Рішення

від 27.11.2020 по справі 640/25296/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Київ № 640/25296/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Автокооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Промінь-2 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Київ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Автокооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Промінь-2 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (відповідач-1), Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Київ, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю (орендної плати) за 2014, 2015 та 2016 роки Автокооперативу Промінь-2 по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів;

- визнати протиправним та необґрунтованим акт камеральної перевірки ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.01.2017 № 63/26-54-12-03-13 в частині розрахунку донарахувань грошового зобов`язання;

- визнати протиправним і необґрунтованим та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2017 № 0001151204 видане ГУ ДФС у м. Києві про збільшення податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку в сумі 395 080,29 грн. (триста дев`яносто п`ять тисяч вісімдесят гривень 29 копійок) та застосування штрафних санкцій в розмірі 98 770,07 грн. (дев`яносто вісім тисяч сімсот сімдесят гривень 07 копійок).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на протиправність нарахування податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у зв`язку з відсутністю у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві правових підстав для проведення перевірки, за наслідками якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач стверджує про те, що ним у період, що перевірявся податковим органом, у повному обсязі сплачено орендну плату, а тому висновки контролюючого органу про наявність підстав для збільшення розміру орендної плати на підставі статті 288 Податкового кодексу України, на думку позивача є необґрунтованими.

Відповідач-1 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог податкового законодавства. Вказував, що перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та заниження позивачем податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014-2016 роки, що є підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.01.2017 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (орендна плата) за 2014-2016 роки Автокооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Промінь-2 , результати якої оформлені актом №63/26-54-12-03-13 про результати камеральної перевірки (далі - акт перевірки).

Дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов`язань в порушення вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, заявлених у податкових деклараціях з плати за землю (орендної плати) за 2014, 2015, 2016 роки.

На підставі зазначених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 09.02.2017 № 0001351203, яким позивачу збільшено на 493850,36 грн. суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, у тому числі на 395080,29 грн. за податковими зобов`язаннями та на 98 770,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як установлено з позовної заяви та не заперечується відповідачем, не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення форми Р від 09.02.2017 № 0001351203 до Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 9218/10/2615-10-0216 від 12.04.2017 податкове повідомлення-рішення було скасовано.

23.05.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми Р № 001151204 яким позивачу збільшено на 493850,36 грн. суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, у тому числі на 395 080,29 грн. за податковими зобов`язаннями та на 98 770,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з правомірністю проведення перевірки, висновками акта перевірки та вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно із вимогами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

В той же час, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (абзац перший підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

На відміну від камеральної перевірки, документальна перевірка потребує наявності наказу про її призначення та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце її проведення, пред`явлення направлення на перевірку.

При цьому відповідно до положень підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податку має право, крім іншого, бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом камеральної перевірки, проведеної відповідачем, фактично було питання щодо розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тобто питання, яке у відповідності до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України має перевірятися податковим органом шляхом проведення документальної перевірки.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що проведена перевірка позивача виходить за межі камеральної перевірки, передбаченої статтею 75 Податкового кодексу України.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що камеральна перевірка позивача проведена на підставі пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві 20.01.2017.

Проте, Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , який набрав чинності з 01.01.2017, змінено функції податкових інспекцій та виключено їх з переліку контролюючих органів.

Так, Законом України від 21.12.2016 №1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, доповнено ст. 193 та викладено в новій редакції пп. 191.1.1 пп. 191.1 ст. 191, якими змінено розподіл функцій між контролюючими органами.

Згідно з цими нормами визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, на яких покладено сервісне обслуговування платників податків, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено за контролюючими органами вищих рівнів.

Підпунктами 191.1.1, 191.1.34 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до ст. 193 Податкового кодексу України державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Вказаними правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням функцій сервісного обслуговування платників податків.

За визначенням підпункту 14.1.2261 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Зміст вказаних правових норм свідчить, що з 01.01.2017 державні податкові інспекції районного рівня були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності, зокрема і щодо прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками реалізації контрольної функції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 14.02.2018 у справі № 815/891/17, від 02.10.2018 у справі № 816/2220/17.

При цьому, згідно з висновком, висловленим Верховним Судом у постанові від 28.01.2020 у справі № 812/773/17, у зв`язку з прийняттям Закону № 1797, який набрав чинності з 01.01.2017, функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених правових норм суд дійшов висновку, що камеральна перевірка проведена 20.01.2017 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за відсутності на те законодавчо закріплених повноважень, оскільки, як вже зазначено, вказаними правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням функцій лише сервісного обслуговування платників податків.

Ураховуючи викладене, суд вважає дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення та оформлення результатів камеральної перевірки у вигляді акту про результати проведення камеральної перевірки від 20.01.2017 № 63/26-54-12-03-13 протиправними.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, що викладена у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, незаконна перевірка не створює правових наслідків.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року №К/9901/1970/17, невиконання вимог Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення); як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Отже, незаконність дій з проведення перевірки та порушення порядку її проведення є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідком проведення такої перевірки; у свою чергу акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

Слід зазначити, що Головне управління ДФС у м. Києві під час розгляду первинної скарги позивача на прийняте ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, врахувало вищенаведені положення та внесені зміни до Податкового кодексу України. Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства відповідач прийняв оскаржуване у даній справі рішення на підставі акта перевірки, який складений органом, що не мав на те повноважень та функцій контрольно-перевірочної роботи.

Зважаючи на викладене, що суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 23.05.2017 № 0001151204 прийняте за наслідками незаконної перевірки, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправним та скасування акта камеральної перевірки від 20.01.2017 № 63/26-54-12-03-13 в частині розрахунку донарахувань грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Як передбачено частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Суд зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючою органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Таким чином, акт перевірки не є рішеннями суб`єкта владних повноважень у розумінні пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а є виключно службовим документом, який лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, оскільки наслідком винесення податковим органом зазначеного акту є прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Таким чином, акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов`язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Права та обов`язки для суб`єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування акта камеральної перевірки від 20.01.2017 № 63/26-54-12-03-13 в частині розрахунку донарахувань грошового зобов`язання, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги Автокооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Промінь-2 підлягають задоволенню частково.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 7407,77 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Автокооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Промінь-2 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю (орендної плати) за 2014, 2015 та 2016 роки Автокооперативу Промінь-2 по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2017 № 0001151204 видане ГУ ДФС у м. Києві про збільшення податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку в сумі 395 080,29 грн. (триста дев`яносто п`ять тисяч вісімдесят гривень 29 копійок) та застосування штрафних санкцій в розмірі 98 770,07 грн. (дев`яносто вісім тисяч сімсот сімдесят гривень 07 копійок).

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Автокооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Промінь-2 (ідентифікаційний код: 23379628, місцезнаходження: 04201, м. Київ, вул. Полярна, буд.10) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код: 43141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судовий збір у розмірі 7407 (сім тисяч чотириста сім) грн. 77 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.П. Балась