Рішення

від 24.11.2020 по справі 917/979/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 Справа № 917/979/20

м.Полтава

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс", вул. Половка, 74, м.Полтава, 36034

до Полтавської міської ради, вул.Соборності, 36, м.Полтава, 36000

Треті особи 1) Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру (вул.Соборності,36, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 25165593);

2) Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради (вул.Соборності,36, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02498808);

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд" (вул.Половки,72, м.Полтава, 36034, код ЄДРПОУ 01547628)

про виділення в користування частини земельної ділянки, визнання права власності.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" звернулося до суду з позовною заявою до Полтавської міської ради з наступними вимогами:

1. Виділити в користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" (вул.Половка,74, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31316860) частину земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:13:002:0002 площею 0,06473га.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" (вул.Половка,74, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31316860) право власності на матеріальний склад літ.В-1 загальною площею 415,9 кв.м. майстерню по виготовленню арматури літ.Г-1 загальною площею 411,0 кв.м., прохідну літ.И-1 площею 6,4 кв.м., №1 ланки підкранових шляхів L +35,50 м 2 шт.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.07.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2020.

05.08.2020 за вхід. №8384 до суду надійшов відзив Полтавської міської ради, в якому міська рада заперечила проти позову та просила відмовити у його задоволенні

04.12.2019 від Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.11.2020 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.11.2020)

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

В користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" перебуває земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:13:002:0002. яка розташована за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 74.

В межах даної земельної ділянки розташовано промислові приміщення, які частково знаходяться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 (справа №19/222 ), а саме: матеріальний склад літ. В-1 загальною площею 415,9 кв.м., майстерня по виготовленню арматури літ. Г-1 загальною площею 411,0 кв.м., прохідна літ. И-1 площею 6,4 кв.м., № 1 ланки підкранових шляхів L-35.50 м (2шт).

Вказане рішення мотивувалось існуванням розподільчого балансу і актами прийому-передачі за лютий 2002 року та фактичною передачею товариством Укрторгбуд новоствореному товариству Астрем Плюс зазначеного майна.

На цій же земельній ділянці розташовано промислові приміщення, які частково знаходяться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд", а саме: будівля В-1 головний розподільчий щит загальною площею 11.6 кв.м., яка складається з наступних приміщень: 6 кладова площею 3.9 кв.м.; 7 електрощитова площею 7.7 кв.м.: будівля літ. Е.-І - лісопилка зі столярним цехом і битовками загальною площею 922.3 кв.м., що складається з наступних приміщень: 1 пилорама площею 142.4 кв.м.; 1а склад площею 107.8 кв.м.; 1б пилорама площею 49.1 кв.м.; 1в пилорама площею 88.0 кв.м.; 2 майстерня площею 54.4 кв.м.; 2а побутове приміщення площею 8.0 кв.м.; 3 коридор площею 7.2 кв.м.; 6 кладова площею 2.9 кв.м.; 8 побутове приміщення площею 15.2 кв.м.; 9 кладова площею 7.3 кв.м.; 11 склад площею 94.9 кв.м.; 11а столярний цех площею 155.8 кв.м.; 11б склад площею 106.6 кв.м.; 11в підсобне приміщення площею 10.7 кв.м.; 11 г підсобне приміщення площею 0.4 кв.м.; 12 гараж площею 66.4 кв.м.; 12а підсобне приміщення площею 5.2 кв.м.; будівля літ. И-1 - прохідна (S частини) загальною площею 6.4 кв.м., що складається з наступних приміщені: 6 прохідна площею 6.4 кв.м.: літ. "Л " - Навіс; №1 Крановий майданчик; №2 Сушильні камери; 7 Огорожа.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд" здійснюють господарську діяльність незалежно один від одного, існує необхідність у встановленні порядку користування земельною ділянкою.

Так, згідно з проектом розподілу земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:133:002:0002, що виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма"Архімісто" на підставі замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс", в користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" піддягає виділенню в користування частина площею 0.06473 та.

Так позивач зазначає наступне.

Під час розгляду справи № 917/613/14 Харківським апеляційним господарським судом в постанові від 22.12.2014 р. було встановлено суттєві розбіжності в технічних паспортах, які були надані сторонами суду, і ці розбіжності не могли бути усунуті під час судового розгляду. Відтак, колегія суддів вважала передчасними позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Астрем плюс щодо виділення майна із права спільної часткової власності відповідно до cm. 364 ЦК України з огляду на відсутність останнього, а також на підставі того, що в силу cm. 364 ЦК України судове рішення не може підміняти встановлений чинним законодавством порядок виділу частки майна в спільній власності.

З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю Астрем плюс впорядковано технічну документацію на нерухоме майно для звернення до суду з даним позовом, адже неможливість виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 р. порушує його майнові права, які підлягають захисту.

Так, реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області відмовилася зареєструвати об`єкт нерухомого майна на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 р. у зв`язку з відсутністю технічного опису нерухомого майна, загальної площі та літер, відсутністю визначення у правовстановлюючому документі яку частину об`єкта складають будівлі та споруди, право власності на які визнано відповідним судовим рішенням.

Тим не менш, у в ухвалі ВССУ від 11.05.2012 р. у справі №6-11085св12 вказано, що відсутність реєстрації рішення суду як правовстановлюючого документа в органах державної реєстрації не впливає на правовий статус об`єкта нерухомості . Отже, фактично суд зазначив, що реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна у державному реєстрі не є критичним для цілей підтвердження права власності на нерухоме майно у спорі щодо права власності.

Разом з цим, у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що одноосібний власник може вважати себе потерпілим від втручання в його особисті права за ст. 1 Першого протоколу в результаті дій, спрямованих проти нього.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яка кореспондується зі ст.11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

На підставі викладеного, позивач вважає, що право власності на нерухоме майно, визнане за ним на підставі рішення Господарського суду Полтавської області по справі №19/222 від 17.02.2004 року, яке неможливо виконати в аспекті державної реєстрації, підлягає захисту в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Вказане стало приводом для звернення позивача до суду з позов, в якому останній просить суд виділити в користування частину земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:133:002:0002 площею 0,06473 га та визнати за ним право власності на матеріальний склад літ.В-1 загальною площею 415,9 кв.м. майстерню по виготовленню арматури літ.Г-1 загальною площею 411,0 кв.м., прохідну літ.И-1 площею 6,4 кв.м., №1 ланки підкранових шляхів L +35,50 м 2 шт.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За вимогами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 32 і ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна вправі пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Окремими нормативно-правовими актами передбачаються різноманітні правовстановлюючі чи інші документи, якими має підтверджуватися право власності. Перелік правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна наведено у ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

Відповідно до ч. S ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Таким чином, правомочності власника щодо нерухомого майна виникають з моменту здійснення відповідної державної реєстрації, тобто підтвердження державою факту виникнення відповідного права у юридичної чи фізичної особи стосовно певного нерухомого матеріального об`єкту.

Майно, право власності на яке визнано рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 р. № 19/222, є відокремленим, тож може бути визнано окремим об`єктом нерухомого майна.

Відтак, суд вбачає підстави для задоволення вимог позивача у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки спір виник не з вини відповідача, судовий збір за його рахунок на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233,237-238 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Виділити в користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" (вул.Половка,74, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31316860) частину земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:13:002:0002 площею 0,06473га.

3. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" (вул.Половка,74, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31316860) право власності на матеріальний склад літ.В-1 загальною площею 415,9 кв.м. майстерню по виготовленню арматури літ.Г-1 загальною площею 411,0 кв.м., прохідну літ.И-1 площею 6,4 кв.м., №1 ланки підкранових шляхів L +35,50 м 2 шт.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 26.11.2020

Суддя Кльопов І.Г.