Постанова

від 24.11.2020 по справі 440/1899/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 р.Справа № 440/1899/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної екологічної інспекції Центрального округу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року (головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, повний текст складено 02.07.20 року) по справі № 440/1899/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17"

до Державної екологічної інспекції Центрального округу

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції Центрального округу №22/2/4-23 від 13.03.2020, складений щодо ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 позов задоволено.

Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - відповідач ), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування зазначає, судом першої інстанції не враховано, що документи, які враховані судом, під час перевірки ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 не надавалися, а надані були лише під час розгляду справи в суді.

Крім того, вважає, що судом безпідставно скасовано п.п. 2, 3, 4, 5, 6, 8, 10, 13, 14 припису, оскільки останні фактично виконані позивачем.

Також, судом не враховано, що Держекоінспекція має повноваження щодо здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а тому має право перевіряти договори оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим п. 7 припису є правомірним.

Щодо правомірності п. 11 припису, вказує, що судом не взято до уваги, що ліцензія на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами у ТОВ Компанія Про Лайн , ТОВ Автопланета Кременчуг та ТОВ Астра-М відсутня, отже, позивачем не в повній мірі здійснюються організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, що займаються збиранням, обробленням чи утилізацією відходів. Крім того, судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_1 , який проводив перевірку.

Щодо правомірності п. 12 припису, зазначає про не врахування судом допущення ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без внесення змін до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 27.06.2014 № 5310436100-224 .

Враховуючи викладене, вважає, що припис складений відповідачем в межах та у спосіб встановлений законодавством.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що всі документи, які враховані судом, надавалися позивачем під час перевірки, а отже припис є незаконним.

23.11.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю його представника у розгляді іншої справи в суді першої інстанції, на підтвердження чого надано копію повістки.

Дослідивши клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, юридична особа не надав доказів неможливості прибуття іншого представника у судове засідання.

Враховуючи можливість розгляду справи без надання пояснень представником відповідача, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що наказом від 25.02.20 № 06-27/216 Державною екологічною інспекцією Центрального округу "Про проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17", з метою виконання плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2020 рік, затвердженого наказом від 28.11.19 №320, призначено плановий захід (перевірку) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 в термін з 02.03.2020 по 16.03.2020, на підставі якого видано направлення та складено акт від 06.03.2020 (т. 1 а.с.22-36, 199-200).

Не погодившись із висновками акту перевірки позивач повідомив, що порушення підприємством не допускались, всі витребувані інспектором документи надавались, додаткові пояснення та зауваження що акту будуть надані ним протягом трьох робочих днів, про що свідчить відповідне зауваження на акті перевірки

12.03.2020 на адресу Державної екологічної інспекції Центрального округу від ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" надійшли заперечення до акту № 06-28/213 від 06.03.2020 з додатками ( первинними документами ) (т. 1 а.с. 37-164).

13.03.2020 Державною екологічною інспекцією Центрального округу складено припис №22/2/4, яким позивача зобов`язано:

- п. 1 до 27.03.2020 розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених порушень природоохоронного законодавства під час перевірки. Копії плану надати до Державної екологічної інспекції Центрального округу;

- п. 2 до 13.04.2020 в повній мірі виконувати вимоги Правил, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 06.02.09 №52, а саме проводити огляд установок очистки газу на джерелах викиду №№12, 13 для оцінки їх технічного стану два рази на рік;

- п. 3 до 13.04.2020 призначити осіб, відповідальних за належне розташування та обладнання місць відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку та ведення журналу обліку робочого часу установок очистки газу;

- п. 4 до 13.04.2020 забезпечити ведення журналу обліку робочого часу установок очистки газу;

- п. 5 до 13.04.2020 провести технічне навчання і перевірку знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу інженерно-технічного персоналу та обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок очистки газу;

- п. 6 до 13.04.2020 розробити і затвердити інструкцію з експлуатації установок очистки газу відповідно до умов їх роботи;

- п. 7 до 13.04.2020 представити чинний договір оренди земельної ділянки під будинком для малих сімей з вбудованими приміщеннями комерційного позначення за адресою: м. Кременчук, вул. Небесної Сотні 29/ 35 ;

- п. 8 до 13.04.2020 вести журнал первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" по встановленій формі 1-ВТ. Копію журналу надати до інспекції;

- п. 9 до 13.04.2020 забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

- п. 10 до 13.04.2020 скласти на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів спеціальний паспорт;

- п. 11 до 13.04.2020 здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організації, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів. Не допускати передачу утворених ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" небезпечних відходів суб`єктам господарювання, у яких відсутня ліцензія на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами;

- п. 12 до 13.04.2020 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" з урахуванням фактичного обсягу виробництва та обсягу викидів забруднюючих речовин, що утворюються внаслідок виробничної діяльності ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" та надходять в атмосферне повітря. Надати до Інспекції копії дозволу на викиди, звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" та документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, які відображають фактичні обсяги викидів ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17". Не допускати наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, змін кількісного та якісного складу забруднюючих речовин, що надходять в атмосферне повітря, перевищень фактичної потужності викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17";

- до 13.04.20 надати до Інспекції інформацію щодо проведення ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел із зазначенням вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих· газах транспортних та інших пересувних засобів ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17";

- п. 13 до 13.04.20 надати до Інспекції договір зі спеціалізованою організацією на передачу відходів та акти прийому-передачі відходів, що утворилися ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" в результаті обробки металу (т. 1 а.с. 19-21).

Не погоджуючись із приписом, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вимоги природоохоронного законодавства не порушено, а тому припис, складений Державною екологічною інспекцією Центрального округу є протиправним.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України від 25.06.1991 №1264-ХІІ Про охорону навколишнього природного середовища (далі - Закон № 1264-ХІІ), у статті 5 якого вказані об`єкти правової охорони навколишнього природного середовища.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 5 Закону № 1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров`я і життя людей.

Гарантії екологічних прав громадян встановлені у статті 10 Закону №1264-ХІІ, відповідно до пунктів б , г , д , е частини 1 та частини 2 якої екологічні права громадян забезпечуються: обов`язком центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації об`єктів економіки; здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища; компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

За змістом п. а ч. 1 ст. 20-2 Закону №1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами.

Пунктом е ч. 1 ст. 20-2 Закону №1264-ХІІ до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища віднесено й надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.

Як визначено п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №454/2011 (далі - Положення №454/2011) Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 5 квітня 2007 року N877-V (далі - Закон №877-V).

Відповідно до ст. 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Частинами 7, 8 ст. 7 Закону №877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Отже, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України та охорона навколишнього природного середовища є конституційним обов`язком держави. За порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачена відповідальність й такі порушення підлягають усуненню на підставі приписів Держекоінспекції, які є обов`язковими до виконання.

Такі порушення виявляються Держекоінспекцією при проведенні заходів державного нагляду (контролю) у формі, зокрема, планових і позапланових перевірок в порядку, встановленому законодавством.

Судовим розглядом встановлено, що в приписі від 13.03.2020 відповідачем зазначено про порушення ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 природоохоронного законодавства, а саме: ст.ст. 20-2, 68 Закону № 1264-ХІІ, Правил технічної експлуатації установок очистки газу, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 06.02.09 № 52 (далі - Правила №52), ст.ст. 8, 11, Закону № 877-V, ст. 10 Закону України від 16.10.1992 № 2707-XII "Про охорону атмосферного повітря" (далі - Закон № 2707-XII), ст.ст. 17, 32, 33, 34 Закону України від 05.03.1998 № 187/98-ВР "Про відходи" (далі - Закон №187/98-ВР).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, як на момент проведення перевірки так і на час прийняття припису позивачем надавались документи на підтвердження виконання вимог природоохоронного законодавства, що підтверджується додатками до заперечень на акт перевірки.

Відповідачем не зазначено підстав не врахування зазначених документів ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення позивачем вимог абз. 2, 4 ч. 1 ст. 10 Закону № 2707-XII, абз. 7 пп. 2.2.2 п. 2.2 розділу ІІ Правил №52, пп. 2.2.4 п. 2.2. розділу Правил №52, п."г" ч. 1 ст. 17 Закону № 187/98-ВР, а саме: непроведення огляду установок очистки газу два рази на рік; не призначення осіб, відповідальних за належне розташування за належне розташування та обладнання місць відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку; не проведення технічного навчання та перевірки знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу інженерно-технічного персоналу та обслуговуючого персоналу, залученого до експлуатації установок очистки газу; відсутність журналу обліку робочого часу установок очистки газу, інструкції з експлуатації установок очистки газу, спеціального паспорту на кожне місце чи об`єкт зберігання або видалення відходів і як наслідок правомірність п.п. 2-5, 8, 10 Припису.

Судом встановлено, що ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 двічі на рік проводить огляд установок очистки газу, призначено особу, відповідальну за належне розташування за належне розташування та обладнання місць відбору проб та вимірювання параметрів газопилового потоку, проведено перевірку знань з правил технічної експлуатації установок очистки газу інженерно-технічного персоналу та обслуговуючого персоналу, ведеться журнал обліку робочого часу установок очистки газу, інструкція з експлуатації установок очистки газу та спеціальні паспорти на місця зберігання відходів, що підтверджується актами перевірки технічного стану від 27.06.18, 21.11.18, 26.06.19 та 07.11.19, наказом від 11.01.2020 № 4/е, наказом № 9 від 25.02.2020 про затвердження інструкції № 84 газоочисних та пиловловлюючих установок, протоколом № 26 засідання комісії по перевірці знань з охорони праці від 25.12.2019, журналами обліку відходів та пакувальних матеріалів і тари форми 1-ВТ, паспортами (т. 1 а.с. 48-52,54, 62, 70-74, 110-127).

Вищенаведене свідчить про виконання позивачем вимог природоохоронного законодавства та відсутність порушень, зазначених в приписі.

Доводи апелянта щодо фактичного виконання позивачем п.п. 2-5, 6, 8, 10 Припису, та безпідставного скасуванння їх судом першої інстанції, колегія суддів вважає помилковими, оскільки зазначені вище документи були наявні у позивача на час проведення перевірки, дії позивачем вчинені до складання припису, що свідчить про відсутність порушень визначених приписом.

Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання позивачем договору оренди земельної ділянки (п. 7 Припису).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння 1 необхідною орендареві для проведення користування земельною ділянкою, підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договори купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договори оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Судовим розглядом встановлено, що позивач має на праві власності житловий будинок для малих сімей з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності та витягом про реєстрацію права власності (т. 1, а.с. 75-76).

Також в користуванні позивача, до 2012 року перебувала земельна ділянка несільськогосподарського призначення кадастровий номер 5310436100:08:005:0422, для експлуатації та обслуговування житлового будинку для малих сімей з вбудованими приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди від 11.07.2007, укладеного між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) та ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" (орендар), строком на 5 років (т. 1 а.с. 78-79).

Згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, сплачує податки за землю, що підтверджується податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017- 2020 роки (т. 1, а.с. 87-106), вживає заходи щодо поновлення строку дії договору, про що свідчить договір з виконання землевпорядних та геодезичних робіт від 08.01.2020, укладеного для підготовки графічних матеріалів для отримання рішення міської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 та довідкок ТОВ "Землеустрій та геодезія" від 09.01.2020, 10.03.2020 (т. 1, а.с. 80-85).

При цьому, відповідачем ні суду першої ні апеляційної інстанції не надано письмових заперечень Кременчуцької міської ради щодо користування позивачем земельною ділянкою.

Враховуючи вищенаведене, вірними є висновки суду першої інстанції, щодо п. 7 Припису є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо доводів скаржника про незабезпечення позивачем професійної підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами (п. 9 Припису).

Відповідно до п. "м" ч. 1 ст. 17 Закону № 187/98-ВР суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Колегія суддів зазначає, що вказана норма не визначає термінів та не встановлює конкретних строків, періодичність та програму підготовки, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Таким чином, враховуючи невизначеність вказаних питань на законодавчому рівні, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність з боку позивача порушень, передбачених п. "м" ч. 1 ст. 17 Закону № 187/98-ВР.

Щодо доводів скаржника про протиправну передачу ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" небезпечних відходів іншим підприємствам, у яких відсутня ліцензія на їх утилізацію та обов`язок не допускати зазначеного (п. 11 Припису).

Відповідно до пункту "е" ч. 1 ст. 32 Закону № 187/98-ВР з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється передавати чи продавати небезпечні відходи громадянам, підприємствам, установам та організаціям, якщо вони не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом.

Тобто чинне законодавство забороняє саме передачу або продаж небезпечних відходів громадянам, підприємствам, установам та організаціям, і лише у тому випадку, якщо ці громадяни/підприємства не забезпечують утилізації чи видалення цих відходів екологічно безпечним способом.

Судом встановлено, що 01.11.2015 між ТОВ Астра М (виконавець) та ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 (замовник) укладено договір № 1 про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу, відповідно до якого виконавець приймає на себе зобов`язання по наданню комплексу послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів замовника з наданням необхідних запасних частин і супутніх товарів на станції технічного обслуговування виконавця (т. 1 а.с. 128-131).

З актів наданих послуг від 09.04.2019 та від 11.06.2018 вбачається, що ТОВ Астра М надало позивачу, зокрема, моторне мастило та охолоджувальну рідину (т. 1 а.с. 132-133).

18.07.2016 між позивачем (замовник) та ТОВ Компанія Про Лайн укладено договір № 18-07-16 на виконання робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів, відповідно до якого виконавець виконує роботи з технічного обслуговування і ремонту автомобілів, що належать замовнику, за заявками замовника та в обсягах, узгодженому замовником, а замовник приймає і оплачує ці роботи на умовах цього договору (т. 1 а.с. 138-142).

З акту наданих послуг від 19.07.2019 вбачається, що ТОВ Компанія Про Лайн надало позивачу, зокрема, моторне мастило та гальмівну рідину (т. 1 а.с. 143).

12.10.2016 між ТОВ Автопланета Кременчук (продавець) та ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 (покупець) укладено договір купівлі продажу № 5184, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця транспортний засіб : Hyundai Elantra, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його за ціною, зазначеною в Договорі (т. 1 а.с. 134-136).

В подальшому, ТОВ Автопланета Кременчук здійснювалось технічне обслуговування автомобіля Hyundai Elantra, а також надавались позивачу необхідні запасні частини і супутні товари, зокрема, моторне мастило, антифріз, що підтверджується актом виконаних робіт від 02.03.2018 (т. 1 а.с. 137) .

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно договорів ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 замовляло та оплачувало надання послуг з технічного обслуговування автомобілів, а також оплачувало вартість використаних виконавцями послуг запасних частин і матеріалів, в тому числі рідин.

Разом з тим, доказів передання чи продажу вищезазначених рідин позивачем до ТОВ "Компанія "Пролайн", ТОВ "Автопланета Кременчук", ТОВ "Астра М" відповідачем ні суду першої ні апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, шо позивач не є виробником чи власником відходів, які утворюються під час технічного обслуговування легкових автомобілів, оскільки ці відходи утворюються в процесі діяльності виконавців послуг з технічного обслуговування, а саме - ТОВ "Компанія "Пролайн", ТОВ "Автопланета Кременчук", ТОВ "Астра М", та утворені відходи перебувають у володінні, користуванні та розпорядженні цих виконавців послуг з технічного обслуговування, а отже саме вони є їх власниками.

Відповідно до абз. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі порушення вимог ст. 32 Закону України "Про відходи" іншими суб`єктами господарювання.

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем під час здійснення господарської діяльності п. "е" ч. 1 ст. 32 Закону № 187/98-ВР.

Щодо доводів апеляційної скарги про допуск позивачем наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без внесення змін у дозвіл на викиди від 27.06.2014 №5310436100-224 (п. 12 Припису).

Згідно зі ст. 10 Закону № 2707-ХІІ підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, серед іншого, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Статтею 11 Закону № 2707-ХІІ встановлено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування, у разі перевищення нормативів екологічної безпеки, на відповідній території затверджують відповідно до закону програми оздоровлення атмосферного повітря, здійснюють заходи щодо зменшення забруднення атмосферного повітря.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №7 від 10.02.1995р. затверджено Інструкцію про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємства, за змістом якої інвентаризація викидів - це систематизація інформації про розміщення джерел забруднення атмосфери на території, види і кількісний склад забруднюючих речовин, що викидаються у атмосферне повітря.

Інвентаризація включає в себе характеристику технології, газоочисних установок з точки зору утворення і відведення забруднюючих речовин, визначення параметрів стаціонарних джерел викидів, а також характеристику неорганізованих джерел.

Інвентаризація викидів забруднюючих речовин може проводитись як в повному обсязі, так і вибірково по визначенню параметрів окремих джерел утворення або викидів, визначенню якісних і кількісних характеристик окремих забруднюючих речовин, що відводяться в атмосферне повітря при експлуатації технологічного обладнання.

Колегія суддів зазначає, що обставини надходження в атмосферне повітря речовин хімічного або біологічного походження (за переліком найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню), від стаціонарних джерел забруднення атмосфери, мають бути зафіксовані актом, складеним за результатами здійснення державного нагляду (контролю).

Судовим розглядом встановлено, що під час проведення перевірки підприємства, державним інспектором враховано звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який складено ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" та додаток до довідки № 1 від 02.03.2020.

Відповідно до п. 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року, (далі - Методика) наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб`єктів господарювання та розрахунковими методами (п. 2.2 Методики).

При визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Дані таких вимірювань мають бути зафіксовані в журналах первинної облікової документації, у робочих журналах лабораторій або у звітах про інструментально-лабораторні вимірювання.

Тобто, відомості про встановлені викиди мають бути зафіксовані в акті перевірки, крім того мають бути розраховані маса таких викидів, їх якісний склад забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Колегія суддів зазначає, що досліджений відповідачем звіт, не містить відомостей про визначення показників викидів забруднюючих речовин інструментально-лабораторними методами контролю за результатами інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право їх проведення, а тому не є належним та допустимим доказом встановлення наднормативних викидів забруднюючих речовин.

Доказів того, що пі час перевірки відповідачем були проведені заміри, або здійснені інструментально-лабораторні вимірювання концентрації забруднюючих речовин у викидах стаціонарного джерела атестованими лабораторіями, ні суду першої ні апеляційної інстанції не надано.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустими доказами наявності наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ПрАТ Кременчуцьке спеціалізоване управління №17 , а тому не доведено порушення позивачем п. 12 припису.

Щодо доводів скаржника про ненадання позивачем інформації щодо проведення ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління №17" інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел (п. 13 Припису).

Відповідно до пп. 111 п. 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 137 від 30.01.2012 протокол перевірки технічного стану - документ із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, що засвідчує позитивні результати проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу і містить інформацію, необхідну для його ідентифікації.

Згідно пункту 18 Порядку № 137 у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану із самоклейною міткою радіочастотної ідентифікації, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засоби. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засоби даним ідентифікації транспортного засоби складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу за формою згідно з додатком 4.

Відповідно до п. 16 Порядку № 137 обов`язковий технічний контроль транспортного засобу проводиться згідно з Технологічними вимогами до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури від 15.02.2012 № 106.

Наказом Міністерства інфраструктури України № 106 від 15.02.2012 затверджені Технологічні вимоги до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, згідно яких до Переліку стандартів, в яких встановлено вимоги до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу відносяться також стандарти щодо викидів забруднюючих речовин: ДСТУ UN/ECE R 49-А, В-02:2005, ISO 14230-4:2000, ISO 15765-4:2011.

Судовим розглядом встановлено, що позивач надавав відповідачу протоколи перевірки технічного стану транспортного засобу №01003-03056-19 від 28.11.2019, №00813-02041-19 від 25.04.2019, №00813-02042-19 від 25.04.2019, №01003-00147-19 від 13.06.2019 разом із запереченнями на акт перевірки (т. 1 а.с. 144-147).

Колегія суддів зазначає, що наявність у позивача протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів свідчить про позитивні результати проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу та про відповідність параметрів їх викидів вимогам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідачем не обґрунтовано, з посиланням на нормативно-правове регулювання, правомірність вимагати у суб`єкта господарювання проведення інструментально-лабораторних вимірювань викидів забруднюючих речовин транспортних засобів.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушення, передбаченого ст.ст. 20-2, 68 Закону №1264-ХІІ, ст.ст. 8, 11 Закону № 877-V.

Щодо доводів апелянта про відсутність у позивача договору зі спеціалізованою організацією на передачу відходів та актів прийому-передачі відходів, що утворилися в результаті обробки металу (п. 14 припису).

Судом встановлено, що 16.12.2019 між позивачем (продавець) та ТОВ Орендар-1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 16-12/19, за умовами якого позивач продав брухт чорного металу (т. 1 а.с. 163-164).

На підтвердження приймання від ПрАТ "Кременчуцьке спеціалізоване управління № 17" ТОВ "Ореандр-1" брухту чорних металів позивачем надано акт приймання металів чорних (вторинних) № 86 від 17.12.2019 (т. 1 а.с. 165).

Колегія суддів зазначає, що вказані документи надавались відповідачу як під час проведення перевірки так і долучались до заперечень на акт. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

При цьому відповідачем не обґрунтовано підстав їх неврахування під час прийняття оскаржуваного припису.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано включено п. 14 Припису про необхідність надання позивачем до Інспекції договорів зі спеціалізованою організацією на передачу відходів та акти прийому-передачі відходів , що утворилися у позивача в результаті обробки металу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, вірними є висновки суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження порушення позивачем вимог природоохоронного законодавства, а тому припис № 22/2/4-23 від 13.03.2020 підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Центрального округу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року по справі № 440/1899/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 30.11.2020 року