Постанова

від 03.11.2020 по справі 160/13508/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/13508/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Пласт" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 р. (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі № 160/13508/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Пласт" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон-пласт" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати наказ головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 17.09.2019 року № 383-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Бетон-Пласт"; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 02.12.2019 № 0008270511, № 0008260511.

В обґрунтування позову зазначало про наявність усіх необхідних документів, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Зауваження відповідача, викладені в акті перевірки, є суб`єктивним поглядом відповідача на здійснення позивачем господарської діяльності, а самі висновки відповідача безпідставними та необґрунтованими. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем у ланюгу постачань та його безпосереднім контрагентом. Позивачем не було отримано повідомлення про проведення перевірки та було позбавлено права на надання пояснень щодо висунутих зауважень, здійснення в подальшому такої перевірки є незаконною дією контролюючого органу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги. Крім доводів, які викладені в адміністративному позові, скаржник посилається на рішення Європейського суду з прав людини, постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок про індивідуальний характер відповідальності за порушення податкового законодавства, а також неможливості врахування в якості доказу по справі податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами щодо контрагентів по ланцюгу постачання.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

17.09.2019 відповідачем винесено наказ №383-п Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Бетон-Пласт (код 34456933). В преамбулі наказу зазначені підставі для проведення перевірки п.п.19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України. На підставі направлень від 17.09.2019 року №186, №187, відповідно до п.п.19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 17.09.2019 №383-п відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Бетон-Пласт з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Халдей Корпорейшн за період з 01.09.2018 по 30.09.2018, з ПММ БМД И КО за період з з 01.09.2018 по 30.09.2018, з ТОВ Сємбіз-1 за період з 01.09.2018 по 30.09.2018, ТОВ Кріс Авто за період з 01.09.2018 по 30.09.2018, ТОВ Інста-Груп за період з 01.04.2019 року по 30.04.2019 року. За наслідками перевірки складено акт №49484/04-36-05-11/34456933 від 30.09.2019. На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.12.2019:№ 0008270511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 713675,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 570940 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 142735 грн.; № 0008260511, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 410442 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних наказу та податкових повідомлень-рішень.

Правомірність наказу головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 17.09.2019 № 383-п про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Бетон-Пласт" обгрунтована судом наступними обставинами: ненадання позивачем відповіді на запити контролюючого органу, допуск позивачем службових осіб відповідача до проведення перевірки, вчинення контролюючим органом передбачених законом дій щодо належного направлення запитів та наказу.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України (ПК України)

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки виникає за умови завчасного надіслання до початку перевірки платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Отримання податкової інформації контролюючими органами регламентується статтею 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок).

Пунктом 73.3 статті 73 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За змістом пункту 10 Порядку встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Як встановлено судом першої інстанції, у запитах контролюючого органу №36912/10/04-36-14-12 від 28.03.2019, №83015/10/04-36-14-12-11 від 18.07.2019 визначені фактичні та правові підстави його надіслання, опис інформації, види та типи конкретних документів, які витребовувались, період, за який слід надати документи, а також попереджено про строки подання вказаних документів та про наслідки їх неподання, що у сукупності свідчить про формування та надіслання запиту відповідно до приписів податкового законодавства (т. 1 а.с.239-241, 246-248).

У відповідь на запит від 28.03.2019 позивач надав відповідачу лист №10/05 від 10 травня 2019 р., в якому висловив свою незгоду із вимогами, викладеними у запиті - відсутність посилань на будь-які чіткі обставини на підтвердження порушень позивачем податкового законодавства, відсутність посилання на норму закону, яка визначає вичерпний перелік інформації, яка запитується, що, на думку позивача, свідчить про невідповідність запиту вимогам п. 73.3 Податкового кодексу України (т. 1 а.с.243-245).

Колегія суддів вважає, що наведені позивачем аргументи не є підставами для звільнення його від виконання законних вимог контролюючого органу. Як зазначалась вище, запити відповідають приписам п. 73.3 статті 73 ПК України.

Верховний Суд у постанові від 02 березня 2018 р. у справі № 820/2762/17 зазначив, що окремі дефекти запиту про надання інформації і наказу про призначення податкової перевірки для вирішення оспорюваного питання значення немає, оскільки відповідно до усталеної судової практики, зокрема, відсутність або неповнота посилань на конкретні пункти Кодексу не повинні розглядатися як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу видається за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки.

Доводи позивача про те, що запити ним не отримувались, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки за приписами статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про наявність визначених Податковим кодексом України підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача таким, що відповідає нормам матеріального права та ґрунтується на правильному встановленні обставин у справі.

Щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Бетон-Пласт п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 981382 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за період вересень 2018 року в сумі 562481 грн.; заниження податку на додану вартість за період квітень 2019 року в сумі 8459 грн.; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період вересень 2018 року у сумі 297401 грн.; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період квітень 2019 року у сумі 113041 грн.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Пунктом 187.1 статті 187 ПК України, визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Пунктом 188.1 статті 188 ПК України, встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу (підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункт 201.10 статті 201 ПК України)

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88. Згідно з пунктом 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (пункт 2.1. Положення № 88)

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На переконання контролюючого органу, виявлені під час перевірки порушення виникли внаслідок безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН , МПП БДМ И КО , ТОВ СЄМБІЗ-1 , ТОВ КРІС-АВТО , ТОВ ІНСТА-ГРУП .

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на даних інформаційних баз ДПС України, податкової звітності позивача та його первинних бухгалтерських документах.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН .

Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2018 між позивачем (покупець) та ТОВ ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН (продавець) укладено договір поставки № п03/09-1. Відповідно до п. 1.1. укладеного договору продавець зобов`язується поставі передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Відповідно до п. 4.2. укладеного договору оплата за відвантажений товар - відстрочка платежу 30 банківських днів. Відповідно до п. 5.1. укладеного договору поставка здійснюється за адресою, вказаною покупцем. Відповідно до п. 5.2. укладеного договору перехід права власності на відбувається в момент підписання накладної покупцем. На виконання умов укладеного договору продавцем поставлено товар, а покупцем сплачено усі належні кошти за поставлений товар. В подальшому, на виконання умов договору, продавцем поставлено на адресу покупця товар, що підтверджується видатковою накладною від 20.09.2018 №112 суму 2000000,00 грн. та товарно-транспортною накладною від 20.09.2018 №112. Як зазначено позивачем, вказаний товар придбано позивачем у зв`язку із тим, що 06.06.2018 між позивачем та ПП Едельвейс-2013 був укладений договір поставки № п06/06-1. З метою виконання умов вказаного договору, 21.09.2018 позивач поставив ПП Едельвейс-2013 товар, зокрема, блок ємностей для первинної та вторинної біологічної очистки в кількості 1 шт. Як передбачено п. 3.7. вказаного договору, товар вважається переданим постачальником і прийнятий покупцем за кількістю та якістю згідно видаткових накладних, підписаних повноважними представниками обох сторін і скріплених печатками.

Висновок суду першої інстанції про відсутність реального виконання зазначеного договору ґрунтується на висновку, викладеному в Акті податкової перевірки.

Так, відповідно до договору поставки від 03.09.2018 №П03/09-1 в реквізитах ТОВ "ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН" зазначено банківський рахунок: п/р НОМЕР_1 відкритий в AT Банк Кредит Дніпро МФО 305749. Проте з реєстраційних відомостей ТОВ "ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН" встановлено, що зазначений банківський рахунок відкритий лише 09.10.2018, в той час, як відомості про нього внесені у договір від 03.09.2018. Також, за результатами аналізу ЄРПН та інформаційних бах даних ДПС України щодо ТОВ "ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН" та його постачальників, встановлено: не подано до контролюючих органів фінансову звітність з податку на прибуток при реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про несплату підприємством податків; відсутність основних фондів, відсутність працівників.

На переконання контролюючого органу, наведене свідчить, що в договір внесено фактично неіснуючі відомості, а сам він укладався без мети вчинення певних дій.

Проте, Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справах №К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а) сформулював наступний правовий висновок:

Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивачем на підтвердження реального виконання договору №П03/09-1, укладеного з ТОВ "ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН", надані первинні документи - видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, подорожній лист, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, платіжне доручення, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 (т. 1 а.с.75-100). Також, позивачем надані документи на підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ "ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН" товару ПП ЕДЕЛЬВЕЙС-2013 (т. 1 а.с. 145-161).

Зазначення ТОВ "ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН" в договорі від 03.09.2018 реквізитів поточного рахунку, який фактично було відкрито 09.10.2018, на думку колегії суддів, не є безумовною підставою для визнання договору безтоварним, оскільки оплата за товар здійснена позивачем у жовтні та грудні 2018 р., а належних та допустимих доказів здійснення ТОВ "ХАДЛЕЙ КОРПОРЕЙШН" діяльності поза межами правового поля, відповідачем суду не надано.

Крім того, у постанові від 02 квітня 2020 р. у справі № 160/93/19 Верховний Суд зазначив, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників суду не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Щодо господарських взаємовідносин з МПП БДМ И КО .

Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2018 між позивачем (замовник) та МПП БДМ И КО . (виконавець) укладено договір про надання послуг № у0309/1. Відповідно до п.1.1. укладеного договору, виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавати послуги камаза, номерний знак НОМЕР_2 замовнику, а замовник зобов`язується приймати та оплачувати вартість фактично наданих послуг на умовах цього договору. Згідно з умовами договору позивачем використовувався транспорт МПП БДМ И КО під час перевезення каміння бутового, який поставлявся за договором між позивачем та ТОВ Донбассугольстрой . Між сторонами були підписані акти надання послуг від 10.09.2018 № 67 та від 11.09.2018 № 68 на підставі яких було здійснено оплату за вказаними актами.

Суд першої інстанції погодився із висновками Акту перевірки про те, що згідно відомостей МПП БМД И КО про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за вересень 2018 року №9230267500 від 22.10.2018 водій, який здійснював перевезення, ОСОБА_1 не є штатним працівником МПП БМД И КО . Згідно з поданої МПП "БМД И КО" звітності не можливо встановити наявність на підприємстві транспортних засобів. За результатами аналізу ЄРПН не встановлено придбання МПП БМД И КО послуг перевезення автомобілем КАМАЗ 65201, також відсутня оренда транспортного засобу. За результатами аналізу первинних документів, баз даних та ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій за весь період діяльності МПП "БМД И КО" встановлено відсутність походження транзитних послуг.

Також, 23.04.2018 позивач уклав із МПП БДМ И КО договір поставки № П023/4-1 (т. 1 а.с.101, 102). На підтвердження виконання умов договору позивачем надані видатові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення (т. 1 а.с.104-144).

Колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу зроблені на підставі аналізу інформаційних баз даних ДПС України. При цьому, доказів проведення податкової перевірки МПП БМД И КО суду не надано, незважаючи на те, що підприємство знаходиться за місцем реєстрації, подає податкову звітність, має штатних працівників -23 особи, діюче свідоцтво платника ПДВ та основні фонди варістю 870,9 тис. грн.

Враховуючи правові висновки Верховного Суду у наведеній вище справі № 160/93/19, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників суду не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Щодо господарських взаємовідносин з МПП СЕМБІЗ-1 .

Судом першої інстанції встановлено, що 02.04.2018 між позивачем (продавець) та ТОВ СЕМБІЗ-1 (покупець) було укладено договір поставки № п03/09 на постачання складових, необхідних для виготовлення бетонних плит (кутники, арматура, щебінь, цемент, тощо). Як передбачено п. 6.1. договору № п03/09, пунктом поставки товару є м. Селідово. Згідно з п. 6.2. договору № п03/09, доставка товару здійснюється силами та за рахунок покупця. ТОВ СЕМБІЗ-1 власними силами здійснювало доставку товару до м. Селідово. Щодо оплати за поставлений позивачем товар відповідно до договору № поз/09 між позивачем та ТОВ СЕМБІЗ-1 02.04.2018 було укладено договір поставки № 02/4, за яким у позивача перед ТОВ СЕМБІЗ-1 був борг у сумі 3108000,00 грн. Сума поставленого за договором № п03/09 товару складає також 3108000 грн. 28.09.2018 позивач та ТОВ СЕМБІЗ-1 уклали акт зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, поставка за договором № п03/09 повністю покрила борг перед ТОВ СЕМБІЗ-1 за договором №02/4. Непогашена дебіторська чи кредиторська заборгованість у сторін за вказаними договорами відсутня.

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності реального виконання умов зазначеного договору ґрунтується на тому, що весь реалізований за договором № п03/09 товар позивач придбав за договором від 23.04.2018 № п023/4-1, укладеним між МПП БМД И КО .

Позивачем на підтвердження реалізації товару за договором №П03/09 надані специфікації, акт зарахування зустрічних однорідних вимог, видаткові накладні, оборотно-сальдові відомость по рахунку 361 (т. 1 а.с.162-178).

Враховуючи те, що відповідачем, окрім податкової інформації, належних та допустимих доказів діяльності ТОВ СЕМБІЗ-1 поза межами правового поля, у тому числі, акту податкової перевірки, не надано, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність доводів відповідача та висновку суду першої інстанції щодо відсутності реального постачання товару за вказаним договором.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ КРІС АВТО .

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "БЕТОН-ПЛАСТ" укладено договір перевезення вантажу з ТОВ "КРІС АВТО" від 14.08.2018 №1408/18. Згідно з відомостей ТОВ "КРІС АВТО" про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за вересень 2018 року №9228214989 від 18.10.2019, водії - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є штатними працівниками ТОВ "КРІС АВТО". Відповідно до інформаційних баз даних ДПС України та в ході аналізу податкової звітності ТOB "КРІС АВТО" (код ЄДРПОУ 37388903) встановлено: відомості про держреєстрацію: від 27.12.2010 №12701020000003343; перебуває на обліку в 515.ГУ ДПС у Донецькій області (м. Краматорськ); стан платника: 0.платник податків за основним місцем обліку; основний вид діяльності: _46.73-оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; свідоцтво платника ПДВ №200349988 від 01.09.2017 - діюче; згідно відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за вересень 2018 року №9228214989 від 18.10.2019 середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період - 19 осіб; згідно фінансового звіту за 2018 рік № 9310461034 від 14.02.2019 вартість основних фондів складає 57,7 тис. грн.; є виконавцем наданих послуг.

Мотивувальна частина оскарженого рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків про порушення позивачем податкового законодавства по господарським взаємовідносинам із зазначеним контрагентом. В Акті перевірки зазначено про те, що ТОВ КРІС АВТО є виконавцем наданих послуг (т. 1 а.с. 32).

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ ІНСТА ГРУП .

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "БЕТОН-ПЛАСТ" укладено договір поставки з ТОВ "ІНСТА-ГРУП" від 06.04.2019 №П06/04. ТОВ "БЕТОН-ПЛАСТ" не надано до перевірки сертифікати/паспорта якості на товар. Розрахунки між підприємствами в квітні 2019 року не здійснювались.

Висновок суду першої інстанції про відсутність реального виконання зазначеного договору ґрунтується на висновку, викладеному в Акті податкової перевірки.

Так, відповідно до договору поставки від 06.04.2019 №П06/04 в реквізитах ТОВ "ІНСТА-ГРУП" зазначено банківський рахунок26007001301448 відкритий в AT "ЄПБ" МФО 377090. Проте з реєстраційних відомостей ТОВ "ІНСТА-ГРУП" встановлено, що зазначений банківський рахунок відкритий лише 26.04.2019, в той час, як відомості про нього внесені у Договір від 06.04.2019. На переконання контролюючого органу, наведене свідчить, що в договір внесено фактично неіснуючі відомості, а сам він укладався без мети вчинення певних дій.

Позивачем на підтвердження фактичного виконання умов договору надано видаткова накладна, податкова накладна, платіжні доручення (т. 1 а.с.188-194).

Зазначення ТОВ "ІНСТА ГРУП" в договорі від 06.04.2019 реквізитів поточного рахунку, який фактично було відкрито 24.04.2019, на думку колегії суддів, не є безумовною підставою для визнання договору безтоварним, оскільки оплата за товар здійснена у липні 2019 р.

Колегія суддів зазначає, що висновки контролюючого органу зроблені на підставі аналізу інформаційних баз даних ДПС України. При цьому, доказів проведення податкової перевірки ТОВ "ІНСТА ГРУП" суду не надано, незважаючи на те, що підприємство знаходиться перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій обл. (Вознесенівський р-н м. Запоріжжя), має діюче свідоцтво платника податку на додану вартість,

Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності його постачальників суду не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.

Колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення адміністративного позову, визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень і відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування спірного наказу за наведених в мотивувальній частині цієї постанови підстав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 18782,20 грн. (т. 1 а.с. 6) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 28173 грн. (т. 2 а.с.107). Зважаючи на часткове задоволення позову, відшкодуванню підлягає судовий збір, сплачений за подачу позову майнового характеру (оскарження податкових повідомлень-рішень), всього на суму 42152,70 грн. (18782,20 + 28173) - (1921 + 2881,50)

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Пласт" - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 р. в адміністративній справі № 160/13508/19 - скасувати та ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон-Пласт" - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008270511, № 0008260511 від 02.12.2019, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон-Пласт (код ЄДРПОУ 34456933, вул. Новобудівельна, 5-А, м. Дніпро, 49089) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, вул. Сімферопольська, 17А, 49005) судові витрати на суму 42152,70 грн. (сорок дві тисячі п`ятдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 листопада 2020 р. і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук