Постанова

від 16.02.2021 по справі 380/9502/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9502/20 пров. № А/857/1357/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелбудстиль» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 380/9502/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелбудстиль» до Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, визнання протиправними дій,-

суддя в 1-й інстанції - Клименко О.М.,

час ухвалення рішення - 27.11.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення - 27.11.2020 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ТОВ «Ріебудстиль» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 18.09.2020 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18.09.2020 року;

- визнати протиправними дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що постанова про накладення штрафу на ТОВ «Ріелбудстиль» в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання рішення суду у встановлений виконавцем строк не відповідає вимогам ст. ст. 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3 Розділу 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5.

Позивач зазначає, що висновки в акті державного виконавця від 17.09.2020 року при виконанні ухвали у справі №465/5668/20 від 04.09.2020 року щодо невиконання боржником ТОВ «Ріелбудстиль» ухвали суду не відповідають дійсності. Так, починаючи з 14.09.2020 року будівельні роботи на об`єкті було зупинено, що підтверджується записом у загальному журналі робіт ТОВ «Ріелбудстиль» . Стверджує, що позивачем вживались заходи з консервації будівництва, які не є будівельними роботами.

В свою чергу, акт від 17.09.2020 року складено відповідачем не безпосередньо на об`єкті, під час проведення обстеження на будівельному майданчику не були поняті, підписи яких наявні в акті, не зазначено які саме будівельні роботи виконувались і в чому саме полягало невиконання ухвали суду, а в постанові про накладення штрафу не зазначено в чому саме полягало невиконання рішення суду.

Щодо постанови про стягнення виконавчого збору від 18.09.2020 року, позивач зазначив, що виконавче провадження було розпочато на підставі ухвали Франківського районного суду м. Львова у справі №465/5668/20 від 04.09.2020 року про забезпечення позову, яка є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню. В даному випадку норма ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною та передбачає вичерпний перелік підстав, у разі наявності хоча б однієї з яких виконавчий збір не стягується.

Крім того, позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 10.09.2020 року, а постанова про стягнення виконавчого збору від 18.09.2020 року, таким чином спірна постанова прийнята з пропуском термінів визначених ч.4 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» .

Також позивач зазначив, що ТОВ «Ріелбудстиль» не отримавши та ознайомившись із оскаржуваними постановами не мало можливості добровільно сплатити суму коштів, на яку відповідачем було накладено арешт постановою від 07.10.2020 року. Накладення арешту на рахунки позивача позбавило його можливості здійснювати необхідні для господарської діяльності банківські транзакції, тому вважає такі дії відповідача протиправними. Із урахуванням наведених підстав просить позов задовольнити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 380/9502/20 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рутара Ю.Д. ВП №62996957 від 18.09.2020 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелбудстиль» виконавчого збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що апелянтом вживалися заходи по консервації об`єкта будівництва. Боржник зупинив будівництво. Проте оскаржувана постанова не містить вказівки, які саме дії були вчинені боржником.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 380/9502/20 в частині відмови у задоволенні позивних вимог та прийняти нове в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах, причиною невиконання рішення суду, а саме ухвали №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова позивач зазначає, що ним вживались заходи з консервації будівництва, які не є будівельними роботами.

В той же час, жодних доказів, перелік яких визначено законодавством щодо консервації об`єкта будівництва на земельній ділянці кадастровий номер: 4610136900:07:005:0020 біля будинку №7а по вул. В. Янева в м. Львові позивачем не надано, до матеріалів справи не долучено.

Розглядаючи спір, апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 10 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рутаром Юрієм Дмитровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62996957 на виконання ухвали №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова про зобов`язання ТОВ «Ріелбудстиль» зупинити проведення будівельних робіт на земельній ділянці, кадастровий номер: 4610136900:07:005:0020 біля будинку №7а по вул. В. Янева (між будинками №3,5,7а,9г з одного боку та будинками № 23,25 з іншого боку по вул. В. Янева в м. Львові), а також будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам проведення будівельних робіт (в тому числі рух автотранспорту, будівельних машин і механізмів, вантажопідіймальних машин по облаштованому заїзду (дорозі) вздовж огорожі садибних ділянок) на земельній ділянці кадастровий номер: 4610136900:07:005:0020 біля будинку №7а по вул. В. Янева (між будинками №3,5,7а,9г з одного боку та будинками № 23,25 з іншого боку по вул. В. Янева в м. Львові). Зобов`язано боржника ТОВ «Ріелбудстиль» виконати рішення суду протягом трьох робочих днів.

Супровідним листом від 10.09.2020 року №18.23-14/5508 копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу ТОВ «Ріелбудстиль» , що підтверджується списком №57 ф. 103 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 10.09.2020 року.

Згідно Акту державного виконавця від 15.09.2020 року встановлено, що при виконанні ухвали №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова ТОВ «Ріелбудстиль» зупинив проведення будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер: 4610136900:07:005:0020 біля будинку №7а по вул. В.Янева в м. Львові, а також проведення будівельних робіт (в тому числі рух автотранспорту, будівельних машин і механізмів) не виявлено і не проводились. Однак, існують ризики, що після винесення д/в постанови про закінчення в/п, будівельні роботи можуть бути продовжені. Тому необхідно провести перевірку виконання ухвали №465/5668/20 повторно та призначити перевірку виконання рішення боржником на 17.09.2020 року.

17 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рутаром Юрієм Дмитровичем складено акт державного виконавця за участю понятих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким встановлено, що боржником не виконано ухвалу №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова.

18.09.2020 року відповідачем винесено постанову ВП №62996957 про накладення штрафу на ТОВ «Ріелбудстиль» у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зобов`язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

18.09.2020 року старшим державним виконавцем Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рутаром Юрієм Дмитровичем винесено постанову ВП №62996957 стягнення з боржника - ТОВ «Ріелбудстиль» виконавчого збору у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати в сумі 20000,00 грн.

07.10.2020 року відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника. Кошти стягнуто в повному обсязі згідно платіжних доручень №1864 та №1865. 16.10.2020 року відповідачем винесено постанову про зняття арешту з коштів ТОВ «Ріелбудстиль» та 20.10.2020 року закінчено виконавче провадження.

Не погоджуючись із прийнятими то про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Стаття 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Положеннями статті 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 75 Закону України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1, п. 16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно Акту державного виконавця від 15.09.2020 року встановлено, що при виконанні ухвали №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова ТОВ «Ріелбудстиль» зупинив проведення будівельних робіт на земельній ділянці кадастровий номер: 4610136900:07:005:0020 біля будинку №7а по вул. В.Янева в м. Львові, а також проведення будівельних робіт (в тому числі рух автотранспорту, будівельних машин і механізмів) не виявлено і не проводились. Однак, існують ризики, що після винесення д/в постанови про закінчення в/п, будівельні роботи можуть бути продовжені. Тому необхідно провести перевірку виконання ухвали №465/5668/20 повторно та призначити перевірку виконання рішення боржником на 17.09.2020 року.

Статтею 22 Закону № 1404-VІІІ передбачено можливість залучення понятих під час проведення виконавчих дій. Присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Понятий має право знати, для участі у провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони провадяться, а також робити зауваження з приводу провадження виконавчих дій. Зауваження понятого підлягають занесенню до акта відповідної виконавчої дії.

Понятий зобов`язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед початком виконавчих дій виконавець роз`яснює понятим їхні права і обов`язки, про що зазначається в акті.

17 вересня 2020 року старшим державним виконавцем Перемишлянського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рутаром Юрієм Дмитровичем складено акт державного виконавця за участю понятих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яким встановлено, що боржником не виконано ухвалу №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова.

Крім того, до матеріалів справи долучено заяву стягувача у виконавчому провадженні від 18.09.2020 року, згідно якої він звертався до органів поліції 11.09.2020 та 14.09.2020 у зв`язку з невиконанням ухвали №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова та проведенням будівельних робіт. У даній заяві також зазначено, о 17.09.2020 року продовжує працювати підйомний кран та ведуться будівельні роботи.

18.09.2020 року відповідачем винесено постанову ВП №62996957 про накладення штрафу на ТОВ «Ріелбудстиль» у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зобов`язано боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні встановлено заходи примусового виконання рішень зобов`язального характеру, а саме застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.

Також, боржник в разі неможливості виконання рішення має право звернутися до державного виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, або звернутися до суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Водночас, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року справа №286/1810/17, зауважив, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа, в той же час, застосовуючи принцип верховенства права, рішення судів є обов`язковими до виконання, відповідно мають бути забезпечені належним виконанням.

У спірних правовідносинах, причиною невиконання рішення суду, а саме ухвали №465/5668/20 від 04 вересня 2020 року Франківського районного суду м. Львова позивач зазначає, що ним вживались заходи з консервації будівництва, які не є будівельними роботами.

Однак, жодних доказів на спростування висновків відповідача, викладених у акті від 17 вересня 2020 року та консервації об`єкта будівництва на земельній ділянці кадастровий номер: 4610136900:07:005:0020 біля будинку №7а по вул. В. Янева в м. Львові позивачем не надано, до матеріалів справи не долучено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат за цим апеляційним провадженням немає.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріелбудстиль» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 380/9502/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Н. М. Судова-Хомюк Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 17.02.2021 року