Постанова

від 03.03.2021 по справі 640/884/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/884/19 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рік Сервіс на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рік Сервіс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рік Сервіс (далі - Позивач, ТОВ Рік Сервіс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому, з урахуванням заяв про уточнень позовних вимог та ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.01.2019 року №0002181404 та №0002211404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ Рік Сервіс ні до перевірки, ні до суду не було надано первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій із своїми контрагентами. Окремо суд підкреслив, що більшість підприємств, з якими Позивач нібито мав цивільно-правові відносини, створені з метою надання неправомірної податкової вигоди суб`єктам господарювання реального сектору економіки, а відтак формування даних податкового обліку за наслідками відносин з даними підприємствами несумісне з легальною підприємницькою діяльністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове, яким визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002181404 та №0002211404, складені ГУ ДФС у м. Києві 18.01.2019 року, які є додатками до акту перевірки від 26.12.2018 року №1281/26-15-14-04-05/35426213. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, на момент здійснення господарських операцій щодо жодного з контрагентів ТОВ Рік Сервіс не здійснювалося кримінальне провадження та не ухвалювалися вироки, по-друге, ні судом першої інстанції, ні податковим органом не досліджувалися первинні документи, надані як під час перевірки, так і до суду, по-третє, судом не враховано принцип персональної відповідальності платника податків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій ТОВ Рік Сервіс з його контрагентами. Крім того, звертає увагу на безпідставність розгляду судом першої інстанції позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без забезпечення Позивачем сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у грудні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 06.12.2018 року №17775, направлення на перевірку від 11.12.2018 року №2028/26-15-14-04-05 та відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Рік Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Панорама-Скай за грудень 2015 року, ТОВ Іствуд Груп за квітень 2016 року, ТОВ Константа Метал Трейдінг за травень 2016 року, ТОВ Дервік Капітал за червень, липень, серпень 2016 року, ТОВ Апекстрейд ЛТД за серпень 2016 року, ТОВ Калабрія Плюс за вересень 2016 року, ТОВ Дені Люкс за вересень 2016 року, ТОВ Дронт за грудень 2016 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2016 рік.

У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 3 487,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58 764,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 26.12.2018 року №1281/26-15-14-04-05/35426213 (т. 1 а.с. 12-63).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 18.01.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми Р №0002181404, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 73 455,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 58 764,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 14 691,00 грн. (т. 1 а.с. 93-94);

- форми Р №0002211404, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 4 359,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 3 487,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 872,00 грн. (т. 1 а.с. 95-96).

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.

На переконання Позивача, фактичне виконання господарських операцій між ТОВ Рік Сервіс з ТОВ Панорама-Скай , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Колабрія Плюс , ТОВ Дені Люкс , ТОВ Дронт підтверджено як договорами, які були досліджені під час перевірки, так і належним чином оформленими первинними документами, складеними в процесі виконання цих договорів, а саме: банківськими виписками, платіжними дорученнями, податковими накладними, копіями видаткових накладних отриманих від постачальників, які на думку останнього у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники.

Водночас, суд першої інстанції зазначив, що, як вбачається із змісту акту перевірки від 26.12.2018 року №1281/26-15-14-04-05/35426213, до матеріалів перевірки товариством не надано договори за період, що перевірявся, довіреності на отримання ТМЦ, журнали реєстрації довіреностей, накладні відомості, журнал обліку вантажів, рахунки-фактури, сертифікати відповідності товару наказ про облікову політику, тощо, у зв`язку з чим складено акти про ненадання документів від 13.12.2018 року, 14.12.2018 року та 18.12.2018 року.

Крім того, судом першої інстанції із змісту акту перевірки встановлено:

- щодо ТОВ Панорама-Скай - Головним слідчим управління ДФС України в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 12015000000000630 за фактом створення, придбання і використання організованою групою осіб низки суб`єктів господарської діяльності, серед яких ТОВ Панорама-Скай , за ознаками складу злочинів, передбаченого ч.3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України;

- щодо ТОВ Іствуд груп і ТОВ Константа Метал Трейдінг - з наданих документів та наявної інформації по контрагентам неможливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності;

- щодо ТОВ Дервік Капітал - згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку до органів ДФС кількість працюючих 1 особа; остання звітність з податку на додану вартість подана за вересень 2016 року. Згідно ухвали від 23.05.2018 року у справі №760/12629/18 вбачається, що допитаний органом досудового розслідування засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ Дервік Капітал , надав показання про свою непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві;

- щодо ТОВ Апекстрейд ЛТД - господарські операції не мали реального характеру з огляду на неможливість їх виконання контрагентами з врахуванням реального часу і наявності трудових ресурсів. Крім того, вироком Печерського районного суду міста Києва від 18.07.2018 року у справі №757/45601/17-к громадянина ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України. Згідно із зазначеним вироком ОСОБА_1 у квітні 2016 року, виступивши як пособник, сприяв вчиненню фіктивного підприємництва створення ТОВ Апекстрейд ЛТД з метою прикриття незаконної діяльності;

- щодо ТОВ Калабрія Плюс - вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 12.04.2017 року у справі №755/4734/17 затверджено угоду про визнання винуватості та встановлено, що підприємство має ознаки фіктивності та створене особою, яка жодної участі в його діяльності не приймала;

- щодо ТОВ Дені Люкс - операції не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації товарно-матеріальних цінностей від контрагента до ТОВ Рік Сервіс ;

- щодо ТОВ Дронт - вироком Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2017 року у справі № 757/23664/17-к визнано ОСОБА_2 (директора і засновника ТОВ Дронт ) винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 20, 44, 75, 185, 198, 201 ПК України, ст. ст. 1, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також ряду правових позицій Верховного Суду та з огляду на встановлені у ході перевірки обставини прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки належними документами не підтверджується реальність здійснення господарських операцій.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

На переконання судової колегії, як вірно зазначив суд першої інстанції, всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Панорама-Скай , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Колабрія Плюс , ТОВ Дені Люкс , ТОВ Дронт , які б давали право на формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за результатами господарських відносин з даними підприємствами.

Колегією суддів враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на те, що реальність господарських операцій із вищезгаданими підприємствами підтверджується наданими під час перевірки та до суду першої інстанції первинними документами, ТОВ Рік Сервіс не врахувало положень ч. 1 ст. 77 КАС України щодо необхідності подання доказів, на яких ґрунтуються його вимоги. До того ж, принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи та перевірки їх доказами вимагає від суду, поряд з іншим, здійснення аналізу наданих під час перевірки первинних документів з метою встановлення правильності її результатів. Натомість, як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, Позивач документи, що були предметом перевірки, не надавав з посиланням на те, що вони вже перевірялися Відповідачем.

Подання до суду апеляційної інстанції частини документів на підтвердження реальності господарських відносин ТОВ Рік Сервіс з ТОВ Панорама-Скай , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Колабрія Плюс , ТОВ Дені Люкс , ТОВ Дронт колегією суддів оцінюється критично в якості доказів правомірності формування даних податкового обліку Позивачем, оскільки, по-перше, всупереч ст. 308 КАС України ТОВ Рік Сервіс не надало жодних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, по-друге, будь-яких документів щодо ТОВ Панорама-Скай і ТОВ Дронт взагалі не надано, щодо ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал і ТОВ Апекстрейд ЛТД надані лише копії договорів. Щодо ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Калабрія Плюс і ТОВ Дені Люкс були надані разом з копіями договорів і копії рахунків та видаткових накладних, однак такі документи судовою колегією не можуть бути прийняті в якості доказів на стадії апеляційного перегляду з огляду на приписи ч. 4 ст. 308 КАС України.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до абз. 1-2 п. 44.1 ст. 44 ПК України у редакції, чинній на момент проведення перевірки, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписи п. 44.3 ст. 44 ПК України визначають, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

В силу положень п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

За правилами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому, приписами п. 85.6 ст. 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що доказом ненадання платником податків або його уповноваженою особою запитуваних посадовою особою контролюючого органу у ході перевірки документів є складений у довільній формі акт, що засвідчує факт відмови, за правилами, визначеними п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, Відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що Позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не були надані договори за період, що перевірявся, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, журнали реєстрації довіреностей, накладні відомості, журнал обліку вантажів, рахунки-фактури, сертифікати відповідності товару наказ про облікову політику, тощо, у зв`язку з чим складено акти про ненадання документів від 13.12.2018 року №1912/26-15-14-04-05, від 14.12.2018 року №1919/26-15-14-04-05, від 17.12.2018 року №1929/26-15-14-04-05 та 18.12.2018 року №1940/26-15-14-04-05 (т. 2 а.с. 170-176).

Викладене, у свою чергу, обумовлює правильність висновку суду першої інстанції про те, що реальність господарських операцій не підтверджена належними і допустимими доказами.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що, як вже неодноразово було підкреслено вище, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що фіктивний характер ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Калабрія Плюс і ТОВ Дронт встановлені відповідними вироками судів.

У контексті наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Указаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду України від 26.01.2016 року у справі № 21-4781а15 та у подальшому підтримано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.04.2019 року у справі №815/5845/16, від 16.04.2019 року у справі 804/8168/15 та від 10.10.2019 року у справі №826/5966/16, від 30.06.2020 року у справі № 280/546/19.

При цьому судова колегія вважає за необхідне зауважити, що згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2018 року у справі №808/2459/17, первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, надані на їх підтвердження, підписані посадовими особами контрагентів щодо яких встановлено факт здійснення фіктивної підприємницької діяльності у той самий період, свідчать про нереальність господарських операцій.

Отже, ТОВ Рік Сервіс взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту та валових витрат.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 року у справі №804/6171/13-а.

Крім іншого, як було встановлено раніше, керівники ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал і ТОВ Панорама-Скай заперечують свою участь і створенні і діяльності указаних суб`єктів господарювання.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18.06.2020 року у справі № 826/14035/17.

Крім того, у постановах від 14.03.2019 року у справі №825/2042/14 і від 21.05.2020 року у справі № 823/1598/17 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також у постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договору та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із змісту акту перевірки, всі суб`єкти господарювання, господарські відносини з якими були предметом перевірки, є фігурантами кримінальних проваджень за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 200, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України. При цьому контролюючий орган, не маючи необхідних первинних документів по таким операціям, прийняв до уваги податкову інформацію по контрагентам товариства, з якої зробив висновок, що такі юридичні особи фактично не ведуть податковий облік та не здійснюють прибуткової господарської діяльності за виключенням правовідносин з Позивачем.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі № 820/6564/17.

При цьому, колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вже було підкреслено вище, в силу положень п. 44.1 ст. 44 та п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування даних податкового обліку операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів з огляду на ненадання до матеріалів справи жодних первинних документів, які у розумінні положень КАС України вважалися б належними і допустимими доказами, а також факт існування вироків щодо частини контрагентів, заперечення директорів і засновників щодо участі у господарській діяльності підприємств, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Рік Сервіс правових підстав для формування податкового кредиту і витрат, які враховуються при визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, за наслідкам відносин з ТОВ Панорама-Скай , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Апекстрейд ЛТД , ТОВ Колабрія Плюс , ТОВ Дені Люкс , ТОВ Дронт , що свідчить про обґрунтованість твердження суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі № 814/32/15. Крім того, указана вище позиція щодо недопустимості доказів сформульована Верховним Судом у постанові від 22.06.2020 року у справі № 520/4539/19.

Разом з тим, судова колегія погоджується з посиланням ТОВ Рік Сервіс на те, що встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб`єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності підприємства, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб`єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Рік Сервіс - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 03 березня 2021 року.