Рішення

від 23.11.2020 по справі 904/2891/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020м. ДніпроСправа № 904/2891/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСВ ГРУП", м. Дніпро

про стягнення суми основного боргу у розмірі 73 883,21грн., пені у розмірі 2 355,13грн., 15% річних у розмірі 3 492,67грн., інфляційних втрат у розмірі 960,93грн.

Представники: справу розглянуто без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСВ ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 73 883,21грн., пені у розмірі 2 355,13грн., 15% річних у розмірі 3 492,67грн., інфляційних втрат у розмірі 960,93грн.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення доводів позовної заяви.

21.05.2019 між сторонами укладено договір поставки № U34357.

Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними, а саме:

- № UАUD3_190051436 від 03.12.2019 на суму 508,30 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051481 від 03.12.2019 на суму 496,14 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051536 від 03.12.2019 на суму 408,74 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190059556 від 03.12.2019 на суму 4224,70 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051490 від 03.12.2019 на суму 1760,89 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051430 від 03.12.2019 на суму 1688,60грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051623 від 04.12.2019 на суму 560,39 грн.; кінцевий строк розрахунку до 03.01.2020;

- № UАUD3_190051622 від 04.12.2019 на суму 354,12 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051980 від 05.12.2019 на суму 599,80 грн.; кінцевий строк розрахунку до 04.01.2020;

- № UАUD3_190052075 від 06.12.2019 на суму 499,48 грн.; кінцевий строк розрахунку до 04.01.2020;

- № UАUD3_190052487 від 09.12.2019 на суму 1579,06 грн.; кінцевий строк розрахунку до 08.01.2020;

- № UАUD3_190052704 від 10.12.2019 на суму 570,82 грн.; кінцевий строк розрахунку до 09.01.2020;

- № UАUD3_190053052 від 12.12.2019 на суму 395,38 грн.; кінцевий строк розрахунку до 11.01.2020;

- № UАUD3_190053345 від 14.12.2019 на суму 774,29 грн.; кінцевий строк розрахунку до 13.01.2020;

- № UАUD3_190053404 від 14.12.2019 на суму 1457,71 грн.; кінцевий строк розрахунку до 13.01.2020;

- № UАUD3_190053455 від 16.12.2019 на суму 487,74 грн.; кінцевий строк розрахунку до 15.01.2020;

- № UАUD3_190053461 від 16.12.2019 на суму 558,22 грн.; кінцевий строк розрахунку до 15.01.2020;

- № UАUD3_190053560 від 16.12.2019 на суму 996,60 грн.; кінцевий строк розрахунку до 15.01.2020;

- № UАUD3_190053637 від 17.12.2019 на суму 937,10 грн.; кінцевий строк розрахунку до 16.01.2020;

- № UАUD3_190053639 від 17.12.2019 на суму 207,31грн.; кінцевий строк розрахунку до 16.01.2020;

- № UАUD3_190053665 від 17.12.2019 на суму 706,31 грн.; кінцевий строк розрахунку до 16.01.2020;

- № UАUD3_190054077 від 19.12.2019 на суму 3953,06 грн.; кінцевий строк розрахунку до 18.01.2020;

- № UАUD3_190054407 від 20.12.2019 на суму 774,64 грн.; кінцевий строк розрахунку до 19.01.2020;

- № UАUD3_190054411 від 20.12.2019 на суму 1549,27 грн.; кінцевий строк розрахунку до 19.01.2020;

- № UАUD3_190054751 від 26.12.2019 на суму 729,70 грн.; кінцевий строк розрахунку до 25.01.2020;

- № UАUD3_200000160 від 03.01.2020 на суму 47137,14 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.02.2020.

За твердженням позивача, відповідач розрахувався за своїм зобов`язанням за договором частково.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати товару становить суму 73 883,21 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню у розмірі 2 355,13грн.;

- 15 % річних у розмірі 3 492,67 грн.;

- індексу інфляції у розмірі 960,93 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 904/2891/20 передано судді Петренко Наталії Едуардівні.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження.

26.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Короткий зміст відзиву та узагальнення його доводів.

Відповідач вказує, що позивачем в позовній заяві вказується сума основного боргу у розмірі 73 883,21грн., проте відповідач вказує, що в період травень-червень 2020 останнім було перераховано 7 973,21грн., що підтверджуються доданими до відзиву платіжними дорученнями. Крім того, відповідач не погоджується з витратами позивача на правничу допомогу, оскільки вони не підтвердженні доказами і не обґрунтовані.

17.08.2020 до суду від позивача надійшла заява про надання доказів понесених витрат на оплату правничої допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 Кабінетом Міністрів України постановлено установити з 12 березня 2020 до 3 квітня 2020 на усій території України карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211" введено заборону залізничних, авіа-та автобусних міжміських та міжобласних пасажирських перевезень, а також роботу метрополітенів; заборонено проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб. Дозволено лише заходи, необхідні для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338-р "Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації" з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України установлено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №291 від 22.04.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України №241 від 29.03.2020, №242 від 20.03.2020, №255 від 02.04.2020, №262 від 08.04.2020, №284 від 15.04.2020), а саме всі карантинні обмеження подовжено до 31.08.2020.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" постановлено внести зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56), а саме:

1. Пункт 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" викласти в такій редакції:

" 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює строки, встановлені у статтях 46, 157, 174, 195, 229, 248, 256, 260, 263, 273, 288, 292, 295, 306, 321, 325, 341, 342, 346, 349, 354, а також продовжує процесуальні строки, які встановлені законом чи судом, на строк дії карантину.".

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 Розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених цим Законом.

Вказаний Закон набрав чинності, тобто строки для подання заяв сторін щодо продовження процесуальних строків, встановлених судом на підставах, встановлених цим Законом.

Жодної заяви сторін щодо продовження процесуальних строків до Господарського суду у вказаний період не надійшло.

Таким чином, Господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав, які заважають розгляду справи.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (позивач, за договором - постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСВ ГРУП" (відповідач, за договором - покупець) укладений договір поставки № U34357 від 21.05.2018 (далі - договір).

Предметом договору визначено, що постачальник зобов`язується, використовуючи послуги третьої сторони (яка є комерційним посередником, тобто надає послуги (сприяє) в укладанні постачальником угод поставки; просуває від імені постачальника товар; узгоджує та оформлює партії поставки, комплектує та відповідає за їх доставку), передати покупцю у встановлений строк замовлені ним запасні частини до автомобіля, автохімію, масла, супутні товари для автотранспорту тощо (далі - товар) окремими партіями, а покупець зобов`язується приймати товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його асортимент (номенклатура), ціна та кількість товару остаточно погоджується у накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають його невід`ємну частину (пункт 1.1 договору).

Ціна договору складається із сумарної ціни поставлених партій товару, яка вказана у видаткових накладних (пункт 1.2 договору).

Строк. Договір набуває чинності з дня його належного підписання сторонами та діє по 31 грудня 2019 року. Якщо жодна із сторін за три тижні до цього терміну письмово не підтвердить намір припинити договір, то строк договору продовжується на тих самих умовах по 31 грудня кожного наступного року (пункт 2.1. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

А силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір поставки №U34357 від 21.05.2019 є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 Господарського кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується накладними, а саме:

- № UАUD3_190051436 від 03.12.2019 на суму 508,30 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051481 від 03.12.2019 на суму 496,14 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051536 від 03.12.2019 на суму 408,74 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190059556 від 03.12.2019 на суму 4224,70 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051490 від 03.12.2019 на суму 1760,89 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051430 від 03.12.2019 на суму 1688,60грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051623 від 04.12.2019 на суму 560,39 грн.; кінцевий строк розрахунку до 03.01.2020;

- № UАUD3_190051622 від 04.12.2019 на суму 354,12 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.01.2020;

- № UАUD3_190051980 від 05.12.2019 на суму 599,80 грн.; кінцевий строк розрахунку до 04.01.2020;

- № UАUD3_190052075 від 06.12.2019 на суму 499,48 грн.; кінцевий строк розрахунку до 04.01.2020;

- № UАUD3_190052487 від 09.12.2019 на суму 1579,06 грн.; кінцевий строк розрахунку до 08.01.2020;

- № UАUD3_190052704 від 10.12.2019 на суму 570,82 грн.; кінцевий строк розрахунку до 09.01.2020;

- № UАUD3_190053052 від 12.12.2019 на суму 395,38 грн.; кінцевий строк розрахунку до 11.01.2020;

- № UАUD3_190053345 від 14.12.2019 на суму 774,29 грн.; кінцевий строк розрахунку до 13.01.2020;

- № UАUD3_190053404 від 14.12.2019 на суму 1457,71 грн.; кінцевий строк розрахунку до 13.01.2020;

- № UАUD3_190053455 від 16.12.2019 на суму 487,74 грн.; кінцевий строк розрахунку до 15.01.2020;

- № UАUD3_190053461 від 16.12.2019 на суму 558,22 грн.; кінцевий строк розрахунку до 15.01.2020;

- № UАUD3_190053560 від 16.12.2019 на суму 996,60 грн.; кінцевий строк розрахунку до 15.01.2020;

- № UАUD3_190053637 від 17.12.2019 на суму 937,10 грн.; кінцевий строк розрахунку до 16.01.2020;

- № UАUD3_190053639 від 17.12.2019 на суму 207,31грн.; кінцевий строк розрахунку до 16.01.2020;

- № UАUD3_190053665 від 17.12.2019 на суму 706,31 грн.; кінцевий строк розрахунку до 16.01.2020;

- № UАUD3_190054077 від 19.12.2019 на суму 3953,06 грн.; кінцевий строк розрахунку до 18.01.2020;

- № UАUD3_190054407 від 20.12.2019 на суму 774,64 грн.; кінцевий строк розрахунку до 19.01.2020;

- № UАUD3_190054411 від 20.12.2019 на суму 1549,27 грн.; кінцевий строк розрахунку до 19.01.2020;

- № UАUD3_190054751 від 26.12.2019 на суму 729,70 грн.; кінцевий строк розрахунку до 25.01.2020;

- № UАUD3_200000160 від 03.01.2020 на суму 47137,14 грн.; кінцевий строк розрахунку до 02.02.2020.

Дослідивши вказані видаткові накладні господарський суд констатує, що останні підписані представниками сторін, підписи, яких засвідчено печатками підприємств позивача та відповідача. Відтак, зазначені видаткові накладні є належними доказами поставки товару позивачем відповідачу.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1 договору передбачено умови оплати, а саме, покупець у будь-який визначений законодавством спосіб оплачує повну ціну товару на вказаних у рахунку/накладних умовах.

Враховуючи, що даний вид договору є оплатним, тому обов`язок постачальника за договором поставити товар, відповідає обов`язку покупця оплатити його вартість.

Оскільки, докази повної оплати отриманого від позивача товару матеріали справи не містять, господарський суд застосовує положення статті 692 Цивільного кодексу України та констатує, що строк оплати товару за накладними настав.

Відповідач розрахувався за своїм зобов`язанням за договором частково.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати товару становить суму 73 883,21 грн.

Відповідачем також, надано докази сплати основної заборгованості у загальному розмірі 7 973,21грн.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати товару становить суму 65 910,00 грн. Вказаний розмір основної заборгованості, згідно відзиву, відповідач визнав.

Господарський суд дійшов висновку, що конклюдентними діями відповідач визнав себе зобов`язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситься дії з часткової оплати спірної заборгованості у розмірі 65 910,00 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 65 910,00 грн. є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню у цій частині.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 10.6 договору визначено, що покупець у разі несвоєчасної оплати поставленого товару за вимогою постачальника сплачує за весь час прострочення суми боргу з урахуванням виставленого індексу інфляції, пеню від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, а також, проценти (ч. 5 ст. 694 ЦК України) на прострочену суму в розмірі 15 % річних.

Позивач нарахував відповідачу:

- пеню у розмірі 2355,13 грн.;

- 15 % річних у розмірі 3492,67 грн.;

- індексу інфляції у розмірі 960,93 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунки пені, 15 % річних та індексу інфляції і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Розглянувши витрати позивача на оплату правничої допомоги, Господарський суд встановив наступне.

Позивачем до позовної заяви було додано копію Договору про надання правової допомоги б/н від 05.05.2020, який укладено з адвокатом Петренко С.В., копію ордеру №1034638 від 18.05.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію посвідчення адвоката, копію акту прймання-передачі виконаних послуг до Договору про надання правових послуг б/н від 05.05.2020, копію платіжного доручення №6589 від 12.06.2020 про сплату позивачем адвокату 7 000,00 грн.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин 5, 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

З огляду на викладене, враховуючи подані позивачем докази щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи пов`язаність цих витрат з розглядом справи; пропорційність до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, суд дійшов до висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються пропорційно розміру задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241, 247-252, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСВ ГРУП" про стягнення суми основного боргу у розмірі 73 883,21грн., пені у розмірі 2 355,13грн., 15% річних у розмірі 3 492,67грн., інфляційних втрат у розмірі 960,93грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСВ ГРУП" (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 50Д, офіс 105; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40891669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29009, місто Хмельницький, вулиця Толстого, будинок 1/1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30865632) основний борг в сумі 65 910,00 грн. (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять грн. 00коп.), пеню у сумі 2 355,13грн. (дві тисячі триста п`ятдесят п`ять грн. 13 коп.), 15 % річних у сумі 3 492,67 грн. (три тисячі чотириста дев`яносто дві грн. 67 коп.), індекс інфляції у сумі 960,93 грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 93 коп.), витрати по сплаті судового збору в сумі 1894,32 грн. (одна тисяча вісімсот дев`яносто чотири грн. 32 коп) та витрати по сплаті на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Реквізити сторін:

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (29009, місто Хмельницький, вулиця Толстого, будинок 1/1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30865632).

Боржник: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСВ ГРУП" (49000, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 50Д, офіс 105; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40891669)

Повний текст рішення складено - 26.11.2020.

Суддя Н.Е. Петренко