Рішення

від 24.11.2020 по справі 620/993/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року Чернігів Справа № 620/993/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Скиді В.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача Слєпченка С.А., представника відповідача Стасюк В.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середньоденної заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернігівської обласної державної адміністрації, Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської державної адміністрації, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: визнати протиправним та скасувати розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації № 28-к від 19.02.2020, яким позивача було звільнено з посади директора Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації та поновити його на даній посаді з 19.02.2020 (з дати звільнення) або, у разі ліквідації Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, зобов`язати Чернігівську обласну державну адміністрацію працевлаштувати позивача на посаду, яка є не нижчою для категорії Б , рангу 6 державного службовця; стягнути з Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації на користь позивача середньоденну заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 302786,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що його було звільнено у зв`язку з реорганізацією Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу . Вказує, що діяльність Департаменту не припинено і звільнений був лише позивач, а виконання обов`язків покладено на заступника. Також зазначив, що при звільненні йому пропонували вакантні місця нижчі за категорією і рангом, або декретні місця.

Відповідач, Чернігівська обласна державна адміністрація, подала відзив на позов, в якому просила відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що головою обласної державної адміністрації, який формує склад місцевих державних адміністрацій, було прийнято рішення про припинення в порядку реорганізації юридичної особи - Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації шляхом приєднання до Департаменту розвитку економіки та сільського господарства Чернігівської обласної державної адміністрації та у зв`язку з цим прийнято розпорядження про звільнення позивача з посади директора Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації. Звертає увагу, що голова обласної державної адміністрації не є суб`єктом призначення щодо решти працівників Департаменту, повноваження щодо призначення та звільнення яких перейшли до комісії з припинення Департаменту. Також вказує, що позивача не менше ніж за два місяці до дати звільнення, а саме 27.11.2019, було письмово попереджено про реорганізацію Департаменту, а в Чернігівській обласній державній адміністрації були відсутні вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю, суб`єктом призначення на які був голова обласної державної адміністрації. Однак з метою забезпечення працевлаштування позивача за погодженням з керівниками структурних підрозділів обласної державної адміністрації, які є суб`єктами призначення та керівниками державної служби в цих структурних підрозділах обласної державної адміністрації, позивачу були запропоновані 34 вакантні посади відповідно до його кваліфікації, проте заяви про згоду на призначення на одну із запропонованих посад від позивача не надходило. Зазначає, що серед запропонованих вакантних посад 8 посад були посадами категорії Б , 14 посад не були строковими, а у разі призначення позивача на будь-яку із запропонованих посад, його ранг був би не нижче шостого. Також вказує, що у зв`язку зі змінами в законодавстві при реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення, а не обов`язком.

Відповідач, Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що Департаментом при звільнені позивача були проведені відповідні розрахунки у визначений законом термін та видано трудову книжку. Вважає, що звільнення позивача із займаної посади відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій вказав, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату, або, як в даному випадку скорочення відповідного Департаменту, є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Вказує, що відповідачем не дотримано при звільненні позивача вимоги статті 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди на його звільнення виборного органу первинної профспілкової організації. Щодо посилання відповідача на зміни в Закон України Про державну службу , що стосується права пропозиції або його обов`язку, то зазначає, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Чернігівською обласною державною адміністрацією було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких стверджує, що у зв`язку з припиненням юридичної особи та повним скороченням граничної чисельності її працівників, вакансії у вказані юридичній особі, як на момент попередження позивача, так і протягом двох місяців та на день звільнення, були відсутні. Стверджує, що були вжиті заходи щодо працевлаштування позивача до інших юридичних осіб, які перебувають у підпорядкуванні, проте позивач не виявив бажання працювати на запропонованих посадах.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач з 27.02.2018 працював на посаді директора Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 19.11.2019 № 661 Про внесення змін до структури Чернігівської обласної державної адміністрації відповідно до статті 5 Закону України Про місцеві державні адміністрації , постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 91 Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій та з метою оптимізації структури Чернігівської обласної державної адміністрації було зобов`язано передати Департаменту розвитку економіки та сільського господарства Чернігівської обласної державної адміністрації повноваження і функції, реалізацію яких забезпечує Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації, припинити в порядку реорганізації юридичну особу - Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00733702), шляхом приєднання до Департаменту розвитку економіки та сільського господарства Чернігівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 02742119) (т. 1 а.с. 68-69).

27.11.2019 ОСОБА_1 отримав попередження про заплановане вивільнення з переліком запропонованих наявних вакантних посад (т.1 а.с. 73-75).

06.02.2019 розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації № 55 затверджено Положення про Департамент агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації (т.1 а.с. 64-67).

На підставі погодження Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 05.02.2020 № 2202-14-6433-06, розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 19.02.2020 № 28-к Про звільнення ОСОБА_1 позивача було звільнено з посади директора Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації 19.02.2020 у зв`язку з реорганізацією державного органу (пункт 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу ) (т.1 а.с. 71).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Разом з тим, за приписами частини п`ятої статті 40 КЗпП України (у редакції із змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури № 113-IX від 19.09.2019) особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Таким чином, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників), а також особливості застосування до них положень частини другої статті 40 КЗпП України, статті 42, частин першої, другої і третьої статті 49-2 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Станом на час виникнення спірних правовідносин Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури № 113-IX від 19.09.2019 абзац другий частини третьої статті 87 виключено, зокрема, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Натомість, були внесені відповідні зміни, зокрема, до статті 22 та 87 Закону України Про державну службу , якими врегульовано питання звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

Так, частиною третьою статті 87 Закону України Про державну службу (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, зокрема, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Частиною п`ятою статті 22 Закону України Про державну службу передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин дія норм законодавства про працю, а саме: частини другої статті 40 (звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу), статті 42 (переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці), частин другої та третьої статті 49-2 КЗпП України (щодо обов`язку власника або уповноваженого ним орган пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації) не поширюється на державних службовців в силу приписів частини п`ятої статті 40 КЗпП України.

Такі правовідносини були врегульовані Законом України Про державну службу , що передбачає не обов`язок, а право суб`єкта призначення за його рішенням у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця або іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

Суд зазначає, що позивачу був запропонований перелік вакантних посад державної служби в Чернігівській обласній державній адміністрації станом на 27.11.2019, але позивач не виявив бажання, шляхом подання відповідної письмової заяви, бути переведеним на посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції.

Суд критично оцінює доводи позивача про протиправність оскаржуваного наказу з посиланням на висновки викладені в рішеннях Верховного Суду України у справі № 577/3997/15-ц від 18.10.2017, Великої палати Верховного суду у справі № 800/538/17 від 18.09.2018, Верховного Суду у справі № 487/2191/17 від 06.05.2020 щодо застосування норм права в частині обов`язку роботодавця протягом двох місяців постійно пропанувати працівнику вакантні посади, оскільки правові висновки у даних судових рішеннях формувалися до змін внесених Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури № 113-IX від 19.09.2019.

Щодо наявності згоди профспілкового органу на звільнення позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 та пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Законом України від 14.01.2020 № 440-IX Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи , який набрав чинності 13.02.2020, внесено зміни до низки законодавчих актів, зокрема, до Закону України Про державну службу .

Так, абзацом першим частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу вказано, що не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Тобто, на час прийняття оскаржуваного наказу від 19.02.2020 № 28-к у відповідача був відсутній обов`язок отримувати згоду виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення позивача.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ від 20.02.2020 № 4-к прийнятий з дотриманням встановленої законодавством процедури звільнення працівника, станом на момент виникнення спірних правовідносин, при цьому відповідачем дотримано вимоги щодо належного персонального попередження позивача не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи похідний характер позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Шевченка, буд. 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 03366428), Департаменту агропромислового розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації (просп. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00733702) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення середньоденної заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 26.11.2020.

Суддя В.О. Непочатих