Рішення

від 18.11.2020 по справі 703/678/20

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/678/20

2/703/819/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі

головуючого судді Кирилюк Н.А.

з секретарем Римським Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 703/678/20

за участю

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника,

встановив:

Виконувач обов`язків керівника Смілянської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі навчально-виховного комплексу Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер Смілянської міської ради Черкаської області та управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням суду від 28 жовтня 2019 року задоволено позов ОСОБА_5 , визнано незаконним наказ директора НВК Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер про тимчасове зміщення графіку робочого часу двірників, визнано незаконним та скасовано наказ про притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності, поновлено її на посаді двірника та стягнуто з НВК Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер 57388 грн. 76 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На виконання рішення суду навчально-виховним комплексом Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер було виплачено ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 57388 грн. 76 коп.

Оскільки незаконне звільнення ОСОБА_5 відбулось на підставі наказу директора ліцею, відповідно у цієї особи виник обов`язок відшкодувати завдану таким звільненням шкоду у вигляді виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог.

В судовому засідання прокурор підтримала позов повністю та просила його задоволити з наведених в ньому підстав. Зазначила, що діяльність НВК Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер фінансується за рахунок місцевого бюджету. Виплата коштів у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу негативно впливає на дохідну частину бюджету навчального закладу і як наслідок порушує економічні інтереси держави. Оскільки управління освіти, молоді та спорту не вчиняє будь-яких дій щодо звернення до суду з аналогічним позовом, є підстави для представництва інтересів держави в суді прокурором.

Відповідач в судове засідання не з`явилась. Її представники позов не визнали та пояснили, що рішенням суду не встановлена незаконність наказу директора ліцею про звільнення з посади працівника, якому в подальшому було виплачено середній заробіток. Відповідно, відсутні підстави для звернення з наведеним позовом. Також вказали, що ліцей має декілька джерел отримання коштів - цільове фінансування з бюджету та прибуток від власної діяльності. Виплата середнього заробітку на виконання рішення суду відбулась саме за кошти, які були отримані ліцеєм від власної діяльності. При зверненні до суду з наведеним позовом прокурор не з`ясував джерело походження коштів, за рахунок яких відбулось виконання рішення суду. Враховуючи, що Смілянська рада не має жодного відношення до цих коштів, а ліцей не є державним органом або суб`єктом владних повноважень, у прокурора підстави для представництва та озернення до суду з наведеним позовом.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин.

Наказом директора НВК Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер Гнідої С.А. № 33-к від 20 квітня 2018 року було звільнено двірника ОСОБА_5 з 20 квітня 2018 року за систематичне умисне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 липня 2019 року по справі № 703/1461/18, залишеним в силі постановою Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року, в тому числі поновлено ОСОБА_5 на посаду двірника Смілянського навчально-виховного комплексу Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер та стягнуто 57388 грн. 76 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2018 року по 29 липня 2019 року. Рішення суду щодо поновлення на роботі мотивоване тим, що звільнення ОСОБА_5 з роботи здійснено з порушенням норм чинного законодавства.

Наказом замісника директора ліцею № 53-к/тр від 08 серпня 2019 року Про поновлення на роботі ОСОБА_5 на виконання рішення суду скасовано наказ про звільнення ОСОБА_5 від 20 квітня 2018 року за № 33-к та вказано головному бухгалтеру розрахувати та виплатити ОСОБА_5 компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 21 квітня 2018 року до 30 липня 2019 року.

Наказом директора № 64-к/тр від 27 серпня 2019 року внесено зміни до наказу № 53-к/тр від 08 серпня 2019 року та викладено пункт 1 в наступній редакції: Поновити ОСОБА_5 на посаді двірника з 09 серпня 2019 року .

Наказом замісника директора ліцею № 54-к/тр від 08 серпня 2019 року зобов`язано головного бухгалтера на виконання рішення суду провести розрахунок та виплату стягнення середнього заробітку за один місяць відповідно до виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду від 30 липня 2019 року за № 703/1461/18 2/703/235/19.

Згідно з платіжним дорученням № 240 від 29 серпня 2019 року НВК Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер за виконавчим листом № 2/703/235/19 перерахувало ОСОБА_5 3021 грн. 31 коп. середньомісячної заробітної плати.

Відповідно до платіжних доручень № 308 від 05 листопада 2019 року та № 53 від 04 грудня 2019 року НВК Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер перерахувало також за вказаним виконавчим листом 43176 грн. 65 коп. та 11190 грн. 80 коп. заробітної плати.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа є винною в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

У статті 237 КЗпП України передбачено, що суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення відбулося з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Відповідно до пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02 грудня 1992 року № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками , застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі; відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

За пунктом 20 цієї постанови право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

Відповідно до ст. 136 КЗпП України, у випадках повної матеріальної відповідальності покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Позиція суду щодо заявлених вимог.

При незаконному звільненні настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну установі у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу, може бути покладено при допущенні ними будь-якого порушення закону.

Суб`єктами повної матеріальної відповідальності є службові особи, за наказом чи розпорядженням яких працівника незаконно звільнено чи переведено на іншу роботу.

Відповідно до встановлених судом обставин звільнення ОСОБА_5 відбулося із порушенням вимог закону на підставі наказу директора НВК Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер ОСОБА_4 , тому саме ОСОБА_4 , як службова особа, яка видала наказ про звільнення, має нести повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу.

При цьому, суд відхиляє посилання представників відповідача на те, що наказ про звільнення ОСОБА_5 не визнавався в судовому порядку незаконним, а відтак на неї не може бути покладена відповідальність, оскільки сам факт поновлення особи на роботі свідчить про незаконність її звільнення.

Під час розгляди справи представники відповідача стверджували, що виплата середнього заробітку ОСОБА_5 на виконання рішення суду відбулась саме за кошти, які були отримані ліцеєм від власної діяльності, в тому числі від здачі металолому, благодійних внесків та ін.

При цьому посилались на те, що виплата коштів за рішенням суду здійснювалась трьома платежами з двох різних рахунків: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

За твердженням представників відповідачів рахунок № НОМЕР_2 , з якого було перераховано 11190 грн. на виплату середнього заробітку ОСОБА_5 , було відкрито ліцеєм для зарахування коштів від власної діяльності. Щодо іншого рахунку, то не заперечували, що він відкритий для отримання коштів від засновника.

Таким чином, сторона відповідача визнала, що 46197 грн. 96 коп. були виплачені ОСОБА_5 за рахунок місцевого бюджету.

Щодо рахунку № НОМЕР_2 , суд зазначає, що стороною відповідача не надано жодного доказу на підтвердження того, що він відкритий для зарахування коштів від власної діяльності.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 76 ЦПК України письмові пояснення сторони не є доказами.

Ні відповідач, ні її представники на підтвердження своїх заперечень не надали будь-яких доказів, з яких можливо б було встановити джерело походження коштів на рахунку № НОМЕР_2 . Враховуючи, що ОСОБА_4 є директором ліцею, суд вважає, що у неї не було перешкод для надання цих доказів з метою підтвердження своїх заперечень. За наявності таких, вона не була позбавлена права клопотати перед судом про витребування цих доказів, однак своїм правом не скористалась.

Згідно з п. 1.9 Статуту засновник здійснює фінансування ліцею, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, встановлює їх статус, організовує будівництво та ремонт приміщень, їх господарське та медичне обслуговування.

Засновником ліцею є Смілянська міська рада Черкаської області, уповноваженим органом - управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради (п. 1.8, 1.9 Статуту).

Враховуючи, що суду надано докази на підтвердження перерахунку коштів ОСОБА_5 як середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням того, що згідно Статуту ліцею його фінансування здійснюється за рахунок Смілянської міської ради, а сторона відповідача не спростувала надані докази, суд вважає, що прокурором доведено факт заподіяння шкоди незаконним звільненням працівника.

Щодо повноважень прокурора на представництво інтересів держави, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 4 ЦПК України передбачено право осіб, яким законом надано повноваження звертатися до суду в інтересах інших осіб, звертатися до суду у випадках, визначених законом.

Право прокурора на звернення до суду у визначених законом випадках та участь у розгляді судом справ за його позовами передбачено ч. 3 ст. 56 ЦПК України.

Частиною третьою статті 23 ЗУ Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Відповідно до Статуті ліцею засновником ліцею є Смілянська міська рада Черкаської області, уповноваженим органом - управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради.

Як встановлено з п. 1.3 Положення управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради це управління є самостійною юридичною особою та може бути позивачем та відповідачем у судах.

В даному випадку саме це управління відповідно до ст. 136 КЗпП України наділено повноваженням для звернення до суду з відповідним позовом.

Як встановлено з матеріалів справи прокуратурою 27 січня 2020 року направлялись листи до управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради та НВК Ліцей-Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер щодо вжиття заходів про стягнення коштів в порядку регресу. З наданих цими установами відповідей встановлено, що відповідні заходи ними не вживались.

21 лютого 2020 року прокурором було проінформовано ці установи, що ним буде здійснено представництво інтересів держави в суді.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Оскільки управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради жодних заходів, спрямованих на усунення порушень законодавства, не вживалось, у прокурора виникли обґрунтовані підстави для захисту великої кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з цим позовом.

При цьому суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод органів місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2020 року по справі № 645/5416/19.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь прокуратури належить стягнути 2102 грн. сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України суд,-

вирішив:

Позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Смілянської місцевої прокуратури (м. Сміла, Черкаська область, вул. Ю.Кондратюка, 25) в інтересах держави в особі навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер Смілянської міської ради Черкаської області (м. Сміла, Черкаська область, вул. Героїв Небесної Сотні, 16, ЄДРПОУ 41491657) та управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради (м. Сміла Черкаська область, вул. Перемоги, 18) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про відшкодування шкоди, завданої незаконним звільненням працівника - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь навчально-виховного комплексу Ліцей - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Лідер Смілянської міської ради Черкаської області завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в сумі 57388 грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь прокуратури Черкаської області судовий збір в сумі 2102 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення буде виготовлено 26 листопада 2020 року.

Головуючий: Н. А. Кирилюк