Ухвала

від 10.02.2021 по справі 199/687/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/415/21 Справа № 199/687/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8

представника цивільного відповідача ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12014040630002254 за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача адвоката ОСОБА_9 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року щодо

ОСОБА_7 , який народився у 1949 році грудні місяці 24 дня у місті Дніпрі, громадянина України, українця, зареєстрованого та фактичного проживаючого, у квартирі АДРЕСА_1 , із вищою освітою, одруженого, на утримані малолітніх та непрацездатних осіб не маючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2020 року ОСОБА_7 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права обіймати певні посади з адміністративно-розпорядчими функціями та займатися певною діяльністю, пов`язаною з проведенням робіт на будівництві з підвищеною небезпекою на строк 3 роки.

На підставі ст. 86 КК України та п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» №1810-VIII від 22.12.2016 року звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання за ч. 2 ст. 272 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрофундаментбуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробудпроект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7 , про відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди, завданої злочином задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрофундаментбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 33115796; 49000, м. Дніпро, пр. Воронцова, буд.73, офіс 606) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування завданої внаслідок загибелі її чоловіка ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнової (матеріальної) шкоди 274,5 гривень витрат на придбання позивачем ліків.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрофундаментбуд» (ідентифікаційний код юридичної особи 33115796; 49000, м. Дніпро, пр. Воронцова, буд.73, офіс 606) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування завданої внаслідок загибелі її чоловіка ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральної шкоди 250000.00 гривень.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробудпроект» (ідентифікаційний код юридичної особи 30660211; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.32, кімн.405) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування завданої внаслідок загибелі її чоловіка ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , майнової (матеріальної) шкоди в загальному розмірі 5404 гривень, з яких: 5129,5 гривень в рахунок відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, 274,5 гривень в рахунок відшкодування витрат на придбання позивачем ліків.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробудпроект» (ідентифікаційний код юридичної особи 30660211; 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.32, кімн.405) на користь ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування завданої внаслідок загибелі її чоловіка ОСОБА_10 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральної шкоди 250000.00 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

Дії ОСОБА_7 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 272 КК України як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людини,

Так, 19.08.2014 між ТОВ «Гідрофундаментбуд», ЄРДПОУ 33115796 в особі директора ОСОБА_11 та ОСОБА_7 було укладено цивільно-правовий договір відповідно до якого останній, починаючи з 19.08.2014 також приступив до роботи на ТОВ «Гідрофундаментбуд» та виконував обов`язки начальника дільниці по веденню пальових робіт.

Згідно з укладеним вище договором, з відома директора ОСОБА_11 , в період часу з 19.08.2014 по 20.10.2014 на ОСОБА_7 було покладено наступні зобов`язання:

-виконувати обов`язки начальника дільниці по веденню пальових робіт;

-оформлювати виконавчу документацію;

-виконувати проведення інструктажів з охорони праці та техніки безпеки.

Таким чином, ОСОБА_7 , з відома директора ОСОБА_12 , працював на підприємствах ТОВ «Гідробудпроект» та ТОВ «Гідрофундаментбуд» на посаді начальника дільниці по веденню пальових робіт та мав забезпечувати безпечне ведення технологічного процесу, експлуатаційного обладнання та технологічної оснастки, стійку і безаварійну роботу ділянки, безпечне проведення газонебезпечних, вогневих та інших робіт підвищеної небезпеки, здійснювати контроль за роботою субпідрядних організацій, контролювати і забезпечувати виконання підлеглим персоналом вимог нормативних документів, наведених в їх посадових інструкціях, а також виконувати проведення інструктажів з охорони праці та техніки безпеки

Далі, 08.10.2014 відповідно до протоколу № 1 зборів учасників ТОВ «Гідробудпроект» головою проведених зборів ОСОБА_13 за участю секретаря ОСОБА_11 , на підприємстві постановлено вчинити наступні дії, а саме: розібрати кран МКГ-25 БР та здати на металобрухт, а основні вузли залишити як запасні частини. У зв`язку із перебуванням директора ОСОБА_12 у відпустці, доручити з 10.10.2014 начальнику дільниці ОСОБА_7 організувати розібрання крану МКГ-25 БР.

Після цього, 09.10.2014, в нічний час доби (більш точного часу в ході судового розгляду встановити не виявилося можливим), ОСОБА_7 будучи начальником будівельної дільниці «Гідрофундаментбуд» зателефонував копрівнику ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та надав усне завдання з`явитися 10.10.2014, о 8 год. 00 хв. на виробничу територію ТОВ «Гідробудпроект», яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Варварівська, 32 та здійснити роботи по розібранню монтажного крану типу МКГ-25 БР.

Окрім цього, ОСОБА_7 достовірно знаючи про те, що машиніст крану ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та копрівник ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_15 , 30.11.1963, не мають трудових відносин з ТОВ «Гідрофундаментбуд», також зателефонував останнім і надав усне завдання вийти разом з ОСОБА_10 на виробничу територію ТОВ «Гідробудпроект» для спільного виконання вказаної вище роботи по розібранню монтажного крану типу МКГ-25 БР.

В цей же час, ОСОБА_7 , будучи обізнаним, що роботи по розібранню монтажного крану типу МКГ-25 БР відповідно до п.2 «Переліку робіт з підвищеною небезпекою», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1107 відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, працюючи відповідно до своїх посадових обов`язків та укладеного цивільно-правового договору від 19.08.2014 на посаді начальника будівельної дільниці ТОВ «Гідробудпроект» та ТОВ «Гідрофундаментбуд» мав забезпечити на робочих місцях умови праці згідно з нормативно-правовими актами з питань охорони праці, а також контроль за виконанням вимог законодавства робітниками з охорони праці, як це передбаченого ст.ст. 13,15,17,18 ЗУ «Про охорону праці» та п.п. 5.2, 5.3. «Посадової інструкції начальника дільниці».

Проте, ОСОБА_7 внаслідок власної бездіяльності, порушуючи зазначені вище вимог законодавства про охорону праці, 10.10.2014 на виробничу територію ТОВ «Гідробудпроект», яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Варварівська, 32 не з`явився, безпечні умови праці, як керівник таких робіт не забезпечив.

В результаті, 10.10.2014 машиніст крану ОСОБА_14 та копрівники ОСОБА_15 і ОСОБА_10 прибули на базу ТОВ «Гідробудпроект», після чого перегнали кран типу МКГ-25 БР на рівну поверхню виробничої території. Далі, машиніст крану ОСОБА_14 опустив стрілу крану, а копрівники зняли крюкву-обойму, змотали вантажний трос та барабан лебідки. В свою чергу, ОСОБА_15 перебував позаду крану та перекладав кабель, яким кран був підключений до електромережі, щоб він не потрапив під гусениці крану.

Далі, після невеликої перерви ОСОБА_10 дав команду ОСОБА_14 підняти стрілу крану, щоб завести монтажні «козли», оскільки у місці встановлення монтажних «козлів» відстань від поверхні ґрунту до стріли крану становила 915 мм. Виконавши команду ОСОБА_14 підняв стрілу та перейшов у машинне відділення перевірити намотку троса на барабан.

В цей час, ОСОБА_10 не підставивши монтажні «козли» самостійно вибив нижні конусні пальці стріли крану, внаслідок чого сталося роз`єднання секцій стріли, яка впала на ОСОБА_10 .

В результаті ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: згинальні та розгинальні, з ушкодженням пристінкової плеври, множинні переломи ребр, розриви крижова-клубових зчленувань, перелом крижі, рвано-забиті рани на гомілках, відкриті переломи кісток гомілок та стоп, до 500 мл рідкої крові у грудній та черевній порожнинах, розповсюджені свіжі субарахноїдальні крововиливи, субплеварні та розповсюджені свіжі крововиливи у легеневій перенхімі, свіжі інфільтруючи крововиливи у субепікардіальній жировій клітковині, масивні крововиливи на задній поверхні глотки, середостінні,прикореневих ділянках легень, у біля нирковій клітковині, плями П.О. Мінакова на внутрішній поверхні серця, морфологічні ознаки шокової реакції у нирках та печінці, численні синці та садна на тілі. Смерть ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , настала від сполученої тупої травми тіла, яка супроводжувалася множеними переломами ребр, переломами кісток тазу, відкритими переломами гомілок та стоп, розривами та стисненням внутрішніх органів з кровотечею у грудну та черевну порожнини, та яка ускладнилась розвитком травматичного шоку, що підтверджується морфологічними змінами внутрішніх органів,які були виявлені на розтині, та при їх мікроскопічному дослідженні.

Демонтаж башто-стрілового обладнання (стрілового) крану монтажного МКГ-25БР був проведений не у відповідності з вимогами нормативних актів з питань охорони праці.

Невиконання вимог нормативно-технічних актів при виконанні технологічної операції пов`язаної з демонтажем стріли монтажного крану МКГ-25 БР, допущеними з боку наступних осіб:

-начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_7 , в частині не забезпечення на робочих місцях умов праці згідно з нормативно-правовими актами з питань охорони праці; не забезпечення контролю за виконанням вимог законодавства робітниками з охорони праці як це передбачено ст.ст.13, 15, 17, 18 ЗУ «Про охорону праці» та п.5.2, п.5.3 «Посадової інструкції начальника дільниці»;

-машиніста крану ТОВ «Гідробудпроект» ОСОБА_14 , в частині невиконання вимог керівництва по експлуатації кранів та недотримання вимог безпеки під час виконання робіт і відволікання на сторонні справи, під час виконання дорученої роботи, як це передбачено п.1.4, п.3.1 «Інструкції з охорони праці №10» Для машиниста крана» та п.7.1 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ», щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу;

-копрівника ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_10 в частині недотримання технології ведення робіт по демонтажу стріли крана як це передбачено п.3.5, п.3.6, п.3.8 «Інструкції з охорони праці №9 для копровщика», ст.14 ЗУ «Про охорону праці» та п.7.1 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ», щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу.

Забезпечення виконання правил охорони праці та безпеки життєдіяльності при демонтажі башто-стрілового обладнання (стрілового) крану монтажного МКГ-25 БР, було покладено на особу начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_7 .

Обставинами, що обумовили настання досліджуваного нещасного випадку, є недотримання з боку посадових осіб ТОВ «Гідрофундаментбуд», нормативно-технічних вимог з охорони праці при плануванні та підготовці до виконання робіт підвищеної небезпеки та відсутність на виробничому майданчику відповідального керівника цих робіт - начальника дільниці ОСОБА_7 .

Дотримання з боку як посадових осадових осіб ТОВ «Гідрофундаментбуд», так і виконавців робіт, вимог вищевикладених нормативно-технічних актів з охорони праці дозволило б уникнути у даній виробничій ситуації настання досліджуваного нещасного випадку.

Дії (бездіяльність) як начальника дільниці ТОВ «Гідрофундаментбуд» ОСОБА_7 , машиніста крана ОСОБА_14 , та і самого постраждалого копрівника ОСОБА_10 , з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настання події нещасного випадку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача просить вирок суду першої інстанції змінити в частині вирішення цивільного позову, виключити рішення про стягнення з ТОВ «Гідробудпроект» (ідентифікаційний код юридичної особи 30660211) на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування завданої внаслідок загибелі її чоловіка ОСОБА_10 , майнової (матеріальної) шкоди в загальному розмірі 5404 гривень, з яких: 5129,5 гривень в рахунок відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, 274,5 гривень в рахунок відшкодування витрат на придбання позивачем ліків, а також зменшити рішення про стягнення з ТОВ «Гідробудпроект» та ТОВ Гідрофундаментбуд на користь потерпілої ОСОБА_8 моральної шкоди з 250 000 гривень з кожного до обґрунтованої суми.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник цивільного відповідача зазначає, що судом не зазначено, якими саме доказами обґрунтовується спричинення потерпілій збитків на суму загальну суму 549 грн., яку по 274,5 грн. стягнуто з кожного відповідача, оскільки дослідженням наданих касових чеків встановлено, що значна кількість ліків, вказана в них стосується лікування захворювань, пов`язаних з віком та способом життя потерпілої, а не від наслідків кримінального правопорушення, а також відсутні лікарські призначення та рецепти на більшість ліків, а тому визнання судом всіх наданих потерпілим касових чеків допустимими доказами не відповідає вимогам закону.

Крім того, висновки суду в частині задоволення вимог потерпілого про стягнення з ТОВ Гідробудпроект матеріальних збитків як витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 5129,5 грн. також не відповідають фактичним обставинам, оскільки не підтверджуються будь-якими доказами. Так, відповідно до постанови фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 19.03.2015 року ОСОБА_8 відшкодовано витрати на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги 4090 грн. Крім того, ТОВ «Гідрофундаментбуд» надано ОСОБА_8 матеріальну допомогу 11.10.2014 року у сумі 5000 грн., 24.10.2014 року у сумі 2000 грн., а 17.11.2014 року ОСОБА_8 відмовилася отримувати подальшу матеріальну допомогу у сумі 2000 грн, а також, фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ОСОБА_8 видано одноразову допомогу на сім`ю в сумі 49 148,40 грн., а також одноразову допомогу на утриманця в сумі 9 829,68 грн. Таким чином, витрати на поховання ОСОБА_10 у повному обсязі компенсовано за рахунок матеріальної допомоги виданої ОСОБА_8 ТОВ «Гідрофундаментбуд» та Фондом соціального страхування.

Крім того, необґрунтованим є стягнення з ТОВ «Гідрофундаментбуд» та ТОВ Гідробудпроект моральної шкоди сумі 250 000 грн. з кожного, оскільки позивач ОСОБА_8 обґрунтувала моральну шкоду включно словами, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили її заподіяння та відповідно її розмір. Разом з тим, у причинному зв`язку з настанням події нещасного випадку є груба необережність самого потерпілого копрівника ОСОБА_10 , який розпочав роботи не впевнившись у їх безпечності, а тому за наявності вини потерпілого ОСОБА_10 , сума стягнення з ТОВ «Гідрофундаментбуд» моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. є такою, що явно не відповідає вимогам співмірності, розумності і справедливості.

А також необхідно врахувати і те, що ОСОБА_10 працював офіційно, відповідні відрахування направлялися ТОВ «Гідрофундаментбуд» до фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, у зв`язку з цим ОСОБА_16 отримує щомісячну страхову виплату як утриманець у розмірі 409,57 грн.

Позиції учасників судового провадження.

Представник цивільного відповідача адвокат ОСОБА_9 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений підтримав вимоги апеляційної скарги представника цивільного відповідача, просив її задовольнити.

Потерпіла заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника цивільного відповідача.

Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника цивільного відповідача, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника цивільного відповідача не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки судупро доведеністьвини ОСОБА_7 у вчиненніним кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.272КК України,за обставин,викладених увироку суду,та кваліфікаціяйого дійне оскаржується,а томуапеляційним судомне переглядається.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з ТОВ «Гідрофундаментбуд» та ТОВ «Гідробудпроект» суд першої інстанції, на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи, вирішив цивільний позов потерпілої відповідно до вимог чинного законодавства та обґрунтовано задовольнив його частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, відповідно до якої особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому, суд першої інстанції правильно застосував норми Цивільного кодексу України, а саме ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обґрунтованими є посилання суду першої інстанції на положення ч. 1 ст. 1177 ЦК України, у якої вказано, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Посилання суду першої інстанції при цьому на ч. 1 ст. 1172 ЦК України, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, а також на п. 4 ч. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013, якою передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Суд правильно звернув увагу на те, що згідно з п. 6 ч. 1 вказаної постанови особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а також на п. 4 ч.ч. 3, 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», відповідно до яких не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК України.

На особу,яка перебувалав трудовихвідносинах напідставі трудовогодоговору (контракту)і завдалашкоди життючи здоров`юу зв`язкуз використаннямджерела підвезеноїнебезпеки,що належитьроботодавцю,відповідальність зазавдання шкодиможе бутипокладена лишеза умови,якщо будедоведено,що воназаволоділа джереломпідвищеної небезпекинеправомірно (частини 3 і 4 ст. 1187 ЦК України). При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).

На думку колегії суддів, судом було прийнято законне та обґрунтоване, належним чином мотивоване судове рішення про цивільний позов, яке відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи при розгляді цивільного позову у межах кримінального провадження.

Доводи представника цивільного відповідача про безпідставне відшкодування витрат з ТОВ «Гідробудпроект» на поховання та спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 5129,5 гривень, оскільки позивачу ТОВ «Гідрофундаментбуд» в добровільному порядку була виплачена матеріальна допомога на поховання, а також ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області компенсувало витрати позивачу на поховання, виплативши також одноразову допомогу на сім`ю та одноразову допомогу на одного утриманця, не заслуговують на увагу.

Так, судом вірно встановлено, що виплачена ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області компенсація витрат на поховання та пов`язані з цим ритуальні послуги покрила лише частину фактично понесених і доведених позивачем витрат на поховання її чоловіка та спорудження надгробного пам`ятника, оскільки при вирішенні питання щодо цивільного позову та щодо розміру шкоди, яка підлягає стягненню, зокрема судом було досліджено докази витрат позивача на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, а саме в розмірі 13 614 гривень. При цьому, з виплаченої ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області суми в розмірі 4090 гривень суд врахував 3355 гривень, оскільки решта 735 гривень були виплачені як відшкодування вартості поминального обіду в день поховання. Таким чином, витрати на спорудження надгробного пам`ятника мають наступний вигляд: 13614 гривень компенсація ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області в розмірі 3355 гривень = 10259 гривень / 2 = 5129,5 гривень з кожного з відповідачів. Однак, зважаючи на те, що відповідачем ТОВ «Гідрофундаментбуд» в добровільному позасудовому порядку була виплачена позивачу матеріальна допомога на поховання її загиблого чоловіка в загальному розмірі 7 000 гривень, суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині, а саме лише щодо відповідача ТОВ «Гідробудпроект» в розмірі 5129,5 гривень.

Крім того, одноразова допомога на сім`ю та одноразова допомога на одного утриманця, виплачені ВВД ФССНВУ в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області взагалі не можуть братись до уваги для обрахування компенсації заявлених позивачем витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, оскільки такі виплати і компенсації не є тотожними та мають різне цільове призначення, що також спростовують доводи апеляційної скарги в цій частині.

Суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, правильно прийшов до висновків, що зазначені витрати були необхідними, ненадмірними та достатніми витратами для забезпечення належного поховання її чоловіка і облаштування місця поховання, висновки суду першої інстанції з зазначених питань є цілком обґрунтованими.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано визначив розмір заподіяної шкоди в частині витрат на придбання позивачем ліків у розмірі 549 грн., тобто по 274,5 гривень з кожного відповідача, оскільки наданими позивачем доказами підтверджується факт придбання нею лише частини призначених їй необхідних ліків на вказану суму, яка підтверджена копією чеків з аптек. Таким чином, суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення даної позовної вимоги, оскільки частина копій чеків з аптек, з огляду на їх якість, не дозволяла встановити назву придбаних медичних препаратів, інша частина свідчила про придбання ліків, докази призначення яких суду не надано.

Посилання представника цивільного відповідача на те, що значна кількість вказаних потерпілою ліків, стосується лікування захворювань, пов`язаних з віком та способом життя потерпілої, а не від наслідків кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що позивач майже одразу після загибелі свого чоловіка у 2014 році, а потім і протягом всіх наступних років аж до 2020 року включно неодноразово зверталась за медичною допомогою до комунальних медичних закладів, їй було постановлено низку діагнозів, обумовлених, згідно медичної документації, пережитим позивачем стресом внаслідок смерті її чоловіка, здійснювались призначення низки медичних препаратів для покращення стану здоров`я позивача, які вона купувала за власні кошти в аптеках міста. А тому визначену до стягнення суму витрат, ОСОБА_8 понесла внаслідок смерті чоловіка позивача, які знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з погіршенням стану її здоров`я. Розмір відшкодування у цих частинах підтверджений розрахунком і є правильним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного, обґрунтованого на законі висновку про те, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 в частині стягнення матеріальної шкоди з ТОВ Гідрофундаментбуд та ТОВ Гідробудпроект підлягає частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача про те, що позивач ОСОБА_8 обґрунтувала моральну шкоду виключно словами, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили її заподіяння та відповідно її розмір, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Пунктами 1 та 2 частини 2 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, моральної шкоди. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначив відшкодування моральної шкоди в розмірі по 250 000 грн. з ТОВ Гідрофундаментбуд та ТОВ Гідробудпроект на користь позивача, оскільки врахував характер правопорушення відповідачів, яке спричинило моральні страждання позивача (спричинення шкоди смертю близької людини), глибину фізичних та душевних страждань позивача, які тривають вже шість років та виявились у суттєвому погіршення стану здоров`я позивача. Вказана сума відповідає вимогам розумності і справедливості.

Крім того, судом враховано, той факт, що загибель чоловіка позивача, а відтак завдана внаслідок цього моральна шкода, обумовлені не в останню чергу грубою необережністю самого загиблого, що виявилось у недотриманні останнім перед загибеллю технології ведення робіт по демонтажу стріли крана, як це передбачено п.3.5, п.3.6, п.3.8 «Інструкції з охорони праці №9 для копровщика», ст.14 Закону України «Про охорону праці» та п.7.1 «Кран монтажний МКГ-25 БР. Руководство по эксплуатации 800 РЭ», щодо послідовності виконання операцій при підготовці крана до демонтажу, а тому обґрунтовано зменшив розмір визначеної позивачем моральної шкоди для кожного з відповідачів з 350 000 гривень до 250 000 гривень, що спростовує доводи представника цивільного відповідача в цій частині.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що підлягає компенсації реально завдана моральна шкода потерпілій в розмірі 250 000 грн. з кожного з відповідачів, що відповідає принципу розумності, справедливості, інтенсивності та тривалості моральних страждань потерпілої та буде сприяти відновленню емоційного стану потерпілої.

Керуючись ст.ст.404,405,407,419КПК України,колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від25листопада 2020року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4