Рішення

від 30.11.2020 по справі 640/884/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/884/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК СЕРВІС"

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування акту №1281/26-15-14-04-05/35426213,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РІК СЕРВІС" (01013, м. Київ, вул. Промислова, буд. 3, код ЄДРПОУ 35426213) звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1281/26-15-14-04-05/35426213 від 26.12.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.02.2019 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11 квітня 2019 року від позивача через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, відповідно до якої окрім уже заявленої вимоги про визнання неправомірним та скасування акту № 1281/26-15-14-04-05/35426213 від 26.12.2018, позивач також просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2019 , яке є додатком 2 до акту № 1281/26-15-14-04-05/35426213 від 26.12.2018 та зупинити його дію на час розгляду справи; визнати протокол №674 про адміністративне правопорушення від 26.12.2018 неправомірним та скасувати його, визнати акт №001159/26-15-12-12-12/35426213 від 28.03.2019 про камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток недійсним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2020 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РІК СЕРВІС" залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 3842 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2020 продовжено розгляд справи №640/884/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РІК СЕРВІС" залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 1921 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2020 продовжено розгляд справи №640/884/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 закрито провадження у справі № 640/884/19 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів перевірки ГУ ДФС у м. Києві № 1281/26-15-14-04-05/35426213 від 26.12.2018,та №001159/26-15-12-12-12/35426213 від 28.03.2019

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 закрито провадження у справі № 640/884/19 в частині позовних вимог про визнання протоколу №674 про адміністративне правопорушення від 26.12.2018 неправомірним та скасування його.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомленя-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки №1281/26-15-14-04-05/35426213 від 26.12.2018.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на адміністративний позов до суду не надав, просив залишити адміністративний позов в частині оскарження податкового-повідомлення рішення без розгляду з підстав не сплати судового збору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Рік Сервіс (код 35426213) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Панорама-Скай (код 39343141) за грудень 2015 року, ТОВ Іствуд Груп (код 39857923) за квітень 2016 року, ТОВ Константа Метал Трейдінг (код 40084641) за травень 2016 року, ТОВ Дервік Капітал (код 40221056) за червень, липень, серпень 2016 року, ТОВ Апекстрейд ЛТД (код 40139962) за серпень 2016 року, ТОВ Колабрія Плюс (код 39929641) за вересень 2016 року, ТОВ Дені Люкс (код 40639920) за грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2016 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 26.12.2018 року №1281/26-15-14-04-05/35426213.

Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення суб`єктом перевірки :

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 3 487 грн;

- п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 58 764 грн, в тому числі: грудень 2015 року - 468, квітень 2016 року - 2000, травень 2016 року - 17610 грн., червень 2016 року - 9967 грн, липень 2016 року - 4041 грн, серпень 2016 - 8872 грн, вересень 2016 року - 12815 грн, грудень 2016 року - 2991 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0002181404 від 18.01.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 73 455 грн, з яких в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 58 764 грн., штрафними санкціями на суму 14 691 грн.

№0002211404 від 18.01.2019 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4 359 грн, яких за податковими зобов`язаннями на суму 3487грн., штрафними санкціями на суму 872 грн.

Також, 26.12.2018 року Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено протокол №671 про адміністративне правопорушення.

28 березня 2019 року посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток ТОВ Рік Сервіс (код ЄДРПОУ 35426213), за результатами якої складено акт №001159/26-15-12-12-12/35426213.

За результатами перевірки встановлено порушення термінів сплати грошового зобов`язання по податку на прибуток ТОВ Рік Сервіс (код ЄДРПОУ 35426213).

Не погодившись з вищевказаними актами, податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ Рік Сервіс (код 35426213) з ТОВ Панорама-Скай (код 39343141), ТОВ Іствуд Груп (код 39857923), ТОВ Константа Метал Трейдінг (код 40084641), ТОВ Дервік Капітал (код 40221056), ТОВ Апекстрейд ЛТД (код 40139962) , ТОВ Колабрія Плюс (код 39929641), ТОВ Дені Люкс (код 40639920), мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З врахуванням вказаної позиції суд досліджує обставини щодо реальності господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами.

Як зазначає позивач, фактичне виконання господарських операцій між ТОВ Рік Сервіс (код 35426213) з ТОВ Панорама-Скай (код 39343141), ТОВ Іствуд Груп (код 39857923), ТОВ Константа Метал Трейдінг (код 40084641), ТОВ Дервік Капітал (код 40221056), ТОВ Апекстрейд ЛТД (код 40139962) , ТОВ Колабрія Плюс (код 39929641), ТОВ Дені Люкс (код 40639920),, ТОВ Дронт (код 40639920) підтверджено як договорами, які були досліджені під час перевірки, так і належним чином оформленими первинними документами, складеними в процесі виконання цих договорів, а саме: банківськими виписками, платіжними дорученнями, податковими накладними, копіями видаткових накладних отриманих від постачальників, які на думку останнього у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.

Проте, як вбачається з акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки, до матеріалів перевірки товариством не надано договори за перевіряє мий період, довіреності на отримання ТМЦ, журнали реєстрації довіреностей, накладні відомості, журнал обліку вантажів, рахунки-фактури, сертифікати відповідності товару наказ про облікову політику, тошо, у зв`язку з чим складено акти про ненадання документів від 13.12.2018 року, 14.12.2018 року та 18.12.2018 року.

Як вбачається з матеріалів переірки стосовно контрагента ТОВ Панорама-Скай - свідоцтво платника ПДВ анульовано 01.09.2017 року по причині 39 (відсутність поставок та ненадання декларацій). Також, податковим органом виявлено інформацію стосовно товариства, згідно якої у проваджені слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42016060360000121 від 30.06.2016 щодо службових осіб ДП Житомирський БТЗ (код ЄДР 7620094), які умисно ухилились від сплати податків у особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України. Так, Головним слідчим управління ДФС України, в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 12015000000000630 за фактом створення, придбання і використання організованою групою осіб …низки суб`єктів господарської діяльності, серед яких: ТОВ Панорама-Скай , за ознаками складу злочинів, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст. 205 КК України.

Стосовно ТОВ Іствуд груп , то податковим органом зазначено, що з наданих документів та наявної інформації по контрагенту неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності.

Щодо контрагента-постачальника ТОВ Дервік Капітал (код 40221056),то податковим органом встановлено, що свідоцтво платника ПДВ анульовано 19.10.2017 року по причині39 (відсутність поставок та ненадання декларацій); згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку до органів ДФС кількість працюючих 1 особа; остання звітність з податку на додану вартість подана за вересень 2016 року.

Також, згідно ухвали від 23.05.2018 року по справі №760/12629/18 вбачається, що допитаний органом досудового розслідування засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ Дервік Капітал , надав показання про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві.

Судом також встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ АПЕКСТРЕЙД ЛТД та ТОВ Рік Сервіс не мали реального характеру з огляду на неможливість їх виконання контрагентами з врахуванням реального часу і наявності трудових ресурсів.

Крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 18.07.2018 року по справі №757/45601/17-к громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_1 у квітні 2016 року, виступивши як пособник, сприяв вчиненню фіктивного підприємництва створення Товариства з обмеженою відповідальністю АПЕКСТРЕЙД ЛТД з метою прикриття незаконної діяльності.

Окрім того, суд враховує вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 20.11.2017 р. по справі № 760/14661/17-к, яким визнано ОСОБА_2 (директора і засновника ТОВ Форс Лайн ) винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 - 1 Кримінального кодексу України та вирок Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2017 р. по справі № 757/23664/17-к, яким визнано ОСОБА_3 (директора і засновника ТОВ Дронт ) винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з податковим органом, що всі ознаки, як окремо, так і в сукупності дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ Рік Сервіс та його контрагентів.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв`язок між його господарською діяльністю, наданням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд наголошує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Така правова позиція також наводиться в постановах Верховного суду України від 14.06.2016 року у справі №21-1318а/16, від 22.11.2016 року у справі №826/11397/14.

До того ж, суд враховує, що в той час як податковий орган посилається на відсутність у контрагентів позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів, необхідних для вчинення дій, що становлять під сумнів зміст відповідних операцій. Позивачем таких доказів до матеріалів справи додано не було та доводи податкового органу в цій частині не спростовано.

При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача, доведеними та правомірними.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 року у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Також, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 суд вказав, що надані позивачем документи, а саме податкові накладні, видаткові накладні та рахунки-фактури, видані від імені контрагентів, та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки відповідачем надані докази того, що контрагенти не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа