Постанова

від 31.03.2021 по справі 917/979/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2021 р. Справа № 917/979/20

Східний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді (доповідача) За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3:ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з`явився не з`явився не з`явився не з`явився Дем`янов В. А. (адвокат),ордер серії ПТ №024673 від 15.03.2020 року на надання правової допомоги, свідоцтво №1751 від 11.07.2017 року про право на заняття адвокатською діяльністю

розглянувши апеляційну скаргу (вх.№163П/3) Полтавської міської ради, м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року (повне рішення складено 26.11.2020 року) у справі за позовом до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: про №917/979/20 (суддя - І. Г. Кльопов) Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» , м. Полтава Полтавської міської ради, м. Полтава 1. Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру, м. Полтава 2. Управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Полтавської міської ради, м. Полтава 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгбуд» , м. Полтава виділення в користування частини земельної ділянки, визнання права власності В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» , м. Полтава 16.06.2020 року звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Полтавської міської ради, м. Полтава про виділення в користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» (вул. Половка, 74, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31316860) частини земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:13:002:0002 площею 0,06473 га та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» (вул. Половка, 74, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31316860) права власності на матеріальний склад літ.В-1 загальною площею 415,9 кв.м., майстерню по виготовленню арматури літ.Г-1 загальною площею 411,0 кв.м., прохідну літ.И-1 площею 6,4 кв.м., №1 ланки підкранових шляхів L=35,50 м 2 шт.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; справу розглянуто в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року (повне рішення складено 26.11.2020 року) у справі №917/979/20 позов задоволено.

Виділено в користування Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» (вул. Половка, 74, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31316860) частину земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:13:002:0002 площею 0,06473 га.

Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» (вул. Половка, 74, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 31316860) право власності на матеріальний склад літ.В-1 загальною площею 415,9 кв.м., майстерню по виготовленню арматури літ.Г-1 загальною площею 411,0 кв.м., прохідну літ.И-1 площею 6,4 кв.м., №1 ланки підкранових шляхів L=35,50 м 2 шт.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Полтавська міська рада, м. Полтава 29.12.2020 року звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №04.2.2-20/2/2868 від 29.12.2020 року, в якій просить суд:

- поновити Полтавській міській раді строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20;

- прийняти до провадження апеляційну скаргу Полтавської міської ради;

- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 р. прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права виходячи з наступних підстав.

Висновок щодо виділення у користування ТОВ Астрем плюс частини земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:13:002:0002 площею 0,06473 га зроблений судом першої інстанції, внаслідок неправильного застосування приписів статей 79-1, 116, 122, 123 Земельного Кодексу України; п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 55 Закону України Про землеустрій ; Положення про порядок розробки проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 5 грудня 2013 року.

Відповідач звертає увагу суду, на те, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відтак, відповідно до приписів вищезазначених норм матеріального права, обов`язковими умовами для набуття права користування земельною ділянкою, яка перебуває в комунальній власності є: наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування; виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою; завершення формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав та державної реєстрації права користування особи з визначенням відповідного правового титулу користування (постійне користування, оренда чи концесія).

Натомість, оспорюване рішення суду першої інстанції прийняте за відсутності вказаних документів, без відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування, на підставі неналежних і недопустимих доказів наданих позивачем.

При цьому необхідно зазначити, що задовольняючи вимогу щодо виділення земельної ділянки в користування ТОВ Астрем плюс суд першої інстанції перебрав на себе повноваження органу місцевого самоврядування - Полтавської міської ради, що є недопустимим.

На переконання апелянта, суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.

Тобто, суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов`язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту у даному випадку.

Отже, зобов`язання судом органів місцевого самоврядування внести певні зміни до рішення міської ради за відсутності відповідного волевиявлення таких органів є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності та управління землями, яке підлягає захисту.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2021 року апеляційну скаргу Полтавської міської ради, м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 залишено без руху та зобов`язано заявника усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання документів, що підтверджують повноваження секретаря Полтавської міської ради Шамоти О.С., який підписав довіреність на представництво інтересів Полтавської міської ради Сватенком І. О. та надання доказів доплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн. за звернення з апеляційною скаргою

Вказана ухвала суду отримана скаржником засобами поштового зв`язку 20.01.2021 року, що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (6102254238740).

01.02.2021 року на поштову адресу суду від Полтавської міської ради надійшло клопотання №04-54/2/220 від 29.01.2021 з додатками, в якому остання просить продовжити процесуальний строк для усунення недоліків апеляційної скарги Полтавської міської ради у справі №917/979/20 та відстрочити сплату судового збору до 05 лютого 2021 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 року, керуючись ч.ч. 1, 2 ст. 174, ст.ст. 119, 232, 234, 235, п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 258, ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, Полтавській міській раді, м. Полтава продовжено строк на усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги. Встановлено Полтавській міській раді, м. Полтава строк на усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом подачі до суду у цей строк доказів доплати судового збору у розмірі 3153,00 грн. Зобов`язано апелянта надати документи, що підтверджують повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу.

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, 08.02.2021 року на поштову адресу суду від Полтавської міської ради, м. Полтава надійшла заява №04-54/2/2958 від 04.02.2021 про усунення недоліків апеляційної скарги з додатками, а саме: копія довіреності представника; копія рішення Полтавської міської ради від 19.10.2018 «Про прийняття на службу в виконавчий комітет Полтавської міської ради та затвердження на посадах заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів» ; копія рішення Полтавської міської ради від 05.08.2019 року «Про утворення виконавчого комітету Полтавської міської ради» ; копія рішення Полтавської міської ради від 05.08.2019 року «Про розподіл обов`язків між міським головою, секретарем міської ради, першим заступником міського голови, заступниками міського голови з питань діяльності виконавчих органів та заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів, керуючим справами виконавчого комітету Полтавської ради у новій редакції» .

Разом з тим, скаржником додано докази доплати судового збору на суму 3 153,00 грн., відповідно до платіжного доручення №28 від 02.02.2021 року.

За змістом зазначеної заяви апелянт просить суд вважати усунутими недоліки апеляційної скарги Полтавської міської ради та відкрити апеляційне провадження у справі №917/979/20 за позовом ТОВ «Астрем Плюс» до Полтавської міської ради про виділення в користування частини земельної ділянки, визнання права власності.

На виконання положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» , Східним апеляційним господарським судом перевірено у програмі «Діловодство спеціалізованого суду «ДСС» та встановлено, що судовий збір у сумі 3 153,00 грн., сплачений за платіжним дорученням №28 від 02.02.2021 року зараховано до Державного бюджету України, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України від 04.02.2021 року.

Розглянувши подану відповідачем заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, враховуючи доплату судового збору у розмірі 3 153,00 грн., колегія суддів дійшла висновку, що останнім усунуто недоліки поданої ним апеляційної скарги у визначений судом строк.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 року Полтавській міській раді, м. Полтава поновлено пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської міської ради, м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 та встановлено учасникам справи строк до 25.02.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20.

23.02.2021 року до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторгбуд» , м. Полтава надійшов відзив №047/П-1 від 18.02.2021 року на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє просить суд апеляційну скаргу Полтавської міської ради, м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 задовольнити, рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 - скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю (вх.№2387).

24.02.2021 року до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» , м. Полтава надійшов відзив б/н від 23.02.2021 року на апеляційну скаргу, за змістом якого останнє просить суд відмовити Полтавській міській раді у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 - залишити без змін.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та не направили його суду.

Після повідомлення головуючим суддею (доповідачем) про закінчення проведення підготовчих дій в порядку статті 267 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про можливість призначення апеляційної скарги Полтавської міської ради, м. Полтава до розгляду з повідомленням всіх учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 року, розгляд апеляційної скарги Полтавської міської ради, м. Полтава на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 призначено на "31" березня 2021 р. о 14:00 год.

В судовому засіданні 31.03.2021 представник третьої особи-3, просив суд долучити до матеріалів справи докази направлення раніше поданого відзиву на апеляційну скаргу іншим учасникам процесу (фіскальні чеки та описи вкладення до цінного листа). Підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі. Надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Просив суд, скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Інші учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 року, якою було призначено розгляд апеляційної скарги на 31 березня 2021 року об 14:00 год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 01.03.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши апеляційну скаргу, сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 31.03.2021, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність представників сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. ст. 222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представника третьої особи-3 розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" перебуває земельна ділянка кадастровий номер 5310136400:13:002:0002, яка розташована за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 74.

В межах даної земельної ділянки розташовано промислові приміщення, які частково знаходяться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 (справа №19/222 ), а саме: матеріальний склад літ. В-1 загальною площею 415,9 кв.м., майстерня по виготовленню арматури літ. Г-1 загальною площею 411,0 кв.м., прохідна літ. И-1 площею 6,4 кв.м., №1 ланки підкранових шляхів L-35.50 м (2шт).

Вказане рішення мотивувалось існуванням розподільчого балансу і актами прийому-передачі за лютий 2002 року та фактичною передачею товариством Укрторгбуд новоствореному товариству Астрем Плюс зазначеного майна.

На цій же земельній ділянці розташовано промислові приміщення, які частково знаходяться в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд", а саме: будівля В-1 головний розподільчий щит загальною площею 11.6 кв.м., яка складається з наступних приміщень: 6 кладова площею 3.9 кв.м.; 7 електрощитова площею 7.7 кв.м.; будівля літ. Е.-І - лісопилка зі столярним цехом і битовками загальною площею 922.3 кв.м., що складається з наступних приміщень: 1 пилорама площею 142.4 кв.м.; 1а склад площею 107.8 кв.м.; 1б пилорама площею 49.1 кв.м.; 1в пилорама площею 88.0 кв.м.; 2 майстерня площею 54.4 кв.м.; 2а побутове приміщення площею 8.0 кв.м.; 3 коридор площею 7.2 кв.м.; 6 кладова площею 2.9 кв.м.; 8 побутове приміщення площею 15.2 кв.м.; 9 кладова площею 7.3 кв.м.; 11 склад площею 94.9 кв.м.; 11а столярний цех площею 155.8 кв.м.; 11б склад площею 106.6 кв.м.; 11в підсобне приміщення площею 10.7 кв.м.; 11 г підсобне приміщення площею 0.4 кв.м.; 12 гараж площею 66.4 кв.м.; 12а підсобне приміщення площею 5.2 кв.м.; будівля літ. И-1 - прохідна (S частини) загальною площею 6.4 кв.м., що складається з наступних приміщені: 6 прохідна площею 6.4 кв.м.: літ. "Л " - Навіс; №1 Крановий майданчик; №2 Сушильні камери; 7 Огорожа.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд" здійснюють господарську діяльність незалежно один від одного, існує необхідність у встановленні порядку користування земельною ділянкою.

Згідно з проектом розподілу земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:133:002:0002, що виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма"Архімісто" на підставі замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс", в користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" піддягає виділенню в користування частина площею 0.06473 та.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що під час розгляду справи №917/613/14 Харківським апеляційним господарським судом в постанові від 22.12.2014 р. було встановлено суттєві розбіжності в технічних паспортах, які були надані сторонами суду, і ці розбіжності не могли бути усунуті під час судового розгляду. Відтак, колегія суддів вважала передчасними позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Астрем плюс щодо виділення майна.

У подальшому, реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області відмовилася зареєструвати об`єкт нерухомого майна на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 р. у зв`язку з відсутністю технічного опису нерухомого майна, загальної площі та літер, відсутністю визначення у правовстановлюючому документі яку частину об`єкта складають будівлі та споруди, право власності на які визнано відповідним судовим рішенням (том 1, а.с.120 зворотна сторона).

На переконання позивача, в ухвалі ВССУ від 11.05.2012 р. у справі №6-11085св12 вказано, що відсутність реєстрації рішення суду як правовстановлюючого документа в органах державної реєстрації не впливає на правовий статус об`єкта нерухомості . Отже, фактично суд зазначив, що реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна у державному реєстрі не є критичним для цілей підтвердження права власності на нерухоме майно у спорі щодо права власності.

У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що одноосібний власник може вважати себе потерпілим від втручання в його особисті права за ст. 1 Першого протоколу в результаті дій, спрямованих проти нього.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї, з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини, зі створенням передумов для зменшення заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", яка кореспондується зі ст.11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Позивач стверджує, що право власності на нерухоме майно, визнане за ним на підставі рішення Господарського суду Полтавської області по справі №19/222 від 17.02.2004 року, яке неможливо виконати в аспекті державної реєстрації, підлягає захисту в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирне володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України.

Вищенаведені обставини стали підствою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, в якому останній просить суд виділити в користування частину земельної ділянки кадастровий номер 5310136400:133:002:0002 площею 0,06473 га та визнати за ним право власності на матеріальний склад літ.В-1 загальною площею 415,9 кв.м. майстерню по виготовленню арматури літ. Г-1 загальною площею 411,0 кв.м., прохідну літ.И-1 площею 6,4 кв.м., №1 ланки підкранових шляхів L +35,50 м 2 шт.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За вимогами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна вправі пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Окремими нормативно - правовими актами передбачаються різноманітні правовстановлюючі чи інші документи, якими має підтверджуватися право власності. Перелік правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна наведено у ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень .

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Таким чином, правомочності власника щодо нерухомого майна виникають з моменту здійснення відповідної державної реєстрації, тобто підтвердження державою факту виникнення відповідного права у юридичної чи фізичної особи стосовно певного нерухомого матеріального об`єкту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що майно, право власності на яке визнано рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 р. №19/222, є відокремленим, тож може бути визнано окремим об`єктом нерухомого майна.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з даним рішенням місцевого господарського суду з оглдяду на таке.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів порушує принцип рівності прав сторін у процесі. Вибіркова оцінка окремих доказів та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення для встановлення фактичних обставин укладення договірних зобов`язань, є наслідком порушення обох зазначених принципів.

Висновок щодо виділення у користування ТОВ Астрем плюс частини земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:13:002:0002 площею 0,06473 та зроблений судом першої інстанції, внаслідок неправильного застосування приписів статей 79-1, 116, 122, 123 Земельного Кодексу України; п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статті 55 Закону України Про землеустрій ; Положення про порядок розробки проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 5 грудня 2013 року.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належать повноваження щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом;

- за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про порядок розробки проектів розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань у м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради від 5 грудня 2013 року, проект розподілу території визначення меж та/або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань відображає межі земельних ділянок існуючих і запроектованих об`єктів та визначає межі та площу земельних ділянок в тому числі резервних для містобудівних потреб, прибудинкову територію багатоквартирних житлових будинків та/або впорядкування існуючих землеволодінь (землекористувань) згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Проект розподілу уточнює положення генерального плану, визначає планувальну організацію і розвиток частини території, визначену завданням на проектування і передує розробленню відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до пункту 3.6. Положення проекти розподілу розробляються у відповідності до технічного завдання на розробку проекту розподілу територій, визначення меж або впорядкування існуючих землеволодінь та землекористувань та іншої вихідної інформації, наданих замовником.

Розгляд та узгодження проекту розподілу здійснюється замовником (власниками, співвласниками або балансоутримувачем нерухомого майна); суміжними землекористувачами (землевласниками); Управлінням житлово-комунального господарства, яке створене Полтавською міською радою, за зверненням розробника; Полтавським міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру, яке створене Полтавською міською радою, за зверненням розробника; Управлінням з питань містобудування та архітектури, яке створене Полтавською міською радою, за зверненням розробника (пункт 5.1 Положення).

Проект розподілу підлягає затвердженню сесією Полтавської міської ради в установленому порядку ( пункт 5.5. Положення).

Підготовка проекту рішення сесії міської ради про затвердження проекту розподілу здійснюється управлінням з питань містобудування та архітектури на підставі поданого до міської ради замовником (замовниками) звернення (пункт 5.6 Положення).

У відповідності до розглянутого, узгодженого та затвердженого проекту розподілу, в установленому законом порядку здійснюється отримання дозволу на розроблення необхідної землевпорядної документації (пункт 5.7 Положення).

Згідно зі статтею 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до приписів вищезазначених норм матеріального права, обов`язковими умовами для набуття права користування земельною ділянкою, яка перебуває в комунальній власності є: наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування; виготовлення відповідної технічної документації із землеустрою; завершення формування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав та державної реєстрації права користування особи з визначенням відповідного правового титулу користування (постійне користування, оренда чи концесія).

Однак, рішення суду першої інстанції прийняте за відсутності вказаних документів, без відмови органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування, на підставі неналежних і недопустимих доказів наданих позивачем.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задовольняючи вимогу щодо виділення земельної ділянки в користування ТОВ Астрем плюс господарський суд Полтавської області перебрав на себе повноваження органу місцевого самоврядування - Полтавської міської ради, що є недопустимим. Відповідна обов`язкова вказівка міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18).

Судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі.

Тобто, суди не можуть підміняти інші органи влади та зобов`язувати уповноважений орган прийняти рішення визначеного судом змісту.

Отже, зобов`язання судом органів місцевого самоврядування внести певні зміни до рішення міської ради за відсутності відповідного волевиявлення таких органів є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності та управління землями, яке підлягає захисту.

У даному випадку, суд першої інстанції вказану обов`язкову вказівку Великої Палати Верховного Суду не застосував, внаслідок чого дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи і спростовується наявними в ній доказами.

Не можна ухвалювати рішення щодо земельної ділянки, відносно якої немає спору. У даному випадку, позивач не звертався до відповідача з відповідними зверненнями, не отримував жодних відповідей, а тому стверджувати про виділення землі саме ТОВ Астрем Плюс без встановлення факту порушення прав останнього, суд першої інстанції не мав права.

Висновок щодо визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрем плюс" права власності на матеріальний склад літ. В-1 загальною площею 415,9 кв.м., майстерню по виготовленню арматури літ. Г-1 загальною площею 411,0 кв. м., прохідну літ. И-1 площею 6,4 кв. м., № 1 ланки підкранових шляхів L +35,50 м 2 шт., зроблений судом першої інстанції, внаслідок неправильного застосування приписів статей 182, 316, 321, 328, 392 та з порушенням ст. 245 ГПК України.

Згідно зі статтею 316 Цивільного Кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ст. 319 Цивільного Кодексу України унормовано, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 321 вищенаведеного Кодексу, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, згідно ст. 328 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 392 вказаного Кодексу, власник майна вправі пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Для пред`явлення позову про визнання права власності у позивача на момент звернення до суду із відповідним позовом таке право має існувати, а інша особа - відповідач - повинна його оспорювати або не визнавати.

Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) не перебувають із власником у зобов`язальних правовідносинах.

Таким чином, обов`язковою умовою пред`явлення позову про визнання права власності за статтею 392 Цивільного Кодексу України є зокрема невизнання права власності позивача особою, визначеною відповідачем у позові.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного Кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі №904/8186/17 та від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

У даному випадку, єдиною підставою, яка була зазначена позивачем в обґрунтування пред`явлення позовної вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, була відмова реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області зареєструвати право власності на об`єкт нерухомого майна згідно рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 р. у справі №19/222 у зв`язку з відсутністю технічного опису нерухомого майна, загальної площі та літер, відсутністю визначення у правовстановлюючому документі яку частину об`єкта складають будівлі та споруди, право власності на які визнано відповідним судовим рішенням.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що відмова органу державної реєстрації у прийнятті рішення про реєстрацію права власності не свідчить про невизнання за заявником права власності на об`єкт нерухомості, а є результатом оцінки наданого ним пакету документів вимогам законодавства.

Відсутність документів, або їх невідповідність вимогам законодавства - є правовою підставою для відмови у прийнятті відповідного рішення.

Крім того, факт відмови Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області не є підставою для звернення до суду із позовом, в якому відповідачем визначено Полтавську міську раду, яка в силу статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Суд першої інстанції вказані обставини не врахував, внаслідок чого задовольнив позовні до неналежного відповідача - Полтавської міської ради, органу місцевого самоврядування, який не вчиняв жодних дій чи бездіяльності і відповідно не порушував прав ТОВ Астрем плюс у правовідносинах, які становлять предмет спору.

Окрім цього, рішенням господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 р. у справі №19/222 за ТОВ Астрем Плюс визнано право власності на 50% прохідної, майстерню по виготовленню арматури, матеріальний склад, будівлю контейнерного типу, залізобетонну огорожу, нанки підкранових шляхів, внутрімайданні мережі водогону, зовнішні мережі каналізації (том 1, а.с.10).

Вказане рішення суду не було оскаржено та не було скасовано у встановленому порядку.

Статтею 245 ГПК України встановлено, що за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.

Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз`яснення рішення.

Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Таким чином, зважаючи на відмову Реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області у державній реєстрації права власності у зв`язку із відсутністю у судовому рішенні технічного опису нерухомого майна, позивач не був позбавлений права звернутися до господарського суду із заявою про роз`яснення рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 р. у справі №19/222.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції невірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на що, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради на рішення господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 року у справі №917/979/20 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрем Плюс» (код ЄДРПОУ 31316860, 36034, м. Полтава, вул. Половка, 74) на користь Полтавської міської ради (код ЄДРПОУ 24388285, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3153,00 грн.

Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.03.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 05.04.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова