Ухвала

від 27.11.2020 по справі 380/9502/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9502/20

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

В ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

27 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб питання щодо закриття провадження в частині позовних вимог у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелбудстиль до Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ Ріебудстиль звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 18.09.2020 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18.09.2020 року;

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про накладення штрафу на ТОВ Ріелбудстиль в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання рішення суду у встановлений виконавцем строк не відповідає вимогам ст. ст. 75, 76 Закону України Про виконавче провадження та п. 3 Розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.

Позивач зазначає, що висновки в акті державного виконавця від 17.09.2020 року при виконанні ухвали у справі №465/5668/20 від 04.09.2020 року щодо невиконання боржником ТОВ Ріелбудстиль ухвали суду не відповідають дійсності. Так, починаючи з 14.09.2020 року будівельні роботи на об`єкті було зупинено, що підтверджується записом у загальному журналі робіт ТОВ Ріелбудстиль . Стверджує, що позивачем вживались заходи з консервації будівництва, які не є будівельними роботами.

В свою чергу, акт від 17.09.2020 року складено відповідачем не безпосередньо на об`єкті, під час проведення обстеження на будівельному майданчику не були поняті, підписи яких наявні в акті, не зазначено які саме будівельні роботи виконувались і в чому саме полягало невиконання ухвали суду, а в постанові про накладення штрафу не зазначено в чому саме полягало невиконання рішення суду.

Щодо постанови про стягнення виконавчого збору від 18.09.2020 року, позивач зазначив, що виконавче провадження було розпочато на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова у справі №465/5668/20 від 04.09.2020 року про забезпечення позову, яка є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню. В даному випадку норма ч.5 ст.27 Закону України Про виконавче провадження є спеціальною та передбачає вичерпний перелік підстав, у разі наявності хоча б однієї з яких виконавчий збір не стягується.

Крім того, позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 10.09.2020 року, а постанова про стягнення виконавчого збору від 18.09.2020 року, таким чином спірна постанова прийнята з пропуском термінів визначених ч.4 ст.27 Закону України Про виконавче провадження .

Також позивач зазначив, що ТОВ Ріелбудстиль не отримавши та ознайомившись із оскаржуваними постановами не мало можливості добровільно сплатити суму коштів, на яку відповідачем було накладено арешт постановою від 07.10.2020 року. Накладення арешту на рахунки позивача позбавило його можливості здійснювати необхідні для господарської діяльності банківські транзакції, тому вважає такі дії відповідача протиправними. Із урахуванням наведених підстав просить позов задоволити.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 вказаного Кодексу).

Відповідно до частин 1, 2 статті 74 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що звернення до суду з даним позовом обумовлено прийняттям відповідачем постанови про накладення штрафу від 18.09.2020 року постанови про стягнення виконавчого збору від 18.09.2020 року, а також необхідністю визнання протиправними дій державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника.

З матеріалів справи слідує, що 10 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рутаром Юрієм Дмитровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62996957 на виконання ухвали №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова про забезпечення позову.

18.09.2020 року відповідачем винесено постанову ВП №62996957 про накладення штрафу на ТОВ Ріелбудстиль у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зобов`язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

18.09.2020 року старшим державним виконавцем Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рутаром Юрієм Дмитровичем винесено постанову ВП №62996957 стягнення з боржника - ТОВ Ріелбудстиль виконавчого збору у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати в сумі 20000,00 грн.

07.10.2020 року відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника. Кошти стягнуто в повному обсязі згідно платіжних доручень №1864 та №1865. 16.10.2020 року відповідачем винесено постанову про зняття арешту з коштів ТОВ Ріелбудстиль та 20.10.2020 року закінчено виконавче провадження.

ТОВ Ріелбудстиль стверджує, що не отримавши та ознайомившись із оскаржуваними постановами не мало можливості добровільно сплатити суму коштів, на яку відповідачем було накладено арешт постановою від 07.10.2020 року. Накладення арешту на рахунки позивача позбавило його можливості здійснювати необхідні для господарської діяльності банківські транзакції, тому вважає такі дії відповідача протиправними.

Згідно статті 448 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження дій виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду таких скарг.

Системний аналіз вказаних норм права дає підстави стверджувати, що у випадку порушення прав боржника під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в тому числі діями державного виконавця, такий боржник має право звернутись до відповідного суду із скаргою.

Як слідує з матеріалів справи, спірні правовідносини пов`язані із виконанням ухвали №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова про забезпечення позову, постановлену за правилами ЦПК України.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що питання правомірності дій державного виконавця щодо накладення арешту на рахунки ТОВ Ріелбудстиль у виконавчому провадженні ВП №62996957 повинно вирішуватись в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного та оскарження відповідних дій відповідача повинно розглядатись в місцевому загальному суді.

До такого висновку щодо порядку оскарження дій виконавців у цивільних справах Велика Палата приходила неодноразово та відображала їх у своїх Постановах: № 757/21143/15-ц від 23.05.2018 року, № 201/10328/16-ц від 29.08.2018 року, № П/811/84/16 від 20.09.2018 року, № 14-354цс18 від 14.11.2018 року.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії , заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд дійшов висновку, що з огляду на характер спірних правовідносин, які не належать до сфери публічно-правових відносин, заявлена позовна вимога в частині визнання протиправними дій державного виконавцем Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо накладення арешту на кошти боржника ТОВ Ріелбудстиль в межах виконавчого провадження ВП №62996957 підлягає розгляду в порядку цивільно-процесуального судочинства, а вирішення заявленого спору із відповідною позовною вимогою не належить до компетенції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 КАС України, а тому у цій частині позовної вимоги провадження у справі слід закрити.

Відповідно до вимог ст. 247 КАС України, передбачено право суду прийняття рішення щодо частини позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із пунктом п`ятим частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН10327 від 11 листопада 2020 року. З огляду на наведене, ТОВ Ріелбудстиль слід повернути сплачений ним судовий збір згідно з квитанцією №ПН10327 від 11 листопада 2020 року у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 238, 239, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 380/9502/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ріелбудстиль до Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в частині позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо накладення арешту на кошти боржника ТОВ Ріелбудстиль в межах виконавчого провадження ВП №62996957 - закрити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Ріелбудстиль (Урочище Юзикове, 2, с. Чуперносів, Перемишлянський район, Львівська область, 81203, код ЄДРПОУ 42070138) сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн. відповідно до квитанції №ПН10327 від 11 листопада 2020 року.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, не допускається.

Роз`яснити позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України, з урахуванням п. 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено 27 листопада 2020 року.

Суддя Клименко О.М.