Рішення

від 17.11.2020 по справі 910/6424/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020Справа № 910/6424/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд"

до 1) Національного банку України

2) Державної казначейської служби України

3) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Акціонерне товариство "Кристалбанк"

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Приватне підприємство "Максі Паритет"

про солідарне стягнення шкоди у розмірі 6 339 288,66 грн.

Представники:

від позивача: Овсій Д.Ю.

від відповідача 1: Решетило С.В.

від відповідача 2: не з`явився

від відповідача 3: Кузьмік Д.В.

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: Сухоярська Л.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України, Державної казначейської служби України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення шкоди у розмірі 26451005,90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Перехідний банк "Кристалбанк" незаконно отримало право вимоги за кредитним договором № К/12/1 від 28.02.2012 до ПП "Максі Паритет", як актив неплатоспроможного ПАТ "Терра Банк" та відповідно в подальшому зазначене право вимоги було передано Товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Голд , що в свою чергу привело до порушення права позивача на отримання грошових коштів за вказаних договором. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути солідарно з Державної казначейської служби України відшкодування майнової шкоди у розмірі 26451005,90 грн, яка завдана неправомірними діями Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Голд залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви: зазначити правильну адресу місцезнаходження позивача; надати виклад обставин заявлених позовних вимог в контексті необхідності залучення до участі у справі третьої особи - Акціонерне товариство Кристалбанк ; надати нормативно-правове обґрунтування стосовно солідарності обов`язку щодо відшкодування шкоди, а також стосовно того, у яких саме відповідачів, на думку позивача, наявний солідарний обов`язок з відшкодування шкоди, завданої позивачу; надати докази, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копії позовної заяви з додатками, в тому числі, документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо); встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

22.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Разом з тим, за змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення у даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Так, з огляду на предмет та підстави позову, враховуючи, що договір відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами від 31.08.2018 був укладений між позивачем та АТ Кристалбанк , а предметом даного договору є відступлення права вимоги до боржника (ПП Максі Паритет ) за кредитним договором № К/12/01 від 28.02.2012, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі АТ Кристалбанк та ПП Максі Паритет , як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, оскільки, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки зазначених осіб.

Разом з тим, до позовної заяви позивачем додано клопотання, у якому він просить суд витребувати у АТ Кристалбанк належним чином завірену копію Акту приймання-передачі активів та зобов`язань неплатоспроможного ПАТ Терра Банк від 22.12.2014, що був укладений між ПАТ Терра Банк та Перехідний банк Кристалбанк .

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Так, оскільки, позовні вимоги обґрунтовані неправомірними діями щодо передання активів неплатоспроможного банку, суд вважає за необхідне витребувати у АТ Кристалбанк належним чином засвідчену копію Акту приймання-передачі активів та зобов`язань неплатоспроможного ПАТ Терра Банк від 22.12.2014, що був укладений між ПАТ Терра Банк та Перехідний банк Кристалбанк , відтак, клопотання позивача підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 30.06.2020; залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Акціонерне товариство Кристалбанк та Приватне підприємство Максі Паритет ; зобов`язати позивача надіслати залученій третій особі (Приватному підприємству Максі Паритет ) копію позову з додатками, докази надіслання надати суду; витребувати у Акціонерного товариства Кристалбанк належним чином засвідчену копію Акту приймання-передачі активів та зобов`язань неплатоспроможного ПАТ Терра Банк від 22.12.2014; зобов`язати Приватне підприємство Максі Паритет , Акціонерне товариство Кристалбанк та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати суду належним чином засвідчену копію кредитного договору № К/12/01 від 28.02.2012; зобов`язати Акціонерне товариство Кристалбанк та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати суду належним чином засвідчену копію Акту приймання-передачі активів та зобов`язань неплатоспроможного ПАТ Терра Банк від 22.12.2014 та належним чином засвідчену копію статуту ПАТ Перехідний банк Кристалбанк від 08.12.2014.

22.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшов відзив.

30.06.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив.

У підготовче засідання 30.06.2020 прибули представники відповідача 1 та відповідача 3. Представники позивача, відповідача 2 та третіх осіб в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 30.06.2020 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.07.2020.

14.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшов відзив.

У підготовче засідання 14.07.2020 прибули представники позивача, відповідача 1 та відповідача 3. Представники відповідача 2 та третіх осіб в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.08.2020.

29.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли письмові заперечення.

31.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 3 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

03.08.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

03.08.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли письмові пояснення та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

04.08.2020 через відділ діловодства суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів шкоду у розмірі 6339288,66 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У підготовче засідання 04.08.2020 прибули представники позивача, відповідача 1, відповідача 3 та третьої особи 2. Представники відповідача 2 та третьої особи 1 в підготовче засідання не прибули.

Представник позивача підтримав клопотання про витребування доказів, представники відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи 2 проти задоволення зазначеного клопотання заперечили.

Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Так, у клопотання позивач просить витребувати у Акціонерного товариства Кристалбанк , Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належним чином завірені копії: документа, який засвідчує прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення, відповідно до якого способом виведення неплатоспроможного банку з ринку було визначено створення перехідного банку; рішення про створення ПАТ Перехідний банк Кристалбанк та випуск акцій; рішення про затвердження статуту ПАТ Перехідний банк Кристалбанк ; рішення про формування статутного капіталу ПАТ Перехідний банк Кристалбанк ; рішення про утворення органів перехідного банку, призначення директора та ревізора; аудиторського висновку ПАТ Перехідний банк Кристалбанк ; договору про передавання/прийняття активів і пасивів ПАТ Перехідний банк Кристалбанк ; документу про затвердження активів та зобов`язань ПАТ Перехідний банк Кристалбанк ; рішення акціонера ПАТ Перехідний банк Кристалбанк від 22.12.2014 року про уповноваження директора ПАТ Перехідний банк Кристалбанк на підписання від імені ПАТ Перехідний банк Кристалбанк акту приймання - передавання активів та зобов`язань неплатоспроможного банку ПАТ Терра Банк від 22.12.2014; акту приймання-передавання активів та зобов`язань неплатоспроможного ПАТ Терра Банк від 22 грудня 2014 року, що був укладений між ПАТ Терра Банк та ПАТ Перехідний банк Кристалбанк ; всі редакції статутів ПАТ Перехідний банк Кристалбанк та Акціонерного товариства Кристалбанк ; клопотання Фонду про надання перехідному банку банківської ліцензії; подання до НБУ пропозиції про ліквідації ПАТ Перехідний банк Кристалбанк ; повідомлення НБУ про необхідність проведення інспекційної перевірки; результати інспекційної перевірки НБУ ПАТ Перехідний банк Кристалбанк ; інші документи, укладені НБУ та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час процедури створення ПАТ Перехідний банк Кристалбанк та АТ Кристалбанк .

Обґрунтовуючи клопотання позивач зазначає, що дані докази можуть додатково підтвердити факт бездіяльності НБУ та причинно-наслідковий зв`язок між цією бездіяльністю та завданою позивачу шкодою.

За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Однак, позивачем не зазначено причин пропуску встановленого процесуальним законодавством строку для подачі клопотання, а саме причин неможливості подання клопотання про витребування наведеного переліку доказів разом з позовом.

З огляду на викладене, в силу приписів ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає клопотання позивача від 03.08.2020 про витребування доказів без задоволення.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 01.09.2020.

10.08.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

19.08.2020 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшло клопотання по справі.

26.08.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли письмові заперечення.

01.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про перенесення підготовчого засідання, призначеного на 01.09.2020 на іншу дату.

Разом з тим, підготовче засідання призначене на 01.09.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. у відпустці.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 29.09.2020.

29.09.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли клопотання про перенесення підготовчого засідання, призначеного на 29.09.2020 на іншу дату.

У підготовче засідання 29.09.2020 прибув представник третьої особи 2. Представники позивача, відповідачів та третьої особи 1 в підготовче засідання не прибули.

Розглянувши в підготовчому засіданні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що позивачем не наведено тих обставин, наявність яких в силу ст. 183 Господарського процесуального кодексу України є підставою для відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання позивача судом відмовлено.

У підготовчому засіданні 29.09.2020 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У підготовчому засіданні 29.09.2020 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

У судове засідання 03.11.2020 прибули представники позивача, відповідачів та третьої особи 2. Представники третьої особи 1 в судове засідання не прибули.

У судовому засіданні оголошено перерву до 17.11.2020.

У судове засідання 17.11.2020 прибули представники позивача, відповідача 1, відповідача 3 та третьої особи 2. Представники відповідача 2 та третьої особи 1 в судове засідання не прибули.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та подав промову в судових дебатах у письмовому вигляді. Представники відповідачів та третьої особи 1 проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 17.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2018 між Акціонерним товариством Кристалбанк (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Сіті Голд (новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами (далі - Договір), відповідно до якого первісний кредитор зобов`язується відступити (передати) новому кредитору право вимоги до боржника за кредитним договором, зазначеним в додатку № 1 Реєстрі відступлення прав вимоги , а новий кредитор зобов`язується прийняти зазначене вище право вимоги та сплатити первісному кредитору грошові кошти в порядку та розмірі, передбачених пунктом 3 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору право вимоги до боржника переходить до нового кредитора з моменту повної оплати вартості відступлення відповідно до п. 3.1 та підписання сторонами акту прийому-передачі права вимоги, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відступлення права вимоги здійснюється на платній основі. Сторони домовились про те, що вартість (ціна відступлення) прав вимоги за цим договором становить 200000,00 грн, які сплачуються новим кредитором на користь первісного кредитора шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 , відкритим в АТ Кристалбанк , МФО 339050, код ЄДРПОУ 39544699. Ціна відступлення в сумі, яка вказана в п. 3.1 цього договору має бути сплачена новим кредитором в день укладання цього договору (п. 3.1, 3.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що первісний кредитор підтверджує, що інформація (включаючи документи первісного кредитора), надана новому кредитору для виконання та/або у зв`язку з умовами цього договору, є повною, виключно правдивою і відповідає дійсності.

Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданих йому вимог, але не відповідає за невиконання цих вимог боржником (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печаткою сторони і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Судом встановлено, що в додатку № 1 до Договору Реєстр відступлення прав вимоги зазначено: найменування позичальника - Приватне підприємство Максі Паритет (код ЄДРПОУ 37312567), номер кредитного договору - К/12/01, дата кредитного договору - 28.02.2012, сума кредиту за договором - 8516000,00 грн, загальна сума заборгованості - 13569012,59 грн, сума простроченого основного боргу за кредитом - 6163000,00 грн, сума прострочених процентів - 7406012,59 грн, вартість активу - 200000,00 грн.

Відповідно до умов Договору, первісний кредитор передав новому кредитору, а новий кредитор прийняв від первісного кредитора копію кредитного договору № К/12/01 від 28.02.2012 зі змінами та доповненнями, укладеного з ПП Максі Паритет , що підтверджується актом прийому-передачі документів від 31.08.2018.

Згідно з випискою по особовому рахунку за 31.08.2018 позивач перерахував АТ Кристалбанк 200000,00 грн, призначення платежу: сплата коштів згідно договору від 31.08.2018.

У зв`язку з набуттям права вимоги до боржника за кредитним договором від 28.02.2012 № К/12/01 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Максі Паритет" про стягнення 7406012,59 грн боргу, а саме 844 432,56 грн заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом та 6 561 580,03 грн заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі № 910/17359/18, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 20.02.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Так, у процесі розгляду даної справи судом встановлено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ ТЕРРА БАНК Ірклієнком Ю.П. було надіслано ПП МАКСІ ПАРИТЕТ , ТОВ БМ Буд , ПП ШУМ , тобто боржнику та заставодавцям повідомлення № 16.09.2014/17-вих від 16.09.2014 про визнання нікчемними договорів, у т.ч. договору про відступлення права вимоги № 30/07/14/3 від 30.07.2014, укладеного між ПАТ ТЕРРА БАНК та ТОВ ВВС-ФАКТОРИНГ відповідно до п.7 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та повідомив, що кредитором за кредитним договором № К/12/01 від 28.02.2012 є ПАТ ТЕРРА БАНК .

Тобто, враховуючи нікчемність договору про відступлення права вимоги №30/07/14/3 від 30.07.2014, ПАТ "Кристалбанк" отримав право вимоги до ПП "Максі Паритет" щодо належного виконання позичальником ПП "Максі Паритет" своїх зобов`язань за кредитним договором, як актив неплатоспроможного ПАТ "Терра Банк", та правонаступник ПАТ "Терра Банк".

Разом з тим, в межах справи № 910/17359/18 судом було встановлено, що позивачем не надано доказів звернення ПАТ "Терра Банк" чи уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію/ліквідацію ПАТ "Терра Банк", АТ "Кристалбанк" чи іншої заінтересованої особи до суду із позовом про встановленням обставин та підтвердження нікчемності договору про відступлення права вимоги №30/07/14/3 від 30.07.2014, застосування наслідків нікчемності правочину.

Таким чином, суду не доведено факту нікчемності договору про відступлення права вимоги №30/07/14/3 від 30.07.2014, за яким ПАТ "Терра Банк" передав своє право вимоги до боржника - ПП "Максі Паритет" по кредитному договору № К/12/01 від 28.02.2012.

Водночас, відповідачем до матеріалів справи було долучено платіжні документи на підтвердження факту погашення боргу за кредитним договором № К/12/01 від 28.02.2012 в рахунок зобов`язання ПП "Максі Паритет".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що укладаючи договір про відступлення прав вимоги з АТ Кристалбанк він розраховував на те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вніс до статутного капіталу створеного ним банку законний та правомірно сформований актив, а діяльність АТ "Кристалбанк" (який є правонаступником ПАТ "Перехідний Банк "Кристалбанк", який в свою чергу є правонаступником ПАТ "Терра Банк") контролювалась і контролюється Національним банком України, однак, внаслідок неправомірних дій відповідача 3 та бездіяльності відповідача 1 були порушені права позивача на отримання коштів за Договором, що і стало підставою для звернення до суду з вимогою про солідарне стягнення майнової шкоди.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування судового рішення, яким встановлена протиправна бездіяльність НБУ, враховуючи ту обставину, що встановлення фактів бездіяльності суб`єкта владних повноважень не належить до компетенції господарського суду, однак, є обов`язковим елементом складу цивільного правопорушення; позивачем не надано належних доказів, які б підтверджувати розмір понесених ним збитків; позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача 1 та шкодою, оскільки, до укладання Договору було вчинено юридично значимі дії іншими суб`єктами; відповідач 1 не здійснює жодного нагляду за формуванням та передачею активів від банку, що ліквідується до перехідного банку; правовідносини щодо дійсності/недійсності договору про відступлення права вимоги, наявність чи відсутність права у АТ Кристалбанк на передачу права вимоги позивачу є виключно спором між ними як учасниками господарських правовідносин, а відтак НБУ не наділений жодними повноваженнями та правовими можливостями щодо прямого чи опосередкованого впливу на банк.

Відповідач 2 заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем безпідставно ототожнено поняття Держава , Державний бюджет України та Державна казначейська служба України , оскільки, державні органи як юридичні особи несуть відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями; Державна казначейська служба України не вступала у правовідносини з позивачем, жодних його прав та інтересів не порушувала, а, відтак, не може нести відповідальність за шкоду, завдану діями інших суб`єктів; Національний банк України не є органом державної влади, не фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, таким чином стягнення шкоди відповідно до ст. ст. 1173, 1174 ЦК України є безпідставним та помилковим.

Відповідач 3, у свою чергу вказує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є учасником спірних правовідносин, оскільки, АТ Кристалбанк втратив статус перехідного банку в 2015 році, а спірний правочин було укладено 31.08.2018; позивачем не доведено факту спричинення збитків за договором саме з боку відповідачів; відповідач 3 є економічно самостійною установою, має свій баланс, поточні та інші рахунки, тому в будь-якому разі позовні вимоги про стягнення шкоди, яка завдана неправомірними діяли НБУ та Фонду з Державної казначейської служби України є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Третя особа 2 у поданих письмових поясненнях зазначає, що позивач був обізнаний щодо того, що кредит ПП Максі Паритет погашено, оскільки, ОСОБА_1 (директор ФК Сіті Голд , підписант Договору) брав участь у розгляді справи № 760/10722/15-ц, у межах якої стягнуто заборгованість за кредитним договором № К/12/01 від 28.02.2012; придбане позивачем право вимоги за Договором є недійсним, а, відтак, до даних правовідносин застосовуються норми ст. 216 ЦК України, відповідно до яких кожна зі сторін договору зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості - відшкодувати вартість, тому вимоги позивача до відповідачів є безпідставними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.

Як вбачається з позовної заяви (заяви про зменшення розміру позовних вимог), позивач під завданою йому відповідачами шкодою розуміє збитки в сумі 6339288,66 грн, які складаються з прямих збитків у розмірі 200000,00 грн (плата за відступлення права вимоги за договором від 31.08.2018) та упущеної вимоги у розмірі 6139288,66 грн (загальна заборгованість за кредитним договором № К/12/01 від 28.02.2012).

Приписами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до положень статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов`язання; 2) збитки; 3) причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; 4) вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

За зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Суд зазначає, що позивачем не доведено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, наявність яких в силу приписів законодавства є підставою для стягнення майнової шкоди.

Так, відповідно до статті 2 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Національний банк України" здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі віднесено до компетенції Національного банку України.

Право Національного банку України, використовуючи адміністративний метод банківського регулювання, застосовувати до банків санкцій адміністративного характеру закріплено у статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Статтею 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу.

Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а також відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку є заходами впливу у розумінні статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Виведення неплатоспроможних банків з ринку шляхом здійснення тимчасової адміністрації і ліквідація банків згідно із статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є виключною компетенцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до Плану врегулювання неплатоспроможного банку ПАТ "Терра Банк", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.10.2014 зі змінами від 08.04.2014, та 22.12.2014 та Акту приймання-передавання активів неплатоспроможного ПАТ "Терра Банк" від 22.12.2014 відповідно до яких ПАТ "Терра Банк" передав, а ПАТ "Перехідний Банк "Кристалбанк" прийняв частину активів неплатоспроможного ПАТ "Терра Банк", які визначені відповідно до Плану врегулювання, в тому числі права кредитора за кредитними договором № К/12/01 від 28.02.2012, права вимоги за якими відступлено позивачу за договором від 31.08.2018.

Згідно з п. 12 ч. 8 ст. 41-1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб перехідний банк втрачає статус перехідного на наступний день після підтвердження результатами інспекційної перевірки Національного банку України інформації про приведення показників капіталу та ліквідності банку у відповідність із вимогами банківського законодавства, про що Національний банк України повідомляє Фонд.

Так, АТ Кристалбанк втратив статус перехідного банку у 2015 році, оскільки, 29.04.2015 останнім було отримано банківську ліцензію, тоді-як, оспорюваний правочин, унаслідок якого позивачу було завдано збитки укладено 31.08.2018, тобто відповідач 3 не є учасником правовідносин, які виникли між позивачем та третьої особою 1.

Відповідно до ч. 6 ст. 42 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб створення, реєстрація випуску акцій, видача банківської ліцензії перехідному банку здійснюються за спрощеною процедурою, яка визначається нормативно-правовим актом Фонду, погодженим з Національним банком України та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України Про банки та банківську діяльність формування та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків, крім випадків, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, Законом України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та Законом України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків" протягом строку їх дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Тобто, кредитні зобов`язання (активи банку) не є та не можуть бути об`єктом формування статутного капіталу, оскільки, таким об`єктом можуть бути виключно грошові кошти, що в свою чергу спростовує твердження позивача про те, що протиправність дій відповідачів проявляється у внесенні відповідачем 3 до статутного капіталу неправомірно сформованого активу (кредитного зобов`язання за договором № К/12/01 від 28.02.2012) та відсутності належних заходів реагування щодо такого внесення з боку відповідача 1.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Суд зазначає, що в процесі розгляду справи № 910/17359/18 було встановлено, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ ТЕРРА БАНК Ірклієнком Ю.П. надіслано ПП МАКСІ ПАРИТЕТ , ТОВ БМ Буд , ПП ШУМ , тобто боржнику та заставодавцям повідомлення № 16.09.2014/17-вих від 16.09.2014 про визнання нікчемними договорів, у т.ч. договору про відступлення права вимоги № 30/07/14/3 від 30.07.2014, укладеного між ПАТ ТЕРРА БАНК та ТОВ ВВС-ФАКТОРИНГ відповідно до п.7 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та повідомив, що кредитором за кредитним договором № К/12/01 від 28.02.2012 є ПАТ ТЕРРА БАНК .

Тобто, враховуючи нікчемність договору про відступлення права вимоги №30/07/14/3 від 30.07.2014, ПАТ "Кристалбанк" отримав право вимоги до ПП "Максі Паритет" щодо належного виконання позичальником ПП "Максі Паритет" своїх зобов`язань за кредитним договором, як актив неплатоспроможного ПАТ "Терра Банк", та правонаступник ПАТ "Терра Банк".

Разом з тим, в межах справи № 910/17359/18 судом було встановлено, що позивачем не надано доказів звернення ПАТ "Терра Банк" чи уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію/ліквідацію ПАТ "Терра Банк", АТ "Кристалбанк" чи іншої заінтересованої особи до суду із позовом про встановленням обставин та підтвердження нікчемності договору про відступлення права вимоги №30/07/14/3 від 30.07.2014, застосування наслідків нікчемності правочину.

Таким чином, суд зазначив, що учасниками справи не доведено факту нікчемності договору про відступлення права вимоги №30/07/14/3 від 30.07.2014 , за яким ПАТ "Терра Банк" передав своє право вимоги до боржника - ПП "Максі Паритет" по кредитному договору № К/12/01 від 28.02.2012.

Як вбачається з викладеного вище, укладенню позивачем та третьою особою 1 спірного договору передувало вчинення юридично значимих дій іншими суб`єктами (укладення договору про відступлення права вимоги №30/07/14/3 від 30.07.2014, визнання договорів нікчемними, передача активів, судові спори), що свідчить про відсутність прямого та безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діяннями Фонду та Національного банку України та завданою позивачу шкодою.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ст. 225 Господарського кодексу України).

Відшкодування збитків є основним видом господарсько-правової відповідальності, оскільки він застосовується у всіх випадках, коли інше прямо не передбачено законом; реалізація права на відшкодування збитків можлива незалежно від наявності відповідної умови в договорі, передбачає компенсацію усіх витрат, понесених внаслідок вчинення господарського правопорушення. Відповідальність у формі відшкодування збитків забезпечує будь-які господарські зобов`язання, оскільки застосовується у всіх сферах господарських відносин: горизонтальних (у тому числі внутрішньогосподарських відносинах) і вертикальних, договірних і позадоговірних відносинах, у випадку будь-якого господарського правопорушення, якщо інше прямо не передбачено законом.

Так, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

При цьому, суд зазначає, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Як було зазначено вище, позивач під завданою йому відповідачами шкодою розуміє збитки в сумі 6339288,66 грн, які складаються з прямих збитків у розмірі 200000,00 грн (плата за відступлення права вимоги за договором від 31.08.2018) та упущеної вимоги у розмірі 6139288,66 грн (загальна заборгованість за кредитним договором № К/12/01 від 28.02.2012).

На підтвердження розміру завданих збитків позивачем надано письмовий документ Висновок експертного економічного дослідження № 09-20 від 03.08.2020 , у якому зазначено, що станом на 31.08.2018 у зв`язку з неможливістю ТОВ ФК Сіті Голд реалізувати свої права вимоги за кредитним договором № К/12/1 від 28.02.2012 та стягнути з боржника суму заборгованості - 13569012,59 грн, збитки розраховуються у загальному розмірі 6339288,66 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Ураховуючи, що письмовий документ Висновок експертного економічного дослідження № 09-20 від 03.08.2020 , як доказ було подано до суду 04.08.2020, тобто, з порушенням встановленого процесуальним законодавством строку, з огляду на відсутність будь-якого обґрунтування неможливості його подання у вказаний строк з причин, що не залежали від позивача, суд в силу приписів ч. 8 ст. 80 ГПК України не приймає до розгляду зазначений доказ.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обсяг завданої йому шкоди (розмір збитків).

Більше того, як встановлено судом, позивачем заявлено вимоги про солідарне стягнення шкоди.

Згідно зі ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

У разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред`явити боржникові вимогу у повному обсязі. До пред`явлення вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право виконати свій обов`язок будь-кому із них на свій розсуд. Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з іншими солідарними кредиторами, в яких цей кредитор не бере участі. Виконання боржником свого обов`язку одному із солідарних кредиторів у повному обсязі звільняє боржника від виконання решті солідарних кредиторів. Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов`язаний передати належне кожному з решти солідарних кредиторів у рівній частці, якщо інше не встановлено договором між ними (ст. 542 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Ліквідація солідарного боржника - юридичної особи, смерть солідарного боржника - фізичної особи не припиняють обов`язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу та умов виконання.

Суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не визначено солідарного обов`язку Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відшкодування матеріальної шкоди.

Поряд з викладеним, суд також звертає увагу на наступне.

Визначаючи Державну казначейську службу України відповідачем у даній справі, позивач посилається на те, що, оскільки, шкода завдана діями та бездіяльністю органів державної влади, шкода має стягуватися з Державної казначейської служби.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 176 Цивільного кодексу України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Юридичні особи, створені державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов`язаннями відповідно держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.

Згідно з нормами Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 р. № 215 Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

Тобто, Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин, відтак, навіть у випадку підтвердження факту завдання шкоди діями державних органів, заявлення позовних вимог про стягнення такої шкоди безпосередньо з Казначейства є безпідставним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Голд" про солідарне стягнення з Державної казначейської служби України відшкодування майнової шкоди у розмірі 6339288,66 грн, яка завдана неправомірними діями Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.11.2020

Суддя Ю.В. Картавцева