Рішення

від 09.11.2020 по справі 192/1465/20

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1465/20

Провадження № 2-а/192/86/20

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" листопада 2020 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області в залі суду в смт. Солоне у складі:

головуючого судді - Кітова О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Біжко Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без фіксування судового процесу технічними засобами згідно з вимогами ч.4 ст.229 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 УПП в Дніпропетровській області інспектора, капрала поліції, 4 батальйон, 2 рота (49000, м.Дніпро, площа Троїцька (Червона) будинок №20А, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2020 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Інспектора роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції м. Дніпра капрала поліції Сухорукова Андрія Андрійовича та Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ № 3003158 від 19.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн;

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що постанова відповідача інспектора Сухорукова Андрія Андрійовича УПП в Дніпропетровській області, 4 батальйону 2 роти від 19 серпня 2020 року серія ЕАМ №3003158 є незаконною, необгрунтованою, винесеною без належних доказів і такою, що підлягає скасуванню на підставі того, що у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення ст. 276 ч. 1 КУпАП, Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Суд у п.2.2 даного Рішення, зазначив, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксаціюадміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Тобто, позиція Суду полягає у тому, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.Також Позивач вважає, що Відповідач 1, але не надав на його вимогу доказів законності його використання, місця його застосування, наявності сертифікату та інших необхідних документів. На моє запитання, в якому режимі зафіксовано правопорушення відповідач спочатку відповів, що не автоматичному, потім в автоматичному, декілька разів змінював свою думку, так і зміг визначитися з режимом фіксування. Також Позивач зазначає, що у зв`язку із тим, що правопорушення фіксувалось не в автоматичному режимі, та те, що ним не порушувались ПДР, тому він оспорював вчинення ним адміністративного правопорушення, та в автомобілі знаходилася хвора дитина, і йому потрібно було відвезти її до лікарні, тому заявляв усне клопотання про перенесення розгляду справи на 19 серпня 2020 року о 18.00 год. до Солонянського відділу поліції. Натомість, Відповідач 1 відмовив йому у задоволенні клопотання про перечення розгляду справи, зухвало виніс постанову, та наклав на мене адміністративне стягнення. Із оскаржуваною постановою Позивач був не згодний, заперечував порушення правил дорожнього руху, оскільки рухався зі швидкістю близько 50 км/год, тому у такому випадку посадова особа, що склала постанову, була зобов`язана зібрати і зазначити у постанові зібрані докази події і складу правопорушення. Тому, без дотримання вказаних вимог закону постанова вважається необгрунтованою.Також Позивач вказує що згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженої Наказом міністерства внутрішніх справ України від 13 січня 2020 року №13 Розділу II, п. 1 уповноважені поліцейські розглядають справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, передбачені частинами першою - третьою статті 122 (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал світлофора, порушення правил зупинки, стоянки, порушення установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху), та частиною першою статті 123 (порушення правил руху через залізничний переїзд, крім в`їзду на залізничний переїзд у випадках, коли рух через переїзд заборонений) КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення та обліку таких правопорушень в уповноваженому органі (підрозділі) Національної поліції України. Вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів), повинно розглядатися поліцейськими шляхом оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Також зазначає що, як вбачається із оскаржуваної ним постанови від 19 серпня 2020 року серія ЕАМ №3003158, вона винесена відповідачем за місцем обліку правопорушення із грубим порушенням вимог даної Інструкції, а саме: не в автоматичному режимі, тому є незаконною та такою, яка підлягає скасуванню.

Відповідач-1 у встановлений судом строк надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення проти позовної заяви відповідач-1 мотивував тим, що винесена ним постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності повністю відповідає вимогам чинного законодавства та ним була дотримана процедура її прийняття. При цьому, як зазначив відповідач-1, законодавством встановлені випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а на місці вчинення правопорушення виноситься постанова, притягнення особи до адміністративної відповідальності фактично відбувається у скороченому провадженні. Так, працівники органів і підрозділів Національної поліції з 08.08.2015 року наділені Законом № 596-VIII від 14.07.2015 року правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі на місці вчинення правопорушення.

Також на думку відповідача-1, позивачем не наведено аргументів, які б спростовували наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, що у свою чергу, викликає сумніви щодо відповідності обставинам справи усіх його аргументів. Додатково відповідач-1 звернув увагу суду на те, що лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LT1 20/20 є придатним до застосування, а отримана за його допомогою інформація має оцінюватись уповноваженою особою поряд з іншими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП під час розгляду відповідної справи. Крім того, основною функцією вказаного лазерного вимірювача швидкості є здійснення певних вимірювань, такий прилад не є засобом фото- або відео- фіксації.

З огляду на викладене, відповідач-1 вважає оскаржувану постанову прийнятою на підставі беззаперечних фактичних даних, а дії поліцейських були такими, що в повному обсязі відповідають нормам діючого законодавства. Тому відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач-2) у своїх письмових поясненнях по суті позовних вимог зазначив, що вважає оскаржувану постанову прийнятою на підставі беззаперечних фактичних даних, а дії поліцейських такими, що в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства України. Його пояснення по суті відповідають поясненням відповідача-1, які описані судом вище. З огляду на це, відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити у їх задоволенні повністю.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 31 серпня 2020 року був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду: оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору на суму 420,40 грн.; надання копії документу, який підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування, знаходження) позивача (а.с.9-11).

08 вересня 2020 року у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви та надав суду докази сплати судового збору у розмірі 420,40 грн. та оригінал оскаржуваної постанови.

Ухвалою суду від 08.09.2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи (а.с.24-25).

Ухвалою суду від 21.10.2020 року було залучено до участі в адміністративній справі в якості другого відповідача (відповідач-2) - Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.08.2020 року Інспектором роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції м. Дніпра капралом поліції Сухоруковим Андрієм Андрійовичем були винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2960907. За відомостями зі вказаної постанови, 19.08.2020 року об 14:17 годині в с.Братське, Солонянського району Дніпропетровської області шосе Запорізьке, 5 км, водій ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_2 ; посвідчення водія: НОМЕР_1 ), керуючи транспортним засобом OPEL OMEGA 2.2, д.н.з. НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 88 км/год, чим порушив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 38 км/год. Швидкість вимірювалась пристроєм TruCAM 000749, чим порушено п. 12.4 Правил дорожнього руху - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год), відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. З урахування цього, відповідачем-1 було прийнято рішення про накладення на позивача штрафу у розмірі 255 грн. До постанови додані відео з приладу TruCAM 000749.

На відеозаписі з DVD-диску зафіксовано подію адміністративного правопорушення, а саме перевищення швидкісного режиму водієм транспортного засобу OPEL OMEGA 2.2, д.н.з. НОМЕР_2 . При цьому пристроєм TruCAM НОМЕР_3 була зафіксована червоною відміткою швидкість, з якою рухався вказаний транспортний засіб, а саме 88 км/год. Тим самим відповідачем-1 було зафіксовано перевищення водієм транспортного засобу OPEL OMEGA 2.2, д.н.з. НОМЕР_2 , дозволеної швидкості на 38 км/год (50 км/год в населеному пункті).

За відомостями з копій: свідоцтва про повірку № 22-01/17862 від 19.12.2019 року лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000749 останній відповідає вимогам технічної документації, термін дії свідоцтва - до 19.12.2020 року, сертифікату затвердженого типу засобів вимірювальної техніки № UA-MI/1-2903-2012, виданий 29.08.2012 року, серії А № 006694; експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03-3008, виданого Національною поліцією України на підставі рішення Експертної комісії з питань проведення державної експертизи в сфері криптографічного захисту інформації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, протокол від 27.09.2018 року № 364, термін дії експертного висновку - до 27.09.2021 року, з додатком; листа Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 04.10.2018 року № 04/03/03-3878 Щодо надання інформації (на № 9952/111/6/01-2018 від 06.09.2018 року) вбачається, що лазерний вимірювач швидкості LTI 20-20 TruCAM, в тому числі ТС000749, розроблений (виготовлений) компанією Laser Technology Inc. , США, затверджений як тип засобу вимірювальної техніки Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12, містить правильно реалізований криптографічний алгоритм шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IEC 18033-3:2015, із довжиною ключа 256 біт, забезпечує конфіденційність, цілісність та автентичність зареєстрованих даних (а.с.66-70).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу скасування постанови серії ЕАМ №3003158 від 19.08.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд, вирішуючи спір між сторонами по суті, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух від 30.06.1993 року № 3353-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону , Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У відповідності пункту 11 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію , поліція відповідно до покладених на неї завдань зокрема регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху , у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до п. 12.9 Правил дорожнього руху , водієві забороняється перевищувати максимально дозволену швидкість руху.

Частиною 1 статті 122 статті 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП, в редакції, чинній на момент вчинення адміністративного правопорушення) визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 9 КУпАП , адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП , ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП , доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оскаржувана постанова відповідача-1 ґрунтується на відомостях, зафіксованих лазерним приладом TruCАМ. Суд враховує те, що лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року №UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruСАМ, який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.

Міжповірочний інтервал для приладів TruCAM визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.04.2012 року № 437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 року № 193 .

При цьому можливість використання виробу TruCАМ LTІ 20/20 виробництва Laser Technology, Inc. (США) підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03-3008.

Так, наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №100 від 19.02.2002 року, зареєстрованим Міністерством юстиції України 04.03.2002 року за №222/6510, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі № 972 від 14.06.2016 року, затверджено Порядок оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, згідно з п.п. 2.5 якого, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва оформлюються на типи засобів вимірювальної техніки, які занесено під одним реєстраційним номером до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 2.6 Порядку оформлення та видачі сертифікатів затвердження типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки, затвердженому типу та свідоцтв про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки, сертифікати затвердження типу засобів вимірювальної техніки та свідоцтва про визнання затвердження типу засобів вимірювальної техніки чинні до вилучення відповідних типів засобів вимірювальної техніки з Державного реєстру.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 внесені зміни до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, а саме: згідно з п.1 виключені з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки певні типи засобів вимірювальної техніки, внесені до нього за відповідними номерами, зокрема У3197-12.

Засоби вимірювальної техніки, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки.

Виключення з Державного реєстру на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року №1362 типу засобу вимірювальної техніки вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний прилад LTI 20/20 TruCAM, який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12 не встановлює неможливість його використовувати.

Тому, враховуючи, що прилад TruCAM введено в експлуатацію в період його перебування в Державному реєстрі, відповідно його подальша експлуатації не обмежена нормами чинного законодавства України.

За відомостями з експертного висновку та сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки, лазерний вимірювач швидкості TruCАМ LTІ 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Правильність реалізації у приладі TruCАМ зазначеного алгоритму підтверджено результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCАМ, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Таким чином, упровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим.

Верховний суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/855/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року Верховний Суд в рамках справи № 524/5536/17 Суд сформулював правовий висновок про те, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в обов`язковому порядку повинно бути зазначено технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі № 524/9716/16-а , що у постанові про порушення ПДР обов`язково має бути вказано технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото- чи відеозапис порушення.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, співробітники поліції, суб`єкти владних повноважень, зобов`язані застосовувати вказані правові позиції у своїй діяльності щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Зважаючи, що згідно з технічними характеристиками прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - TruСАМ LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, його показання є доказом у розумінні вимог ст. 72 КАС України та ст. 251 КУпАП. Тому суд вважає, що відповідачі належним чином довели правомірність використання лазерного вимірювача швидкості LTI 20/20 TruCAM, який було використано під час фіксації правопорушення за зразком ТС000749, показання якого і становлять основу кваліфікації дій позивача, як порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху.

Також суд вважає помилковими доводи позивача щодо протиправності розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці зупинки транспортного засобу, з огляду на таке.

За змістом положень статті 222 КУпАП , органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху , правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126, частинами першою, другою, четвертою статті 126) тощо.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП , протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу .

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на спірні правовідносини поширюється дія положення частини четвертої статті 258 КУпАП , коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу .

Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, зафіксованих в автоматичному режимі, зокрема, передбаченого статтею 122 КУпАП , у працівників Національної поліції відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121 , статтями 121-1 , 121-2 , частинами першою, другою і третьою статті 122 , частиною першою статті 123 , статтею 124-1 , статтями 125 , 126 , частинами першою, другою і третьою статті 127 , статтями 128 , 129 , статтею 132-1 , частинами шостою і одинадцятою статті 133-1 , частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП .

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121 ,статтями 121-1 , 121-2 , частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122 , частиною першою статті 123 , статтею 124-1 , статтями 125 , 126 , частинами першою, другою і третьою статті 127 ,статтями 128 , 129 , статтею 132-1 , частинами шостою і одинадцятою статті 133-1 , частинами першою, другою і третьою статті 140 , частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 272 КУпАП, як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, свідок зобов`язаний з`явитися в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Відповідно до частин 1, 5 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що відповідно до статті 258 КУпАП , розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу та виклику свідків. Тому доводи позивача з приводу порушення поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема нескладення протоколу про адміністративне правопорушення, не допиту свідка, яка перебувала в салоні автомобіля (дружина позивача), є хибними та суд не бере їх до уваги.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17 , ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі Коробов проти України , Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення поза розумним сумнівом . Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом поза розумним сумнівом , зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі Кобець проти України , зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову та вважає прийняту відповідачем-1 постанову законною та такою, що скасуванню не підлягає, відповідає ч. 2 ст. 2 КАС України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що в ході судового розгляду справи суд не знайшов підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про судові витрати.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне, з урахуванням вимог ст. 139 КАС України, рішення суду про відмову у задоволенні адміністративного позову, судові витрати зі сплати судового збору позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області капрала поліції Сухорукова Андрія Андрійовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 09.11.2020 року.

Суддя О.В. Кітов