Рішення

від 25.11.2020 по справі 910/9196/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2020Справа № 910/9196/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" (04053, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 34, оф. 2, код ЄДРПОУ 42056972)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 30, код ЄДРПОУ 39949191)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Підприємство із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30)

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, 1, код ЄДРПОУ 41567921; 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30)

про стягнення 2 281 417,61 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Кемінь В.В.

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи-1: не з`явився

Від третьої особи-2 : не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" про стягнення заборгованості за договором суборенди частини нежитлових приміщень№11 від 03.06.2019 в розмірі 1 526 170,51 грн, з яких 415 385,90 грн заборгованість по суборендній платі, 21 609,10 грн пеня за прострочення зобов`язання, 36 090,83 грн - 30% річних, 633 860,00 грн заборгованість по компенсації комунальних послуг, 5 759,19 грн - 3% річних, 34 850,72 грн пеня за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг, 356 070,00грнзаборгованість по компенсації експлуатаційних платежів, 3 202,90 грн - 3% річних із заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів та 19 341,87 грн пеня за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9196/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; підготовче засідання призначено на 15.07.2020.

Представник відповідача у судовому засіданні 15.07.2020 просив відкласти підготовче засідання для надання йому можливості підготувати відзив на позовну заяву.

Представник позивача заперечень проти задоволення даного клопотання не навів.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" та Підприємством із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко" укладено договір оренди нерухомого майна № 122/18 від 01.06.2018, відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати орендарю у строкове платне користування нерухоме майно, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, визначене цим договором та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Підприємство із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 відкладено підготовче засідання на 12.08.2020; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Підприємство із 100% іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко".

Через відділ діловодства суду 22.07.2020 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення третій особі копії позовної заяви з додатками.

07.08.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення та заява про розгляд справи без участі її представника. Крім того, зазначені документи також надійшли до суду 11.08.2020 засобами поштового зв`язку.

Разом з тим, 07.08.2020 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 2 281 417,61 грн, з яких 1 170 633,00 грн - заборгованість по суборенді платі, 21 609,10 грн - пеня за прострочення зобов`язання по сплаті суборендної плати, 36 090,83 грн - 30% річних від суми заборгованості по суборендній платі, 633 860,00 грн - заборгованість по компенсації комунальних послуг, 5 759,19 грн - 3% річних із заборгованості по компенсації комунальних послуг, 34 850, 72 грн - пеня за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг, 356 070,00грн - заборгованість по компенсації експлуатаційних платежів та 3 202,90 грн - 3 % річних із заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів, 19 341,87 грн - пеня за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів.

Також, 11.08.2020 відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що у ТОВ "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" відсутній штатний юрисконсульт, а представник В.І. Кантемір 13.08.2020 буде перебувати у відрядженні у м. Львів.

У судовому засіданні 12.08.2020 представник позивача підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив її задовольнити, проти клопотання відповідача заперечив.

Суд на місці ухвалив, прийняти заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, задовольнити заяву третьої особи про розгляд справи без її участі відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Розглянувши клопотання відповідача суд на місці ухвалив, відмовити у його задоволенні, у зв`язку з тим, що відповідачем не наведено об`єктивних причин неможливості прибути у судове засідання. Також, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач не був позбавлений права направити всі необхідні докази в обґрунтування своїх заперечень засобами поштового або електронного зв`язку та не повідомив, що перешкоджало надати суду відзив на позовну заяву.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 12.08.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 12.08.2020 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2020.

Судове засідання 09.09.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 призначено судове засідання на 07.10.2020.

Представники відповідача та третьої особи участь своїх представників у засідання суду 07.10.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 07.10.2020 подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" укладено договір № 19/03 від 19.03.2020 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого позивач відступив ТОВ "ДЖАСТ ІН", а ТОВ "ДЖАСТ ІН" набуло право вимоги, належне позивачу у відповідності до договору суборенди, також за даним договором ТОВ "ДЖАСТ ІН" набуло право вимагати від відповідача належного виконання частини грошового зобов`язання за договором суборенди в сумі 1760 575,40 грн, що виникло за період з 01.01.2020 по 29.02.2020. Право вимоги засновано на договорі суборенди, Акту приймання-передачі приміщень, актах приймання-передачі наданих послуг № 2 від 31.01.2020, № 7 від 31.01.2020, № 16 від 29.02.2020 та рахунках фактурах № 292 від 28.12.2019, № 1 від 17.01.2020, № 5 від 03.02.2020. Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" укладено договір № 13/04 від 13.04.2020 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого позивач відступив ТОВ "ДЖАСТ ІН", а ТОВ "ДЖАСТ ІН" набуло право вимоги, належне позивачу у відповідності до договору суборенди, також за даним договором ТОВ "ДЖАСТ ІН" набуло право вимагати від відповідача належного виконання частини грошового зобов`язання за договором суборенди в сумі 335 584,00 грн, що виникло за період з 01.01.2020 по 31.03.2020. Право вимоги засновано на договорі суборенди, Акту приймання-передачі приміщень, актах приймання-передачі наданих послуг № 7 від 31.01.2020, № 9 від 31.01.2020 та рахунках фактурах № 20 від 31.01.2020, № 1 від 17.01.2020 та № 11 від 31.01.2020.

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд визнав за необхідне залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН".

Необхідність всебічного з`ясування обставин справи та залучення до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача унеможливлює швидке вирішення даної справи.

Зважаючи на те, що для справедливого та неупередженого вирішення даного спору необхідно встановити фактичні обставини, які не підтверджуються та не спростовуються жодними наявними в матеріалах справи доказами, суд визнав за необхідне повернутися до розгляду справи у підготовчому провадженні.

Суд на місці ухвалив задовольнити клопотання позивача, відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 вирішено повернутися до розгляду справи № 910/9196/20 у підготовчому провадженні та продовжити строк підготовчого провадження. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖАСТ ІН третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Підготовче засідання призначено на 21.10.2020.

У судовому засіданні 21.10.2020 представник третьої особи-2 заявив клопотання про надання йому часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача заперечень не навів.

У підготовчому судовому засіданні 21.10.2020, розглянувши дане клопотання суд на місці ухвалив задовольнити дане клопотання, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Представники відповідача та третьої особи-1 участь своїх представників у засідання суду 21.10.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва відкладено підготовче засідання на 04.11.2020.

У судовому засіданні 04.11.2020 представник третьої особи-2 надав суду письмові пояснення.

Суд на місці ухвалив залучити дані пояснення до матеріалів справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Представники відповідача та третьої особи-1 участь своїх представників у засідання суду 04.11.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 04.11.2020 присутніми учасниками судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 25.11.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 25.11.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

25.11.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2018 між Підприємством із 100 % іноземним капіталом "ААЗ Трейдінг Ко" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ Кампус" (орендар) було укладено договір № 122/18 оренди нерухомого майна (далі - договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендарю у строкове платне користування нерухоме майно, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нерухоме майно, визначене Договором, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно з пп. 2.3.3. п. 2.3. договору оренди орендар має право здавати орендоване майно в суборенду, відповідно до п. 1.4. договору.

Термін суборенди не повинен перевищувати строку дії даного договору і орендар несе повну відповідальність перед орендодавцем за виконання своїх обов`язків за цим договором, а особливо перерахованих в розділі 3.3. договору.

01.06.2018 орендодавцем та орендарем було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі приміщення, за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування орендоване майно.

03.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ Кампус" (далі - орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автолюкс Транс" (далі - суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди частини нежитлових приміщень №11 (далі - договір суборенди), відповідно до п. 1.1. якого орендар зобов`язується передати, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне володіння і користування частину нежитлового приміщення, індивідуальні ознаки якого наводяться у ст. 2 договору (далі - приміщення, об`єкт суборенди) та план якого міститься у додатку № 1, що становить невід`ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору суборенди, приміщення, що передаються в суборенду розташовані в нежитлових будівлях в місті Київ, за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 30, вул. Екскаваторна, 37 А загальною площею 5 257 кв.м.

Згідно з п.2.2. договору суборенди, приміщення, що передаються в суборенду розташовані в нежитлових будівлях в регіонах України, загальною площею 6 846 кв.м.

Відповідно до п.3.1. договору суборенди, суборендар вступає у строкове платне користування об`єктом суборенди з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта суборенди, який є невід`ємною частиною цього договору і має біти підписаний не пізніше 01 червня 2019 року.

За умовами п. 4.1. договору суборенди суборендна плата є платежем, який суборендар сплачує орендарю за користування об`єктом суборенди.

Згідно з пп. 4.2.3. п. 4.2. договору суборенди загальний розмір суборендної плати за Договором встановлюється сторонами в розмірі 1 192 367,00 грн, в тому числі ПДВ на місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря.

Суборендар зобов`язаний отримувати в орендаря рахунки на сплату орендної плати та акти наданих послуг з оренди об`єкта суборенди, а орендар зобов`язаний скласти рахунки на сплату орендної плати, за три робочих дні до дня сплати орендної плати, встановленої умовами Договору (пункт 4.6. договору). Неотримання вказаного рахунку не звільняє суборендаря від обов`язку сплати орендної плати (п. 4.5. договору суборенди).

У пункті 4.6. договору суборенди сторони домовились, що орендна плата сплачується суборендарем, незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря в об`єкті суборенди, щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря 3 (третього) числа поточного місяця за оренду приміщення в поточному місяці. У разі якщо 3 (третє) число місяця є неробочим або вихідним днем суборендар зобов`язаний сплатити орендну плату в останній робочий день, що передує 3 (третьому) числу місяця.

Пунктом 4.7. договору суборенди передбачено, що плата за комунальні послуги здійснюється суборендарем наступним чином: - до 15 числа поточного місяця - авансовий платіж згідно з рахунком орендаря; - залишок суми - не пізніше 10-го числа наступного місяця, за попередній місяць на підставі рахунку орендаря у відповідності із фактично спожитими комунальними послугами.

Плата за комунальні послуги, які постачаються до приміщення, визначається (розраховується) пропорційно площі приміщень, що займає суборендар по відношенню до суми загальної площі всіх приміщень, переданих в суборенду. Станом на дату укладення цього договору суборендар зобов`язується компенсувати (відшкодувати) 58% від загальної плати за комунальні послуги, які постачаються в приміщення, передані в суборенду. У випадку зміни площ, ще займає суборендар за цим договором, пропорційно будуть змінюватись суми, що підлягають компенсації (відшкодування) суборендарем за надані комунальні послуги (пп. 4.7.1. п. 4.7. договору суборенди).

Згідно з п. 4.8. договору суборенди суборендар зобов`язаний покривати витрати орендаря, у зв`язку з утриманням приміщень, шляхом сплати експлуатаційного платежу. Перелік витрат орендаря на утримання приміщень зазначений у пункті 4.10 цього договору.

За змістом п. 4.9. договору суборенди розмір експлуатаційного платежу за кожен оплачуваний місяць визначається в тому ж порядку, що і компенсація (відшкодування) плати за надані комунальні послуги, визначена в пп. 4.7.1. п. 4.7. цього договору. Строки сплати експлуатаційного платежу - не пізніше 15-го числа наступного місяця, за попередній місяць на підставі рахунку орендаря.

Договір набирає чинності з 01 червня 2019 і діє до 31 травня 2020 (п. 5.1. договору суборенди).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору суборенди, сторонами було підписано та скріплено печатками Акт прийому-передачі частини нежитлового приміщення за договором суборенди від 03.06.2019, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв нежитлові приміщення за договором суборенди.

31.10.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору суборенди, якою, зокрема, встановлено загальний розмір суборендної плати за договором суборенди в розмірі 1 170 633, 00 грн, в тому числі ПДВ, на місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря.

На виконання умов договору суборенди, сторонами було підписано та скріплено печатками акти надання послуг, зокрема, № 2 від 31.01.2020 на суму 1 170 633,00 грн; № 7 від 31.01.2020 на суму 429 300,00 грн; № 9 від 31.01.2020 на суму 189 500, 00 грн; № 16 від 29.02.2020 на суму 1 170 633,00 грн.

Крім того, позивачем, у відповідності до умов договору суборенди, було складено рахунки на сплату суборендної плати, комунальних послуг та експлуатаційних платежів, а саме: № 292 від 28.12.2019 на суму 1 170 633,00 грн; № 1 від 17.01.2020 на суму 275 000,00 грн; № 20 від 31.01.2020 на суму 154 300,00 грн; № 11 від 31.01.2020 на суму 189 500,00 грн; № 5 від 03.02.2020 на суму 1 170 633,00 грн; № 15 від 12.02.2020 на суму 250 000,00 грн; № 38 від 29.02.2020 на суму 118 250,00 грн; № 30 від 29.02.2020 на суму 193 270,00 грн; № 24 від 02.03.2020 на суму 1 170 633,00 грн; № 34 від 13.03.2020 на суму 250 000,00 грн; № 42 від 31.03.2020 на суму 162 800,00 грн; № 47 від 31.03.2020 на суму 15 610,00 грн.

За твердженнями позивача, відповідач взяті на себе зобов`язання за договором суборенди зі сплати суборендної плати, компенсації вартості комунальних послуг та експлуатаційних платежів за січень 2019 - березень 2020 не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

19.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН було укладено договір № 19/03 про відступлення права вимоги (цесії).

Відповідно до п.1.1. договору № 19/03 про відступлення права вимоги (цесії), в порядку та на умовах визначених договором цесії позивач відступає Товариству з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН , а Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН набуває право вимоги, належне позивачу у відповідності до договору суборенди.

За договором цесії № 19/03 Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН набуває право вимагати від відповідача належного виконання частини грошового зобов`язання за договором суборенди в сумі 1 760 575, 40 грн, що виникло за період з 01.01.2020 по 29.02.2020. Право вимоги засновано договорі суборенди, акту приймання передачі приміщень, актах приймання-передачі наданих послуг №2 від 31.01.2020, № 7 від 31.01.2020, №16 від 29.02.2020 та рахунках- фактурах № 292 від 28.12.2019, № 1 від 17.01.2020, № 5 від 03.02.2020.

13.04.2020 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН укладено договір № 13/04 про відступлення права вимоги (цесії).

Відповідно до п.1. договору цесії № 13/04, в порядку та на умовах визначених договором цесії позивач відступає Товариству з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН , а Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН набуває права вимошги, належне позивачу у відповідності до договору суборенди.

За договором цесії № 13/04 Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН набуває право вимагати від відповідача належного виконання частини грошового зобов`язання за договором суборенди в сумі 335 584,00 грн, що виникло за період з 01.01.2020 по 31.03.2020. Право вимоги засновано договорі суборенди, акту приймання передачі приміщень, актах приймання-передачі наданих послуг № 7 від 31.01.2020, № 9 від 31.01.2020 та рахунках- фактурах №1 від 17.01.2020, № 20 від 31.01.2020, №11 від 31.01.2020.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано відповідачу претензію вих. № 16/01 від 16.03.2020 про сплату заборгованості за договором суборенди в розмірі 4 415 366,65 грн (докази направлення вказаної претензії містяться в матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на те, що відповідач не здійснив оплату суборендної плати, а також не компенсував позивачу вартість комунальних послуг та експлуатаційних платежів за березень 2020 року, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 281 417,61 грн, з яких 1 170 633,00 грн - заборгованість по суборенді платі, 21 609,10 грн - пеня за прострочення зобов`язання по сплаті суборендної плати, 36 090,83 грн - 30% річних від суми заборгованості по суборендній платі, 633 860,00 грн - заборгованість по компенсації комунальних послуг, 5 759,19 грн - 3% річних із заборгованості по компенсації комунальних послуг, 34 850, 72 грн - пеня за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг, 356 070,00грн - заборгованість по компенсації експлуатаційних платежів та 3 202,90 грн - 3 % річних із заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів, 19 341,87 грн - пеня за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір суборенди, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди (найму, піднайму), який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За приписами статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача, у зв`язку з укладенням договору суборенди та прийняттям в користування об`єкта суборенди, виникло зобов`язання зі сплати суборендної плати, а також інших передбачених договором суборенди платежів за весь час користування об`єктом суборенди.

Факт користування відповідачем орендованим за договором суборенди приміщенням, у тому числі за березень 2020 року підтверджується наявним у матеріалах справи Актом прийому-передачі частини нежитлового приміщення за договором суборенди від 03.06.2019 та не заперечується відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пунктів 4.6, 4.7, 4.9 Договору суборенди, зобов`язання відповідача зі сплати суборендної плати мало бути виконане 3 (третього) числа поточного місяця за оренду приміщення в поточному місяці; зобов`язання відповідача з компенсації вартості комунальних послуг мало бути виконане до 15-го числа поточного місяця - авансовим платежем згідно з рахунком позивача, залишок суми - не пізніше 10-го числа наступного місяця, за попередній місяць на підставі рахунку позивача у відповідності із фактично спожитими комунальними послугами; зобов`язання відповідача зі сплати експлуатаційного платежу - не пізніше 15-го числа наступного місяця, за попередній місяць на підставі рахунку позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору суборенди, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Відповідно до статті 42 та частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Як вбачається зі змісту договору суборенди, сторони погодили, що суборендна плата вноситься відповідачем незалежно від наслідків його господарської діяльності.

Доказів неможливості використання об`єкта суборенди, зокрема, у березні 2020 року відповідач суду не надав.

Позивач у позовній заяві визначив розмір заборгованості відповідача з суборендного платежу за період з 01 по 11 березня 2020 року, у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 (надалі - Постанова № 211 від 11.03.2020 року) з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин.

Пунктом 14 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою № 211, і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді (абз. 4 п. 14 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності Відповідача є інша поштова кур`єрська діяльність (код КВЕД 53.20).

Тобто, Постановою № 211 від 11.03.2020 року, що діяла в період нарахування заборгованості, діяльність відповідача заборонено не було, тому останній вільно здійснював свою господарську діяльність.

Оскільки, відповідач не звертався до позивача з вимогою про звільнення від сплати суборендної плати або зменшення розміру суборендної плати на період дії карантину введеного Постановою № 211, позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що окрім розміру заборгованості визначеної позовною заявою у відповідача наявна також заборгованість по суборендній платі за період з 12 по 31 березня 2020 року в розмірі 755 247,10 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 19.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН було укладено договір № 19/03 про відступлення права вимоги (цесії), за умовами якого в порядку та на умовах визначених договором цесії позивач відступає Товариству з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН , а Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН набуває право вимоги, належне позивачу у відповідності до договору суборенди; новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання частини грошового зобов`язання за договором суборенди в сумі 1 760 575, 40 грн, що виникло за період з 01.01.2020 по 29.02.2020. Право вимоги засновано договорі суборенди, акту приймання передачі приміщень, актах приймання-передачі наданих послуг №2 від 31.01.2020, № 7 від 31.01.2020, №16 від 29.02.2020 та рахунках- фактурах № 292 від 28.12.2019, № 1 від 17.01.2020, № 5 від 03.02.2020.

Також, 13.04.2020 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН укладено договір № 13/04 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого в порядку та на умовах визначених договором цесії позивач відступає Товариству з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН , а Товариство з обмеженою відповідальністю ДЖАСТ ІН набуває права вимоги, належне позивачу у відповідності до договору суборенди; новий кредитор набуває право вимагати від боржника належного виконання частини грошового зобов`язання за договором суборенди в сумі 335 584,00 грн, що виникло за період з 01.01.2020 по 31.03.2020. Право вимоги засновано договорі суборенди, акту приймання передачі приміщень, актах приймання-передачі наданих послуг № 7 від 31.01.2020, № 9 від 31.01.2020 та рахунках- фактурах №1 від 17.01.2020, № 20 від 31.01.2020, №11 від 31.01.2020.

Право вимоги з 01.03.2020 року по 31.03.2020 не передавалось.

Відповідно до частини 2 статті 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2 статті 517 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 518 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Водночас, за доводами позивача, ТОВ "Джаст Ін" було передано лише частину права вимоги за договором суборенди, яка не є предметом цього судового розгляду.

Доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за договором суборенди матеріали справи не містять і обов`язок щодо повідомлення відповідача, відповідно до пункту 6 договору про відступлення, покладено на ТОВ "Джаст Ін".

Матеріали справи також не містять доказів оплати відповідачем заборгованості з суборендної плати, а також компенсації вартості комунальних послуг та експлуатаційних платежів за Договором суборенди як первісному кредитору (позивачу), так і новому кредитору - ТОВ "Джаст Ін".

З огляду на положення статей 516 - 518 Цивільного кодексу України, оскільки виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, посилання відповідача на відсутність у нього обов`язку перед позивачем зі сплати суборендної плати, а також інших платежів, передбачених Договором суборенди, в будь-якому разі є безпідставними.

Оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за договором суборенди підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 170 633,00 грн заборгованості по суборендній платі, 633 860,00 грн заборгованості по компенсації комунальних послуг 356 070,00 грн заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 21 609, 10 грн пені за прострочення оплати суборендної плати, 36 090,83 грн 30 % річних за прострочення оплати суборендної плати, 5 759,19 грн 3% річних із заборгованості по компенсації комунальних послуг, 34 850, 72 грн пені за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг, та 3 202,90 грн 3 % річних із заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів та 19 341,87 грн пені за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.2. договору суборенди передбачено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування суборендної плати, суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень за кожний день прострочення платежу та 30 % річних від суми заборгованості.

Суд перевірив розрахунок пені та встановив, що він частково не відповідає умовам Договору суборенди та вищевказаним положенням законодавства України, оскільки позивачем було помилково включено у період нарахування пені 03.03.2020 (останній день строку для сплати відповідачем суборендної плати).

З огляду на викладене, на суму заборгованості 415 385,00 грн (вказана позивачем у розрахунку) за період з 04.03.2020 по 16.06.2020, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, обґрунтованою є пеня в розмірі 21 359,41 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 30 % річних, суд також встановив, що позивачем було помилково включено у період нарахування відсотків річних 03.03.2020 (останній день строку для сплати відповідачем суборендної плати), відтак на суму заборгованості 415 385,00 грн (вказана позивачем у розрахунку) за період з 04.03.2020 по 16.06.2020 обґрунтованими є 30% річних в розмірі 35 750, 35 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг, суд встановив, що розрахунок пені є більший, ніж у визначеному позивачем розмірі. Однак, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині пені за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 34 850, 72 грн.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних із заборгованості по компенсації комунальних послуг та періоду їх нарахування, та встановлено, що розрахунок періоду та сума 3% річних визначені позивачем правильно, тому стягненню з відповідача підлягають 3% річні у розмірі 5 759,19 грн.

Крім того, судом перевірено розрахунки 3 % річних за прострочення оплати комунальних послуг та за прострочення оплати експлуатаційних платежів і також встановлено, що їх здійснено позивачем всупереч умовам договору суборенди, оскільки остаточний розрахунок за комунальні послуги проводиться відповідачем не пізніше 10-го числа наступного місяця, а за експлуатаційні платежі - не пізніше 15-го числа наступного місяця.

Таким чином, за розрахунком суду, на суму заборгованості з компенсації експлуатаційних послуг 193 270,00 грн за період з 16.02.2020 по 16.06.2020 обґрунтованими є 3 % річних в розмірі 1 932,70 грн, а на суму заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів 162 800,00 грн за період з 16.03.2020 по 16.06.2020 - в розмірі 1 241,02 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів, суд встановив, що розрахунок пені є більший, ніж у визначеному позивачем розмірі. Однак, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині пені за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, а саме 19 341, 87 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 1 170 633,00 грн заборгованості по суборенді платі, 21 359,41 грн пені за прострочення зобов`язання по сплаті суборендної плати, 35 750,35 грн 30% річних від суми заборгованості по суборендній платі, 633 860,00 грн заборгованості по компенсації комунальних послуг, 5 759,19 грн 3% річних із заборгованості по компенсації комунальних послуг, 34 850, 72 грн пені за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг, 356 070, 00 грн заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів, 3 173,72 грн 3 % річних із заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів та 19 341,87 грн пені за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Оскільки у позовній заяві позивач зазначає, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку з розглядом цієї справи, будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіл вказаних витрат судом не здійснюється.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЮКС ЕКСПРЕС ПОШТА" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, буд. 30, код ЄДРПОУ 39949191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙМ КАМПУС" (04053, м. Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 34, оф. 2, код ЄДРПОУ 42056972) 1 170 633 (один мільйон сто сімдесят тисяч шістсот тридцять три) грн 00 коп. заборгованості по суборенді платі, 21 359 (двадцять одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) грн 41 коп. пені за прострочення зобов`язання по сплаті суборендної плати, 35 750 (тридцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят) грн 35 коп. 30% річних від суми заборгованості по суборендній платі, 633 860 (шістсот тридцять три тисячі вісімсот шістдесят) грн 00 коп. заборгованості по компенсації комунальних послуг, 5 759 (пять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 19 коп. 3% річних із заборгованості по компенсації комунальних послуг, 34 850 (тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят) грн 72 коп. пені за прострочення зобов`язання по компенсації комунальних послуг, 356 070 (триста п`ятдесят шість тисяч сімдесят) грн 00 коп. заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів, 3 173 (три тисячі сто сімдесят три) грн 72 коп. 3 % річних із заборгованості по компенсації експлуатаційних платежів, 19 341 (дев`ятнадцять тисяч триста сорок одна) грн 87 коп. пені за прострочення зобов`язання по компенсації експлуатаційних платежів та витрати по сплаті судового збору в розмірі 34 221 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять одна) грн 26 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.11.2020

Суддя І.О. Андреїшина