Ухвала

від 26.11.2020 по справі 5015/118/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

26.11.2020 Справа№ 5015/118/11

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., розглянувши матеріали заяви ПАТ «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ» від 24.11.2020 року (вх. № 3061/20 від 25.11.2020 року) про забезпечення позову

у справі № 5015/118/11

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» , м. Київ,

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» , с. Коростів Сколівського району Львівської області,

в межах розгляду заяви ПАТ «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ» від 21.03.2016 р. з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.16 р. та від 14.06.16 р. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу «Ж-4» , заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ «Управляюча компанія «Львівський автонавантажувач» та ТзОВ «УКР-Алюміній» ,

встановив:

у провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 5015/118/11 в частині розгляду заяви ПАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" від 21.03.2016 р. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.2016 р. з продажу корпусу "Ж-4", заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" та ТзОВ "УКР-Алюміній". У судовому засіданні 18.11.2020 року розгляд заяви відкладено на 01.12.2020 року.

25.11.2020 року до суду надійшла заява ПАТ «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ» про забезпечення позову, про зміну предмету позову та про залучення співвідповідачів.

25.11.2020 року від ТОВ Львівські заводи автомобілебудування та від ПАТ Львівський завод Автонавантажувач надійшли письмові пояснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ПАТ «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ» (надалі - позивач, заявник) зазначає, що аналізуючи дані Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та єдиного державного реєстру підприємців та юридичних осіб, вбачається, що будівля Ж-4 опісля передачі 23.03.2016р. у власність переможцю аукціону була негайно (28.03.2016р., у день державної реєстрації права власності) продана власникам забезпеченого кредитора ПП Фірма Галич Кабель , які у свою чергу 31.01.-03.02.2017р. (після передачі спору на повторний розгляд до суду першої інстанції) відчужили право власності юридичній особі ТОВ Тібет , які були засновниками, опосередковано іншої юридичної особи ТОВ Галицька кабельна компанія , ТОВ Галич кабель , ТОВ Захід-Торг (ЄДРПОУ 32800603), що на час посередництва перебувала на стадії припинення. Новий власник зареєстрував зміни об`єкта нерухомості - зменшення площі на 200,9 м 2 та зміну назви, за протиправною процедурою (згідно довідки про переобміри), що також має ознаки умисних дій з метою утруднити розшук об`єкта за даними реєстру речових прав та утруднити процедуру виконання судового рішення.

Крім того, майно передано в іпотеку під зобов`язання, що має ознаки удаваного правочину, оскільки позикодавець (Іпотекодержатель) Лобай Петро Зиновійович - керівник групи охоронців, що 25-26.02.2016р. перешкоджали доступу до робочих місць працівникам зберігача, із ким ліквідатор Хомишин І.Г. уклав договір зберігання.

Враховуючи, що майно активно змінює власників та перебуває в іпотеці під зобов`язаннями, щодо дійсності яких існують обґрунтовані сумніви, проте надає можливість іпотекодержателю вступити у власність та/або здійснити продаж на прилюдних торгах (в реєстрі є ухвала про відмову у прийнятті позову до розгляду), вважаємо, що власники та іпотекодержатель можуть вчинити правочини по зміні прав власності та/або інші дії по відношенню до об`єкту нерухомості, що утруднить або унеможливить виконання рішення суду за цим позовом.

Відтак, заявник просить

- накласти арешт на будівлі адміністративного корпусу під літ. "Ж-4» , об`єкт житлової нерухомості: НІ. Загальна площа (кв.м): 10369.6 м.кв. РПВН 130885,/ актуальні реквізити державної реєстрації: назва, площа та реєстраційний номер; будівля виробничо-промислового корпусу під літ."Ж-4", об`єкт житлової нерухомості: Ні Площа: (кв.м): 10168.7 Реєстраційний номер ОНМ: 884033346101/;

- накласти заборону відчужувати /поділу /об`єднання /реконструкції будівля адміністративного корпусу під літ. "Ж-4", об`єкт житлової нерухомості: НІ. Загальна площа (кв.м): 10369.6 м.кв. РПВН 130885,/ актуальні реквізити державної реєстрації: назва, площа та реєстраційний номер; будівля виробничо-промислового корпусу під літ."Ж-4", об`єкт житлової нерухомості: Ні. Площа: (кв.м): 10168.7 Реєстраційний номер ОНМ: 884033346101/;

- накласти заборону вносити до розділу державного реєстру речових прав Реєстраційний номер ОНМ: 884033346101 зміни, стосовно: опису об`єкта нерухомості: назви, площі, технічного паспорту; нових записів про іпотеку та обтяжень.

Заявник вважає, що застосування заходів забезпечення у вигляді арешту та заборони вчинення дій не матиме негативних наслідків для власника майна, оскільки створить для останнього виключно тимчасові обмеження у праві розпорядження майном без зазіхання на право володіння чи користування, при цьому боржнику гарантуватиметься факт того, що у випадку задоволення позовних вимог рішення суду зможе захистити права та інтереси позивача в об`єктивному сенсі. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову, на переконання заявника, є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, до прикладу факту негайного відчуження корпусу Ж-4 на користь третіх осіб та ліквідації ТОВ Укр Алюміній , як юридичної особи. Саме у даному контексті виражається адекватність заходу до забезпечення позову, яка прямо відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Так, відповідно до п. 1, п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Так, позивач правильно зазначає, що в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Водночас, Верховний Суд у постанові від 30.07.2020 року у справі № 910/3836/20 також звертає увагу, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. І як вказує Верховний Суд у постанові від 25.09.2020 року у справі № 925/77/20, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Перевіривши зазначені позивачем обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає не доведеною та не підтвердженою необхідність забезпечення позову у обрані позивачем способи, виходячи з такого.

Суд звертає увагу, що до заяви про забезпечення позову не долучено доказів і підтверджуючих документів стосовно наведених у заяві обставин щодо активної зміни власників об`єкта нерухомості, який є фактично предметом спору в даній справі. Водночас суд враховує наявність у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21.11.2020 року та на 19.11.2019 року, долученої позивачем до клопотання про зміну предмету позову, із якої вбачається, що 04.02.2017 року право власності на будівлю виробничо-промислового корпусу під літ. Ж-4 , що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, Т., буд. 321, зареєстроване за ТОВ Тібет на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від ТОВ Гал-Кабель , а 29.03.2019 року зареєстровано іпотеку - іпотекодержатель ОСОБА_1 .

Аналізуючи дані інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно за РНОНМ 884033346101 станом на 19.11.2019 року, вбачається, що

- 24.03.2016 року право власності на майно зареєстроване за ТОВ Укр-Алюміній на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 від 24.03.2016 року, однак таке право припинено 28.03.2016 року,

- 28.03.2016 року право власності на майно за РНОНМ 884033346101 набули ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2016 року № 785, однак таке право власності припинено 31.01.2017 року,

- 31.01.2017 року власником зареєстровано ТОВ Гал-Кабель , однак право власності якого припинилося 04.02.2017 року у зв`язку із відчуженням 03.02.2017 року майна ТОВ Тібет .

Однак, суд звертає увагу, що записів щодо наступного - після 04.02.2017 року відчуження відповідного майна немає. Доказів фіктивності правочину, на підставі якого вчинено запис про обтяження об`єкта нерухомості іпотекою, позивачем не подано. Доказів на підтвердження того, що теперішній власник майна має намір вчинити ряд дій для того, щоб виконання рішення суду, за умови задоволення позовних вимог, було утрудненим або ж неможливим, також суду не надано.

Позивачем також не підтверджено тієї обставини, що власник відповідного майна має намір відчужувати, змінювати, знищувати чи погіршувати відповідний об`єкт, що могло б бути достатньою та обгунтованою підставою для накладення арешту на відповідне майно, заборони відчуження /поділу /об`єднання /реконструкції будівлі об`єкта нерухомості, заборони внесення до розділу державного реєстру речових прав змін і записів стосовно іпотек і обтяжень. Відтак, реальна небезпека того, що ТОВ Тібет відчужить відповідне майно, позивачем не доведена і з поданих суду доказів не вбачається.

Суд також звертає увагу, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними та адекватними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19).

Із аналізу наведених обставин суд не вважає, що позивачем підтверджено та обгрунтовано наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заходів забезпечення позову та не обґрунтовано співмірності та адекватності обраних заходів із обставинами спору. Суд звертає також увагу, що припинення юридичної особи ТОВ Укр-Алюміній - переможця оспорюваного аукціону мало місце ще 10.07.2018 року, тобто через два роки після придбання майна на аукціоні 24.03.2016 року і за два роки до направлення заяви судом касаційної інстанції на повторний новий розгляд до суду першої інстанції, тому суд не вбачає зв`язку між цією обставиною та необхідністю вжиття заходів забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Враховуючи встановлене вище, суд доходить висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставною та не обґрунтовано. Відтак, підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 2, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

у задоволенні заяви ПАТ «Виробничо-наукова компанія «Розточчя СТ» від 24.11.2020 року (вх. № 3061/20 від 25.11.2020 року) про забезпечення позову у справі № 5015/118/11 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 26.11.2020 року.

Суддя Р.І. Матвіїв