігання та справному вигляді і безпечної експлуатації вантажо-підємний краном МКГ-25БР рег. № 72154 , з`ємних вантажно-захватних приладів Генерального директора/ Керівника Служби охорони праці ОСОБА_8 . На час відпустки, Генерального директора/ Керівника Служби охорони праці ОСОБА_8 , обов`язки робітника, відповідальним за встановлення відомчого надзору за зберігання та справному вигляді і безпечної експлуатації вантажо-підємний краном МКГ-25БР рег. № 72154 , з`ємних вантажно-захватних приладів покласти на начальника ділянки ОСОБА_3 . Зі змістом наказу під підпис ознайомлені ОСОБА_17 та ОСОБА_3 .

Згідно висновкусудової інженерно-технічноїекспертизи зпитань безпекижиттєдіяльності таохорони праці№ 3501-16 від20.07.2016року відповідно до п.2 «Переліку робіт з підвищеною небезпекою» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1107- робота по демонтажу стріли монтажного крана МКГ-25БР, які виконував ОСОБА_11 відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

При дослідженні наданих матеріалів кримінального провадження №12014040630002254 і проведеного аналізу виробничої ситуації, щодо події 10.10.2014 р., встановлено, що при виконанні роботи працівниками ТОВ «Гідрофундаментбуд» та ТОВ «Гідробудпроект» були допущені вимоги законодавчих та нормативних актів з охорони праці:

- ст.13., ст.15., ст.17., ст.18. Закону України «Про охорону праці» - в частині не забезпечення на робочих місцях умов праці згідно з нормативно-правовими актами з питань охорони праці; не забезпечення контролю за виконанням вимог законодавства робітниками з охорони праці.

- п.4.16., п.4.17., п.4.22., ДБН А.3.2-2-2009 «Охрана труда и промышленная безопасность в строительстве. Основные положения», Мінрегіон 30.12.11 №417 - в частині відсутності визначення небезпечних зон при веденні робіт та видачі наряда-допуска на безпечне виконання робіт підвищеної небезпеки; допуск до виконання робіт, працівників, які не пройшли спеціальне навчання, медичне опосвідчення та інструктаж з безпеки при виконанні робіт з підвищеної небезпеки; - п.1.4, та п.3.1 «Інструкції з охорони праці № 10» «Для машиниста крана», затвердженої наказом директора ТОВ « Гідробудпроект» від 1.07.13 р. № 28; п.7.1 абзац 6 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ», затверджено головним інженером ЦКБ Головбудмеханізації 21.02.1975р.; п.3.5, п.3.6, та п.3.8 «Інструкції з охорони праці № 9» «Для копровщика», затвердженої наказом директора ТОВ «Гідрофундаментбуд від 01.04.13 р. № 14, а саме - порушення технології ведення робіт по демонтажу стріли крану; виконання вимог керівника робіт по підготовці крана до демонтажу стріли.

Допущені порушення, при виконанні робіт працівниками ТОВ «Гідрофундаметбуд» та ТОВ "Гідробудпроект" 10.10.2014 року: начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 ; машиніста крана ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 та копрівника ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_11 при виконанні технологічної операції пов`язаною з демонтажем стріли монтажного крану МКГ-25БР.

1. Немилостивий Віталій Михайловичі - начальник дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» не виконав вимоги:

Ст.13., ст.15., ст.17., ст.18. Закону України «Про охорону праці»; п.4.16., п.4.17., п.4.22., ДБН А.3.2-2-2009 «Охрана труда и промышленная безопасность в строительстве. Основные положения» ; положения», Мінрегіон 30.12.11 №417; п.2.4., п.2.6., п.2.10., п.3.4. Посадової інструкціії начальника дільниці», затвердженої наказом директора ТОВ «Гідофундаментбуд» № 01/ОТ-Ю від 11.01.2010 р. - в частині відсутності належного контролю за виконанням робіт по демонтажу стріли крану МКГ-25БР; допуск до робіт підвищеної небезпеки працівників без проходження спеціального навчання, медичного опосвідчення та цільового інструктажу; не визначення небезпечної зони при виконанні робіт та заходів безпеки.

2. ОСОБА_12 - машиніст крана ТОВ « Гідробудпроект», допустив порушення:

-п.1.4, та п.3.1 « Інструкції з охорони праці № 10» «Для машиниста крана», затвердженої наказом директора ТОВ «Гідробудпроект» від 01.07.13року № 28; п.7.1 абзац 6 « Кран монтажний МКГ-25БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ» затвердженого головним інженером ЦКБ Головбудмеханізації 21.02.1975р. в частині не виконання вимог керівника робіт по підготовці крана до демонтажу, а саме:

-перегнати кран з місця його зберігання, так як це тісне місце, на рівну площадку, що дозволить виконати роботи;

-опустити стрілу на монтажні «козли»;

-зняти крюкову обойму, змотати вантажний трос на барабан;

-переставити стрілові ванти на корінь стріли

-сповістити його по телефону і тільки після цього виконувати подальші дії в його присутності.

3. ОСОБА_11 - копрівник ТОВ «Гідрофундаментбуд», який, виконуючи підготовчу роботу по демонтажу крана, не повідомив про виконання дорученої роботи начальника дільниці і самостійно почав демонтаж стріли - вибив нижні конусні пальці стріли крана без попереднього спирання стріли крану на «козли» та переставлення стрілових вантів на корінь стріли, чим порушив ст.14. Закону України «Про охорону праці» - п.3.5, п.3.6, та п.3.8 «Інструкції з охорони праці № 9 «Для копровщика», затвердженої наказом директора ТОВ «Гідрофундаментбуд» від 01.04.13 р. № 14;. п.7.1 абзац 6 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ», затверджено головним інженером ЦКБ Головбудмеханізації 21.02.1975р.

Допущені порушення начальником дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 ; машиністом крана ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 та копрівником ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_11 знаходяться в причинному зв`язку з настанням смертельного травмування корівника ОСОБА_11 .

Згідно висновкудодаткової судовоїекспертизи зохорони праціта безпекижиттєдіяльності №24417складеного 14.11.2018року Організаційними причинами настання досліджуваного нещасного випадку є невиконання вимог нормативно-технічних актів при виконанні технологічної операції пов`язаної з демонтажем стріли монтажного крану МКГ-25БР, допущеними з боку наступних осіб:

-машиніста крана ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 в частині знання керівництва по експлуатації кранів та недотримання вимог безпеки під час виконання робіт і відволікання на сторонні справи під час виконання дорученої роботи як це передбачено п.1.4, п.3.1 «Інструкції з охорони праці №10» Для машиниста крана» та п.7.1 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ» щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу;

-копрівника ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_11 в частині недотримання технології ведення робіт по демонтажу стріли крана як це передбачено п.п.3.5, 3.6, 3.8 «Інструкції з охорони праці №9 для копровщика», ст. 14 ЗУ «Про охорону праці» та п.7.1 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ» щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу;

-начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 в частині не забезпечення на робочих місцях умов праці згідно з нормативно-правовими актами з питань охорони праці; не забезпечення контролю за виконанням вимог законодавства робітниками з охорони праці як це передбачено ст.ст.13, 15, 17, 18 ЗУ «Про охорону праці» та п.п. 5.2, 5.3 «Должностной инструкции начальника участка».

Обставинами, що обумовили настання досліджуваного нещасного випадку є недотримання з боку посадових осіб ТОВ «Гідрофундаментбуд» нормативно-технічних вимог з охорони праці при плануванні та підготовці виконання робіт підвищеної небезпеки та відсутність на виробничому майданчику відповідального керівника цих робіт, - начальника дільниці ОСОБА_3 .

Дії (бездіяльність) як самого постраждалого керівника ОСОБА_11 та машиніста крана ОСОБА_12 , так і начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням події нещасного випадку.

Згідно звисновком Експертівза результатамипроведення додатковоїкомплексної комісійноїелектротехнічної,в галузіохорони праціта безпекижиттєдіяльності експертизи№ 10313/15317складеного 15.07.2019року демонтаж башто-стрілового обладнання ( стрілового) крану монтажного МКГ-25БР був проведений не у відповідності з вимогами нормативних актів з питань охорони праці.

Невиконання вимог нормативно-технічних актів при виконанні технологічної операції пов`язаної з демонтажем стріли монтажного крану МКГ-25БР, допущеними з боку наступних осіб:

-начальника дільниціТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 вчастині незабезпечення наробочих місцяхумов працізгідно знормативно-правовимиактами зпитань охоронипраці;не забезпеченняконтролю завиконанням вимогзаконодавства робітникамиз охоронипраці якце передбачено ст.ст.13, 15, 17, 18 ЗУ «Про охорону праці» та п.п. 5.2, 5.3 «Должностной инструкции начальника участка»;

-машиніста кранаТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 в частиніневиконання вимогкерівництва поексплуатації кранівта недотриманнявимог безпеки під час виконання робіт і відволікання на сторонні справи під час виконання дорученої роботи як це передбачено п.1.4, п.3.1 «Інструкції з охорони праці №10 Для машиниста крана» та п.7.1 «Кран монтажний МКГ-25БР. Руководство по експлуатации 800 РЕ» щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу;

-копрівника ТОВ«Гідрофундаментбуд» ОСОБА_11 в частиніне дотримання технологіїведення робітпо демонтажустріли кранаяк це передбачено п.п.3.5, 3.6, 3.8 «Інструкції з охорони праці №9 для копровщика», ст. 14 ЗУ «Про охорону праці» та п.7.1 «Крап монтажний -25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ» щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу.

Забезпечення виконання правил охорони праці та безпеки діяльності при демонтажі башто-стрілового обладнання (стрілового) монтажного МКГ-25БР було покладено на особу начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 .

Обставинами, що обумовили настання досліджуваного нещасного випадку є недотримання з боку посадових осіб ТОВ «Гідрофундаментбуд» нормативно-технічних вимог з охорони праці при плануванні та підготовці до виконання робіт підвищеної небезпеки та відсутність на виробничому майданчику відповідального керівника цих робіт, - начальника дільниці ОСОБА_3 .

Дії (бездіяльність) як начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 та машиніста крана ОСОБА_12 , так і самого постраждалого копрівника ОСОБА_11 з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку.

Суд,за своїмвнутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

В своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

За таких обставин вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованихст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбаченіст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

3.Статті (частинистатті)закону Українипро кримінальнувідповідальність,що передбачаєвідповідальність закримінальне правопорушення,винним увчиненні якоговизнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його необережні дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 272 КК України, як такі що виразилися в порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людини.

4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд не відносить до обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , щире каяття, оскільки його каяття висловлене вже після спливу майже 6 років після загибелі ОСОБА_11 , та продиктоване бажанням пом`якшити персональну відповідальність за скоєне, а в свою чергу щире каяття, характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення , означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Однак вказане у суб`єктивному ставленні обвинуваченого до вчиненого ним кримінального правопорушення відсутнє.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

5.Мотиви призначення покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, який скоєно не умисно і відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який досяг пенсійного віку, за місцем проживання скарг не надходило, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, не має на утриманні малолітніх та непрацездатних осіб, свою вину визнав.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання відповідно до ч.2 ст. 272 КК України, позицію потерпілої яка просила призначити суворе покарання та заперечувала проти застосування вимог Закону України «Про амністію у 2016 році», представник потерпілої при призначенні покарання покладався на розсуд суду, обвинувачений просив призначити не суворе покарання та заявив клопотання, яке підтримав захисник ОСОБА_7 , про застосування до нього вимог Закону України «Про амністію у 2016 році» та звільнення його від покарання.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 272 КК України з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади.

Оскільки саме, це покарання, на переконання суду, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , та попередження вчинення ним нових злочинів.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Разом з тим, виходячи з клопотання сторони захисту про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання внаслідок застосування Закону України «Про амністію у 2016 р.» та згідно ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 86 КК України амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію, особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.

07.09.2017 року набув чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22.12.2016 року. Статтею 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" передбачено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних виннимиу вчиненнінеобережного злочину,який неє особливотяжким відповіднодо статті12Кримінального кодексуУкраїни,а такожосіб,кримінальні справистосовно якихза зазначенимизлочинами розглянутісудами,але вирокистосовно нихне набрализаконної сили,в томучислі,передбачених п.« ґ» зазначеної ст. 1 Закону - які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 вчинив необережний тяжкий злочин до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році», та на день набрання чинності цим Законом досяг пенсійного віку.

Отже, оскільки обмежень, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» щодо застосування відносно ОСОБА_3 амністії, судом не встановлено, і останній просив суд застосувати до нього акт амністії, його слід звільнити від відбування призначеного покарання.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Так, у межах даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_5 , як цивільним позивачем, було подано цивільний позов до ТОВ «Гідрофундаментбуд» та ТОВ «Гідробудпроект», як цивільних відповідачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди, завданої злочином. У даному позові позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила суд стягнути з кожного із відповідачів в рахунок відшкодування завданої їй матеріальної шкоди по 11315,82 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди по 350000 гривень, а також стягнути з кожного з відповідачів по 2500 гривень витрат на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_6 , який здійснював представництво потерпілої в рамках судового розгляду даного кримінального провадження. (Т.1 а.с.52-55, 156-161)

В обґрунтування вищевказаних позовних вимог позивач послалась на те, що 10 жовтня 2014 року сталася смерть її чоловіка ОСОБА_11 внаслідок падіння на нього стріли крану МКГ-25БР при здійсненні загиблим, як працівником відповідача ТОВ «Гідрофундаментбуд», разом із другим копрівником та машиністом крану ТОВ «Гідробудпроект» розбирання вказаного крану. За даним фактом було розпочато кримінальне провадження, що розглядається, яким обвинуваченому ОСОБА_3 , за завданням якого здійснювались роботи із розбирання крану, інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України, що полягало у вчиненні ОСОБА_3 необережних дій, що виразились у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людини. Оскільки ж обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення працював у обох відповідачів на посадах начальника дільниці та, виконуючи свої посадові обов`язки, мав забезпечувати безпечне ведення технологічного процесу, експлуатаційного обладнання та технологічної оснастки, стійку і безаварійну роботу ділянки, безпечне проведення робіт підвищеної небезпеки, здійснювати контроль за роботою субпідрядних організацій, контролювати і забезпечувати виконання підлеглим персоналом вимог нормативних документів, наведених в їх посадових інструкціях, а також виконувати проведення інструктажів з охорони праці та техніки безпеки, то відповідачі несуть відповідальність за шкоду, завдану з вини їх працівника ОСОБА_3 , а також через те, що не створили на робочому місці загиблого чоловіка позивача безпечних умов праці, не забезпечили дотримання прав працівників в галузі охорони праці тощо. Крім того, покладення відповідальності на відповідача ТОВ «Гідробудпроект» за завдану позивачу шкоду потерпіла ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що вказаний відповідач є власником крану МКГ-25 БР, який є джерелом підвищеної небезпеки.

Розмір заявленої майнової шкоди позивач мотивувала наступним.

Внаслідок смерті чоловіка вона понесла витрати на його поховання, поминальний обід в день поховання, поминальні обіди на 9 та 40 днів, річницю смерті, встановлення пам`ятника, які позивач, наводячи в позові вартість кожної зі складових, визначила в розмірі 26957 гривень. Оскільки ж ТОВ «Гідрофундаментбуд» в позасудовому порядку компенсувало позивачу 7000 гривень, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплатив їй 4090 гривень, позивач вважає, що кожен з відповідачів має сплатити їй в рівних частинах решту некомпенсованої суми 15867 гривень. Крім того, до завданої їй майнової шкоди позивач віднесла також витрати на: оплату вартості оформлення нотаріальної довіреності на ім`я представника ОСОБА_18 , який представляв її інтереси під час проведення спеціального розслідування у «Держгірпромнагляді» (255 гривень); оплату вартості професійної правничої допомоги послуг адвоката ОСОБА_19 в якості представника потерпілої під час досудового розслідування (3000 гривень); оплату вартості поштових витрат з відправлення листів з повідомленнями зі скаргам на ім`я Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Президенту України, МВС України, Державній службі України з питань праці, запиту до «Укратранскод» в м. Києві, запиту до «Держгірпромнагляду» в м. Херсон під час проведення досудового розслідування (295,7 гривень); оплату за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських організацій відносно обох відповідачів (166 гривень); оплату вартості послуг з копіювання документів, листів, скарг, фотознімків (734,65 гривень); оплату вартості ліків у зв`язку із погіршенням стану здоров`я позивача після смерті чоловіка за період з 2016 року по 2019 рік (2313,3 гривень), а всього 6764,65 гривень. Дану суму майнової шкоди позивач ОСОБА_5 також просила стягнути з відповідачів в рівних частинах. Відтак, з кожного з відповідачів позивач просила стягнути в рахунок відшкодування майнової шкоди по 11315,82 гривень (15867 гривень + 6764,65 гривень / 2 = 11315,82 гривень).

Завдану їй моральну шкоду позивач мотивувала тим, що відповідачі після загибелі її чоловіка не проявили до неї співчуття, не поцікавились чи потрібна їй допомога, а навпаки стали приховувати подробиці нещасного випадку, і лише після чисельних скарг до різних державних та правоохоронних органів хід досудового розслідування було зрушено з місця і обвинувальний акт направлено до суду. В цей час сталося погіршення здоров`я позивача, вона потребувала лікування та фінансової допомоги, в той же час ТОВ «Гідрофундаментбуд» не надав достатньої, а ТОВ «Гідробудпроект» в загалі не надав жодної матеріальної допомоги на поховання чоловіка позивача. Крім того, сама смерть чоловіка стала для позивача важкою моральною втратою, яка потягла за собою різке погіршення здоров`я позивача, появу хвороб, яких в неї до цього не було. Розмір завданої їй моральної шкоди позивач оцінила в 700000 гривень, які в рівних частинах просила стягнути з відповідачів.

В судовому засіданні потерпіла та цивільний позивач свої позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні в повному обсязі з викладених вище підстав.

Представник відповідача ТОВ «Гідробудпроект» в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково лише в частині стягнення з його довірителя моральної шкоди в розмірі 40000 гривень, а також витрат на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_6 . Також представник надав суду відзив на позов, в якому послався на те, що другий відповідач ТОВ «Гідрофундаментбуд» є неналежним відповідачем по справі, оскільки чоловік позивача загинув внаслідок падіння на нього частини крану МКГ-25 БР, тобто внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яке належить на праві власності саме відповідачу ТОВ «Гідробудпроект». Щодо заявлених позивачем витрат на поховання в загальному розмірі 26957 гривень, представник відповідача, заперечуючи їх стягнення через повну їх компенсацію позивачу, послався на те, що позивач ТОВ «Гідрофундаментбуд» виплатило 7000 гривень допомоги на поховання, а Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплатив позивачу одноразову допомогу на сім`ю в сумі 49148,4 гривень, а також одноразову допомогу на утриманця в сумі 9829,68 гривень. Вказав представник і на неможливість компенсації вартості поминальних обідів згідно чинного законодавства. Стосовно заявленої позивачем іншої частини майнової шкоди в розмірі 6764,65 гривень (у вигляді оплати вартості оформлення нотаріальної довіреності, професійної правничої допомоги адвоката ОСОБА_19 , оплати вартості поштових відправлень зі скаргами на адреси різних державних органів та посадових осіб, оплати послуг копіювання, отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, оплати вартості ліків), то представник вказаного відповідача вказав на відсутність належних та допустимих доказів понесення позивачем таких витрат, їх доказів необхідності та їх зв`язку із діяннями відповідачів, з якими позивач пов`язує завдання їй майнової шкоди. Крім того, представник позивача вказав і на необґрунтованість та недоведеність визначеного позивачем розміру моральної шкоди та факту її заподіяння. Послався представник і на ту обставину, що загибель чоловіка потерпілої сталася в тому числі внаслідок грубої необережності самого загиблого, вказав на відсутність у відповідача фінансової можливості відшкодувати визначений позивачем розмір моральної шкоди. (Т.1 а.с.171-179)

Представник відповідача ТОВ «Гідрофундаментбуд» в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав його необґрунтованості та недоведеності, надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, мотивування відзиву є повністю ідентичним відзиву представника відповідача ТОВ «Гідробудпроект» (Т.1 а.с.183-191).

Вислухавши учасників цивільного позову, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач та ОСОБА_11 з 26 червня 1981 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією паспорту позивача, копією свідоцтва про шлюб (Т.1 а.с.26, 56, 59).

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_11 з 08 листопада 2004 року працював в ТОВ «Гідрофундаментбуд» на посаді копрівника 4-го розряду, перебуваючи із вказаним товариством у трудових відносинах (Т.2 а.с.77-78, 103).

З 2008 року позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить копія її пенсійного посвідчення (Т.1 а.с.61).

Також судом під час розгляду даного кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_3 з лютого 2013 року та серпня 2014 року відповідно працював у відповідачів ТОВ «Гідробудпроект» та ТОВ «Гідрофундаментбуд» на посадах начальника будівельної дільниці/начальника дільниці по веденню пальових робіт та мав забезпечувати безпечне ведення технологічного процесу, експлуатаційного обладнання та технологічної оснастки, стійку і безаварійну роботу ділянки, безпечне проведення газонебезпечних, вогневих та інших робіт підвищеної небезпеки, здійснювати контроль за роботою субпідрядних організацій, контролювати і забезпечувати виконання підлеглим персоналом вимог нормативних документів, наведених в їх посадових інструкціях, а також виконувати проведення інструктажів з охорони праці та техніки безпеки. Дані обставини підтверджуються копією наказу про призначення, копіями посадових інструкцій, копією цивільно-правого договору (Т.2 а.с.97, 100-103, 112, 120).

09 жовтня 2014 року ОСОБА_3 на виконання рішення зборів учасників ТОВ «Гідробудпроект» від 08 жовтня 2014 року, як начальник будівельної дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд», дав усне завдання копрівнику ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_11 , а також, як начальник дільниці ТОВ «Гідробудпроект», машиністу крану ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 та копрівнику ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_13 з`явитись 10 жовтня 2014 року о 08 годині 00 хвилин на виробничу територію ТОВ «Гідробудпроект», яка розташована за адресою м.Дніпро, вул. Варварівська, 32, та здійснити роботи з розбирання монтажного крану МКГ-25БР. Вказаний монтажний кран належить відповідачу ТОВ «Гідробудпроект» на праві власності на підставі договору №55/2005 від 25 лютого 2005 року (Т.2 а.с.171-173).

10 жовтня 2014 року під час здійснення вищевказаних робіт з розбирання монтажного крану МКГ-25БР загинув чоловік позивача ОСОБА_11 від падіння на нього стріли крану. Управління краном під час здійснення робіт з його розбирання здійснював машиніст крану ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 , а ОСОБА_3 , як керівник таких робіт, на місце їх проведення не з`явився, безпечні умови праці не забезпечив. Дані обставини встановлені судом під час розгляду кримінального провадження по суті та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами (Т.1 а.с.57, 65, Т.2 а.с.17).

При цьому судом в ході розгляду даного кримінального провадження визнано доведеним, а отже і достеменно встановленим той факт, що обставинами, які обумовили настання зазначеного нещасного випадку, є недотримання з боку посадових осіб ТОВ «Гідрофундаментбуд», низки нормативно-технічних вимог з охорони праці при плануванні та підготовці до виконання робіт підвищеної небезпеки та відсутність на виробничому майданчику відповідального керівника цих робіт начальника дільниці ОСОБА_3 .

Крім того, згідно висновку судової інженерно-технічної експертизи з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці №3501-16 від 20 липня 2016 року, висновку додаткової судової експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності №24417 від 14 листопада 2018 року, висновку експертів за результатами проведення додаткової комплексної комісійної електротехнічної експертизи в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності експертизи №10313/15317 від 15.07.2019 року дії (бездіяльність) як начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_3 та машиніста крана ОСОБА_12 , так і самого постраждалого копрівника ОСОБА_11 з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку смертельного травмування копрівника ОСОБА_11 . Відтак, дотримання з боку як посадових осадових осіб ТОВ «Гідрофундаментбуд», так і виконавців робіт, вимог вищевикладених нормативно-технічних актів з охорони праці дозволило б уникнути у даній виробничій ситуації настання загибелі чоловіка позивача.

Судом також встановлено, що 11 та 24 жовтня 2014 року відповідачем ТОВ «Гідрофундаментбуд» виплачена позивачу матеріальна допомога на поховання її загиблого чоловіка в розмірі 5000 гривень та 2000 гривень відповідно, а всього 7000 гривень, що підтверджується копією розписки позивача та копією видаткового касового ордеру, копією листа ТОВ «Гідрофундаментбуд», а також визнано самими сторонами цивільного спору (Т.1 а.с.77, 192, 193).

Також у зв`язку зі смертю чоловіка позивачу було призначено та виплачено Відділенням виконавчої дирекції Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську Дніпропетровської області одноразову допомогу на сім`ю в сумі 49148,4 гривень, а також одноразову допомогу на одного утриманця в розмірі 9829,68 гривень у відповідності до ст.34 п.7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Дані обставини також визнані сторонами та підтверджуються копією листа ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 06 лютого 2015 року №5946 (Т.1 а.с.64).

Крім того, 19 березня 2015 року Відділенням виконавчої дирекції Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську Дніпропетровської області прийнято постанову №0404/10646.1/10646.1/, на підставі якої позивачу на її особовий рахунок в межах встановлених законом граничних сум здійснено відшкодування витрат на поховання та пов`язаних з цим ритуальних послуг на загальну суму 4090 гривень, з яких: 500 гривень (позивачем заявлено 1500 гривень) в рахунок відшкодування витрат на придбання труни; 250 гривень (позивачем заявлено 450 гривень) в рахунок відшкодування витрат на винос тіла; 605 гривень (позивачем заявлено 1315 гривень) в рахунок відшкодування витрат на поховальні обряди цивільні, релігійні (ритуал, свічки, молитв, хустки, вінки та ін.); 735 гривень (позивачем заявлено 4250 гривень) в рахунок відшкодування вартості поминального обіду в день поховання; 2000 гривень (позивачем заявлено 8459 гривень) в рахунок відшкодування вартості виготовлення та встановлення пам`ятника, огорожі, виготовлення фотографій, табличок. Викладені обставини підтверджуються копіями відповідної постанови та розрахунку, копією заяви позивача, а також визнано сторонами цивільного позову (Т.1 а.с.75, 76).

Разом з тим, як встановлено судом з наданих позивачем доказів, фактичний розмір понесених нею витрат на поховання чоловіка та на спорудження надгробного пам`ятника становить 13614 гривень, з яких: 1550 гривень (1170 гривень костюм джинсовий та светр, 380 гривень кросівки) одяг для покійного; 3605 гривень послуги похоронного бюро (винос тіла (катафалк) 450 гривень, відспівування 250 гривень, труна 1500 гривень, покривало 250 гривень, вафельне полотно, носовички 35 гривень, хустки 150 гривень, хрест дерев`яний 300 гривень, табличка 40 гривень, рушник на хрест 40 гривень, серветка під хліб 25 гривень, церковний набір 20 гривень, вінок хвойний 350 гривень, стрічка з надписом 25 гривень, свічки 10 гривень); 8459 гривень спорудження надгробного пам`ятника (граніт 120х60х8 двосторонній, тумба, квітник, портрет з ПІБ 5050 гривень, фігурна деталь під вазу 350 гривень, ваза 500 гривень, художнє оформлення (хрест, рамка фігурна, квіти, свічка, стрічка) 370 гривень, епітафія 759 гривень, огорожа «чорний лак» 540 гривень, встановлення огорожі та пам`ятника з доставкою, матеріалами та роботою 890 гривень). Наведені витрати позивача підтверджуються копією чеку на придбання одягу та взуття, копією заказу-наряду на похоронні послуги, копіями свідоцтв про державну реєстрацію фізичних осіб-підприємців з надання ритуальних послуг, копією рахунку та квитанції про сплату вартості спорудження надгробного пам`ятника (Т.1 а.с.66-69, 74).

Судом також встановлено, що позивач після смерті свого чоловіка неодноразово зверталась за медичною допомогою до комунальних медичних закладів м. Дніпра в листопаді 2014 року, березні 2015 року, жовтні 2016 року, березні, серпні та листопаді 2017 року, березні 2018 року, січні, березні та грудні 2019 року, січні, лютому 2020 року зі скаргами на біль у серці, головний біль після стресу, запаморочення, за наслідками чого позивачу було поставлено діагнози гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, артеріальна гіпертензія ІІ ступеня із ризиком ІІІ ступеня, гіпертонічний криз, стенокардія. При цьому, відповідно до виписок з медичної картки амбулаторного хворого слідує, що позивач хворіє на вищевказані хвороби з жовтня 2014 року після перенесеного стресу внаслідок смерті чоловіка, змушена постійно приймати різні медичні препарати, в тому числі крапельно та внутрішньовенно, стан здоров`я має тенденцію до поступового погіршення (кризи та приступи стенокардії трапляються частіше), плин гіпертонічної хвороби має кризовий характер, кризові стани виникають декілька разів на місяць та після психоемоційного перенавантаження і не завжди купіруються самостійним прийомом ліків. За наслідками звернень позивача за медичною допомогою їй призначалось відповідне медикаментозне лікування, у зв`язку із чим позивач вимушена була придбавати для себе періодично різні медичні препарати за призначенням лікаря, серед яких судом з наданих позивачем медичних призначень у порівнянні з наданими позивачем аптечними чеками підтверджено придбання наступних препаратів: «Лозап», «Тіоцетам», «АТФ» (Аденозинтрифосфат натрію), «Адвокард», «Діокор», «Бісопролол», «Кавінтон» загальною вартістю 549 гривень. Викладені обставини підтверджуються копіями виписок з медичної карти амбулаторної хворої, копіями листів-призначень, копіями чеків на підтвердження придбання медичних препаратів (Т.1 а.с.113-123).

Правовідносини з приводу відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди, які виникли між сторонами цивільного позову, врегульовані положеннями КПК України, ЦК України, КЗпП України, Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України «Про поховання та похоронну справу», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Переліком видів робіт підвищеної небезпеки та Переліком машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, які є відповідно додатками №2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Перелік видів робіт підвищеної небезпеки та Перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки).

Так, за змістом ст.ст.128, 129 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до норми ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, є акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Нормою ст.1166ЦК Українивизначено,що майновашкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При цьому, до машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки належать вантажопідіймальні крани і машини (п.19 Переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки), а їх монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція є різновидом робіт підвищеної небезпеки (п.2 Перелік видів робіт підвищеної небезпеки).

За змістом ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, зокрема, окрім іншого створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Нормою ст.153 КЗпП України передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. А шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (ст.173 КЗпП України).

Разом з тим, згідно ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За змістом ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому окрім іншого додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків.

Нормою ст.1201 ЦК України визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

При цьому, за змістом ст.ст.2, 12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальні послуги послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання. Ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.1190 ЦК України встановлено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Положеннями ст.1193 ЦК України передбачено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1 ст.1195 ЦК України, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

Згідно ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. При цьому за змістом ст.ст.1, 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатною особою є в тому числі особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення по суті заявленого цивільного позову.

Аналізуючи встановлені судом фактичні обставини правовідносин сторін за цивільним позовом в контексті викладених вище норм цивільного та трудового законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, розглядаючи позов про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід враховувати, що відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, і оскільки завдання шкоди є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини завдавача шкоди. При цьому в такому випадку відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду) лише, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідно до частини першої ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання…..,що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги особливі властивості предметів, речовин або інших об`єктів, що використовуються в процесі діяльності, має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також й іншу діяльність. До цих особливих властивостей слід відносити створення підвищеної ймовірності завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людей.

Крім того, слід також виходити з того, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів, механізмів, обладнання тощо за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху транспортного засобу, механізму тощо). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених ст.1166 ЦК України, особою, яка її завдала.

Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, обладнанням, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. З огляду на положення ч.1 ст.1172 ЦК України не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом (механізмом, обладнанням, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку) у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (механізмом, обладнанням, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку), якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Для покладення на юридичну або фізичну особу роботодавця відповідальності, передбаченої ст.ст.1172, 1187 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду, а у випадку завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків). Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу. Працівник може бути притягнутий до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до ст.1191 ЦК України. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням джерела підвезеної небезпеки, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа джерелом підвищеної небезпеки неправомірно (ч.ч.3, 4 ст.1187 ЦК України).

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (п.1 ч.1 ст.263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Близькі за змістом викладеним судом вище правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, від 28 листопада 2018 року по справі №727/8980/15-ц, від 05 грудня 2018 року по справі №426/16825/16-ц, від 05 червня 2019 року по справі №461/8496/15-ц, в постановах ВС від 07 жовтня 2020 року по справі №285/4223/17, від 07 жовтня 2020 року по справі №569/10236/17, від 15 жовтня 2020 року по справі №199/6848/16-ц, а також роз`яснено в п.п.4-7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, а також роз`яснено в п.п.4, 5 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року.

Стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами цивільного спору, що вирішується, то як встановлено судом в ході розгляду даного кримінального провадження, смерть чоловіка позивача сталася внаслідок падіння на нього стріли монтажного крану МКГ-25БР під час здійснення робіт з розбирання такого крану. В ході таких робіт вказаним краном керував машиніст крану ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 . При цьому з огляду на наведені вище правові висновки суду в контексті норм ст.1187 ЦК України, п.19 Переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, п.2 Перелік видів робіт підвищеної небезпеки монтажний кран МКГ-25БР є джерелом підвищеної небезпеки, а керуванням ним та здійснення його демонтажу (розбирання) є здійсненням діяльності з використання/утримання джерела підвищеної небезпеки, а відтак завдана внаслідок цього шкода є такою, що завдана джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки вказаний кран належить на праві власності відповідачу ТОВ «Гідробудпроект», керував цим краном працівник вказаного відповідача ОСОБА_12 , виконуючи при цьому свої трудові обов`язки, то завдана позивачу за таких обставин внаслідок діяння ОСОБА_12 шкода підлягає відшкодуванню не машиністом крану, а його роботодавцем ТОВ «Гідробудпроект». До того ж, хоча встановлення вини особи у завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки не є обов`язковим за таких обставин спірних правовідносин, тим не менш суд враховує як додаткову підставу для покладення цивільно-правової відповідальності на ТОВ «Гідробудпроект» встановлений під час судового розгляду той факт, що смерть чоловіка позивача, а відтак і завдана їй шкода, сталася в тому числі і внаслідок допущених порушень правил експлуатації кранів та недотримання правил безпеки під час виконання робіт з боку машиніста крана ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_12 .

Разом з тим, з огляду на всі встановлені судом обставини спірних правовідносин сторін відповідач ТОВ «Гідробудпроект» не є єдиною особою, відповідальною перед позивачем за шкоду, завдану їй смертю чоловіка. Другою особою, на яку за законом має бути покладена цивільно-правова відповідальність за шкоду, спричинену позивачу, на переконання суду є відповідач ТОВ «Гідрофундаментбуд». Означений висновок суду ґрунтується на тому, що на момент своєї смерті чоловік позивача перебував у трудових відносинах із відповідачем ТОВ «Гідрофундаментбуд» і загинув під час виконання покладених на нього трудових обов`язків копрівника цього товариства. При цьому судом в ході розгляду кримінального провадження також достеменно встановлено, що смерть чоловіка позивача перебуває у причинно-наслідковому зв`язку в тому числі із діянням обвинуваченого, як посадової особи (начальника дільці) саме ТОВ «Гідрофундаментбуд», який не виконав своїх посадових обов`язків в частині не забезпечення на робочих місцях умов праці згідно з нормативно-правовими актами з питань охорони праці, не забезпечення контролю за виконанням вимог законодавства робітниками з охорони праці, як це передбачено ст.ст.13, 15, 17, 18 Закону України «Про охорону праці» та п.5.2, п.5.3 «Посадової інструкції начальника дільниці». Відтак, оскільки за змістом норм ст.13 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.153, 173 КЗпП України, ст.ст.1172, 1177 ЦК України саме на роботодавця покладено обов`язок забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці для своїх працівників, то невиконання ним такого обов`язку, в тому числі з вини посадової особи, яку роботодавець призначив відповідальною за забезпечення виконання правил охорони праці та безпеки життєдіяльності на підприємстві, зумовлює виникнення у цього роботодавця зобов`язання відшкодувати завдану зазначеним порушенням шкоду. Таким чином, ТОВ «Гідрофундаментбуд», як роботодавець загиблого чоловіка позивача та роботодавець обвинуваченого, несе перед позивачем цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок смерті її чоловіка.

З викладених абзацом вище підстав суд не приймає до уваги, критично оцінюючи, твердження представника відповідачів про те, що ТОВ «Гідрофундаментбуд» не є належним відповідачем по справі. Означена оцінка суду позиції представника відповідачів ґрунтується і на тому, що норми законодавства, наведені судом в обґрунтування цивільно-правової відповідальності обох відповідачів, не є взаємовиключними як за своїм змістом, так і за місцем розташування у кодифікованих нормативно-правових актах, оскільки не конкурують між собою, зокрема як загальні та спеціальні норми, натомість з урахуванням положень ст.1190 ЦК України фактично передбачають спільну відповідальність обох відповідачів.

За змістом норми ст.1190 ЦК України спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року по справі № 641/3547/17 та від 08 квітня 2020 року по справі №607/16993/18.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, з огляду на встановлені судом фактичні обставини загибелі чоловіка позивача, яка (загибель) зумовлена діяннями працівників обох відповідачів, і невчинення хоча б одним із цих осіб своїх діянь, які знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із загибеллю чоловіка позивача, унеможливило б настання такого шкідливого наслідку, суд приходить до висновку про правомірність тверджень сторони позивача про необхідність покладення цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану позивачу смертю її чоловіка, саме на обох відповідачів в рівному обсязі з огляду на однаковий ступінь їх вини у спричиненні смерті чоловіка позивача.

Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування майнової (матеріальної) шкоди у вигляді відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, суд вважає за можливе задовольнити такі вимог лише частково. Правова позиція суду, покладена в основу такого вирішення даної вимоги обумовлена наступним.

Так, в ході розгляду справи належними, допустимим та достовірними доказами позивачем підтверджено понесення витрат на поховання і спорудження надгробного пам`ятнику, які підлягають відшкодуванню згідно закону, лише на суму 13614 гривень. Відтак, саме дана сума підлягала б відшкодуванню позивачу в порядку ст.1201 ЦК України відповідачами в рівних частках. Разом з тим, судом з`ясовано, що позивачу Відділенням виконавчої дирекції Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області було відшкодовано витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги на загальну суму 4090 гривень, з яких суд враховує лише 3355 гривень, оскільки решта 735 гривень були виплачені як відшкодування вартості поминального обіду в день поховання. Таким чином, з огляду на наведене розрахунок суми компенсації позивачу в порядку ст.1201 ЦК України витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника має наступний вигляд: підтверджені доказами витрати позивача в розмірі 13614 гривень компенсація ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області в розмірі 3355 гривень = 10259 гривень / 2 = 5129,5 гривень з кожного з відповідачів. Оскільки ж відповідачем ТОВ «Гідрофундаментбуд» в добровільному позасудовому порядку була виплачена позивачу матеріальна допомога на поховання її загиблого чоловіка в загальному розмірі 7000 гривень, тобто більше за розраховану судом для такого відповідача, позовна вимога про відшкодування позивачу витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника підлягає задоволенню частково лише щодо відповідача ТОВ «Гідробудпроект» та в розмірі 5129,5 гривень.

Не погоджується суд із твердженнями представника відповідачів про відсутність підстав для задоволення, в тому числі і часткового, позовних вимог про відшкодування позивачу завданої смертю її чоловіка майнової (матеріальної) шкоди, в тому числі витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника. Представник відповідачів мотивує свою позицію тим, що позивачу ТОВ «Гідрофундаментбуд» в добровільному порядку була виплачена матеріальна допомога на поховання, а також ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області компенсувало витрати позивачу на поховання, виплативши також одноразову допомогу на сім`ю та одноразову допомогу на одного утриманця. Такі твердження суд вважає неспроможними, оскільки вони не відповідають ні фактичним обставинам спірних правовідносин, ні нормам законодавства, яке регулює такі правовідносини. Як встановлено судом, виплачена ТОВ «Гідрофундаментбуд» позивачу матеріальна допомога, з огляду на її розмір та цільове призначення, покрила лише зобов`язання цього відповідача з відшкодування шкоди та лише в частині витрат на поховання і спорудження надгробного пам`ятника. Виплачена ж ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області компенсація витрат на поховання покрила лише частину фактично понесених і доведених позивачем витрат на поховання її чоловіка та спорудження надгробного пам`ятнику. При цьому такі витрати позивача суд вважає цілком обґрунтованими, ненадмірними та необхідними для забезпечення належного поховання її чоловіка і облаштування місця поховання. Одноразова допомога на сім`ю та одноразова допомога на одного утриманця, виплачені ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, з огляду на призначення таких виплат, взагалі не можуть братись судом до уваги для обрахування компенсації заявлених позивачем витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, оскільки такі виплати і компенсації не є тотожними та мають різне цільове призначення.

Зменшуючи заявлений позивачем розмір відшкодування майнової шкоди (витрати на поховання) у вигляді вартості одягу покійного з 1650 гривень до 1550 гривень (судом виключено вартість спідньої білизни на суму 100 гривень), а також відмовлячи у задоволенні вимог в частині заявлених витрат на копання могили та захоронення в розмірі 3700 гривень, послуг батюшки з відспівування покійного та здійснення обряду на кладовищі в розмірі 300 гривень, витрат на перевезення покійного та його родичів на суму 500 гривень, суд виходив з того, що позивачем не поданого жодного доказу понесення саме цих заявлених нею витрат.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди у вигляді витрат на поховання в частині заявлених позивачем наступних витрат: поминальний обід в день поховання з орендою приміщення на суму 4250 гривень; спритні напої (горілка, вино), мінеральна вода для поминального обіду в день поховання на суму 1200 гривень; поминальний обід на 9 днів на суму 1040 гривень; поминальна служба в жіночому монастирі на 9 днів і до роковин на суму 353 гривні; поминальний обід на 40 днів на суму 700 гривень; поминальний обід на річницю смерті на суму 1200 гривень. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову в означеній частині, суд керувався тим, що за змістом ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» поховання померлого комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Ритуальні послуги послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання. Виходячи з викладеного витрати на проведення поминальних обідів, а також інші витрати на послуги, що проводяться вже після самого поховання померлого, не відносяться законом до витрат на поховання, які заподіювач шкоди зобов`язаний відшкодувати згідно ст.1201 ЦК України. Не можуть такі витрати бути віднесеними і до збитків позивача і відшкодовані на підставі ст.22 ЦК України, оскільки спірні правовідносини з відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника врегульовані спеціальними нормами ст.1201 ЦК України та ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», які і визначають правову природу, порядок та розмір відшкодування таких витрат. Викладена правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 14 березня 2018 року по справі №685/1224/15-ц, від 19 березня 2018 року по справі №554/1793/15-ц, від 10 липня 2019 року по справі №500/8418/13-ц, від 16 жовтня 2019 року по справі №148/2109/17, від 13 листопада 2019 року по справі №212/8627/14-ц, від 11 грудня 2019 року по справі №760/12308/15-ц, від 10 вересня 2020 року по справі № 725/3707/18.

З викладених абзацом вище підстав суд, розраховуючи раніше розмір майнової (матеріальної) шкоди, яка має бути стягнута з ТОВ «Гідробудпроект» в рахунок відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, не враховував виплачену позивачу ВВД ФССНВУ в м.Дніпропетровську Дніпропетровської області компенсацію в сумі 735 гривень як відшкодування вартості поминального обіду в день поховання.

Крім того, суд не знаходить правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди в частині заявлених позивачем витрат на: оплату вартості оформлення нотаріальної довіреності на ім`я представника ОСОБА_18 , який представляв її інтереси під час проведення спеціального розслідування у «Держгірпромнагляді» (255 гривень); оплату вартості поштових витрат з відправлення листів з повідомленнями зі скаргам на ім`я Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Президенту України, МВС України, Державній службі України з питань праці, запиту до «Укратранскод» в м.Києві, запиту до «Держгірпромнагляду» в м. Херсон під час проведення досудового розслідування (295,7 гривень); оплату за отримання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських організацій відносно обох відповідачів (166 гривень); оплату вартості послуг з копіювання документів, листів, скарг, фотознімків (734,65 гривень). Відмовляючи у задоволенні позову в означеній частині, суд виходив з того, що позивачем жодним чином не мотивовано і не доведено жодними доказами необхідність таких витрат та зумовленість їх тими чи іншими протиправними діями/бездіяльністю саме відповідачів за цивільним позовом. Більш того, написання та відправлення позивачем скарг, виходячи з їх змісту, зумовлено незадовільним, на думку позивача, проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні відповідними органами досудового розслідування та їх посадовими особами. А відтак витрати, пов`язані із відправленням цих скарг, не зумовлені безпосередніми діями/бездіяльністю саме відповідачів, в зв`язку із чим не створюють для останніх обов`язку із компенсації цих витрат позивачу. Також, підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині є те, що зі змісту наданих позивачем доказів оплати вартості послуг копіювання неможливо зрозуміти, які саме документи копіювались позивачем, яке вони мають відношення для даного кримінального провадження, як пов`язані із відповідачами та чи були такі послуги копіювання необхідними для захисту позивачем своїх прав та/або інтересів. Не обґрунтовано позивачем необхідність отримання саме платного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, в той час як існує можливість отримати такі відомості за безкоштовним запитом.

Не можуть бути задоволені в межах розгляду саме цивільного позову заявлені позивачем позовні вимоги про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди у вигляді витрат на оплату вартості професійної правничої допомоги послуг адвоката ОСОБА_19 в якості представника потерпілої під час досудового розслідування (3000 гривень), а також вимоги про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_6 під час судового розгляду даного кримінального провадження в загальному розмірі 5000 гривень. Підставою для відмови в цій частині позовних вимог позивача є те, що зазначені витрати не є завданою потерпілій особі шкодою чи збитками, які можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову. Натомість, такі витрати в розумінні ст.ст.3, 118, 120, 124, 126 КПК України є процесуальними витратами позивача як учасника кримінального провадження, а отже питання про їх компенсацію вирішуватиметься за наслідками розгляду кримінального провадження в порядку розподілу процесуальних витрат згідно норм КПК України, а не в порядку вирішення цивільного позову хоча б і заявленого та вирішуваного в межах кримінального провадження. Близький за змістом правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року по справі №462/6473/16-ц.

Позовні вимоги позивача про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди в частині витрат на придбання нею ліків у зв`язку із погіршенням стану її здоров`я внаслідок смерті чоловіка за період з 2016 року по 2019 рік на загальну суму в розмірі 2313,3 гривень суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню. Своє рішення в цій частині вимог суд мотивує тим, що в ході розгляду цивільного позову судом на підставі наданих позивачем доказів було встановлено, що вона майже одразу після загибелі свого чоловіка у 2014 році, а потім і протягом всіх наступних років аж до 2020 року включно неодноразово зверталась за медичною допомогою до комунальних медичних закладів, їй було постановлено низку діагнозів, обумовлених, згідно медичної документації, пережитим позивачем стресом внаслідок смерті її чоловіка, здійснювались призначення низки медичних препаратів для покращення стану здоров`я позивача, які вона придбавала за власний кошт в аптеках міста. На підтвердження таких понесених витрат на ліки позивачем надано суду копії чеків з аптек, однак частина таких копій, з огляду на їх якість, не дозволяє суду встановити назву придбаних медичних препаратів, інша частина свідчить про придбання ліків, докази призначення яких суду не надано. Отже, оскільки наданими позивачем доказами підтверджується факт придбання нею лише частини призначених їй необхідних ліків на загальну суму 549 гривень, суд прийшов до висновку про частковість задоволення даної позовної вимоги шляхом стягнення вказаної суми з обох відповідачів в рівних частинах, тобто по 274,5 гривень з кожного відповідача. З викладених підстав суд вважає хибними та не приймає до уваги твердження представника відповідачів про повну необґрунтованість та недоведеність позовних вимог в цій частині, оскільки судом встановлено як факт погіршення стану здоров`я позивача, так і наявність причинно-наслідкового зв`язку між смертю чоловіка позивача та таким суттєвим погіршенням стану здоров`я, а також частково підтверджено заявлений позивачем розмір витрат на придбання ліків, вартість яких за змістом наведених судом норм законодавства має бути компенсована відповідачами.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення цивільного позову в частині вимог про відшкодування завданої позивачу майнової (матеріальної) шкоди лише частково шляхом стягнення з відповідача ТОВ «Гідробудпроект» в рахунок відшкодування витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника 5129,5 гривень, в рахунок відшкодування витрат позивача на придбання ліків 274,5 гривень, а всього 5404 гривні, а з відповідача ТОВ «Гідрофундаментбуд» лише витрат позивача на придбання ліків 274,5 гривень. В задоволенні решти позовних вимог про відшкодування майнової (матеріальної) шкоди слід відмовити з підстав необґрунтованості та недоведеності таких позовних вимог.

Вирішуючи цивільний позов в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд окрім наведених вище за текстом встановлених фактичних обставин спірних правовідносин сторін, правових висновків суду щодо завдання обома відповідачами своїми спільним діями/бездіяльністю шкоди позивачу, а також норм ст.ст.11, 15, 1172, 1187, 1190, 1193 ЦК України, ст.13 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.153, 173 КЗпП України керувався також наступним.

Так, згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкодавідшкодовується незалежновід винифізичної абоюридичної особи,яка їїзавдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Нормою ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкодаполягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної шкоди.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Своє рішення суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. А у випадку, якщо моральної шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки така шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача шкоди. Необхідним, зокрема, є з`ясування, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі №148/2109/17, від 04 березня 2020 року по справі №641/3547/17, від 22 липня 2020 року 520/11029/14-ц.

Як встановлено судом в ході розгляду кримінального провадження та вирішення даного цивільного позову і вже вказувалось судом за текстом вище, смерть чоловіка позивача, з самим фактом чого позивач безпосередньо і пов`язує завдання їй моральної шкоди, сталася з вини працівників обох відповідачів, а відтак саме відповідачі несуть відповідальність за спричинену позивачу шкоду, в тому числі і за моральну, яка підлягає відшкодуванню позивачу як дружині загиблого. Крім того, позивач пов`язує спричинення їй моральної шкоди із небажанням відповідачів компенсувати їй протягом тривалого часу завданої смертю чоловіка майнової шкоди, а також пов`язує із виникненням на цьому підґрунті та внаслідок смерті чоловіка тривалого та суттєвого погіршення стану здоров`я позивача. Викладені підстави, з огляду на частковість задоволення позовних вимог про відшкодування майнової (матеріальної шкоди), а також сам факт сильних душевних переживань не викликають у суду жодних сумнівів, оцінюються судом як обґрунтовані та доведені. Відтак позовні вимог про відшкодування моральної шкоди з огляду на характер правопорушення відповідачів, яке спричинило моральні страждання позивача (спричинення шкоди смертю близької людини), глибину фізичних та душевних страждань позивача, які тривають вже шість років та виявились у суттєвому погіршення стану здоров`я позивача, враховуючи доведеність та фактично однаковий ступінь вини обох відповідачів у завданні моральної шкоди позивачу, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених вимог про відшкодування моральної шкоди, в зв`язку із чим цивільний позов в цій частині підлягає задоволенню, однак також частково. Підставою для часткового задоволення позову є та обставина, що загибель чоловіка позивача, а відтак завдана внаслідок цього моральна шкода, обумовлені не в останню чергу грубою необережністю самого загиблого, що виявилось у недотриманні останнім перед загибеллю технології ведення робіт по демонтажу стріли крана, як це передбачено п.3.5, п.3.6, п.3.8 «Інструкції з охорони праці №9 для копровщика», ст.14 Закону України «Про охорону праці» та п.7.1 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ», щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу. За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити на підставі ч.2 ст.1193 ЦК України розмір визначеної позивачем моральної шкоди для кожного із відповідачів з 350000 гривень до 250000.00 гривень. Саме такий розмір моральної шкоди буде відповідати вимогам розумності та справедливості і підлягає стягненню з кожного із відповідачів.

При цьому суд вважає безпідставними твердження сторони відповідачів про те, що позивач не підтвердила достатніми та допустимими доказами факт заподіяння їй моральної шкоди та її розмір, оскільки смерть рідної людини це невідновлювальна втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. А розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, що і було фактично здійснено судом при частковому задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, не приймає до уваги суд посилання представника відповідачів на незадовільний майновий стан обох відповідачів як підставу для зменшення розміру заявленої моральної шкоди, оскільки така підстава безпосередньо не передбачена нормою ст.23 ЦК України, а норма ст.1193 ч.4 ЦК України фактично унеможливлює врахуванням майнового стану заподіювача шкоди, якщо таку шкоду завдано внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Більш того, остання із вказаних норм, яка передбачає умови зменшення розміру відшкодування шкоди, стосується можливості зменшення шкоди залежно від матеріального становища заподіювача шкоди, якщо таким заподіювачем є фізична особа. Відповідачі ж за позовом є юридичними особами.

Вирішуючи питання щодо понесених потерпілою ОСОБА_5 витрат на оплату вартості професійної правничої допомоги послуг адвоката ОСОБА_19 в якості представника потерпілої під час досудового розслідування (3000 гривень), а також вимоги про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу адвоката ОСОБА_6 під час судового розгляду даного кримінального провадження в загальному розмірі 5000 гривень, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, у випадку вирішення питання щодо процесуальних витрат суд має чітко дотримуватись вимог глави 8 КПК, яка регламентує поняття процесуальних витрат у кримінальному процесі, їх види та порядок відшкодування.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Цих вимог закону під час вирішення питання про процесуальні витрати потерпілої у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 - не дотримано.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).

Тому, суд вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат понесених ОСОБА_5 на оплату допомоги її представників як ОСОБА_19 так і ОСОБА_6 , не вбачає правових підстав для стягнення із обвинуваченого ОСОБА_3 цих витрат, виходячи із наступного.

Так, потерпілою ОСОБА_5 до цивільного позову долучено копію однієї сторінки Угоди щодо надання юридичної допомоги між ОСОБА_5 та захисником ОСОБА_19 від 21.01.2017 (а.с.81том №1), проте надана суду Угода не містить порядку обчислення гонорару.

Крім вказаного, потерпілою ОСОБА_5 до цивільного позову долучено копію Договору про надання юридичної допомоги від 15.07.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (том №1 а.с.133), де у розділі 4.1. який регулює виплати клієнтом захисникові грошових сум стоїть прочерк.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тому, суд виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, приходить до висновку про недоведеність понесених процесуальних витрат на заявлені потерпілою суми.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 не обирався.

Речові доказипо справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 272 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади з адміністративно-розпорядчими функціями та займатися певною діяльністю, пов`язаною з проведенням робіт на будівництві з підвищеною небезпекою на строк 3 роки.

На підставі ст. 86 КК України та п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22.12.2016 року звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання за ч.2 ст. 272 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрофундаментбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробудпроект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , про відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди, завданої злочином задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрофундаментбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 33115796; 49000, м. Дніпро, пр. Воронцова, буд.73, офіс 606) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування завданої внаслідок загибелі її чоловіка ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , майнової (матеріальної) шкоди 274,5 гривень витрат на придбання позивачем ліків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрофундаментбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 33115796; 49000, м. Дніпро, пр. Воронцова, буд.73, офіс 606) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування завданої внаслідок загибелі її чоловіка ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , моральної шкоди 250000.00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробудпроект» (ідентифікаційний код юридичної особи 30660211; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.32, кімн.405) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) в рахунок відшкодування завданої внаслідок загибелі її чоловіка ОСОБА_11 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , майнової (матеріальної) шкоди в загальному розмірі 5404 гривень, з яких: 5129,5 гривень в рахунок відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, 274,5 гривень в рахунок відшкодування витрат на придбання позивачем ліків.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення,а обвинуваченим, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії вироку,до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний судміста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_20 -Почтовик

25.11.2020


Суд	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
Дата ухвалення рішення	25.11.2020
Оприлюднено	13.02.2023
Номер документу	93104442
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Злочини проти безпеки виробництва Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

Судовий реєстр по справі —199/687/20

Ухвала від 10.02.2021

Кримінальне

Дніпровський апеляційний суд

Пістун А. О.

Ухвала від 10.02.2021

Кримінальне

Дніпровський апеляційний суд

Пістун А. О.

Ухвала від 13.01.2021

Кримінальне

Дніпровський апеляційний суд

Пістун А. О.

Ухвала від 13.01.2021

Кримінальне

Дніпровський апеляційний суд

Пістун А. О.

Вирок від 25.11.2020

Кримінальне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

Щербина-Почтовик І. В.

Ухвала від 04.03.2020

Кримінальне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

Щербина-Почтовик І. В.

Ухвала від 06.02.2020

Кримінальне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

Щербина-Почтовик І. В.

Ухвала від 03.02.2020

Кримінальне

Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

Щербина-Почтовик І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 25.11.2020 по справі 199/687/20АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Судовий реєстр по справі —199/687/20

Ухвала від 10.02.2021

Ухвала від 10.02.2021

Ухвала від 13.01.2021

Ухвала від 13.01.2021

Вирок від 25.11.2020

Ухвала від 04.03.2020

Ухвала від 06.02.2020

Ухвала від 03.02.2020

Вирок
від 25.11.2020 по справі 199/687/20
АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА