Постанова

від 18.11.2020 по справі 908/1059/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1059/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.( доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Білецької Л.М.

секретар судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від ТОВ "Полетехніка": Глушко Сергій Євгенійович, довіреність №6 від 01.01.2020 р., представник; від ТОВ "Полетехніка": Шульга Людмила Миколаївна, довіреність №33 від 29.05.2019 р., адвокат;

від ТОВ "Таюсет - Компані": Верещагін Максим Вікторович, договір про надання правової допомоги №09/12/19 від 09.12.2019 р., адвокат; інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" на рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 року (повний текст рішення складений та підписаний 08.07.2020 року) у справі №908/1059/19 (суддя Юлдашев О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таюсет Компані", код ЄДРПОУ 41560416 (вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 26/1, м. Київ, 04024)

до відповідачів: 1/ Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК", код ЄДРПОУ 39423944 (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035)

2/ Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка", код ЄДРПОУ 34217047 (вул. Зарічна, 55-А, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600)

про стягнення 1 698 664,00 грн,-

в межах справи № 908/1059/19 про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК", код ЄДРПОУ 39423944 (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035)

Кредитори :

1/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Траверсін" (адреса для листування: а/с 1373, м. Запоріжжя, 69001)

2/ Товариство з обмеженою відповідальністю "СМТ Лоджістік" (адреса для листування: а/с 1373, м. Запоріжжя, 69001)

3/ Головне управління ДФС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116)

4/ Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, 166, м. Запоріжжя, 69107)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 року у справі №908/1059/19 позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка", код ЄДРПОУ 34217047 (вул. Зарічна, 55-А, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК", код ЄДРПОУ 39423944 (пр. Маяковського, 11, м. Запоріжжя, 69035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таюсет Компані", код ЄДРПОУ 41560416 (вул. Круглоуніверситетська, 7, офіс 26/1, м. Київ, 04024) заборгованість 1 698 664,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таюсет Компані" судовий збір у розмірі 12 739,98 грн, витрати на надання правової допомоги у розмірі 10 809,50 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таюсет Компані" судовий збір у розмірі 12 739,98 грн, витрати на надання правової допомоги у розмірі 10 809,50 грн.

Рішення мотивовано доведеністю позовних вимог, які згідно ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК".

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Полетехніка" оскаржило його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що за умовами п.6.2 укладеного сторонами договору на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів № 1601/л від 16.01.2018 року момент оплати пов`язаний, зокрема, з отримання замовником від виконавця належно оформлених оригіналів документів, визначених в договорі, та підписання сторонами акту виконаних робіт. Позивачем оригінали даних документів відповідачу не передавались, отже правові підстави для задоволення позову відсутні.

Вважає недоведеним обставини, які суд визнав встановленими, а саме:

- щодо передачі позивачем відповідачу -2 актів прийому-передачі документів від 22.07.2019 року та від 15.08.2019 року;

- щодо наявності належним чином оформлених заявок та актів виконаних робіт, на підставі яких визначається вартість кожного окремого перевезення.

- щодо належності як доказу роздруківки електронного листування.

Також апелянт вважає, що господарським судом порушено норми процесуального права:

- ч.8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судом доказів, не поданих позивачем у встановлений законом строк і посилання на них в рішенні суду;

- п.6 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлення прав і інтересів позивача, порушених відповідачем - 1;

- ч.2 ст.210 Господарського процесуального кодексу України в частині покладення в основу доказів, які не досліджені в судовому засіданні - заяви відповідача - 2 про зарахування зустрічних однорідних вимог;

- п.7 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України щодо відмови в задоволенні заяви відповідача - 2 про закриття провадження у справі, оскільки така заява до суду не подавалась.

Також скаржник зазначає, що у позивача були відсутні правові підстави для звернення з позовом до відповідача -1, оскільки відповідно до умов договору строк виконання зобов`язань відповідачем-2 не настав, до порушень зобов`язань боржником у поручителя не має жодних обов`язків.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "Полетехніка". Рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "Таюсет Компані" відмовити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Апелянт надав заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи про банкрутство відзив на апеляційну скаргу не надали, участь представників у судовому засіданні не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів даної справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Таюсет Компані" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" про стягнення заборгованості.

Позов заявлено для розгляду в межах справи № 908/1059/19 про банкрутство відповідача-1.

Ухвалою суду від 26.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи № 908/1059/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК".

Заперечення скаржника щодо порушення судом п.7 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України колегією суддів відхиляються з огляду на наступне:

Порядок здійснення судочинства господарськими судами визначено, зокрема, у Господарському процесуальному кодексі України та Кодексі України з процедур банкрутства.

Згідно ч.1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника (ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).

Кодекс України з процедур банкрутства є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до Господарського процесуального кодексу України, а тому у даних спірних правовідносинах пріоритет належить Кодексу України з процедур банкрутства і повинні застосовуватися спеціальні норми.

Спеціальною нормою у даному випадку є ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому господарським судом Запорізької області правомірно, без порушення юрисдикції, розглянуто даний спір в межах справи №908/1059/19 про банкрутство одного з відповідачів у справі.

Матеріали справи свідчать, що 16.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Таюсет Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Океан МК" було укладено договір поруки №1601/л-П (том 3 а.с.120-121).

Згідно до п. 1.1. договору поруки Товариство з обмеженою відповідальністю "Океан МК" (поручитель) зобов`язалось відповідати перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Таюсет Компані" за виконання всіх зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізон-Імпорт" ( змінено назву - ТОВ "Політехніка"), що виникають та можуть виникнути з Договору №1601/л на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 16.01.2018 року.

Згідно до п. 3.1. договору поруки встановлено, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. В будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в п. 4 цього договору.

За умовами п. 4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно основного договору в повному обсязі, а також за відшкодування кредитору збитків, сплату штрафних санкцій, всіх можливих втрат.

Тобто, відповідач 1 несе солідарну відповідальність разом з відповідачем 2 перед позивачем за виконання умов договору №1601/л на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 16.01.2018 року.

Позовні вимоги були заявлені в тому числі, і до поручителя - ТОВ "Океан МК", який не є стороною основного договору і не може нести самостійно відповідальність за порушення умов основного договору, у разі задоволення позову відповідачі 1 та 2 несуть солідарну відповідальність перед позивачем за виконання умов договору №1601/л на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів від 16.01.2018 року.

Посилання апелянта на обов`язок суду роз`єднати позовні вимоги та в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка" залишити позов без розгляду, а в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Океан МК" продовжити їх розгляд, є помилковими, оскільки позивачем заявлено не декілька позовних вимог, а одну - про солідарне стягнення суми.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " Бізон - Імпорт" (нова назва ТОВ "Полетехніка") (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таюсет Компані" (надалі - виконавець) укладено договір №1601/л на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов`язався надати послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом (власним або залученим) ввіреного йому вантажу в пункт призначення, вказаний замовником, а замовник зобов`язався оплатити надані послуги згідно з умовами даного договору (п. 1.1. договору) (том 1 а.с.34- 36).

Згідно до умов п. 2.1. договору замовник з метою отримання послуг звертається до виконавця за телефоном із запитом про стан готовності надання послуг, наявності транспорту придатного для перевезення вантажу, вартості перевезення, тощо. Виконавець зобов`язується протягом 1(однієї) години після такого запиту сформувати рахунок та відправити його копію замовнику.

Згідно до умов п. 2.2. договору на підтвердження прийняття послуг на умовах, запропонованих виконавцем, замовник направляє виконавцю письмове замовлення на перевезення за формою додатка №1 до цього договору.

Згідно до умов п. 2.3. договору направлення змовнику виконавцем заповненого та підписаного замовлення є підтвердженням готовності виконати заявлене перевезення в повному обсязі та на зазначених умовах.

Згідно до умов п. 2.4. договору за погодженням сторін, відправлення та прийняття до виконання замовлення на перевезення здійснюється за допомогою факсимільного зв`язку або електронною поштою.

Замовлення, підписане та направлене виконавцем факсом чи електронною поштою згідно п. 2.3. договору, має повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами і не може заперечуватись виконавцем ( п. 2.5. договору).

Згідно умов п. 5.2. договору вартість кожного окремого перевезення узгоджується сторонами в заявці на перевезення і вказується у рахунках виконавця та актах виконаних робіт.

Позивач на підтвердження виконання ним умов договору в період з травня по серпень місяць 2019 року надав суду докази - замовлення, товарно-транспортні накладні з відміткою про отримання вантажу вантажоодержувачем (том 1 а.с.37-150, том 2 а.с.1 -108). Стверджував, що ним були надані послуги по перевезенню вантажів на загальну суму 1 698 664,00 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач-2 заперечував проти наявності заборгованості перед позивачем та вважав, що строк оплати для замовника не настав.

Розділом 6 договору сторони передбачили умови розрахунків.

Так, відповідно до п.6.1 договору виконавець протягом 3-х (трьох) робочих днів після здійснення перевезення та отримання вантажу вантажоодержувачем надає замовнику належним чином оформлені оригінали наступних документів: замовлення, рахунок, товарно-транспортну накладну з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (у випадках коли ТТН не оформлюється в зв`язку з скасуванням замовлення на перевезення - подорожній лист), акт виконаних робіт та податкову накладну.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України на поточний рахунок виконавця, зазначений в договорі, згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів, протягом чотирнадцяти календарних днів після отримання замовником оригіналів документів, вказаних в п. 6.1 даного договору та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Отже, за умовами даного договору момент оплати пов`язаний, зокрема, з отриманням замовником від виконавця належно оформлених оригіналів документів, визначених у договорі, та підписання сторонами акту виконаних робіт.

Позивачем до матеріалів справи надані рахунки та акти прийому-передачі робіт за спірний період (том 2 а.с. 109 - 150, том 3 а.с. 1 - 104).

На вказаних актах підпис представника замовника відсутній, відповідач 2 стверджує про те, що такі документи, в тому числі і рахунки на оплату, ним не отримувались.

Надаючи оцінку доводам відповідача 2 щодо того, що позивач не передав йому документи, вказані в п. 6.1. договору та між ними не було підписано актів виконаних робіт, на їх спростування суд послався на Акт прийому-передачі документів від 22.07.2019 року та Акт прийому-передачі документів від 15.08.2019 року, підписаний посадовими особами відповідача 2 ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Дійсно, матеріали справи містять вказані позивачем докази, однак за їх змістом неможливо встановити, на виконання якого договору, хто і від кого прийняв та які повноваження має особа, підпис якої вказано на цих актах (том 3 а.с.105 -113).

По суті це перелік з зазначенням номера та дати РФ на певну суму, з зазначенням номеру акту, суми та дати, номеру та дати замовлення.

Положення договору не містять вказівки на спосіб передання передбачених п.6.1 договору документів. Погодитися з доводами суду, що вони передані належним чином та повноважним особам, у колегії суддів апеляційного суду підстав не має.

Слід критично оцінити щодо цих обставин посилання суду першої інстанції на заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в яких обидва свідки підтверджують факт прийняття ними документів від позивача в якості уповноважених представників відповідача 2 ( том 4 а.с.17-18).

Суд не перевірив обставини щодо перебування вказаних осіб у трудових відносинах з відповідачем-2, їх посадових обов`язків, повноважень щодо вчинення таких дій від імені замовника.

Посилання суду першої інстанції на те, що вказані в актах прийому-передачі документів посадові особи відповідача -2 не лише приймали документи від позивача на виконання умов договору, а й підписували заявки на перевезення вантажу, на підставі яких в подальшому відповідачем-2 оформлювались товарно-транспортні накладні та видавався товар, колегія суддів також вважає безпідставними.

Обставини, зазначені судом, жодними належними та допустимими доказами не підтверджені, оскільки те, що вказані особи направляли від імені відповідача-2 замовлення на перевезення, не підтверджує повноваження вказаних осіб на прийняття документів, які є підставою для фінансових розрахунків.

Отже, умови договору чітко визначають момент виникнення у відповідача - 2 зобов`язання з оплати наданих послуг. За відсутності належних та допустимих доказів виконання позивачем умов п. 6.1 договору, підстави для висновку про порушення ТОВ "Полетехніка" зобов`язання, відсутні.

Колегія суддів зауважує, що оскільки необхідні для оплати документи формує саме виконавець, позивач не позбавлений можливості належним чином виконати умови договору та надати передбачені договором документи відповідачу -2.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 613 Цивільного кодексу України унормовано, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7ст. 193 Господарського кодексу України).

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідач -2 належними та допустимими доказами висновки суду та доводи позовної заяви спростував. Колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд апеляційної скарги по позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 року у справі № 908/1059/19 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю

"Таюсет Компані" відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таюсет Компані", код ЄДРПОУ 41650200 (вул. Січових стрільців, 37/41, офіс 35/1, м. Київ, 04053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полетехніка", код ЄДРПОУ 34217047 (вул. Зарічна, 55-А, м. Пологи, Пологівський район, Запорізька область, 70600) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 38 219,94 грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 27.11.2020 року .

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков