УХВАЛА
26 листопада 2020 року
м. Київ
cправа № 905/2135/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (далі - ТОВ "НВО "Промвпровадження", позивач, скаржник) - Кушніра О.В. (адвокат),
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовєвротранс" (далі - ТОВ "Азовєвротранс", відповідач) - Комарової А.О. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "НВО "Промвпровадження" на
постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 (головуючий - суддя Ільїн О.В., судді: Россолов В.В., Хачатрян В.С.)
у справі №905/2135/19
за позовом ТОВ "НВО "Промвпровадження"
про стягнення 1 675 658,96 грн,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "НВО "Промвпровадження" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ "Азовєвротранс" про стягнення 1 675 658,96 гривень пені.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 18.12.2018 позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу залізничних вагонів №1812-01/18, відповідно до якого відповідач зобов`язався передати у власність позивачу залізничні вагони. Оскільки жоден залізничний вагон не було поставлено в строк, позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату пені за прострочення поставки товару передбаченої договором. Однак, відповідач грошові кошти не сплатив.
Рішенням Господарського суду Донецької від 06.07.2020 у справі №905/2135/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Азовєвротранс" на користь ТОВ "НВО "Промвпровадження" 1 584 005,21 грн пені, а також 23 760,08 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 91 653,75 грн - відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивних вимог щодо прострочення поставки ваготів та обґрунтованість стягнення з відповідача пені, однак у розмірі, визначеному судом, оскільки наданий позивачем розрахунок є арифметично неправильним.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 рішення Господарського суду Донецької від 06.07.2020 у справі №905/2135/19 змінено та зменшено розмір стягуваної пені на 90%. Стягнуто з ТОВ "Азовєвротранс" на користь ТОВ "НВО "Промвпровадження" 158 400,52 грн пені. Стягнуто з ТОВ "Азовєвротранс" на користь ТОВ "НВО "Промвпровадження" судовий збір в розмірі 34 138 грн. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької від 06.07.2020 у справі №905/2135/19 залишено без змін.
Апеляційний господарський суд визнав здійснений судом першої інстанції розрахунок пені в розмірі 1 584 005,21 грн правильним і обґрунтованим, однак з урахуванням положень статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшов висновку про зменшення розміру пені на 90%.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 внесено виправлення до постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 року у справі №905/2135/19 та викладено пункт 4 резолютивної частини постанови в такій редакції:
"Стягнути з ТОВ "Азовєвротранс" (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 136-А, офіс 402; код ЄДРПОУ 35455878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (01015, місто Київ, вулиця Московська, будинок 41/8, квартира 92; код ЄДРПОУ 21697910) судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 2 376,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" (01015, місто Київ, вулиця Московська, будинок 41/8, квартира 92; код ЄДРПОУ 21697910) на користь ТОВ "Азовєвротранс" (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 136-А, офіс 402; код ЄДРПОУ 35455878) судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги у розмірі 33 932,00 грн.".
ТОВ "НВО "Промвпровадження" 02.10.2020 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №905/2135/19 в частині зменшення розміру пені, а рішення Господарського суду Донецької від 06.07.2020 у справі №905/2135/19 залишити в силі.
Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 09.10.2020 року у справі № 905/2135/19 для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: Малашенкова Т.М. (головуючий суддя), судді: Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.10.2020 № 29.3-02/2666 у зв`язку з перебуванням судді Бенедисюка І.М. на лікарняному призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №905/2135/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), судді: Булгакова І.В., Селіваненко В.П.
Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НВО "Промвпровадження" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №905/2135/19 та призначено до розгляду на 26.11.2020.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 19.11.2020 29.3-02/3095 у зв`язку з перебуванням суддів Булгакової І.В., Селіваненка В.П. у відпустці, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №905/2135/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуючий), судді: Бенедисюк І.М., Колос І.Б.
10.11.2020 Верховним Судом зареєстровано документ під назвою доповнення до касаційної скарги на Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020р.", який скерований засобами поштового зв`язку 06.11.2020 (далі -доповнення). У зазначених доповненнях ТОВ "НВО "Промвпровадження" просило поновити строк на подачу доповнень до касаційної скарги, прийняти їх, постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №905/2135/19 скасувати в частині зменшення розміру пені, і залишити у відповідній частині рішення Господарського суду Донецької від 06.07.2020 у справі №905/2135/19 в силі.
Зі змісту доповнень вбачається, що підставою подання останніх стала наявність ухвали Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020, якою внесено виправлення до постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 року у справі №905/2135/19 та зокрема викладено пункт 4 резолютивної частини постанови в редакції ухвали. На думку скаржника, зазначена ухвала винесена без урахування положень пункту 2.4. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013.
Верховний Суд, здійснивши перевірку доповнень щодо дотримання форми, змісту та строків, передбачених статтею 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ураховуючи положення статей 118, 119, 287-291 ГПК України, зважаючи на подані відповідачем міркування щодо наданого ТОВ "НВО "Промвпровадження" доповнення до касаційної скарги на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 за вих. №06/11-01 від 06.11.2020, зареєстрованих канцелярією Верховного Суду від 16.11.2020, залишає їх без розгляду з огляду на таке.
Верховний Суд зазначає, що ТОВ "НВО "Промвпровадження" у доповненнях фактично висловлює незгоду з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 є окремим процесуальним документом, зокрема є ухвалою про внесення виправлень у рішення. Ухвала про внесення виправлень у рішення з огляду на пункт 3 частини першої статті 287 ГПК України підлягає оскарженню у порядку та строки, визначених Главою 2 ГПК України, зокрема з дотриманням вимог передбачених статтями 287-291 ГПК України (щодо форми та змісту, підстав оскарження, сплати судового збору тощо).
Верховний Суд враховує, що вказані доповнення подані з порушенням положень статті 298 ГПК України, а саме поза межами строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Так, із матеріалів справи убачається, що датою ухвалення постанови Східного апеляційного господарського суду у справі №905/2135/19 є 10.09.2020, датою складання повного тексту постанови - 14.09.2020, відправлено сторонам -14.09.2020 (згідно з відміткою суду), отже строк на касаційне оскарження закінчувався - 05.10.2020 (ураховуючи вихідні дні в силу приписів статей 115-116 ГПК України).
Касаційну скаргу направлено поштовими засобами зв`язку 02.10.2020, отримано судом 09.10.2020, та ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НВО "Промвпровадження" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
В той же час доповнення направлені до суду 06.11.2020, тобто майже через один місяць як закінчився строк на касаційне оскарження саме постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 як самостійного процесуального документу, право на оскарження якого передбачено пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України. Відтак останні подані з порушенням положень статті 298 ГПК України.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 ГПК України).
Верховний Суд зазначає, що незважаючи на наявне клопотання про поновлення строку, жодної причини щодо його поновлення не наведено/не зазначено. Підстави для поновлення строку на подання доповнень відсутні, беручи до уваги, що у доповненнях фактично висловлюється незгода з ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020, отриманою скаржником за його твердженням 22.10.2020 (без жодних доказів цього) і якою внесені виправлення у судове рішення, а не з постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020.
Таким чином, з урахуванням положень статей 118, 298 ГПК України, Верховний Суд не залишає без розгляду доповнення ТОВ "НВО "Промвпровадження".
Отже предметом касаційного перегляду є постанова Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 з межах доводів та вимог на підставах, наведених у касаційній скарзі та ухвалі Верховного Суду від 22.10.2020.
Касаційне провадження щодо розгляду цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.
Касаційну скаргу, з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України мотивовано тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а саме: частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України, частини першої статті 277, підпункту б) пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України та без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, а саме: від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 03.06.2020 у справі №910/9813/19, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Азовєвротранс" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін.
Від ТОВ "НВО "Промвпровадження" 16.11.2020 до Суду надійшли пояснення з урахуванням відзиву на касаційну скаргу.
Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Причиною звернення із касаційною скаргою стала незгода ТОВ "НВО "Промвпровадження" з постановою суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру пені на 90% у зв`язку з відсутністю підстав для застосування судом до спірних правовідносин частини третьої статті 551 ЦК України, частини першої статті 233 ГК України та без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, а саме: від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 03.06.2020 у справі №910/9813/19, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18В.
В іншій частині зазначена постанова не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК України в касаційному порядку не переглядається.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права норм права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи у їх сукупності, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №910/10794/19 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Верховний Суд відзначає таке.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Згідно з статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Разом з цим наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Верховний Суд послідовно та неодноразово звертав увагу на те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Отже, майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статей 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібна за змістом правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі№ 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 тощо.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.
При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Отже, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що подібність правовідносин визначається за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.
Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 03.06.2020 у справі №910/9813/19, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18 Верховний Суд зазначає таке.
Так, предметом позовів у справах №№ 924/709/17, 910,9813/19, 917/791/18 є стягнення штрафних санкцій, нарахованих позивачем у зв`язку з простроченням виконання відповідачем саме грошового зобов`язання за договорами пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, поставки, постачання електричної енергії. Предметом ж позову у справі №905/2135/19, що переглядається, є стягнення пені за прострочення передбачуваного договором строку поставки товару .
Таким чином, предмет і підстави позовів у цій справі та зазначених справах, а також правове регулювання спірних правовідносин є відмінними, а стягувані штрафні санкції мають різну правову природу, що не може свідчити про подібність правовідносин.
У справі ж № 910/6046/16 за позовом 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" за участю прокуратури Київської області про стягнення 17 097 161,40 грн за договором від 02.12.2015 № 54, за яким відповідач зобов`язаний був у визначені цим договором строки передати у власність позивача автомобіль спеціального призначення, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Вказав, що суд апеляційної інстанції повно перевірив та надав оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідком чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що останнім не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання у цьому випадку стверджуваних відповідачем форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а інші доводи висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не спростовують та відхилені як необґрунтовані.
У постанові від 16.10.2018 суд касаційної інстанції, залишаючи в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 910/22964/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпромет" про стягнення 854955,65 грн за договором закупівлі від 23.05.2016 № 16060000693 щодо своєчасної та повної поставки обумовленого договором товару, зазначив, що судом апеляційної інстанції належним чином перевірено та надано оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідком чого апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, не надано доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов`язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків.
Отже, у справах № 910/6046/16 та № 910/22964/17, на відміну від справи, яка розглядається, було відмовлено у зменшенні пені та штрафу за умови встановлення судами відсутності обставин для її зменшення.
Таким чином Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувана постанова у справі № 905/2135/19 ухвалена без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 03.06.2020 у справі №910/9813/19, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави та правове регулювання, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі № 905/2135/19 є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.
Враховуючи викладене, у контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається (№905/2135/19), та у справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.
Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені у наведених вище справах дозволяє стверджувати, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. Верховний Суд не надавав у зазначених вище справах висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому немає підстав вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, як це мало місце у зазначених вище справах, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації дискреційних повноважень слід вважати законним.
Доводи касаційної скарги щодо порушення при ухваленні оскаржуваного судового рішення приписів статті 282 ГПК України відхиляються Верховним Судом виходячи з такого.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначено встановлені судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.
Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається дотриманням судом апеляційної інстанції пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України.
Відтак, твердження щодо порушення при ухваленні оскаржуваного судового рішення приписів статті 282 ГПК України спростовуються змістом постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 905/2135/19.
Верховний Суд зазначає, що аргументи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України.
Перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного в цій ухвалі беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються з обставинами справи, встановленими судами.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").
За наведених обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "НВО "Промвпровадження".
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Промвпровадження" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №905/2135/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 26.11.2020 |
Оприлюднено | 30.11.2020 |
Номер документу | 93149533 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні