Ухвала

від 23.12.2020 по справі 160/13508/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 грудня 2020 року

Київ

справа №160/13508/19

адміністративне провадження №К/9901/34005/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №160/13508/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон-Пласт до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бетон-Пласт звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 17 вересня 2019 року №383-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон-Пласт ; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 02 грудня 2019 року: №0008270511, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 713675,00грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 570940грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 142735,00грн; №0008260511, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 410442,00грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області 11 грудня 2020 року звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.

Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Підставою касаційного оскарження податковий орган вказує на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України тобто оскарження судового рішення з підстав, передбачених частиною другою і третьою статті 353 цього Кодексу, а точніше з підстав визначених пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України у зв`язку з не дослідженням судами зібраних доказів.

Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, заявник касаційної скарги має чітко зазначити обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до не згоди з ухваленим рішенням та переоцінки встановлених судами обставин, та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України, при цьому відповідач не враховує, що суд касаційної інстанції лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того, у касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволенні позову (як це передбачено статтею 352 КАС України), а не направити справу на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України).

Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись пунктом 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі №160/13508/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бетон-Пласт до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень - повернути заявнику.

Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду