Ухвала

від 26.11.2020 по справі 540/3751/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/3751/20

Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-168 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області, Голови Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області Пономарьова Олександра Петровича, Дтреті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив :

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Голови Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області Пономарьова Олександра Петровича (далі-відповідач-1), Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області (відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі-треті особи), в якому просить:

- визнати діяльність/бездіяльність відповідача-1 неправомірною, а саме: винесення на порядок денний відповідних пленарних засідань земельні питання (надання дозволу на розробку проекту землевідводу, затвердження проекту землевідводу та передачі земельної ділянки у власність) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами №6522185200:02:001:0929 №6522185200:02:001:0316 №6522185200:02:001:0842 №6522185200:02:001:0944 №6522185200:02:001:1107 №6522185200:02:001:1260 №6522185200:02:001:1258 №6522185200:02:001:1253 №6522185200:02:001:1255 №6522185200:02:001:1254 №6522185200:02:001:1259 №6522185200:02:001:1250 №6522185200:02:001:1256 №6522185200:02:001:1262 №6522185200:02:001:1251 №6522185200:02:001:1261 №6522185200:02:001:1109 №6522185200:02:001:1104 №6522185200:02:001:1252 №6522185200:02:001:1257 №6522185200:02:001:1249;

- скасувати рішення відповідача-2, в яких надано дозвіл громадянам на розробку проекту землевідводу на земельні ділянки з кадастровими номерами №6522185200:02:001:1107 №6522185200:02:001:1260 №6522185200:02:001:1258 №6522185200:02:001:1253 №6522185200:02:001:1255 №6522185200:02:001:1254 №6522185200:02:001:1259 №6522185200:02:001:1250 №6522185200:02:001:1256 №6522185200:02:001:1262 №6522185200:02:001:1251 №6522185200:02:001:1261 №6522185200:02:001:1109 №6522185200:02:001:1104 №6522185200:02:001:1252 №6522185200:02:001:1257 №6522185200:02:001:1249;

- скасувати рішення відповідача-2 про затвердження проектів землевідводу земельних ділянок та передачу їх у власність з кадастровими номерами №6522185200:02:001:0929 (№1588 від 24.08. 2020р) №6522185200:02:001:0316 (№637 від 04.05.2018р) №6522185200:02:001:0842 №6522185200:02:001:0944 №6522185200:02:001:1107 №6522185200:02:001:1260 №6522185200:02:001:1258 №6522185200:02:001:1253 №6522185200:02:001:1255 №6522185200:02:001:1254 №6522185200:02:001:1259 №6522185200:02:001:1250 №6522185200:02:001:1256 №6522185200:02:001:1262 №6522185200:02:001:1251 №6522185200:02:001:1261 №6522185200:02:001:1109 №6522185200:02:001:1104 №6522185200:02:001:1252 №6522185200:02:001:1257 №6522185200:02:001:1249

- скасувати державну реєстрацію на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами №6522185200:02:001:0929 №6522185200:02:001:0316 №6522185200:02:001:0842 №6522185200:02:001:0944 №6522185200:02:001:1107 №6522185200:02:001:1260 №6522185200:02:001:1258 №6522185200:02:001:1253 №6522185200:02:001:1255 №6522185200:02:001:1254 №6522185200:02:001:1259 №6522185200:02:001:1250 №6522185200:02:001:1256 №6522185200:02:001:1262 №6522185200:02:001:1251 №6522185200:02:001:1261 №6522185200:02:001:1109 №6522185200:02:001:1104 №6522185200:02:001:1252 №6522185200:02:001:1257 №6522185200:02:001:1249.

Також позивач просить витребувати в відповідача певні докази та як наслідок, за результатами перевірки, за встановленням під час розгляду справи факту дій/бездіяльності протиправними та незаконними - постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню законів.

Мотивом позову є те, що на думку позивача процес безоплатної передачі земельних ділянок за вищевказаними кадастровими номерами у власність громадянам України був здійснений з грубим порушенням чинного законодавства. Позивач не наводить, у чому полягає порушення та які норми чинного законодавства порушені, однак позивач вимагає скасувати державну реєстрацію на право власності на земельні ділянки, надані громадянам та скасувати рішення сільської ради про затвердження проектів землеустрою земельних ділянок та передачу їх у власність цим громадянам.

Відповідно до положень ст.170 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов до висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Спірні правовідносини у даній справі обумовлені незгодою позивача з фактом передачі земельних ділянок з кадастровими номерами №6522185200:02:001:0929 №6522185200:02:001:0316 №6522185200:02:001:0842 №6522185200:02:001:0944 №6522185200:02:001:1107 №6522185200:02:001:1260 №6522185200:02:001:1258 №6522185200:02:001:1253 №6522185200:02:001:1255 №6522185200:02:001:1254 №6522185200:02:001:1259 №6522185200:02:001:1250 №6522185200:02:001:1256 №6522185200:02:001:1262 №6522185200:02:001:1251 №6522185200:02:001:1261 №6522185200:02:001:1109 №6522185200:02:001:1104 №6522185200:02:001:1252 №6522185200:02:001:1257 №6522185200:02:001:1249 громадянам України.

Згідно зі статтями 80, 84, 123, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (при наданні земельних ділянок у власність або в користування, укладенні, зміні, розірванні договорів оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі із суб`єктами підприємницької діяльності.

Крім того, за змістом статей 123, 124 ЗК України рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб`єкту в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог цього Кодексу, спрямованих на раціональне використання землі як об`єкта нерухомості (власності).

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду у постановах, зокрема, від 15.05.2019р. у справі №807/9/18.

Скасування рішень Стрільківської сільської ради та державної реєстрації на право власності на земельні ділянки призведе до фактичного позбавлення громадян права власності на земельні ділянки з вищезазначеними кадастровими номерами.

Таким чином, для вирішення цього спору щодо правомірності оскаржених дій/бездіяльності/рішень відповідачів, слід встановлювати обставини, які виникли поза межами даного спору та відповідних публічно-правових відносин, що не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Загальні положення про право власності установлені Главою 23 Цивільного кодексу України.

Також слід врахувати, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно із ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, зазначивши у п.п. 22-24 рішення наступне:

"Суд знову зазначає, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (див. рішення у справі "Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року, п. 37).

Відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії", заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії", N N 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII).

Як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)"."

Зазначена правова позиція Європейського суду з прав людини дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін щодо доведення, як в даному випадку, своїх позицій з питань правомірності набуття права власності, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналізуючи викладені правові норми у сукупності із установленими обставинами справи, суд приходить до висновку, що спори, що виникають у зв`язку із реєстрацією майна та майнових прав, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, має розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства (в залежності від порядку цивільного або господарського судочинства, так як такі спори за своїм характером є приватноправовими).

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.04.2018р. у справі №817/1048/16, від 14.03.2018р. у справі №396/2550/17, від 11.04.2018р. у справі №554/14813/15-ц, від 15.05.2018р. у справі №686/22036/15-ц та ін.

Позивач помилково вважає цей спір публічно-правовим, натомість він за своєю суттю є приватноправовим спором щодо правомірності набуття громадянами права власності на земельні ділянки та державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами №6522185200:02:001:0929 №6522185200:02:001:0316 №6522185200:02:001:0842 №6522185200:02:001:0944 №6522185200:02:001:1107 №6522185200:02:001:1260 №6522185200:02:001:1258 №6522185200:02:001:1253 №6522185200:02:001:1255 №6522185200:02:001:1254 №6522185200:02:001:1259 №6522185200:02:001:1250 №6522185200:02:001:1256 №6522185200:02:001:1262 №6522185200:02:001:1251 №6522185200:02:001:1261 №6522185200:02:001:1109 №6522185200:02:001:1104 №6522185200:02:001:1252 №6522185200:02:001:1257 №6522185200:02:001:1249.

Також суд зауважує, що відповідно до ч.6 ст.21 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладені правові норми та висновки Великої Палати Верховного Суду у сукупності з обставинами даної справи, суд приходить до висновку, що даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Оскільки спір не є публічно-правовим, то це виключає можливість його розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене вбачаються підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Керуючись ст.170, 243, 248 КАС України,

ухвалив :

Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області, Голови Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області Пономарьова Олександра Петровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Суддя А.С. Пекний

кат. 109020100