Постанова

від 11.11.2020 по справі 756/8763/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №756/8763/19

Апеляційне провадження №22-ц/824/11417/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Гуля В.В., Суханової Є.М., із участю секретаря Потоцької О.О., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу МАЯК-7 , третя особа: Київська міська державна адміністрація про захист прав шляхом укладення угоди,

В С Т А Н О В И В :

04 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з наведеним позовом , де просила зобов`язати Житлово-будівельний кооператив МАЯК-7 укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає типовим або примірним договорам ,у розумінні положень статті 12 Закону України Про житлово-комунальні послуги , з ОСОБА_1 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що Житлово-будівельний кооператив МАЯК-7 порушує її право на отримання житлово-комунальних послуг шляхом укладення договору, який відповідає вимогам типового договору.

Зазначала, що на підставі договору дарування від 28 листопада 1996 року, вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

Разом з нею у квартирі проживають:чоловік - ОСОБА_2 та дочка - ОСОБА_3 .

Вона зі своєю родиною користуються усіма житлово-комунальними послугами для власних потреб, які надаються мешканцям будинку АДРЕСА_1 , внаслідок чого є індивідуальним споживачем в розумінні положень пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Ні вона, ні інші мешканці квартири в„–94 не були раніше і на цей час не є членами Житлово-будівельного кооперативу МАЯК-7 .

Будинок №60, щопо проспекту Героїв Сталінграда в м. Києві належить Житлово-будівельному кооперативу МАЯК-7 , який діє з дати державної реєстрації - 19 серпня 1988 року відповідно до статуту, який перереєстровано відповідно до вимог законодавства у грудні 2016 року.

Для отримання плати за утримання будинку всім мешканцям направляються квитанції із зазначенням загальної суми, обов`язкової для сплати.

Так, щомісяця від ЖБК МАЯК-7 вона отримує рахунок на сплату за житлово-комунальні послуги із зазначенням наступних даних: 1)| найменування послуг - обслуговування; опалення; холодна вода та водовідведення; гаряча вода та водовідведення; 2) тариф;3) поточні та попередні показники використаної послуги; 4) нарахована сума до сплати.

Починаючи з 2010 року вона неодноразово зверталась з письмовими заявами до голови правління ЖБК МАЯК-7 з вимогою про укладення договору щодонадання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору.

Проте, кожного разу отримувала письмову відповідь про те, що ЖБК МАЯК-7 не є надавачем послуг, у зв`язку з чим не має достатніх правових підстав для укладення договору про надання послуг.

Вказувала, на те, що вона, як споживач житлово-комунальних послуг, має право їх отримувати на підставі і відповідно до умов договору про на житлово-комунальних послуг.

Проте, позбавлена реалізувати це право з боку неналежної поведінки відповідача, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду із захистом своїх прав у спосіб, передбачений частиною 2 статті 16 ЦК України.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Своє рішення районний суд обґрунтовував тим, що позивачем був обраний невірний спосіб захисту, оскільки сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.

Просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу МАЯК-7 , третя особа: Київська міська державна адміністрація про захист прав шляхом укладення угоди задовольнити.

Житлово-будівельний кооператив МАЯК-7 надав до суду відзив на апеляційну скаргу. Вважав, що скарга не обґрунтована та просив рішення районного суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд, закінчивши з`ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши думку учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 13 ).

Вказаний багатоквартирний будинок експлуатується ЖБК МАЯК-7 , який є юридичною особою та неприбутковою організацією ( а.с. 14-18, 43-52, 102 ).

ЖБК МАЯК-7 , здійснює свою діяльність на підставі статуту, який був затверджений загальними зборами членів кооперативу, протокол №2 та був зареєстрований в державному реєстрі 19.08.1988 ( там же ).

ЖБК МАЯК-7 , не є виконавцем комунальних послуг, а є колективним споживачем комунальних послуг ( а.с. 84 ) та у відповідності до приписів ч. 4 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги уклав з виконавцями комунальних послуг відповідні правочини на споживання комунальних послуг, зокрема, 24 вересня 2004 року - договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, 23 жовтня 2018 року - договір №240191 на постачання теплової енергії у гарячій воді, 19 березня 2012 року - договір №17/210 про організацію надання послуг по видаленню твердих відходів ( вивезення побутового сміття ), 28 березня 2019 року - договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, договір №432/19 на технічне обслуговування ліфтів ( а.с. 85-87, 88-89, 90, 91-92, 93-97, 99-101 ).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про кооперацію кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про кооперацію метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Частиною 1 статті 8 вказаного закону визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Пунктом 10 Статуту ЖБК МАЯК-7 , затвердженим загальними зборами членів кооперативу протокол №2 від 23 листопада 2016 року, передбачено, що дія статуту ЖБК, рішень загальних зборів членів ЖБК (зборів уповноважених) та правління ЖБК поширюється на всіх членів ЖБК та інших власників (співвласників) житлових приміщень у будинку ЖБК.

Пунктом 37 статуту ЖБК МАЯК-7 , затвердженим загальними зборами членів кооперативу протокол №2 від 23 листопада 2016 року, громадяни які придбали у власність жилі приміщення в будинку ЖБК та не виявили бажання вступити до членів кооперативу, здійснюють оплату за утримання будинку і прибудинкової території та користування комунальними послугами у встановленому для членів ЖБК розмірі, а також брати участь у загальних витратах кооперативу по експлуатації і капітальному ремонту будинку та утриманню прибудинкової території в розмірах, затверджених загальними зборами.

Пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги , який діє з 10 грудня 2017 року, визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

ЖБК самостійно, власними силами або із залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб, забезпечує утримання будинку та прибудинкової території, а відтак самостійно визначає розмір платежів на утримання будинку та прибудинкової території, виходячи з розміру витрат, передбачених кошторисом об`єднання.

ЖБК не є виконавцем послуг, тому тарифи на утримання будинку та прибудинкової території повинні визначати рішенням загальних зборів членів кооперативу.

За наведених обставин, права однієї особи не можу бути захищені, шляхом порушення прав іншої особи.

Розглядаючи спір, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, незважаючи на доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого позивачем доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, в тому числі й тих, на які посилається апелянт, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених у справі фактичних обставини та висновків суду першої інстанції обґрунтовано викладених в мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх спростував.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати про те, що заявлений позивачкою спосіб захисту прав, з точки зору суду другої інстанції, не є ефективним з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась до суду із названими вимогами про захист прав шляхом зобов`язання відповідача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг ( а.с. 3-12 ).

При цьому, зазначений позивачкою спосіб не передбачений положеннями ст. 16 ЦК України.

Згідно постанови Великої Палати Верховного суду від 05 травня 2020 року, за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішеннях від 13 травня 1980 року у справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішенні від 30 травня 2013 року у справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14 - 144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (№ 12-304гс18).

Таким чином, враховуючи зміст права ОСОБА_1, характер його ( права ) порушення , як вона вважає,та спричинені цими діяннями наслідки, обраний нею спосіб захисту та положення ст. 13 ЦПК України щодо диспозитивності цивільного судочинства, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, на переконання апеляційного суду, не є ефективним.

Відтак, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу МАЯК-7 , третя особа: Київська міська державна адміністрація про захист прав шляхом укладення угоди - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: В.В. Гуль

Є.М. Суханова