Постанова

від 18.11.2020 по справі 756/2197/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 762/2197/17

провадження № 61-9554св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Столиця ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року у складі судді Яценко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до

ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-будівельна компанія Столиця (далі - ТОВ ІБК Столиця ), про поділ майна подружжя.

Зустрічні позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 у первісній позовні заяві заявила вимоги про поділ лише частини майна, яке було набуто сторонам за час шлюбу.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції обгрунтована посиланням на наявність, визначених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, підстав для залишення первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя без розгляду, у зв`язку з неявкою у судове засідання належним чином повідомленого позивача чи її представника.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , ухвала суду є законною та обгрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи, призначений на 10 жовтня 2019 року та на 09 грудня 2019 року, не заслуговують на увагу, оскільки про дату, час та місце зазначених судових засідань був належним чином повідомлений її представник Студзінський М. А. , що в силу вимог статті 130 ЦПК України, свідчить про належне повідомлення позивача про розгляд справи.

Апеляційний суд також урахував, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 травня 2019 року № 310/12817/13, процесуальний закон не вказує на необхідність урахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання, та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій вона просила ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 обгрунтована посиланняим на те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що вона була належним чином повідомленою про розгляд справи, призначеної на 10 жовтня 2019 року та на 09 грудня 2019 року, зважаючи на проінформаваність її представника Студзінського М. А. про розгляд справи у вказані дати. У цьому контексті суд першої інстанції не урахував, що строк дії її договору з адвокатом Студзінським М. А. про надання правової допомоги закінчився 31 грудня 2017 року, а тому у суду були відсутніми будь-які правові підстави для відправлення йому поштової коренспонденції у вказаній справі. Про наявність зазначених обставин її представник ОСОБА_4 повідомляв під час розгляду апеляційним судом скарги на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції. З огляду на наведене, вважала помилковими висновки судів попередніх про те, що повідомлення про дату, час та місце судового засідання представника Студзінського М. А. , є її належним повідомленням про дату, час та місце судового засідання.

Необгрунтоване залишення без розгляду її позову до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя призвело до позбавлення її права на справедливий суд, що свідчить про порушення судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Згідно з частиною 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки

позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним

про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку,

якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності,

і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених упункті 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК України

(2004 року), перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом вказаних положень цивільного процесуального законодавства, які є аналогічними ЦПК України 2017 року, правом на залишення позовної заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

При цьому процесуальний закон не вказує на необхідність врахування

судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, на власний розсуд розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки,

які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18).

Частиною першою статті 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав

людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Обгрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання ( Union Alimentaria Sanders S .A . v . Spain , № 11681/85).

У справі, яка переглядається, встановлено, що судові засідання призначались на 10 жовтня та 09 грудня 2019 року.

У судове засідання, призначене на 10 жовтня 2019 року, позивач не з`явилася, представник позивача Ст удзінський М. А. надав клопотання про відкладення судового розляду у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні у кримінальній справі.

Розгляд справи було відкладено на 09 грудня 2019 року, про призначення судового засідання на зазначену дату представник позивача Студзінський М. А. був повідомлений засобами поштового зв 'язку 19 листопада 2019 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового направлення . ОСОБА_1 судову повістку на зазначену дату не отримувала, причини повернення - інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки .

У судове засідання, призначене на 09 грудня 2019 року, позивач та її представник не з`явилися, причини неявки не повідомили.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 повідомив, що договір про наданням правової допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Студзінський М. А. було розірвано вже після залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Крім того, в апеляційній скарзі на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року,

ОСОБА_1 , як на підставу її оскарження, не посилалася на те, що адвокат Студзінський М. А. на дату постановлення судом першої інстанції ухвали про залишення без розгляду первісного позову не був її уповноваженим представником.

Зважаючи на те, що змістом частини п'ятої статті 130 ЦПК України, належне повідомлення представника учасника справи про дату, час та місце розгляду справи ототожнено з належним повідомленням самого учасника справи, а матеріалами справи підтверджується факт належного повідомлення представник позивача Студзінського М. А. про проведення судових засідань у справі 10 жовтня та 09 грудня 2019 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судових засідань

10 жовтня та 09 грудня 2019 року, повторно не з`явилася в судове засідання, що має своїм наслідком залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України .

Доводи, наведені заявником в обгрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, зводяться до незгоди позивача

з ухваленими судовими рішеннями та переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Г. І. Усик

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко