Рішення

від 19.11.2020 по справі 914/2365/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2020 Справа № 914/2365/20

За позовом Приватного підприємства «Універсал - Л» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина» , м. Новояворівськ Львівської області

про стягнення 56 132, 04 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Андрусик В.Д.

Представники сторін справи не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Приватним підприємством «Універсал - Л» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина» про стягнення 56 132, 04 грн на підставі договору поставки № Я01/13 від 21.03.2013.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено на 15.10.2020.

Ухвалами суду розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.

13.11.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява, до якої долучено оригінали договору поставки № Я01/13 від 21.03.2013; претензії № 4 від 30.01.2019; видаткових накладних № 4446 від 28.09.2018, № 4823 від 25.10.2018, № 5315 від 22.11.2018; товарно-транспортної накладної від 04.10.2018; акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2018-22.01.2019 та копії платіжних доручень № 26585 від 05.10.2018 на суму 11 649, 11 грн та № 26670 від 16.10.2018 на суму 3 292, 67 грн.

У судове засідання 19.11.2020 сторони явку повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлені належним чином.

Суд оглянув подані позивачем оригінали документів та встановив їх відповідність наявним у матеріалах справи копіям.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № Я01/13 від 21.03.2013 в частині оплати за поставлений товар на суму 46 759, 78 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 2 629, 20 грн 3% річних та на підставі п. 7.3 договору 6 743, 56 грн пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

21 березня 2013 року Приватне підприємство «Універсал - Л» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Яворина» (Покупець) уклали договір поставки № Я01/13 від 21.03.2013, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується поставляти Покупцеві за його заявками товари (надалі - Товари ), назва, асортимент та кількість яких визначатиметься у видаткових накладних, що будуть оформлюватись при відвантаженні Товарів та вважатимуться невід`ємною частиною цього договору.

Ціни на Товари вказуються Постачальником у видаткових накладних, за якими Товари поставляються Покупцеві (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору розрахунок за Товари здійснюється Покупцем на умовах відтермінування платежу, який повинен бути здійснений не пізніше 7 календарних днів з дня поставки товарів.

Днем поставки Товарів вважається день, зазначений в розхідній накладній, за якою Товари відвантажено Покупцеві.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що Покупець сплачує вартість Товару у безготівковій формі.

Відповідальність сторін передбачена у розділі 7 договору, зокрема у п. 7.3 зазначено, що за порушення термінів оплати поставлених Товарів Покупець повинен сплатити Постачальнику пеню за весь час порушення, що обраховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Договір набуває чинності з 21 березня 2013 року і діє до 21 березня 2014 року, але у будь-якому разі до остаточного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Якщо за 15 днів до закінчення дії договору жодна із сторін не надішле іншій стороні письмових заперечень щодо продовження договору, договір вважається продовженим ще на один рік (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 46 759, 78 грн, а саме: згідно з видатковою накладною від 28.09.2018 на суму 32 954, 10 грн, від 25.10.2018 на суму 9 549, 98 грн та від 22.11.2018 на суму 4 255, 70 грн.

Також позивачем долучено до позову товарно-транспортні накладні.

Видаткові та товарно-транспортні накладні підписані представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору.

Крім того, сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2018 по 22.01.2019 за договором № Я01/13 від 21.03.2013, в якому відображено спірні поставки та заборгованість станом на 21.01.2019 на суму 62 508, 34 грн.

Позивачем надано відповідачу претензію № 4 від 30.01.2019, що підтверджується підписом та відтиском печатки останнього, в якій зазначив про наявність заборгованості за договором № Я01/13 від 21.03.2013 та просив її сплатити.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Отже, позивач просив стягнути з відповідача 46 759, 28 грн основної заборгованості, 2 629, 20 грн 3% річних та 6 743, 56 грн пені.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору поставки № Я01/13 від 21.03.2013 поставив відповідачу продукцію на загальну суму 46 759, 78 грн, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними.

За умовами договору (п. 5.1) відповідач мав розрахуватись за товар на умовах відтермінування платежу, який повинен бути здійснений не пізніше 7 календарних днів з дня поставки товарів; днем поставки товарів вважається день, зазначений в розхідній накладній, за якою товари відвантажено покупцеві.

Однак доказів оплати за поставлений товар на суму 46 759, 78 грн матеріали справи не містять.

Тому позивачем підтверджено наявність у відповідача заборгованості на суму 46 759, 78 грн, однак враховуючи межі позовних вимог, до стягнення підлягає заявлена сума - 46 759, 28 грн.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Позивачем заявлено до стягнення 6 743, 56 грн пені, нарахованої з 02.09.2019 по 01.03.2020.

Враховуючи п. 5.1 договору, строк оплати по накладній від 28.09.2018 настав 06.10.2018, строк оплати по накладній від 25.10.2018 настав 02.11.2018, строк оплати по накладній від 22.11.2018 настав 30.11.2018.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У договорі сторонами не збільшено строк нарахування пені поза межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.

Тобто позивачем заявлено до стягнення пеню поза межами шестимісячного строку її нарахування, тому в її стягненні слід відмовити.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3% річних на суму 2 629, 20 грн з період 06.10.2018-01.09.2020.

Перевіривши розрахунок, судом встановлено, що за спірний період 3% річних становлять 2 635, 76 грн. Однак, враховуючи межі позовних вимог, до стягнення підлягає заявлена сума - 2 629, 20 грн.

Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 46 759, 28 грн основного боргу та 2 629, 20 грн 3% річних.

У задоволенні вимоги про стягнення пені слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Щодо судового збору.

В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яворина» (місцезнаходження: 81053, Львівська обл., Яворівський р-н, місто Новояворівськ, вул. Степана Бандери, будинок 36, ідент. код: 31876446) на користь Приватного підприємства «Універсал - Л» (місцезнаходження: 79029, місто Львів, вул. Шевченка, будинок 154, ідент. код: 30918631) 49 388, 48 грн, з яких: 46 759, 28 грн основного боргу, 2 629, 20 грн 3% річних та 1 849, 47 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 24.11.2020.

Суддя Галамай О.З.