Рішення

від 16.11.2020 по справі 914/763/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 справа № 914/763/20

м.Львів

за позовом : Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, в інтересах держави в особі

позивача-1: Міністерства оборони України, м.Київ

позивача-2: Концерну «Військторгсервіс» , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфіденс» , м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 192389,69 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Кравець В.П.

Представники сторін:

від прокуратури: не з`явився;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Позивача-1: Міністерства оборони України, Позивача-2: Концерну «Військторгсервіс» , до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфіденс» про стягнення заборгованості у розмірі 193961,88 грн.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 21.04.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання у справі призначено на 20.05.2020.

Ухвалою суду від 20.05.2020 підготовче засідання відкладено на 10.06.2020. Підготовче засідання, призначене на 10.06.2020, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці. Ухвалою суду від 15.06.2020 підготовче засідання призначено на 24.06.2020.

Ухвалою суду від 24.06.2020 залишено позовну заяву Заступника військового прокурора Західного регіону України без руху. Недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення зазначені в ухвалі.

Прокурором на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2020 подано клопотання (вх.№20801/20 від 30.06.2020) про усунення допущених при поданні до суду позовної заяви недоліків. Ухвалою суду від 02.07.2020 підготовче засідання призначено на 19.08.2020.

Ухвалою суду від 19.08.2020 закрито підготовче провадження у справі №914/763/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2020.

Судове засідання 16.09.2020 відкладено на 08.10.2020, а судове засідання 08.10.2020 відкладено на 19.10.2020 про що повідомлено сторін в порядку ст. 121 ГПК України.

Призначене на 19.10.2020, судове засідання не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Кітаєвої С.Б. в період з 19.10.2020 по 22.10.2020 у відпустці за сімейними обставинами. Ухвалою суду від 23.10.2020 розгляд справи призначено на 04.11.2020.

Ухвалою суду від 04.11.2020 змінено найменування військової прокурори Західного регіону України на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону та відкладено розгляд справи на 16.11.2020.

Прокурор в судове засідання 16.11.2020 не з`явився.

Позивачі-1,2 явки представників в судове засідання 16.11.2020 не забезпечили.

В судове засідання по розгляду справи по суті 16.11.2020, як і в попередні засідання відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомив. Відзиву не подав, не скористався своїми процесуальними правами.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТзОВ Конфіденс зареєстроване за адресою: 79013, м. Львів, вул. Здоров`я, буд.3, куди й скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами з повідомленням про вручення.

Як вбачається з витягу із сайту підприємства зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, рекомендоване відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором №7901413156931 (ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.04.2020) вручене ТзОВ Конфіденс - 29.04.2020. Решта ухвал суду у справі повернуті Укрпоштою з відмітками інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення та за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом не порушено норм процесуального права щодо своєчасного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду даної справи.

Суд звертає увагу відповідача на те, що свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві, тоді як ця адреса співпадає з адресою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 17.04.2019р. у справі №922/1714/18.

При цьому, згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частина 2 ст.202 ГПК України визначає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, судом було забезпечено змагальність сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі без участі представників учасників справи.

Обставини справи.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина друга статті 4 ЦПК України).

У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (частина третя статті 56 ЦПК України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру .

Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Міністерство оборони України відповідно до ст. 3 Закону України Про Збройні Сили України та п. 3 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України № 406/2011 від 06.04.2011 (далі - Положення), є центральним органом виконавчої влади і головним органом у сфері оборони і військового будівництва.

Відповідно до п. 1.1 Статуту концерну Військторгсервіс , указаний концерн є державним господарським об`єднанням, заснованим на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

У даному випадку заступник військового прокурора Західного регіону України діє згідно з ст. 131-1 Конституції України, а саме звертається до суду з позовом в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах, оскільки вказані органи належним чином не здійснюють захист інтересів держави представницькими засобами. З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів суд вважає повноваження прокурора на представництво підтвердженими.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Конфіденс (Орендар) 23.03.2018 укладено договір оренди нерухомого державного майна № 31, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю котельні літ. "К-1" площею 54,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ623, виробничий будинок "Ж-1" площею 853,0 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ270, ГРП літ. "М-1" площею 4,6 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ487, склад літ. "0-1" площею 242,9 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ624, будівлю малярки літ. "Н-1" площею 463,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ273, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 150 та перебувають на балансі Львівської філії Концерну Військторгсервіс .

Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.11.2017р. і становить за незалежною оцінкою 2 743 900,00грн (п.1.1.Договору).

Майно передається в оренду з метою виробництва брикетів і гранул для опалення, виготовлених із пресованої деревини та її замінників (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.10.1 Договору, договір було укладено строком на 2 роки 364 дні та визначено що він діє з 23.03.2018 року по 21.03.2021 року включно.

Відповідно до п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту приймання-передачі Майна.

На виконання умов Договору Орендодавцем передано Орендарю в строкове платне користування нерухоме державне майно - будівлю котельні літ. "К-1" площею 54,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ623, виробничий будинок "Ж-1" площею 853,0 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ270, ГРП літ. "М-1" площею 4,6 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ487, склад літ. "0-1" площею 242,9 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ624, будівлю малярки літ. "Н-1" площею 463,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ273, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 150 та перебувають на балансі Львівської філії Концерну Військторгсервіс , відповідно до Акту приймання передачі від 23.03.2018р.

Згідно з п.3.1 договору, сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2018 року 35 477,82 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди лютий 2018р. на індекс інфляції за березень 2018р.

Відповідно до п. 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним у наступному співвідношенні: - 70% орендної плати до Державного бюджету на рахунок, визначений Головним Управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області; - 30% на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.3 договору, відповідач, як орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Всупереч умовам договору, відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов`язання по сплаті орендної плати балансоутримувачу.

Як вбачається з листа Регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 30.06.2020 №10-11-03378 договір оренди нерухомого майна №31 від 23.03.2018 припинено за згодою сторін 29.03.2019, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна, який підписано між орендарем та балансоутримувачем (копію акту в матеріалах справи).

Прокурор вважає, що у відповідача існує заборгованість у розмірі 193961,88 грн. (149360,06 грн. - сума основного боргу, загальна сума нарахувань згідно договору - 44601,82 грн., яка складається з: 10% згідно п. 3.8 договору - 14936,01 грн., пеня - 22575,88 грн., 3% річних - 5517,74 грн.).

Оцінка суду.

Між сторонами у справі виникло зобов`язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі Договору оренди в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв у користування за плату державне нерухоме майно - будівлю котельні літ. "К-1" площею 54,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ623, виробничий будинок "Ж-1" площею 853,0 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ270, ГРП літ. "М-1" площею 4,6 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ487, склад літ. "0-1" площею 242,9 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.УВЮЯЮТ624, будівлю малярки літ. "Н-1" площею 463,7 кв. м., реєстраційний номер 3368992.15.АААААЖ273, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 150 та перебувають на балансі Львівської філії Концерну Військторгсервіс .

Згідно зі статтею 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Одним із основних обов`язків орендаря у зобов`язанні з оренди майна є своєчасне та у повному обсязі внесення орендної плати. Такий обов`язок визначається також частиною 3 статті 18, частиною 1 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , статтею 286 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна однією із істотних умов договору оренди та основним обов`язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з п. 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до пункту 5.3 Договору оренди орендар зобов`язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу. Пунктами 3.1, 3.3, 3.6 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2018 року 35477,82 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до державного бюджету; 30% на рахунок балансоутримувача.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач прийняв у користування майно, що підтверджується актом приймання-передавання державного нерухомого майна №31 від 23.03.2018. Згідно виставлених актів надання послуг, а саме: №31/3-2 та №31/3-3 від 31.03.2018 за березень 2018, №31/4-2 та №31/4-3 від 30.04.2018 за квітень 2018, №31/5-2 та №31/5-3 від 31.05.2018 за травень 2018, №31/6-2 та №31/6-3 від 30.06.2018 за червень 2018, №31/7-2 та №31/7-3 від 31.07.2018 за липень 2018, №31/8-2 та №31/8-3 від 31.08.2018 за серпень 2018, №31/9-2 та №31/9-3 від 30.09.2018 за вересень 2018, №31/10-2 та №31/10-3 від 30.09.2018 за жовтень 2018, №31/11-2 та №31/11-3 від 30.11.2018 за листопад 2018, №31/12-2 та №31/12-3 від 31.12.2018 за грудень 2018, №31/1-2 та №31/1-3 від 31.01.2019 за січень 2019, №31/2-2 та №31/2-3 від 28.02.2019 за лютий 2019, №31/3-2 та №31/3-3 від 29.03.2019 за березень 2019 сума наданих послуг становить 228091,91 грн. Акти підписані без зауважень та засвідчені печатками сторін.

Відповідачем проведено часткову оплату згідно виставлених актів на суму 78732,72 грн.

Суд зазначає, що при зверненні з позовом до суду прокурором визначено ціну позову: 193961,88 грн., яка на його думку включає вимоги: 149360,06 грн. сума основного боргу, загальна сума нарахувань згідно договору - 44601,82 грн., яка складається з: 10% згідно п. 3.8 договору - 14936,01 грн., пеня - 22575,88 грн., 3% річних - 5517,74 грн. В описовій частині позовної заяви зазначено, що сума 44601,82 грн. складається з пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, проте у прохальній частині позовної заяви вимога про стягнення інфляційних витрат не заявлено.

Суд зазначає, що включені в суму 44601,82 грн. і заявлені в прохальній частині позовної заяви вимоги, а саме: 22575,88 грн пені, 14936,01 грн. штрафу, 5517,74 3 % річних в сумі становлять 43029,63 грн, а не 44601,82 грн.

Відповідно до загальних норм процесуального права позов це спрямована через суд вимога позивача до відповідача про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Позов в господарському процесі втілює в собі право заінтересованої особи на порушення справи в господарському суді і судову діяльність на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу суб`єктів права звернення.

Предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має винести рішення.

Ціна позову це грошове вираження позову, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача.

Відтак, суд вважає, що ціна позову у даній справі становить 192389,69 грн., що складається з вимог: 149360,06 грн. основного боргу, 22575,88 грн пені, 14936,01 грн. штрафу, 5517,74 грн. 3 % річних.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, в рішенні суду не робиться висновок про задоволення позову чи відмову в позові щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, оскільки вимоги про стягнення інфляційних втрат не заявлено.

Оскільки, договір оренди нерухомого майна №31 від 23.03.2018 припинено за згодою сторін 29.03.2019, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна, який підписано між орендарем та балансоутримувачем, відтак, орендна плата за березень 2019 повинна становити 17589,14 грн., а не 19473,69 грн.

З врахуванням наведеного, беручи до уваги, що в порушення умов п.п.5.3 і 3.6 Договору оренди відповідач не проводив оплати за користування орендованим майном, вимога позивача про стягнення орендної плати підлягає до задоволення частково у розмірі 147474,64 грн. (226207,36-78732,72).

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 ст.546 та ст.547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш, ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості (п.п. 3.7, 3.8 договору).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача нарахованої на підставі п.3.7 Договору пені в сумі 252575,88 грн. за період з 12.08.2019 по 10.02.2020 суд зазначає, що за приписами ч.ч. 1,4 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати права і виконувати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, пеня, передбачена п. 3.7 Договору може нараховуватись за порушення зобов`язань, які мали місце під час дії Договору оренди, натомість позивачем заявлено про стягнення пені за період з 12.08.2019 по 10.02.2020, тобто після припинення дії Договору.

Приймаючи до уваги встановлений факт припинення 29.03.2019 дії спірного Договору оренди № 31 від 23.03.2018, відсутність укладення між сторонами додаткових угод про продовження строку дії останнього, умовами правочину не передбачено права орендодавця вимагати від орендаря сплати неустойки (пені) за прострочку сплати орендної плати, яка нарахована після припинення дії договору оренди, суд доходить висновку про відсутність у позивача правових підстав для стягнення з відповідача пені за прострочку оплати орендної плати за період з 12.08.2019 по 10.02.2020, нарахованої після припинення дії договору оренди з посиланням як на правову підставу такого нарахування саме на положення вказаного Договору, отже позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

В пункті 3.8. Договору Сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Беручи до уваги наявність заборгованості не менше ніж три місяці, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає до задоволення частково і до стягнення підлягає штраф у розмірі 14747,46 грн. (147474,64*10%).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати орендної плати у строки, визначені умовами Договору, позивачем нараховано 5517,74 грн. 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 16.05.2018 по 10.02.2020, які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" встановив:

за зобов`язанням за березень 2018 відповідачем оплачено заборгованість у розмірі 5206,65 грн., у строки визначені договором оренди;

за зобов`язанням за квітень 2018 за період з 16.05.2018 по 16.05.2018 відповідно до суми боргу 338,61 грн. сума 3% річних становить 0,03 грн.;

за зобов`язанням за травень 2018 за період з 16.06.2018 по 16.07.2018 відповідно до суми боргу 338,61 грн. сума 3% річних становить 0,86 грн.;

за зобов`язанням за червень 2018 за період з 17.07.2018 по 13.08.2018 відповідно до суми боргу 18416,13 грн. сума 3% річних становить 42,38 грн.; за період з 14.08.2018 по 15.08.2018 відповідно до суми боргу 338,61 грн. сума 3% річних становить 0,06 грн.;

за зобов`язанням за липень 2018 за період з 16.08.2018 по 13.09.2018 відповідно до суми боргу 18289,59 грн. сума 3% річних становить 43,59 грн.; за період з 14.09.2018 по 17.09.2018 відповідно до суми боргу 212,07 грн. сума 3% річних становить 0,07 грн.;

за зобов`язанням за серпень 2018 за період з 18.09.2018 по 15.10.2018 відповідно до суми боргу 18163,05 грн. сума 3% річних становить 41,80 грн.;

за зобов`язанням за вересень 2018 за період з 16.10.2018 по 15.11.2018 відповідно до суми боргу 36455,10 грн. сума 3% річних становить 92,89 грн.;

за зобов`язанням за жовтень 2018 за період з 16.11.2018 по 17.12.2018 відповідно до суми боргу 55058,11 грн. сума 3% річних становить 144,81 грн.;

за зобов`язанням за листопад 2018 за період з 18.12.2018 по 15.01.2019 відповідно до суми боргу 73921,57 грн. сума 3% річних становить 176,20 грн.;

за зобов`язанням за грудень 2018 за період з 16.01.2019 по 15.02.2019 відповідно до суми боргу 92935,57 грн. сума 3% річних становить 236,79 грн.;

за зобов`язанням за січень 2019 за період з 16.02.2019 по 27.02.2019 відповідно до суми боргу 112139,57 грн. сума 3% річних становить 110,60 грн.; за період з 28.02.2019 по 15.03.2019 відповідно до суми боргу 110584,97 грн. сума 3% річних становить 145,43 грн.;

за зобов`язанням за лютий 2019 за період з 16.03.2019 по 15.04.2019 відповідно до суми боргу 129885,50 грн. сума 3% річних становить 330,94 грн.;

за зобов`язанням за березень 2019 за період з 16.04.2019 по 10.02.2020 відповідно до суми боргу 147474,64 грн. сума 3% річних становить 3647,12 грн.

Всього 3% річних на суму 5013,57 грн.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно-правової системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та з урахуванням визначеної позивачем кінцевої дати періоду прострочення, виходячи з приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, становить 5013,57 грн. процентів річних, а отже є меншим, ніж заявлено позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів річних за несвоєчасну сплату орендних платежів підлягають частковому задоволенню в сумі визначеній судом, а саме 5013,57 грн.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з встановлених судом обставин щодо припинення Договору оренди невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування майном, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову і стягнення з відповідача боргу з орендної плати у розмірі 147474,64 грн., штрафу у розмірі 14747,46 грн. та 3% річних у розмірі 5013,57 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Прокуратурою при зверненні з позовом до суду згідно платіжного доручення №183 від 17.03.2020 сплачено судовий збір в розмірі 2909,43 грн.

Як судом зазначено вище, ціна даного позову складає 192389,69 грн., а тому до сплати підлягав судовий збір в сумі 2885,85 грн. (192389,69*1,5%).

Відтак, сума зайво сплаченого судового збору становить 23,58 грн. Остання підлягає поверненню за клопотанням Прокуратури.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відшкодування витрат Прокуратури на оплату судового збору покладається на відповідача у розмірі 2508,54 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфіденс» (79013, м. Львів, вул. Здоров`я, 3, код ЄДРПОУ 32408322) на користь концерну Військторгсервіс (03151, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 33689922) 147474,64 грн. основного боргу, 14747,46 грн. штрафу, 5013,57 грн. 3% річних (отримувач філія Західна концерну Військторгсервіс , код ЄДРПОУ 38076799, розрахунковий рахунок ІВАN НОМЕР_1 у філії АТ Укрексімбанк у м. Львові, МФО 322313).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Конфіденс» (79013, м. Львів, вул. Здоров`я, 3, код ЄДРПОУ 32408322) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057 розрахунковий рахунок ІВАN UA 238201720343120001000082782 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 2508,54 грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 26.11.2020.

Суддя С.Б. Кітаєва