Постанова

від 25.11.2020 по справі 337/2328/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.11.2020 Справа № 337/2328/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 337/2328/18 Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І. Г.

провадження № 22-ц/807/3054/20 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Подліянової Г.С.

при секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк у особі представника Малєєвої Олени Миколаївни на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МАКСАН-ТРАНС до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору застави транспортного засобу та припинення обтяження на рухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2018 року ТОВ МАКСАН-ТРАНС звернулося до суду із позовом до ПАТ КБ ПриватБанк , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору застави транспортного засобу та припинення обтяження на рухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 22.12.2008р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ПриватБанк було укладено договір застави автотранспорту № 06/мк-2, за умовами якого ОСОБА_1 передав в заставу банку сідловий тягач DAF 95 XF, 1999 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер на даний час НОМЕР_2 , який вибув з володіння ТОВ МАКСАН-ТРАНС внаслідок злочину і на момент укладання оспорюваного договору застави не був власністю ОСОБА_1 , а належав на праві власності ТОВ МАКСАН-ТРАНС , який згоду на заставу такого майна не надавав.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд визнати недійсним договір застави автотранспорту № 06/мк-2 від 22.12.2008р., який укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ Приватбанк , та зняти обтяження щодо заборони відчуження цього транспортного засобу шляхом скасування запису про обтяження у вигляді застави з забороною відчуження.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір застави автотранспорту № 06/мк - 2 від 22.12.2008р., укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ПриватБанк .

Знято обтяження із забороною відчуження з транспортного засобу - сідлового тягача DAF 95 XF, 1999 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_3 ( НОМЕР_2 ), у кількості 1 (одна) штука шляхом скасування запису № 8344127 про обтяження у вигляді застави рухомого майна з забороною відчуження.

Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з конституційних положень про непорушність права власності та чинного законодавства, яке надає власникові право усувати будь-які обмеження його права. Суд визнав, що спірний транспортний засіб вибув з володіння позивача внаслідок злочинних дій третіх осіб, що встановлено вироком суду, а тому подальші правочини щодо його відчуження не мають юридичних наслідків, а у відповідача ОСОБА_1 в такому разі не малось повноважень на розпорядження цим ТЗ шляхом передання його в заставу банку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних відмовити у повному обсязі.

При першому апеляційному розгляді судом апеляційної інстанції було призначено його проведення в порядку спрощеного провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновок суду першої інстанції та зазначив, що, оскільки при вчиненні оспорюваного правочину не було дотримано вимог закону, так як в заставу було передано транспортний засіб, який на момент укладення договору не належав заставодавцю, то відповідно до статей 203, 215 ЦК України наявні підстави для визнання оспорюваного договору застави недійсним.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року постанову Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд у своїй постанові зазна-

чив, що апеляційним судом було порушено порядок розгляду справи, а саме, визнав поми-

лковим висновок апеляційного суду про можливість розгляду цієї справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, оскільки позивачем заявлені вимоги немайнового характеру, які належить розглядати в судовому засіданні з повідомлення учасників справи, що відповідає правовій позиції, викладеній касаційним судом у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 753/17720/18.

Ухвалою судді Запорізького апеляційного суду Маловічко С.В. від 15 вересня 2020р. справу прийнято до провадження та ухвалою колегії у складі суддів Маловічко С.В., Гончар М.С., Подліянової Г.С. справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 листопада 2020р.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, будучи повідомлені належним чином.

Судову повістку в судове засідання апеляційного суду на 25.11.2020р. отримала 02.10.2020р. у суді апеляційної інстанції представник Приватбанку Мельникова Я.В., про що нею особисто підписано розписку про вручення.

Відповідач ОСОБА_1 отримав судову повістку 09.10.2020р. у судове засідання на 25.11.2020р., про що мається зворотне поштове повідомлення про вручення, яке повернулось до суду апеляційної інстанції.

ТОВ МАКСАН-ТРАНС до судового засідання представника не направив, повідомлявся про розгляд справи за зазначеною ним юридичною адресою місця знаходження товариства.

Апеляційний суд у зв`язку із повідомленням всіх учасників справи та їх неявкою здійснив розгляд у їх відсутності за приписами ч. 2 статті 372 ЦПК України.

Касаційним судом у постанові від 19 серпня 2020р. про скасування постанови апеляційного суду у цій справі було рекомендовано ретельно дослідити питання щодо припинення юридичної особи - позивача у справі.

З цього приводу колегією встановлено, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 жовтня 2019р. (справа № 916/1452/19) за наслідками розгляду заяви ТОВ Максан-Транс (ЄДРПОУ - 34056056) затверджено звіт ліквідатора цього товариства, затверджено ліквідаційний баланс та припинено юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю Максан-Транс (ЄДРПОУ - 34056056), зобов`язано державного реєстратора не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали господарського суду заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ Максан-Транс , внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно детальної інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 31.10.2019р. внесено запис № 15561170032016819 про припинення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальність Максан-Трасн , ЄДРПОУ 34056056, у зв`язку із визнанням її банкрутом на підставі судового рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2019р. у справі № 916/1452/19.

Інформація щодо правонаступників ТОВ Максан-Транс у Єдиному державному реєстрі відсутня.

Відповідно до положень ч. 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до частини 3 вказаної норми, якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Як вище встановлено, позивача як юридичну особу - ТОВ Максан-Транс з 31.10.2019р. припинено без правонаступництва, тобто вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, яке прийнято 26 березня 2019р. Тому наразі підлягає перевірці його законність і обґрунтованість для визначення, згідно з якою частиною статті 377 ЦПК України слід закінчити апеляційний розгляд.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляці-

йна скарга є необґрунтованою.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 22.12.2008р. з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 21.08.2008р. між ОСОБА_1 та ПАТ КБ ПриватБанк було укладено договір застави автотранспорту № 06/мк-2, за умовами якого ОСОБА_1 передав в заставу банку сідловий тягач DAF TRUCKS, 1999 року випуску, шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

30.12.2008р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис за реєстраційним номером 8344127 про обтяження вказаного транспортного засобу на підставі договору застави автотранспорту № 06/мк-2 від 22.12.2008р. у вигляді заборони відчужувати.

Вироком Малинівського районного суду м. Одеси від 02.09.2010 року, який набрав чинності 23.09.2010р. засуджено ОСОБА_3 за ч.4 ст.190 КК України, який шляхом обману та зловживання довірою заволодів майном ТОВ МАКСАН-ТРАНС , зокрема, сідловим тягачем DAF 95 XF, 1999 року випуску, шасі НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.11.2010 року, яке набрало законної сили 30.11.2010р., договір постачання № 22/08/08-01 від 22.08.2008р., укладений між ТОВ МАКСАН-ТРАНС та ОСОБА_4 , визнано недійсним та за ТОВ МАКСАН-ТРАНС визнано право власності на сідловий тягач DAF 95 XF, 1999 року випуску, шасі НОМЕР_1 .

Вказаним рішенням встановлено, що транспортний засіб вибув з володіння ТОВ МАКСАН-ТРАНС внаслідок злочину; незаконне проведення відчуження сідлового тягача не створило юридично значимих наслідків; право власності, зокрема, у ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на вказаний транспортний засіб не виникало.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , вантажний сідловий тягач DAF TRUCKS, шасі НОМЕР_1 , належить на праві власності ТОВ МАКСАН-ТРАНС .

05.03.2018р. гр. ОСОБА_5 звернувся до ТОВ МАКСАН-ТРАНС з письмовою пропозицією продати йому сідловий тягач DAF TRUCKS, державний номер НОМЕР_2 , на що 12.03.2018 року ТОВ МАКСАН-ТРАНС відповіло згодою.

19.03.2018р. ТОВ МАКСАН-ТРАНС повідомило ОСОБА_5 про неможливість укладання правочину з приводу відчуження транспортного засобу в зв`язку з перебування його під забороною відчуження через наявність договору застави.

Тому 06.06.2018р. ТОВ Максан-Транс звернулось до суд з цим позовом про визнання недійсним договору застави та зняття обтяження зі спірного ТЗ шляхом скасування запису про обтяження.

На підставі вище зазначених зібраних у справі доказів та з`ясованих обставин, судом встановлено, що під час укладення оспорюваного договору застави спірний сідловий тягач належав не ОСОБА_1 , який виступав у ньому як заставодавець, а позивачу - ТОВ Максан-Транс , з володіння якого цей транспортний засіб вибув незаконно - поза його волею, внаслідок злочинних дій третіх осіб.

Та такі висновки суду цілком узгоджуються з матеріалами справи, які ретельно та всебічно проаналізовані судом, а також відповідають нормам матеріального права, на підставі яких судом вирішено справу.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.1 Закону України Про заставу , застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом; застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч. 3 ст. 3 вказаного Закону, застава має похідний характер від забезпеченого зобов`язання.

Також суд виходив з того, що відповідно до ст.583 ЦК України, заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Виходячи з того що у заставу майно передавалося особою, яка не мала на це право, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За ст. 215, 216 ЦК України, вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Враховуючі викладені обставини, зважаючи на відсутність права власності на спірне рухоме майно у заставодавця, суд першої інстанції також дійшов висновку, що зареєстроване обтяженням з забороною відчуження транспортного засобу порушує права ТОВ МАКСАН-ТРАНС на належний йому транспортний засіб, а тому вимоги про припинення обтяження та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що договір застави було підписано сторонами у відповідності до закону, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо того, що заставодавець не міг здійснювати такий правочин.

Також до переоцінки висновків суду зводяться і доводи апеляційної скарги в частині того, що позивач не є стороною правочину, а відтак не може оспорювати його.

Зазначеним доводам була надана оцінка судом та враховано, що оскільки оспорюваним договором передано в заставу транспортний засіб, який належать ТОВ МАКСАН-ТРАНС , то позивач відповідно до положень статей 15, 16, 215, 216 ЦК України має право оспорювати договір застави в судовому порядку, оскільки даний договір стосується його прав та інтересів.

Як достовірно встановлено судом та не спростовано відповідачами, транспортний засіб вибув з володіння ТОВ МАКСАН-ТРАНС внаслідок злочину і на момент укладення оспорюваного договору застави ОСОБА_1 не був власником спірного транспортного засобу.

Даний факт підтверджено вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 02.09.2010р., який набрав чинності 23.09.2010р., та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18.11.2010р., яке набрало законної сили 30.11.2010р.

Отже, при вчиненні оспорюваного правочину не було дотримано вимог закону, так як в заставу було передано транспортний засіб, який на момент укладення договору не належав заставодавцю, а тому, в силу положень ст.ст. 203, 215 ЦК України, наявні підстави визнати оспорюваний договір застави недійсним.

Доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності також є безпідставними.

Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що за ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки, а за ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила.

Судом було встановлено, що позивач ТОВ МАКСАН-ТРАНС дізнався про існування договору застави в березні 2018 року, коли мав намір укласти договір відчуження транспортного засобу та отримавши витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Так, до зазначеного часу власник реалізував своє право на витребування майна, користувався ним та не міг бути обізнаним про наявність заборон відчуження до того часу, коли забажав здійснити таке відчуження.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що власник мав знати про існування договору застави не є переконливим, позаяк стороною договору застави він не був, та про наявність правочину, вчиненого іншою особою та банком також не був обізнаний.

Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог .

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення, а відтак і підстав для застосування положень ч. 1 статті 377 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ч. 3 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк у особі представника - Малєєвої Олени Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 листопада 2020 року.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Гончар М.С.

Подліянова Г.С.