Постанова

від 19.04.2021 по справі 640/25296/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/25296/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Автокооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Промінь-2 до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Київ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю (орендної плати) за 2014, 2015 та 2016 роки Автокооперативу Промінь-2 по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів;

- визнати протиправним та необґрунтованим акт камеральної перевірки ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 20.01.2017 № 63/26-54-12-03-13 в частині розрахунку донарахувань грошового зобов`язання;

- визнати протиправним і необґрунтованим та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2017 № 0001151204 видане ГУ ДФС у м. Києві про збільшення податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку в сумі 395 080,29 грн. (триста дев`яносто п`ять тисяч вісімдесят гривень 29 копійок) та застосування штрафних санкцій в розмірі 98 770,07 грн. (дев`яносто вісім тисяч сімсот сімдесят гривень 07 копійок).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з плати за землю (орендної плати) за 2014, 2015 та 2016 роки Автокооперативу Промінь-2 по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2017 № 0001151204 видане ГУ ДФС у м. Києві про збільшення податкового зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку в сумі 395 080,29 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 98 770,07 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані дії та рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 20.01.2017 проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (орендна плата) за 2014-2016 роки Автокооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів Промінь-2 .

За результатами перевірки складено акт №63/26-54-12-03-13, згідно висновків якого за позивачем встановлено заниження суми податкових зобов`язань в порушення вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК, заявлених у податкових деклараціях з плати за землю (орендної плати) за 2014, 2015, 2016 роки.

На підставі зазначених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 09.02.2017 № 0001351203, яким позивачу збільшено на 493 850,36 грн. суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, у тому числі на 395080,29 грн. за податковими зобов`язаннями та на 98 770,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як установлено з позовної заяви та не заперечується відповідачем, не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся зі скаргою на податкове повідомлення-рішення форми Р від 09.02.2017 № 0001351203 до Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві № 9218/10/2615-10-0216 від 12.04.2017 податкове повідомлення-рішення було скасовано.

У подальшому,23.05.2017 Головним управлінням ДФС у м. Києві було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми Р № 001151204 яким позивачу збільшено на 493 850,36 грн. суму грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, у тому числі на 395 080,29 грн. за податковими зобов`язаннями та на 98 770,07 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що камеральна перевірка проведена 20.01.2017 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві за відсутності на те законодавчо закріплених повноважень, оскільки з 01.01.2017 державні податкові інспекції районного рівня були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності.

Суд першої інстанції вказав, що незаконність дій з проведення перевірки та порушення порядку її проведення є підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідком проведення такої перевірки; у свою чергу акт перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення не можуть бути визнані правомірними.

В частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, суд першої інстанції вказав, що акт перевірки не породжує для позивача правових наслідків, не є підставою для виникнення у нього будь-яких прав та обов`язків, отже ніяким чином не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 року № 1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 (за виключенням окремих статей), були внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема доповнено ст.19-3 та викладено в новій редакції п.п.19-1.1.1 п.19-1.1 ст. 19-1, якими змінено розподіл функцій між контролюючими органами.

Згідно з цими нормами визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, на яких покладено сервісне обслуговування платників податків, а функцію контрольно-перевірочної роботи та прийняття за результатами такої роботи відповідних рішень закріплено за контролюючими органами вищих рівнів.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.34 пункту 19-1.1 ст. 19-1 ПК визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

Відповідно до ст.19-3 ПК державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Вказаними правовими нормами обмежено функції державних податкових інспекцій виконанням функцій сервісного обслуговування платників податків.

За визначенням п.п.14.1.226-1 п.14.1 ст.14 ПК сервісне обслуговування платників - це надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що з 01.01.2017 року державні податкові інспекції були позбавлені функцій, які стосуються контрольно-перевірочної діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №815/891/17.

Таким чином, станом на час проведення спірної перевірки, у ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві були відсутні повноваження щодо її проведення.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державна податкова інспекція вийшла за межі наданих їй повноважень і діяла поза межами правового поля під час проведення перевірки позивача та оформлення результатів такої перевірки у формі акту, що у свою чергу нівелює наслідки проведення такої перевірки у вигляді прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Також колегія суддів суду апеляційної інстанції додатково наголошує, що предметом камеральної перевірки не можуть охоплюватись питання достовірності та повноти нарахування податкових зобов`язань, а тому встановлення за результатами такої перевірки факту заниження відповідних зобов`язань є протиправним.

Таким чином, при визначенні відповідачем грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем було порушено умови та порядок проведення перевірок.

Враховуючи те, що дії ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення документальної невиїзної перевірки були визнані судом протиправними, а з матеріалів справи не вбачається, що контролюючим органом було проведено іншу перевірку, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу районного рівня в порядку адміністративного оскарження не узаконює здійснену ним перевірку без наявності на це відповідних повноважень.

Доводи щодо суті виявлених спірною перевіркою порушень, колегія суддів також відхиляє, оскільки ці порушення у визначеному законом порядку та компетентним органом встановлені не були.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких