Ухвала

від 20.11.2020 по справі 710/1644/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 710/1644/19

провадження № 61-16984ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього непрацездатного сина,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6 000 грн.

Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що їх спільний син ОСОБА_3 є непрацездатним та має інвалідність, що підтверджується відповідними медичними документами, а його батько ОСОБА_1 сплачував аліменти на нього до досягнення ним повноліття на підставі судового наказу. У зв`язку із захворюванням сина вона не має роботи, тому що її син потребує постійного догляду. Для реабілітації сина необхідне постійне медичне та нетрадиційне лікування, що потребує значних витрат, зокрема на різні види масажів, заняття у воді, голковколювання, а тому призначених державою коштів у вигляді соціальної допомоги разом з надбавкою за догляд недостатньо для забезпечення сину належного харчування, проживання і лікування, у зв`язку з чим син гостро потребує матеріальної допомоги від батька, який має постійний дохід.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 грн щомісяця. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року змінено, збільшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на повнолітнього сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі, з 3 000 грн до 5 000 грн щомісяця. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 12 березня 2020 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи про стягнення аліментів , збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову в цій справі є стягнення аліментів на повнолітнього непрацездатного сина. Тобто справа № 710/1644/19 є малозначною в силу вимог закону.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1 обґрунтував тим, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оскаржувана постанова апеляційного суду суперечить принципу справедливості та розумності, ставить його як платника податків у невигідне матеріальне становище і обмежує його право на достатній життєвий рівень. Виконання оскаржуваної постанови може поставити його нову сім`ю у скрутне фінансове становище, оскільки розмір стягнутих судом аліментів є значним.

Оцінка судом винятковості справи може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Тому особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин в такій скарзі. Обґрунтування поданої в цій справі скарги зводиться до незгоди заявника з визначеним апеляційним судом розміром аліментів, тобто з результатом судового розгляду. При цьому розмір аліментів було визначено судом на підставі дослідження та оцінки наявних у справі доказів, зокрема й щодо доходів заявника. Посилаючись у касаційній скарзі на те, що розмір аліментів може поставити його нову сім`ю у скрутне матеріальне становище, заявник не надав доказів на підтвердження цих обставин. Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, тому що це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, ціну позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

ЄСПЛ вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітнього непрацездатного сина.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов