Постанова

від 17.11.2020 по справі 816/1054/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 р.Справа № 816/1054/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Шевяков І.С., м. Полтава) від 19.05.2020 року (повний текст рішення складено 29.05.2020 року) по справі № 816/1054/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНТ ТД"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "ГРАНТ ТД", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003894003 про застосування до ТОВ "ГРАНТ ТД" штрафних (фінансових) санкцій за платежем: пальне (код платежу 14021900) у сумі 217674,01 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 р. адміністративний позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 р. рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 по справі № 816/1054/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25.06.2019 р. рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2018 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 р. по справі № 816/1054/18 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ГРАНТ ТД" є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 15851020000009606 (а.с. 9-16 т. 1), основний вид діяльності за КВЕД: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).

Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено камеральну перевірку даних ТОВ "ГРАНТ ТД" щодо порушення встановленого порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах (здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального).

За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної перевірки даних від 12.09.2017 р. № 4599/16-31-40-03-08/40475283, в якому зафіксовано здійснення ТОВ "Грант-ТД" операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку (а.с. 42-46 т. 1).

На підставі висновків акту перевірки, 31.10.2017 р. Головним управлінням ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0003894003 про застосування до ТОВ "ГРАНТ ТД" штрафних (фінансових) санкцій за платежем: пальне (код платежу 14021900) у сумі 217674,01 грн у зв`язку з порушенням платником податку вимог пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України (а.с. 19 т. 1).

Не погодившись з винесеними контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі послався на те, що між позивачем (Продавець) та ТОВ фірма Вітеко (Покупець) укладено договір купівлі-продажу скретч-карток від 03.04.2017 № 03/04-2017 (далі - Договір), згідно умов якого продавець бере на себе зобов`язання передати, а покупець прийняті оплатити скретч-картки згідно накладних.

Згідно актів приймання - передачі товару (скретч - картки) № ПП-17/0" № ПП- 18/08, одиницями його вимірювання є літри.

Пунктом 3.1. Договору товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання.

Виконання умов вказаного договору купівлі-продажу скретч-карток на відпуск пального від 03.04.2017 № 03/04-2017 підтверджується, зокрема складеними на його підставі видатковими накладними, актами приймання - передачі товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору оплата здійснюється покупцем шлях перерахування коштів на вказані в рахунку - фактурі реквізити продавця.

Операції по реалізації пального підтверджуються складеними зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ Грант ТД податковими накладними, в яких в якості найменування товару вказано відповідну марку дизельного пального, яка відпускалась покупцю (отримувачу) в розмірі, що обраховувався тоннами на загальну суму 217674,01 грн., а саме: паливо дизельне ДП-Л Євро 5-ВО за кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 5,98 т (ПН від 17.07.17 № 1); паливо дизельне ДП-Л Євро 5-ВО за кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД 2710194300 у кількості 4,2 т (ПН від 18.08.17 № 6).

Як вказав апелянт, суд прийняв за основу свого рішення у справі твердження позивача про те, назва товару "дизельне пальне" була вказана у податкових накладних від 17.07.2017 р. № РН-17/08, від 18.08.2017 р. № РН-18/08 помилково та УКТ ЗЕД дійсно не містить позиції, до якої можливо було б віднести скретч-картку, а тому слід зазначати код товари матеріальних цінностей, на отримання яких видана скретч-картка. За таких обставин, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про те, ТОВ Грант ТД реалізував не скретч-картки на пальне, а саме пальне - є непідтвердженим та спростовується сукупністю доказів, документів первинного облікуй пов`язаних з цією господарською операцією.

В свою чергу, апелянт вказує, що враховуючи те, що виконання умов Договору підтверджується, зокрема складеними на його підставі податковими накладними, в яких в якості найменування товару вказано відповідну марку дизельного палива в розмірі, що обраховується тонами, а також отримано оплату за паливо, вважає що ТОВ Грант ТД здійснило продаж та передачу ТОВ фірма Вітеко (Покупцю) не скретч-карток на пальне, а палива у визначеному асортименті, кількості та ціні, що в свою чергу підтверджує здійснення господарських операцій саме реалізації суб`єктом господарювання пального, та як наслідок передбачає реєстрація платником акцизного податку з реалізації пального.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апелянта, з огляду на наступне.

Скасовуючи попередні судові рішення та направляючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд прийняв до уваги доводи скаржника про те, що згідно наявних в матеріалах справи податкових накладних, в якості найменування товару, що реалізовувався, сторонами вказано відповідну марку дизельного пального та його обсяг. Згідно складених за результатом виконання умов договору купівлі - продажу від 03.04.2017 №03/04-2017 податкових накладних від 17.07.2017 №РН-17/08, від 18.08.2017 №РН-18/08, що наявні в матеріалах справи, позивач фактично здійснював реалізацію ТОВ "Фірма "Вітеко" дизельного палива у вказаних у накладних об`ємах.

Верховний Суд вважав, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки характеру укладеного договору купівлі - продажу від 03.04.2017 №03/04-2017. Не враховано, що реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, є не тотожними в розумінні Податкового кодексу України, що свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про те, що у позивача не виникло обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних, оскільки ним не здійснено фактичного (фізичного) відпуску пального кінцевим споживачам, тобто не відбувся фактичний руху пального через цього суб`єкта господарювання. Метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов`язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб`єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.

Отже, визначальним при новому розгляді цієї адміністративної справи є питання про те, який все ж саме товар був предметом спірної господарської операції - власне, пальне, чи скретч-картки на його відпуск.

Вирішуючи спірні правовідносини, колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.4. ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

Згідно з п.п. 14.1.212. ПК України реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Відповідно до п.п. 212.1.15. ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Положеннями ст. 231 ПК України визначено, що платник податку при реалізації пального зобов`язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.

У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем (Продавець) та ТОВ фірма Вітеко (Покупець) укладено договір купівлі-продажу скретч-карток від 03.04.2017 № 03/04-2017 (далі - Договір), згідно умов якого продавець бере на себе зобов`язання передати, а покупець прийняті оплатити скретч-картки згідно накладних.

Зі змісту цього договору судом встановлено найменування товару, який реалізовується є скретч-картки згідно накладних (п. 2.2 Договору). На умовах цього Договору Покупцю за Актом (та/або специфікацією) надається (передається) визначена Актом (та/або рахунком / видатковою накладною) кількість скретч-карток (п. 2.4 Договору). Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання згідно умов Договору (п. 3.1 Договору).

Тобто, договором купівлі-продажу скретч-карток № 03/04-2017 від 03.04.2017 р. встановлено права та обов`язки сторін, які регулюють купівлю-продаж саме скретч-карток і умовами цього договору не передбачено передачу (відпуск, відвантаження) пального позивачем.

Надані позивачем первинні документи: акти приймання-передачі; видаткові накладні, рахунки (а.с. 25-30), оформлені на виконання договору купівлі-продажу скретч-карток № 03/04-2017 від 03.04.2017 року, свідчать про реалізацію від продавця покупцю саме скретч-карток, що на думку суду свідчить про те, що підприємство позивача не здійснювало будь-яких операцій з підакцизним товаром, зокрема пальним, а здійснювало операції із скретч-картками.

Крім того, реалізовані на адресу ТОВ фірма Вітеко за умовами договору № 03/04-2017 від 03.04.2017 року скретч-картки попередньо були придбані підприємством позивача у ТОВ ТД ДНІПРОБЕТОН , на підтвердження чого позивачем надано: договір купівлі продажу скретч-карток № 27/03/1-К від 27.03.2017 р., укладений між позивачем та ТОВ ТД ДНІПРОБЕТОН ; рахунок-фактура № СФ-0604/4 від 06.04.2017 р.; акт приймання-передачі товару (скретч-картки) № ПП-06/04/1 від 06.04.2017 р.; видаткова накладна № РН-0604/4 від 06.04.2017 р.; рахунок-фактура № СФ-2704/2 від 27.04.2017 р.; акт приймання-передачі товару (скретч-картки) № ПП-27/04/2 від 27.04.2017 р.; видаткова накладна № РН-2704/4 від 27.04.2017 р.

Із наданих позивачем документів вбачається, що ТОВ ГРАНТ ТД у квітні 2017 року придбало у ТОВ ТД ДНІПРОБЕТОН саме скретч-картки, а не пальне.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення, договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Тобто продавець може передати покупцю лише те майно, яке є у його власності або буде у майбутньому.

З огляду на те, що ТОВ ГРАНТ ТД придбало у ТОВ ТД ДНІПРОБЕТОН саме скретч-картки, а не пальне, тільки скретч-картки могли бути в подальшому продані позивачем.

В свою чергу, відповідач не надав суду доказів того, що позивач мав у власності пальне та здійснював будь-які операції із таким пальним.

Обставиною, з якою податковий орган пов`язує факт реалізації підакцизного товару (пального) є податкова накладна, у якій зазначений код УКТЗЕД пального.

Як вказував позивач, зазначення такого коду УКТЗЕД було викликано необхідністю оформлення та реєстрації податкової накладної, оскільки відповідно до пп. і) п. 201.1 ст. 201 ПК України код товару згідно з УКТ ЗЕД є одним з обов`язкових реквізитів, який має зазначатись v податковій накладній.

В свою чергу, код такого товару, як скретч-картка відсутній в УКТЗЕД, а без зазначення коду неможливо зареєструвати податкову накладну.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 4.1.4. ст. 4 ПК України одним з основних принципів податкового законодавства України є принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що зазначення у податковій накладній коду іншого товару у зв`язку з відсутністю у довіднику коду необхідного товару не змінює суть операції з купівлі- продажу скретч-карток на купівлю-продажу іншого товару, оскільки фактично операції здійснювались із скретч-картками.

Також колегія суддів зазначає, що при здійсненні операцій з реалізації скретч-карток на право придбання палива об`єкта оподаткування акцизним податком не виникає, оскільки при їх реалізації не відбувається його фізичний відпуск, у зв`язку з чим при реалізації скретч-карток на право придбання палива акцизна накладна не оформлюється.

В контексті спірних відносин, що обов`язок виписки акцизних накладних виникає в особи, яка здійснює безпосередній, фізичний відпуск палива з АЗС споживачу. При цьому, для цілей оподаткування та застосування цих приписів, не має значення момент переходу права власності на пальне. Оскільки при реалізації талонів на пальне (реалізації палива через передачу скретч-карток) фізичний відпуск пального не відбувається, обов`язок щодо виписки акцизних накладних у такому випадку не виникає.

Враховуючи те, що ТОВ ГРАНТ ТД здійснювались операції із товарами, які не є пальним (тобто підакцизним), враховуючи відсутність чіткої законодавчої вимоги щодо реєстрації платником акцизного податку у разі здійснення операцій із скретч-картками, керуючись принципом презумпції правомірності рішення платника податку, відповідач не мав підстав для застосування до ТОВ ГРАНТ ТД штрафних санкцій, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Доводи апелянта вказаних вище висновків суду першої інстанції не спростовують.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року по справі № 816/1054/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року по справі №816/1054/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Повний текст постанови складено 26.11.2020 року