Ухвала

від 17.11.2020 по справі 260/3207/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/3207/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.,

при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.

за участі представника

позивача: Ігнатенко С.С.

відповідача 1: Міснік Н.В.

відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 листопада 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвала в повному обсязі складена 27 листопада 2020 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач 1), Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - відповідач 2), про визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області від 21.10.2015 року про стягнення виконавчого збору у ВП № 48964354 та визнання протиправною та скасування постанови Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 06.06.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56544184.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2014 року зміненого рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2014 року, видано виконавчий лист № 308/17114/13-ц від 03.04.2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та позивача на користь ПАТ "ОТП БАНК" суми заборгованості в розмірі 3088849,08 грн., а також 3654,00 грн. судового збору. 08.10.2015 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження № 48964354. Також, відповідачем 1 винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року з ОСОБА_1 у розмірі 309250,31 грн.

14.03.2018 року на підставі заяви Пат "ОТП БАНК" про повернення виконавчого документу № 12-4-5/52 від 22.02.2019 року, відповідачем 1 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.03.2018 року.

06.06.2018 року на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року у ВП № 48964354, відповідачем 2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56544184 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 309250,31 грн.

Позивач вважає, що постанова від 21.10.2015 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 48964354 та винесена на її підставі постанова від 06.06.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 56544184 є такими, що прийняті із порушенням вимог чинного законодавства та підлягають скасуванню з огляду на те, що позивач не був обізнаний про відкриття відносно нього виконавчого провадження № 48964354 та про встановлення йому строку на добровільне виконання судового рішення, оскільки формально надіслана на його адресу постанова про відкриття цього виконавчого провадження від 08.10.2015 року в дійсності йому засобами поштового зв`язку не вручена, а тому позивач був позбавлений можливості виконати відповідне судове рішення у строк, визначений виконавцем для його добровільного виконання, що мало б наслідком закриття виконавчого провадження № 48964354 без стягнення виконавчого збору. Той факт, що у межах виконавчого провадження № 48964354 державний виконавець фактичного стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за рішенням суду так і не вчинив, додатково вказує на протиправність оскарженої постанови.

Одночасно, позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із даним позовом. Вважає, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, так як, не отримував спірних постанов. До того ж, в силу обставин, позивач часто перебуває закордоном на заробітках, та відповідно, не знаючи про порушення своїх прав внаслідок прийняття оскаржених рішень, не мав об`єктивної можливості вчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

10.09.2019 року ОСОБА_1 (в особі його представника адвоката Ігнатенко С.С.), внаслідок отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про факт накладення арешту на майно, належне позивачу, у межах виконавчого провадження № 56544184. Лише 21.09.2020 року представнику позивач було надано можливість ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження та отримати копії оскаржених постанов. З огляду на викладене, а також враховуючи факт звернення до суду з даним позовом в межах десяти днів з дня ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 56544184, вважає, що позивач має право на поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Ухвалою судді від 13.10.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку ст. 287 КАС України в межах десятиденного строку, запропоновано відповідачам надати відзив на адміністративний позов разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені протягом двох днів з дня одержання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Зважаючи на скорочені строки розгляду даної категорії адміністративних справ, повідомлення відповідачів про надходження позовної заяви та відкриття провадження у адміністративній справі здійснено шляхом направлення тексту ухвали на офіційну електронну адресу. Разом з тим, фактично, направлення тексту ухвали на офіційну електронну адресу відповідачів та отримання примірника позовної заяви з додатками відбулось лише 19.10.2020 року, що пов`язано з тим, що 14.10.2020 року був офіційним вихідним днем, а в період з 15.10.2020 року по 16.10.2020 року в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду проводились дезінфекція у зв`язку з діагностуванням коронавірусної хвороби у кількох працівників суду.

З огляду на викладене, з метою надання часу для обгрунтування позиції відповідача в зв`язку з запереченням позовних вимог, та враховуючи клопотання представника позивача та відповідачів, розгляд справи 22.10.2020 року було відкладено.

10.11.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) до суду надано відзив на позовну заяву, згідно якого, перш за все, вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом, мотивуючи тим, що 18.09.2017 року державним виконавцем, відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", здійснено виїзд по місцю знаходження майна, що належить боржнику ОСОБА_1 , де проведено опис та арешт належного боржнику майна у його присутності, та винесено відповідну постанову про опис майна та арешт майна (коштів) боржника, з якою ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджується його підписом. Отже, боржнику було відомо вже 18.09.2017 року про виконавче провадження та нічого не перешкоджало звернутися до суду про скасування спірних постанов. А відтак, є необгрунтованою заява позивача про поновлення строку звернення до суду, оскільки позивачем не наведено поважних причин пропуску такого строку, а відтак, є всі підстави для залишення позову без розгляду.

Що стосується тверджень позивача стосовно незаконності спірних постанов, зазначає, що виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання передбачених Законом України "Про виконавче провадження".

11.11.2020 року начальником Ужгородського міського відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) до суду надано відзив на позовну заяву, згідно якого, заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", постанова ВП № 48964354 від 21.10.2015 року являється виконавчим документом, а також відповідає вимогам ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", 06.06.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню постанови ВП № 48964354 виданої 21.10.2015 року ВПВР УДВС ГТУЮ в Закарпатській області, яку відповідно до норм ст. Закону України "Про виконавче провадження" надіслано сторонам виконавчого провадження. Вищевказана постанова боржником не виконана, а також не була оскаржена до суду в порядку встановленому Законом. Скаржник наголошує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Станом на 27.04.2018 року боржником виконавчий збір не сплачено. Відтак, дії державного виконавця вчинені у відповідності до вимог чинного законодавства, підстав для їх скасування немає.

Вимоги боржника про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 56544184 від 06.06.2018 року не обгрунтовані з підстав наведених у ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення з боржника виконавчого збору та виконувати останню як окремий виконавчий документ.

17.11.2020 року представником позивача до суду надано відповідь на відзив відповідача Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), зазначає, що відповідачем 1 було пропущено дводенний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву згідно ухвали від 13.10.2020 року. До того ж, у самому відзиві відповідачем поважних та об`єктивних причин пропуску такого строку, який би давав суду підстави суду для поновлення такого строку та прийняття його до розгляду, наведено не було та відповідачем навіть не заявлено клопотання про поновлення відповідного строку.

Щодо тверджень відповідача 1 про те, що позивачем було пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду, зазначає, що десятиденний строк для оскарження рішень державного виконавця за своєю правовою природою не є преклюзивним, тобто закінчення цього строку не позбавляє особу, права якої були порушені, звернутися до суду із захистом таких порушених прав. Також, твердження відповідача 1 про те, що позивачу було відомо про відкриття відносно нього виконавчого провадження з 18.09.2017 року під час здійснення державним виконавцем опису та арешту відповідного майна в присутності ОСОБА_1 , ніяким чином не підтверджує того факту, що позивач нібито був обізнаний про існування саме оскарженої постанови про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року у ВП № 48964354 раніше дати ознайомлення із матеріалами цього виконавчого провадження його адвокатом (21.09.2020 року). Зміст наданої відповідачем 1 постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 18.09.2017 року у ВП № 48964354, який містить підпис позивача, інформації про стягнення з останнього виконавчого збору згідно оскарженої постанови від 21.10.2015 року не відображає.

Звертає увагу, що хоч відзив відповідача 1 і містить в собі обгрунтування щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, однак такий відзив клопотання про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду не містить.

Разом з тим, позиція відповідача з приводу того, що ним було звернуто стягнення на належну позивачу на праві власності земельну ділянку ніякими належними та допустимими доказами не підтверджується, а тому не підлягає врахуванню судом при вирішенні даної справи.

В судовому засіданні 17.11.2020 року судом поставлено на обговорення питання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Представник позивача заперечив проти залишення позову без розгляду, представник відповідача просив залишити позовну заяву без розгляду.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд встановив наступне.

На виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.08.2014 року (зміненого рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 16.12.2014 року) видано виконавчий лист № 308/17114/13-ц від 03.04.2015 року про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та позивача на користь ПАТ "ОТП БАНК" суми заборгованості в розмірі 3088849,08 грн., а також 3654,00 грн. судового збору. 08.10.2015 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, правонаступником якого є Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження № 48964354. Також, відповідачем 1 винесено постанову про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року з ОСОБА_1 у розмірі 309250,31 грн.

14.03.2018 року на підставі заяви ПАТ "ОТП БАНК" про повернення виконавчого документу № 12-4-5/52 від 22.02.2019 року, відповідачем 1 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.03.2018 року.

06.06.2018 року на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 21.10.2015 року у ВП № 48964354, відповідачем 2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56544184 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 309250,31 грн.

10.09.2019 року ОСОБА_1 (в особі його представника адвоката Ігнатенко С.С.), внаслідок отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо про факт накладення арешту на майно, належне позивачу, у межах виконавчого провадження № 56544184. Лише 21.09.2020 року представнику позивач було надано можливість ознайомитися із матеріалами виконавчого провадження та отримати копії оскаржених постанов. З огляду на викладене, а також враховуючи факт звернення до суду з даним позовом в межах десяти днів з дня ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 56544184, вважає, що позивач має право на поновлення пропущеного строку для звернення до суду.

Так, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як зазначено у ч.2 ст.287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Отже, процесуальним законом встановлено 10-ти денний строк для оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, який обраховується з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Як стверджує позивач, копії спірних постанов від 21.10.2015 року та 06.06.2018 року - не отримував.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів адміністративної справи судом з`ясовано, що 21.10.2015 року старшим державним виконавцем Ярош С.І. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у ВП № 48964354.

Разом з тим, твердження позивача про не направлення йому постанови про стягнення виконавчого збору суд вважає безпідставними, оскільки у матеріалах адміністративної справи наявний супровідний лист від 21.10.2015 року № 2711/9-308 про направлення постанови на адресу позивача.

06.06.2018 року головним державним виконавцем Губаль О.З. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56544184 з примусового виконання постанови № 48964354 від 21.10.2015 року.

При цьому, як зазначено у відзиві на позовну заяву відповідача 1, 18.09.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Міснік Н.І. винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, з якої вбачається, що в присутності позивача описано та накладено арешт на майно належне на праві власності боржнику ОСОБА_1 . На вказаній постанові міститься особистий підпис ОСОБА_1 про її отримання.

Також, як вбачається із наданої позивачем копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на нерухоме майно позивача було неодноразово накладено арешт, зокрема, 22.10.2015 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 48964354, виданий 21.10.2015 року Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області; 18.05.2018 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 14-4391843, виданий 11.05.2018 року Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області; 14.02.2019 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 56544184, виданий 14.02.2019 року Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області; 14.02.2019 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 згідно постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 56278761, виданий 14.02.2019 року Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та 14.02.2019 року накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,15 га, кадастровий номер 2124883602:04:005:0005, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 56544184, виданий 14.02.2019 року Ужгородським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Тож, недоречними є посилання позивача, як на підставу визнання поважними причин пропуску звернення до суду із позовом про скасування спірних постанов, про те, що тільки 10.09.2020 року ОСОБА_1 (в особі його представника адвоката Ігнатенко С.С.), внаслідок отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, стало відомо про факт накладення арешту на майно, належне позивачу, у межах виконавчого провадження № 56544184.

Також суд критично оцінює посилання позивача про відсутність об`єктивної можливості вчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права, з огляду на його часте перебування закордоном на заробітках та поза межами міста Ужгород, що підтверджується викопіюванням із закордонного паспорту позивача, звідки виходить, що в період 19.08.2019 року - 25.09.2019 року; 25.09.2019 року - 12.11.2019 року; 13.11.2019 року - 14.11.2019 року; 16.11.2019 року - 05.12.2019 року; 11.12.2019 року - 18.12.2019 року; 23.12.2019 року - 25.12.2019 року; 01.03.2020 року - 22.06.2020 року - перебував поза межами України, з огляду на те, що спірні правовідносини мали місце в період 2015-2018 роках.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, №3236/03, §41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

При цьому, суд враховує, що пропуск строку звернення до суду є значним (5 та 2 років), а позивачем не надано жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про те, що існували об`єктивні обставини, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою ст. 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Враховуючи викладене, позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Що стосується тверджень представника позивача про пропуск відповідачем 1 строку для подання відзиву та відсутність оформленої окремим процесуальним документом заяви про залишення позовної заяви без розгляду, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у ст. 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.

Частиною 5 ст. 162 КАС України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

З огляду на скорочені строки розгляду даної категорії справ, відповідачам встановлено дводенний строк для подання відзиву, який, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачами пропущено. Разом з тим, норми процесуального законодавства не містять заборону суду приймати до розгляду відзив на позовну заяву навіть у разі подання його із пропуском встановленого строку, натомість, визначено обов`язок суду вирішення справи за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, при цьому, жодним чинним нормативно-правовим актом не передбачено викладення заяви про залишення позовної заяви без розгляду окремим процесуальним документом.

З огляду на викладене, суд вважає вказані доводи позивача безпідставними.

Керуючись ст. ст. 16, 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11 код 43316386), Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Заньковецької, 10 код 35045459) про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали - протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного рішення.

Суддя С.І. Рейті