Постанова

від 24.11.2020 по справі 756/10030/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 756/10030/14-ц

провадження № 61-1226св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство Енергобанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Енерготрейд в особі ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Енергобанк на постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня

2018 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д.,

Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2014 року публічне акціонерне товариство Енергобанк (далі -

ПАТ Енергобанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Енерготрейд (далі - ТОВ Компанія Енерготрейд ) в особі ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що 14 вересня 2010 року між ПАТ Енергобанк

та ТОВ Компанія Енерготрейд було укладено кредитний договір

№ 1009-07, відповідно до умов якого ПАТ Енергобанк відкрило позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом

6 150 000,00 грн на строком до 05 вересня 2012 року на поточні потреби.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ Енергобанк було укладено договір іпотеки № 1680, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберником А. М., відповідно

до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно,

а саме: п`ятикімнатну квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 229,60 кв. м, житловою площею 118,30 кв. м. Вказана квартира належала ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Щелковим Д. М. 20 жовтня 2004 року за реєстровим № 2486.

У зв`язку із неналежним виконанням позичальником кредитного зобов`язання, станом на 08 липня 2014 року утворилась заборгованість

у розмірі 16 108 313,79 грн, яка складалася із: заборгованості за кредитом - 6 150 000,00 грн, заборгованості за відсотками - 7 624 966,09 грн, пені

за простроченням сплати кредиту - 45 038,59 грн, пені за простроченням сплати відсотків - 1 659 826,03 грн, 3 % річних, нарахованих за прострочення процентів - 289 306,37 грн, 3 % річних, нарахованих за прострочення кредиту - 339 176,71 грн.

Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, ПАТ Енергобанк просило суд у рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ Компанія Енерготрейд за кредитним договором від 14 вересня 2010 року № 1009-07 у розмірі 5 415 000,00 грн звернути стягнення на предмет іпотеки

за іпотечним договором від 14 вересня 2010 року № 1680, шляхом визнання за ПАТ Енергобанк право власності на п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 229,60 кв. м, житловою площею 118,30 кв. м., вартістю 5 415 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ Енергобанк задоволено.

У рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ Компанія Енерготрейд за кредитним договором від 14 вересня 2010 року № 1009-07 у розмірі 5 415 000,00 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки

за договором іпотеки від 14 вересня 2010 року, шляхом визнання

за ПАТ Енергобанк права власності на п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 229,60 кв. м, житловою площею 118,30 кв. м, вартістю 5 415 000,00 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обраний позивачем спосіб захисту узгоджується з умовами договору іпотеки та положеннями Закону України Про іпотеку .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , задоволено. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ Енергобанк відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки сторони в іпотечному договорі визначили позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності іпотекодержателем, Законом України Про іпотеку не передбачено визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки

за рішенням суду, тому вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (переходу) права власності задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,

ПАТ Енергобанк , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим й таким, що ухвалено з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

ПАТ Енергобанк зазначало, що суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року, не поновлюючи строк на таке оскарження.

Вважало необґрунтованим посилання суду апеляційної інстанції

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року

у справі № 760/14438/15-ц.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року було поновлено строк

на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду

від 05 грудня 2018 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Оболонського районного суду м. Києва.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якому заявник посилався на те, що касаційна скарга є безпідставною та такою,

що не підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції

у повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, надано належну оцінку всім доказам, поясненням та запереченням, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 вересня 2010 року між ПАТ Енергобанк та ТОВ Компанія Енерготрейд укладено кредитний договір № 1009-07, відповідно до умов якого ПАТ Енергобанк відкрило позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом 6 150 000,00 грн, строком до 05 вересня 2012 року на поточні потреби (а. с. 49-52 т. 1).

14 вересня 2010 року з метою забезпечення виконання зобов`язань

за вищевказаним кредитним договором між ОСОБА_1

та ПАТ Енергобанк укладено договір іпотеки № 1680, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберником А. М., відповідно до умов якого іпотекодавець - ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: п`ятикімнатну квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 229,60 кв. м, житловою площею 118,30 кв. м. Вказана квартира належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. 20 жовтня 2004 року

за реєстровим № 2486 (а. с. 53-56 т. 1).

Відповідно до підпункту 2.1.4 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з чинним законодавством

у випадку, якщо основне зобов`язання не буде виконане в строк, передбачений його умовами, в тому числі відсотки, пеня, штрафні санкції, інші платежі, що забезпечені іпотекою, не будуть повернуті/сплачені

у строки, встановлені основним зобов`язанням або достроково у випадку порушення умов основного зобов`язання, письмово попередивши

про це іпотекодавця.

Піднунктом а пункту 1.2. договору іпотеки передбачено, що для забезпечення своєчасного виконання основного зобов`язання, в тому числі по сплаті всіх сум по основному зобов`язанню, відшкодуванню збитків, завданих прострочкою виконання, сплаті пені, будь-яких інших платежів, іпотекодавець передає іпотекодержателю на умовах, передбачених цим договором в іпотеку нерухоме майно, зокрема п`ятикімнатну квартиру,

що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 229,60 кв. м, житловою площею 118,30 кв. м, яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д. М. 20 жовтня

2004 року за реєстраційним номером № 2486.

Відповідно до пункту 1.4. договору іпотеки іпотекодавець гарантує, що він уповноважений розпоряджатися предметом іпотеки, яке не заставлено раніше, є виключною власністю іпотекодавця і укладання цього договору

не суперечить угодам з третіми особами.

Пунктом 4.2 договору іпотеки сторони узгодили, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно пункту 4.3 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержавтеля; у інший спосіб, не заборонений чинним законодавством України.

ТОВ Компанія Енерготрейд належним чином не виконало умови кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 08 липня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 16 108 313,79 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 6 150 000,00 грн, заборгованість

за відсотками - 7 624 966,09 грн, пеня за прострочення сплати кредиту -

45 038,59 грн, пеня за прострочення сплати відсотків - 1 659 826,03 грн, 3 % річних, нарахованих за прострочення процентів - 289 306,37 грн, 3 % річних, нарахованих за прострочення кредиту - 339 176,71 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ПАТ Енергобанк задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,

що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У статті 12 Закону України Про іпотеку вказано, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги

за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України Про іпотеку ).

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя

не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України Про іпотеку ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу

в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Разом із тим у частині першій статті 38 Закону України Про іпотеку визначено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві як на підставі рішенні суду, так і на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідному застереженні

в іпотечному договорі).

Отже, сторони у договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки

в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки за рішенням суду або на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому необхідно врахувати, що стаття 37 Закону України Про іпотеку не містить можливості визнання права власності іпотекодержателя

на предмет іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя

на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності

на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Статтею 39 Закону України Про іпотеку врегульовано порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду та передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності,

не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, позивач відповідно до статей 38, 39 Закону України Про іпотеку має можливість звернутися до суду з позовом про звернення стягнення

на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України Про іпотеку є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно

в договорі.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду

у постановах: від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, провадження № 14-38цс18 і від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц, провадження № 14-117цс18 та Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 357/1887/15-ц, касаційне провадження

№ 61-29029св18.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для

її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року не поновлюючи строк на таке оскарження є необґрунтованими, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2018 року причини пропуску на апеляційне оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року були визнані поважними та поновлено представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду першої інстанції.

Посилання у касаційній скарзі як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони зводяться до незгоди заявника з висновками суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України

(у редакції, чинній станом на 18 травня 2020 року).

Інші доводи касаційної скарги не спростовують законність

та обґрунтованість судового рішення, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести

до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Енергобанк без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович