Постанова

від 24.11.2020 по справі 320/3088/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.11.2020 Справа № 320/3088/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/3394/20 Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко О.В.

Є.У.№ 320/3088/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ ПриватБанк про визнання універсальної картки № НОМЕР_1 закритою ,

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року АТ КБ Приватбанк звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову Банк зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12.07.2006 ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 7000,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов`язання не виконав, кредитні кошти не повернув, станом на 18.02.2019 має заборгованість на суму 13737,35грн., із яких 6 170,30 грн. - за тілом кредиту, 6 042,77грн. - пені, 1 130, 35 грн. - судові штрафи. Посилаючись на вказані обставини, Банк просив про задоволення позову.

Заперечуючи проти позову, у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом і просив визнати універсальну картку № НОМЕР_1 закритою, оскільки за даною карткою заборгованість відсутня та строк її дії закінчився.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2020 року у задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ ПриватБанк відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позов Банку про стягнення кредитної заборгованості мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту укладання сторонами кредитного договору, його суттєвих умов, розміру заборгованості тощо.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ Приватбанк подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, про задоволення позову. Банк зазначає , що суд першої інстанції безпідставно звільнив позичальника від сплати заборгованості.Відповідачу були добре відомі та зрозумілі умови договору, він тривалий час користувався кредитними коштами, вносив платежі на погашення боргу, отримував три кредитні картки. Отже, на думку Банка, висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог є такими, що не ґрунтуються на зібраних у справі доказах і суперечать фактичним обставинам справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, а вимоги Банку безпідставні і недоведені. Надані позивачем письмові докази на підтвердження факту укладання кредитного договору, його умов, розміру заборгованості вважає неналежними і недопустимими. Будь-якої заборгованості перед Банком він не має, оскільки сумлінно виконував свої зобов`язання за всіма кредитними договорами.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову сторонами не оскаржується і судом апеляційної інстанції не переглядається.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, заперечення ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на такі обставини.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Відмовляючи в задоволені позову АТ КБ Приватбанк , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися у повній мірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Встановлено, що 12.06.2006 ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ КБ Приватбанк (правонаступником якого є АТ КБ ПриватБанк ), ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, підписавши Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ Приватбанк , відповідно до якої отримав кредитну картку Універсальна НОМЕР_2 від 18.07.2006 з терміном дії до 07/13, та на якій був встановлений кредитний ліміт в розмірі 5 000,00 грн., з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В заяві анкеті зазначено, що базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору складає 3% в місяць із розрахунку 360 днів на рік (а.с.16).

У заяві-анкеті є відмітка про те, що відповідач згодний з тим, що вказана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.16).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна Універсальна, 30 днів пільгового періоду та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

За довідкою, що міститься в матеріалах справи, за вказаною анкетою-заявою позичальнику видавалися три кредитні картки, остання картка була видана 31.03.2015 за №4149437854070362, строком дії до останнього дня січня 2019 року (а.с. 224).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 18.02.2019 становить 13 737,35 грн., із яких: 3 810,62 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2753,61грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками; 5042,77грн. - пеня за прострочене зобов`язання; 1000,00 грн., - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 630,35 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.8-15).

Наявні в матеріалах справи фотокопія анкети-заяви позичальника, розрахунок заборгованості за кредитним договором, витяг про рух коштів за договором №б\н від 12.07.2006 за формою і змістом відповідають вимогам ст.ст.76, 77-79 ЦПК України.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання, а тому твердження про те, що жодних документів, які б підтверджували погодження із ним сплату процентів, він не підписував, не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції залишив плаза увагою ту обставину, що відповідно до довідки про рух коштів на картці, ОСОБА_1 активно користувався кредитним коштами, регулярно вносив платежі на погашення кредиту, останній із яких було внесено у березні 2018, що підтверджується і розрахунком заборгованості, доданим Банком до позовної заяви, і витягом із особового рахунку позичальника, наданим останнім суду першої інстанції.

Ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував факту отримання кредитних коштів за вказаними у довідці кредитними картками, його заперечення проти позову зводилися до того, що за кожною із отриманих кредитних карток сторони укладали окремі кредитні договори, за вимогами Банку про стягнення боргу за карткою, отриманою у 2006 році, строк позовної давності сплинув, оскільки строк дії картки скінчився у 2013 році.

Проте такі доводи відповідача є неспроможними, оскільки належних і допустимих доказів на підтвердження доводів про існування інших кредитних договорів за кожною із отриманих кредитних карток відповідач суду не надав. Відповідно до даних про рух коштів на рахунку позичальника станом на липень 2013 останній не мав простроченої заборгованості за кредитом, поточна заборгованість складала 5 744, 57 грн., після липня 2013 позичальник регулярно вносив платежі на погашення заборгованості, у тому числі і на суми, які перевищували розмір поточної заборгованості: у вересні 2014 позичальником сплачено 6 300 грн., у листопаді 2014 - 7 350 грн., у березні 2015 - 12 498 грн. Внаслідок регулярного поповнення карткового рахунку і використання кредитних коштів розмір заборгованості за кредитом змінювався як в сторону зменшення, так і в сторону збільшення.

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в частині заборгованості за тілом кредиту є такими, що не відповідають зібраним у справі доказам і фактичним обставинам справи.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив крім тіла кредиту та простроченого тіла кредиту, стягнути нараховану пеню за прострочене зобов`язання, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг.

Анкета-заява від 12 липня 2006 року, підписана ОСОБА_2 , не містить відомостей щодо умов договору про встановлення відповідальності у вигляді пені за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 12 липня 2006 року, банк посилався на Довідку про Умови кредитування з використання кредитки Універсальна, 30 днів льотного періоду .

В матеріалах справи відсутні докази, що саме цю Довідка та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 12 липня 2006 року містили зазначені умови.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 , зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже вказана Довідка та Тарифи з обслуговування кредитних карт Універсальна , Умови та правила банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 12 липня 2006 року.

За приписами статей 2, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача пені за прострочення зобов`язання є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.

Однак, враховуючи, те що фактично отримані та використані позичальником кошти в розмірі 6170,30 гривень в добровільному порядку АТ КБ ПриватБанк не повернуті, то позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим на підставі статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача тіла кредиту та нарахованої заборгованості за прострочене тіло кредиту.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інтонації, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відтак задовольняючи позовні вимоги АТ КБ Приватбанк в сумі 6170,3 гривень, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за розгляд справи в суді першої інстанції складає 862,85 гривень.

У зв`язку з тим, що апеляційна скарга АТ КБ Приватбанк підлягає частковому задоволенню та з урахуванням того, що банком був сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3153,00 гривень, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на користь позивача в розмірі 1294,27 гривень . А всього 2157,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 374,376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 01 вересня 2020 року в оскаржуваній частині у цій справі скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ Приватбанк (МФО:305299, ЄДРПОУ:14360570, юридична адреса:49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 липня 2006 року в розмірі 6170,30 гривень (шість тисяч сто сімдесят гривень 30 копійок ).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ Приватбанк (МФО:305299, ЄДРПОУ:14360570, юридична адреса:49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50) заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 липня 2006 року судовий збір в розмірі 2157,20 гривень ( дві тисячі сито п`ятдесят сім гривень 20 копійок).

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і судом не переглядалося.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2020 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

М.С.Гончар