Рішення

від 18.11.2020 по справі 907/799/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.11.2020 м. Ужгород Справа № 907/799/19

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Лазар С.Л.

у відкритому судовому засіданні розглянув справу

за позовом Закарпатської митниці Держмитслужби, м. Ужгород (далі - позивач, митниця)

до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів Укрінтеравтосервіс , м. Київ в особі його філії Укрінтеравтосервіс-Закарпаття , м. Ужгород (далі - відповідач, підприємство)

про стягнення 98919,01 грн. (із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог)

представники:

позивача- Марканич В.М., представник за довіреністю;

відповідача - Урумбаєва Л.В., представник за довіреністю

Митниця звернулася до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з підприємства зазначеної суми, оскільки останнім всупереч умов укладених сторонами договорів зберігання майна не забезпечено повного збереження переданих на відповідальне зберігання транспортних засобів та не вжито заходів, необхідних для забезпечення їх схоронності. Внаслідок наведеного передані на відповідальне зберігання транспортні засоби були пошкоджені, вартість пошкоджень згідно експертного висновку становить 81134,01 грн. Позивач та його представник у ході судового розгляду справи наполягає на стягненні з відповідача зазначеної суми як завданих позивачеві збитків внаслідок пошкоджень транспортних засобів, а також збитків, пов`язаних з понесеними додатковими витратами на суму 17785,00 грн. на оплату послуг експерта з проведення оцінки вартості пошкоджень, посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.

Відповідач поданим письмовим відзивом та усними поясненнями представника відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що, оскільки транспортні засоби не належать позивачу, останнім не доведено порушення своїх прав внаслідок пошкодження цих засобів. Посилається при цьому на постанову Верховного Суду від 20.12.2018 року по справі № 916/3197/17, якою було скасовано рішення місцевого та апеляційного господарських судів із зазначенням, що судами не було досліджено чи є збитками саме позивача заявлена ним до стягнення вартість втраченого товару, враховуючи, що даний товар не є власністю позивача, а лише був вилучений останнім при здійсненні митного оформлення та переданий на зберігання відповідачу.

Посилається також на закінчення строку дії договорів, на підставі яких були передані транспортні засоби на зберігання, вважає, що діючими станом на момент пред`явлення позову були лише договори № 65 від 08.02.18 та № 32ю/19/72 від 04.02.19, за якими передано 8 транспортних засобів з ознаками пошкодження. Заперечує проти позовних вимог в частині вартості послуг експерта, посилаючись на те, що відповідач не є стороною договірних відносин позивача та ФОП Гангура - експерта.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу у ході судового розгляду справи, суд встановив наступне:

Сторони - позивач як поклажодавець, відповідач як зберігач - на протязі 2014-2019рр. перебували у договірних відносинах відповідно до укладених ними договорів зберігання майна, що знаходиться під митним контролем.

Так, 25.01.14 сторонами укладено договір № 10, термін дії якого - з 01.01.14 до 31.12.14; 23.02.15 укладено договір № 91, термін дії якого - з 01.02.15 до 31.12.15; 12.04.16 укладено договір № 138, термін дії якого - з 12.04.16 до 31.12.16; 09.02.17 укладено договір № 78, термін дії якого - з 09.02.17 до 31.12.17; 08.02.18 укладено договір № 65, термін дії якого - з 08.02.18 до 31.12.18; 04.02.19 укладено договір № 32ю/19/72, термін дії якого - з 04.02.19 до 31.12.19 (далі - відповідно договір №№ 10, 91, 138, 78, 65, 32ю/19/72, разом - договори).

За умовами договорів (п. 1) митниця як поклажодавець передає на відповідальне зберігання майно, що перебуває під митним контролем, а саме: вилучені, затримані та прийняті на зберігання митницею товари, зокрема, транспортні засоби, а підприємство як зберігач забезпечує схоронність майна за адресою с. Великі Лази Ужгородського району, вул. Східна, 3 (послуги зберігання). Кожний факт передачі майна на відповідальне зберігання оформлюється відповідним актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 2.2 договорів зберігач зобов`язується, зокрема: створити необхідні умови для забезпечення належного зберігання переданого йому майна та його схоронності (підп.2.2.2); зберігати майно від моменту його одержання від поклажодавця до моменту його повернення поклажодавцю (підп.2.2.4); нести відповідальність згідно чиного законодавства за втрату або пошкодження майна поклажодавця, що знаходиться у зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до моменту його повернення поклажодавцю (підп. 2.2.5).

Відповідно до п. 7.1 договорів, такі діють до останнього календарного дня року, в якому вони укладені та у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; відповідно до п. 7.1 договорів №№ 138, 78, 65, 32ю/19/72, такі поширюють відповідно до ст. 631 ЦК України свою дію на правовідносини сторін, що виникли з першого календарного дня року, в якому вони укладені

Відповідно до п. 8.2 договору № 32ю/19/72, дія цього договору поширюється також на правовідносини сторін, які виникли з укладанням договору № 65

Як встановлено у ході судового розгляду, на виконання умов договорів позивач передавав на зберігання відповідачу транспортні засоби, що підтверджується видатковими накладними, актами прийому-передачі.

24.07.19 відповідач повідомив позивача про пошкодження невідомими особами на території відповідача переданих на зберігання автомобілів.

Відповідно до наказу Закарпатської митниці № 42-аг від 24.07.19 комісією митниці за участю матеріально відповідальної особи відповідача та експерта-оцінювача ФОП Гангур В.М. було проведено інвентаризацію матеріальних цінностей, які знаходилися на відповідальному зберіганні відповідача та складено інвентаризаційний опис від 24.07.19.

За результатами інвентаризації встановлено пошкодження (псування) 16 одиниць транспортних засобів (позиції згідно інвентаризаційного опису №№ 1, 5, 6, 10, 11, 21, 22, 23. 29, 30, 42. 43, 56, 57, 59, 65 - т.1 а.с. 129-138), інформація про які відображена в акті від 24.07.19 пошкодження (псування) майна переданого на відповідальне збереження, з яким ознайомлений керівник відповідача (т.1 а.с. 203-206).

Згідно відмітки в інвентаризаційному описі усі цінності перелічені комісією в натурі та внесені в опис знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, представник відповідача не має претензій до інвентаризаційної комісії.

Відповідно до звіту про оцінку № 521/07/19 від 12.08.19 складеного фізичною особою підприємцем, експертом-оцінювачем Гангур В.М. на підставі договору № 158 від 28.03.19 (з урахуванням додаткової угоди № 268) укладеного з позивачем, розмір збитків від пошкодження (псування) 16 транспортних засобів складає 62749,26 грн.

11.10.19 відповідач у телефонному режимі повідомив позивача про пошкодження невідомими особами на території відповідача переданих на зберігання автомобілів.

Відповідно до наказу Закарпатської митниці № 53-аг від 11.10.19 комісією митниці за участю матеріально відповідальної особи відповідача та експерта оцінювача ФОП Гангур В.М. було проведено інвентаризацію матеріальних цінностей, які знаходилися на відповідальному зберіганні відповідача та складено інвентаризаційний опис від 11.10.19.

За результатами інвентаризації встановлено пошкодження (псування) 3-х одиниць транспортних засобів (позиції згідно інвентаризаційного опису №№ 21, 57, 63 - т.1 а.с. 277-294), інформація про які відображена в акті від 11.10.19 пошкодження (псування) майна переданого на відповідальне збереження (т.1 а.с. 298-301).

Згідно відмітки в інвентаризаційному описі усі цінності перелічені комісією в натурі та внесені в опис знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, представник відповідача не має претензій до інвентаризаційної комісії.

Відповідно до звіту про оцінку № 848/10/19 від 23.10.19 складеного фізичною особою підприємцем, експертом-оцінювачем Гангур В.М. на підставі договору № 158 від 28.03.19 (з урахуванням додаткової угоди № 268) укладеного з позивачем, розмір збитків від пошкодження (псування) 3-х транспортних засобів складає 14289,28 грн.

18.11.19 під час проведення річної інвентаризації матеріальних цінностей комісією у складі представників сторін на підставі наказу Закарпатської митниці № 52-аг від 30.09.19 виявлено пошкодження транспортного засобу відображеного в інвентаризаційному описі від 18.11.19 позицією під № 10 - т. 2 а.с. 38-40).

Згідно відмітки в інвентаризаційному описі усі цінності перелічені комісією в натурі та внесені в опис знаходяться на відповідальному зберіганні відповідача, представник відповідача не має претензій до інвентаризаційної комісії.

Відповідно до звіту про оцінку № 1128-11-19 від 02.12.19.19 складеного фізичною особою підприємцем, експертом-оцінювачем Гангур В.М. на підставі договору № 158 від 28.03.19 (з урахуванням додаткової угоди № 268) укладеного з позивачем, розмір збитків від пошкодження (псування) 1-го транспортного засобу складає 4095,47 грн.

Таким чином, встановлено, що загальна сума збитків від пошкодження транспортних засобів становить суму 81134,01 грн.

Матеріалами справи встановлено, що зазначені звіти експерта ФОП Гангур були прорецензовані оцінювачем Самсоновою Є.Г. відповідно до вимог Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність , позивач, відповідно до договору № 158 від 28.03.19 (з урахуванням додаткової угоди № 268) укладеного з експертом-оцінювачем ФОП Гангур В.М., сплатив останньому за роботи по проведенню оцінки майна загальну суму 17785,00 грн.

Наведені обставини передували та послугували підставою пред`явлення позивачем даного позову до відповідача про стягнення збитків, пов`язаних із пошкодженням транспортних засобів та здійсненням оцінки таких пошкоджень, на загальну суму 98919,01 грн.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів, якими є договори сторін у даній справі, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ЦКУ) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (ГКУ).

У відповідності до ст.11 ЦКУ, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно ч.2 ст.16 ЦКУ, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

Статтею 193 ГКУ та статтею 526 ЦКУпередбачено, що су`бєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ГКУ).

Відповідно ст. 173 ГКУ, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 ГКУ, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦКУ, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦКУ, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦКУ, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 ЦКУ, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 ЦКУ, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, спірні правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі укладених на протязі 2014-2019рр. договорів зберігання, за умовами яких зберігач - відповідач у справі - зобов`язався надати поклажодавцю - позивачу у справі - послуги відповідального зберігання майна, що знаходиться під митним контролем

Отже, оскільки спірні відносини сторін стосуються питань зберігання, такі врегульовані приписами параграфу 1 гл. 66 Цивільного кодексу України .

Так, відповідно до ст.ст. 936, 937 ЦКУ встановлено, зокрема, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її останньому у схоронності.

За приписами ст. 938 ЦКУ зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання ( ч. 1); якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2); якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ч. 3).

Відповідно до умов договорів зберігач у даній справі зобов`язася зберігати майно від моменту його одержання від поклажодавця до моменту його повернення поклажодавцю (підп.2.2.4) та нести відповідальність згідно чиного законодавства за втрату або пошкодження майна поклажодавця, що знаходиться у зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до моменту його повернення поклажодавцю (підп. 2.2.5).

За приписами ст. 942 ЦКУ на зберігача покладається обов`язок щодо забезпечення схоронності речі із вжиттям усіх заходів встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, а якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну, та не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання.

Приписами ст. ст. 950, 951 ЦКУ передбачено відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі шляхом відшкодування її вартості.

Як встановлено у ході судового розгляду транспортні засоби, стягнення збитків за пошкодження яких є предметом даного спору, передавалися позивачем відповідачу на зберігання відповідно до видаткових накладних та актів приймання-передачі на протязі 2014-2019рр. за умовами договорів зберігання та зі спливом строків дії цих договорів продовжували перебувати на зберіганні відповідача (що підтверджується вищенаведеними інвентарними описами), оскільки ні поклажодавець не ставив питання про повернення транспортних засобів, ні зберігач не вимагав забрати такі. За умовами договорів зберігання (підп. 2.2.5) зберігач несе відповідальність згідно чинного законодавства за втрату або пошкодження майна поклажодавця, що знаходиться у зберігача, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від поклажодавця до моменту його повернення поклажодавцю.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача проти позову з посиланням на закінчення строку дії договорів.

За приписами ст. 216 ГКУ учасники господарських відносин, якими є сторони у даній справі, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 217 ГКУ у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 218 ГКУ підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ст. 224 ГКУ учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно ст. 225 ГКУ включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

Відповідно до приписів ст. 226 ГКУ учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Суд, проаналізувавши спірні відносини сторін з огляду на наведені приписи господарського законодавства, зазначає, що відповідач неналежним чином виконував господарське зобов`язання з надання послуг зберігання, що призвело до пошкодження прийнятих на зберігання транспортних засобів, що є правопорушенням у сфері господарювання за змістом наведених норм та підставою для господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, до складу яких позивач правомірно включив вартість пошкодженого або знищеного майна, визначену відповідно до вимог законодавства та понесені ним додаткові витрати (вартість експертних робіт).

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідачем не доведено вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків на загальну суму 98919,01 грн., з яких 81134,01 грн. - основна сума збитків, 17785,00 грн. - оплата послуг з проведення оцінки пошкоджень є обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами, правомірними за змістом наведеного законодавства, що регулює спірні відносини та за умовами договорів зберігання укладеними сторонами, відтак - підлягають задоволенню судом.

При цьому суд приймає до уваги, що за змістом наведених приписів законодавства вбачається, що позивач у справі як поклажодавець має право вимагати від зберігача - відповідача у справі - стягнення збитків, завданих внаслідок втрати (нестачі) товару, переданого за договорами зберігання, чим спростовуються заперечення відповідача у даній справі проти позову з посиланням на те, що завдані пошкодженням транспортних засобів збитки не є збитками митниці, оскільки транспортні засоби не є власністю митниці, а лише були вилучені останньою при здійсненні митного оформлення та передані на зберігання відповідачу. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду по справі № 916/3197/17 (справа, на постанову Верховного Суду від 20.12.2018 в якій посилається відповідач) викладеній у п. 36 постанови від 03.03.20, прийнятій за результатами касаційного перегляду рішень місцевого та апеляційного судів постановлених при новому розгляді справи: Виконуючи вміщені у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 вказівки щодо необхідності дослідження того, чи є збитками Митниці заявлена нею до стягнення вартість втраченого товару (часнику), враховуючи, що цей товар не є власністю позивача, а лише був вилучений при здійсненні митного оформлення та переданий на зберігання відповідачу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач як поклажодавець має право вимагати від Зберігача відшкодування збитків, завданих внаслідок втрати (нестачі) товару, переданого за договором зберігання. .

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати позивача на суму 1921,00 грн. покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. ст. ст. 73, 74, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

суд ухвалив:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укрінтеравтосервіс» (03083, м. Київ пр-т Науки, 57, код ЄДРПОУ 21536845) в особі його філії «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття» (88001, м. Ужгород, вул. Андрія Палая, 111, код ЄДРПОУ ВП 22087987) на користь Закарпатської митниці Держмитслужби (88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код ЄДРПОУ 43337207) збитки на суму 98919,01 грн. (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 01 коп.) та у відшкодування судових витрат - суму 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн. 00 коп.)

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 26.11.20

Суддя Ушак І.Г.