Рішення

від 25.11.2020 по справі 625/486/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 листопада 2020 р. № 625/486/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

- зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період його роботи лікарем-психіатром та лікарем-наркологом у Коломацькій ЦВЛ з 01.06.1995 р. по 03.08.2006 р. у подвійному розмірі повністю, а не частково

- зарахувати у подвійному розмірі до стажу роботи у Богодухівській допоміжній школі-Інтернаті для розумово відсталих дітей період роботи з 01.08.1984р.-23.01.1987р., оскільки ця робота була пов`язана із наданням медичної допомоги розумово - відсталим дітям, тобто психічно хворим, застосувавши при цьому норми статей 8, 21, Конституції України,

- зарахувати у повному обсязі стаж роботи лікарем-інспектором ЛТЕ відділу соціального забезпечення Харківського облвиконкому з 28.01.1987 р. - по 26.07.1990 р.

- визнати його право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткового стажу роботи з 03.01.2012 по 19.12.2014 року до досягнення віку, що дає право на пенсію за віком;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунки його пенсії;

- зобов`язати здійснювати обчислення коефіцієнтів його страхового стажу та заробітної плати тільки до сотих частин цілого числа та надати йому розгорнуту довідку стосовно нарахування страхового стажу по кожному місяцю роботи;

- зобов`язати відповідача виконати рішення суду, встановити спосіб, порядок виконання, поклавши на відповідні суб`єкти владних повноважень обов`язки щодо виконання рішення;

- стягнути із відповідача заборгованість по неналежно нарахованій пенсії з дня її призначення, а саме з 07 серпня 2018 року стосовно повного врахування страхового стажу у подвійному розмірі за період з 01 червня 1995 року по 03 серпня 2006 року;

- стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 1000 гривень за кожен місяць неналежно отриманої пенсії, починаючи з 07 серпня 2006 року по теперішній час.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що він звернувся, як і належить, завчасно до свого 60-річчя /до 25.04.2020р./ до Валківського відділу обслуговування громадян /сервісний центр/, але своєю відповіддю Валківським відділом обслуговування гро мадян /сервісний центр/, позивачу було відмовлено у прийомі заяви по формальним причинам, оскільки позивач пред`явив лише пенсійне посвідчення, видане відповідачем, але його не було взято до уваги, оскільки фахівцями відповідача вимагався паспорт, якого позивач при собі не мав. Вважає, що пенсійним органом неправильно розраховано його пенсію та не враховано відповідні періоди роботи у подвійному розмірі, а також просить здійснювати обчислення коефіцієнтів його страхового стажу та заробітної плати до сотих частин цілого числа.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 року прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за даним позовом.

Відповідачем 21.09.2020 року надано відзив на позов, в якому сторона відповідача проти вимог заявленого позову заперечує. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що розмір пенсії позивача значно збільшився, розрахунок змінився та позивач отримує пенсію, як не працюючий пенсіонер. Повідомив суд про те, що позивач 12.06.2020 року звернувся до Валківського відділу звернення громадян (сервісного центру) Головного управління із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме: на пенсію за віком, на момент переходу на пенсію за віком позивач ніде не працював. Також, 17.08.2020 року позивач звернувся до Валківського відділу звернення громадян (сервісного центру) Головного управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Розмір пенсії позивача значно збільшився, розрахунок змінився та позивач отримує пенсію, як не працюючий пенсіонер. З 07.08.2006 року по 12.06.2020 року ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області, Валківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та в Головному управлінні Пенсійного фонду України отримував пенсію за вислугу років, відповідно до п. е - ж ст, 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Відповідач зазначив, що норми права, які діють в системі пенсійного забезпечення та пенсійного страхування, Головним управлінням не порушені, та при розрахунку страхового та пільгового стажу позивача, органом пенсійного фонду правомірно застосовані положення законодавства, чинного на час звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії, переходу з виду на вид та перерахунку, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року замінено відповідача у справі № 625/486/18 - Валківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків,61022, код ЄДРПОУ - 14099344).

У судове засідання, призначене на 25 листопада 2020 року, сторони, що повідомлялись належним чином про день, час та місце розгляду справи - не прибули.

Позивачем подане клопотання про розгляд справи за його відсутністю у зв`язку із карантинними обмеженнями.

Частиною 3 статті 268 КАС України встановлено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як встановлено під час розгляду справи позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України з 07.08.2006 року. З 07.08.2006 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до п.2 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІУ від 09.07.2003 з урахуванням ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , як працівнику закладів охорони здоров`я.

Станом на 12.07.2020 року загальний стаж роботи позивача становив 35 років 8 місяців 1 день.

Трудова діяльність ОСОБА_1 складається з таких періодів:

- з 01.09.1977 року по 30.06.1983 рік - навчання в Харківському медичному інституті;

- з 10.08.1983 року по 31.07.1984 рік - лікар-інтерн міської дитячої лікарні (працівник закладу охорони здоров`я);

- з 01.08.1984 року по 23.01.1987 року - працював в Богодухівській виховній школі-інтернаті на посаді лікаря-педіатра;

- з 28.01.1987 року по 18.12.1989 року ОСОБА_1 працював у відділі соціального забезпечення Харківського облвиконкому на посаді лікаря-інспектора;

- з 19.03.1991 року по 25.03.1992 року - лікар-педіатр міської дитячої лікарні (працівник закладу охорони здоров`я):

- з 30.03.1992 року по 16.06.1993 року - лікар-педіатр Банківської районної лікарні (працівник закладу охорони здоров`я);

- з 01.06.1995 року по 31.12.1996 року - лікар-отоларинголог на 0,5 ставки для дорослих та 0,5 ставки дитячого лікаря Коломанькій ЦРЛ;

- з 01.01.1997 року по 03.08.2006 року - психіатр-нарколог в Коломацькій ЦРЛ (працівник закладу охорони здоров`я).

Як встановлено в ході розгляду справи, з 07.08.2006 року позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. 2 Розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням ст. 55 Закону України Про державне пенсійне забезпечення , як працівнику закладу охорони здоров`я.

З 07.08.2006 року по 12.06.2020 року ОСОБА_1 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 628 Про деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України Валківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області (код 40387023) реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код 14099344), про що 16.07.2019 року внесений запис №14521120002000679 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правонаступником Валківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

Станом на 12.07.220 року загальний стаж роботи позивача становив 35 років, 8 місяців 1 день.

12.06.2020 року позивач звернувся до Валківського відділу звернення громадян (сервісного центру) Головного управління із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме: на пенсію за віком, на момент переходу на пенсію за віком позивач ніде не працював.

17.08.2020 року позивач звернувся до Валківського відділу звернення громадян (сервісного центру) Головного управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Органом Пенсійного фонду позивачу здійснено перерахунок та позивач отримує пенсію, як не працюючий пенсіонер.

Не погоджуючись із розміром отриманої пенсії, позивач звернувся з даним позовм до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті першої Закону України Про пенсійне забезпечення закріплено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті другої цього ж Закону, видами державних пенсій є трудові пенсії: 1) за віком; 2) по інвалідності; 3) в разі втрати годувальника; 4) за вислугу років.

У частині першій статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.03.2003 № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком закріплені статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , де зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , розмір пенсії за віком визначається за формулою: П=Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См х Вс):( 100 % х 12), де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.

Таким чином, пенсія за віком є пенсійною виплатою, яку отримує особа за умови досягнення певного встановленого віку та наявності передбаченого страхового стажу, що розраховується відповідно до встановленої законодавством формули.

Стосовно позовних вимог про зарахування у подвійному розмірі періоду роботи позивача з 01.06.1995 року - по 03.08.2006 року судом встановлено наступне.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач з 01.06.1995 року по 31.12.1996 року - працював лікарем-отоларингологом на 0,5 ставки для дорослих та 0,5 ставки дитячого лікаря Коломанькій ЦРЛ. Стаж зарахований, як працівника закладу охорони здоров`я в одинарному розмірі, оскільки заклад не відноситься до психіатричного закладу охорони здоров`я .

Відповідно до п. е ст.55 Закону України Про пенсійне забезпечення №1788-ХІІ від 05.11.1991, право на вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та станом на 01.10.2017 року не менше 26 років 6 місяців.

Згідно даного Закону скористатись пільговим віком на пенсію можуть ті працівники закладів охорони здоров`я , що мають необхідний стаж роботи на посадах в установах, організаціях, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Порядок № 909), тобто умовою для зарахування до спеціального стажу роботи періодів роботи працівників закладів охорони здоров`я, який дає право на пенсію на вислугу років, є наявність факту роботи у ці періоди на відповідних посадах та у закладах, віднесених до Переліку.

Згідно Порядку № 909 до закладів охорони здоров`я, які дають право на пенсію за вислугу років віднесені лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. До посад, які передбачені зазначеним переліком, віднесено лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

Суд зазначає, що Порядок № 909 не містить будь-яких конкретних вимог щодо організаційно-правової форми указаних закладів та їх підпорядкованості. Навпаки, відповідно до примітки 2 до цього Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ. Крім того, згідно з приміткою 3 до названого Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Визначення поняття "заклад охорони здоров`я" наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 цих Основ, заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Порядок і умови створення закладів охорони здоров`я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України, в тому числі Порядком державної акредитації закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 (далі - Порядок № 765).

Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку, акредитація закладу охорони здоров`я (далі - акредитація) - це офіційне визнання наявності у закладі охорони здоров`я умов для якісного, своєчасного, певного рівня медичного обслуговування населення, дотримання ним стандартів у сфері охорони здоров`я, відповідності медичних (фармацевтичних) працівників єдиним кваліфікаційним вимогам.

Згідно з статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення , робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Отже відповідно до зазначеної статті позивач має право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі лише за умови працювання саме в таких закладах охорони здоров`я.

У своїх позовних вимогах в цій частині заявленого позову позивач просить суд зарахувати йому період роботи з 01.06.1995 року по 31.12.1996 у подвійному розмірі на тій підставі, що він працював у закладі з надання психіатричної допомоги.

Однак, як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_1 з 01.06.1995 року по 31.12.1996 року працював лікарем -отоларингологом на 0,5 ставки для дорослих та 0,5 ставки дитячого лікаря Коломацькій ЦРЛ.

А тому ГУ ПФУ у Харківській області правомірно зарахувало зазначений стаж як працівника закладу охорони здоров`я в одинарному розмірі, оскільки заклад не відноситься до психіатричного закладу охорони здоров`я.

З огляду на що суд приходить до висновку, що вимоги позивача зарахувати цей період до стажу роботи у подвійному розмірі - є безпідставними та відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно зарахування у подвійному розмірі періоду роботи позивача з 01.01.1997 року по 03.08.2006 року - судом встановлено, що у зазначений період часу ОСОБА_1 працював психіатром-наркологом в Коломацькій ЦРЛ та ГУ ПФУ у Харківській області як працівник закладу охорони здоров`я і зазначений стаж зарахований саме в 2-х кратному розмірі.

Отже позовні вимоги і в цій частині позову задоволенню не підлягають, оскільки зазначений період роботи позивача вже зарахований у подвійному розмірі.

Стосовно позовних вимог зарахувати у подвійному розмірі стаж роботи з 01.08.1984 року по 23.01.1987 року судом зазначається наступне.

Порядок визначення страхового стажу визначено статтею 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в якій із урахуванням змін, страховий стаж із січня 2004 року обчислюють за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, до зазначеної дати - на підставі документів і в порядку, визначеному законодавством, що діяло з набрання чинності цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України № 1058-ІУ, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 1 січня 2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

За наявності підстав до зазначених періодів застосовуються і норми законодавства щодо пільгового обчислення стажу.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що було чинним раніше, за періоди роботи після 01 січня 2004 року застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Як вже зазначалось, відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення , робота в закладах охорони здоров`я, визначених цією статтею дає право до їх зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі.

Тобто, перелік, таких закладів наведено саме в цій нормі законодавства.

Отже, робота у психіатричній лікарні до 01 січня 2004 року буде зарахована як до пільгового стажу, так і до страхового стажу у подвійному розмірі. Період же роботи у такому закладі після 01 січня 2004 року у подвійному розмірі буде обчислено тільки щодо визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що з 01.08.1984 року по 23.01.1987 року що ОСОБА_1 у зазначений період часу працював в Богодухівській виховній школі-інтернаті на посаді лікаря-педіатра.

З повідомлених відповідачем обставин судом встановлено, що Богодухівська виховна школа-інтернат не відноситься до психіатричного закладу охорони здоров`я.

Доказів на зворотнє позивачем до суду не надано.

На підставі чого судом робиться висновок, що у органу Пенсійного фонду не має законодавчо визначених підстав для зарахування зазначеного періоду роботи в даній установі на посаді лікаря - педіатра.

Стосовно вимог щодо зарахування у подвійному розмірі до стажу роботу його період роботи з 28.01.1987 року по 18.12.1989 року, судом встановлено, що ОСОБА_1 у цей період працював у відділі соціального забезпечення Харківського облвиконкому на посаді лікаря-інспектора.

Оскільки , зазначений заклад охорони здоров`я не входить до переліку закладів, визначених ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суд приходить до висновку, що органом ПФУ зазначений період роботи позивача зарахований до стажу роботи як звичайний, а тому позовні вимоги і в ці частині заявленого позову є такими, що задоволенню не підлягають.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що за записами в трудовій книжці позивача 03.01.1996 ОСОБА_1 було дозволено сумісництво 0,5 ст. лікаря-нарколога та 0.5 ст. лікаря-психіатра.

ОСОБА_1 наполягає на зарахуванні зазначеного періоду до стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Судом встановлено, що відповідно до виписки з наказу від 03.01.1996 № 01-к, наданої КЗОЗ Коломацькою ЦРЛ, позивач працював на посаді лікаря-психіатра за сумісництвом 0,5 ставки та йому було дозволено оплату в розмірі 30% за суміщення професії лікаря-нарколога.

Суд зазначає, що період роботи у закладах (відділеннях) охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі при умові, що ця робота є основною.

Відповідно до п.п.2 п.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судом між тим, під час розгляду справи встановлено, що період роботи позивача з 01.01.1997 року по 31.12.2004 року зараховано до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України Про пенсійне забезпечення . А тому , позовній вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки органом Пенсійного фонду зазначений період роботи ОСОБА_1 вже зараховано у подвійному розмірі.

Період роботи з 01.01.2004 року по 03.08.2006 року зарахований в пільговому порядку виключно в частині визначення права на пенсію за вислугою років, оскільки відповідно до ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Стосовно зарахування періодів роботи з 03.04.2012 року по 19.12.2014 року до нарахування цього періоду у подвійному розмірі до стажу його роботи, то позивачем не надано будь-яких підтверджуючих документів, що у зазначеному періоді він працював в системі закладів охорони здоров`я, визначених статтею 60 Закону України Про пенсійне забезпечення , а тому суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог і в цій частині поданого позову.

Стосовно позовних вимог зобов`язати відповідача здійснити перерахунки його пенсії; зобов`язати здійснювати обчислення коефіцієнтів його страхового стажу та заробітної плати тільки до сотих частин цілого числа та надати йому розгорнуту довідку стосовно нарахування страхового стажу по кожному місяцю роботи; зобов`язати відповідача виконати рішення суду, а суду встановити спосіб, порядок виконання, поклавши на відповідні суб`єкти владних повноважень обов`язки щодо виконання рішення судом зазначається наступне.

Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІУ від 09.07.2003, який набрав чинності з 01.01.2004 року, врегульовує порядок розрахунку розміру пенсії за віком, порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсій та підстави перерахунок пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом пенсій.

Відповідно до статті 27 зазначеного Закону, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом. - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Відповідно до ст. 40 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до І липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо

шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Як вже зазначалось, відповідно до вимог Закону України Про внесення змін до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 10.07.2003 р.№ 1110-ІУ, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СПІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у паталого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування документи про стаж визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N637. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом враховується, що даний адміністративний позов ОСОБА_1 , подавався до суду 13.09.2018 року. За цей період часу розмір пенсії позивача збільшився, розрахунок змінився та позивач отримує пенсію, як не працюючий пенсіонер.

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивач 12.06.2020 року звернувся до Валківського відділу звернення громадян (сервісного центру) Головного управління із заявою про перехід на інший вид пенсії, а саме: на пенсію за віком, на момент переходу на пенсію за віком позивач ніде не працював. 17.08.2020 року позивач звернувся до Валківського відділу звернення громадян (сервісного центру) Головного управління із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.4 ст. 42 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІУ).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІУ пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІУ передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком: 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. З ст.45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може зарахуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначеного в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що вимоги заявленого позову в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунки його пенсії; зобов`язати здійснювати обчислення коефіцієнтів його страхового стажу та заробітної плати тільки до сотих частин цілого числа та надати йому розгорнуту довідку стосовно нарахування страхового стажу по кожному місяцю роботи

А тому позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованість по неналежно нарахованій пенсії з дня її призначення, а саме з 07 серпня 2018 року стосовно повного врахування страхового стажу у подвійному розмірі за період з 01 червня 1995 року по 03 серпня 2006 року є похідними від вищезазначених, в задоволенні яких судом відмовлено, а тому вони також задоволенню не підлягають

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 1000 гривень за кожен місяць неналежно отриманої пенсії, починаючи з 07 серпня 2006 року по теперішній час , суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на обставини того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача та враховуючи те, що ОСОБА_1 під час розгляду справи не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, то у суду відсутні підстави вважати дані позовні вимоги правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів, що у спірних правовідносинах діяв у порядку та спосіб, визначених законом. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області здійснено нарахування та виплата пенсії ОСОБА_1 і з додержанням норм та вимог чинного законодавства.

Натомість, позивачем не доведено конкретних порушень його прав у відносинах, з приводу яких подано позов та судом в ході розгляду справи, таких порушень з боку відповідача не встановлено.

З врахуванням вищевикладеного, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, судом питання встановлення судового контролю не вирішується.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 30 листопада 2020 року.

Суддя Бідонько А.В.