Постанова

від 30.11.2020 по справі 560/2951/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2951/20

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

30 листопада 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (ухвалене у м. Хмельницькому 04.08.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 , у зарахуванні до загального страхового стажу періодів роботи на ОТП "Молодіжна Мода" - з 30 листопада 1993 року по 04 грудня 1996 року та ДП "Проскурів-торг" - з 18 січня 1999 року по 01 грудня 2000 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 липня 2019 року про призначення пенсії, з врахуванням цього рішення суду;

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії на загальних підставах, оформлене листом №С-230-0-02.26-04 від 31 липня 2019 року та зобов`язати призначити пенсію з 09 травня 2019 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахування до загального страхового стажу періоди роботи з 30 листопада 1993 року по 04 грудня 1996 року, з 18 січня 1999 року по 01 грудня 2000 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 30 листопада 1993 року по 04 грудня 1996 року, з 18 січня 1999 року по 01 грудня 2000 року. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно наданих документів, страховий стаж ОСОБА_1 становить 21 рік 8 місяців 15 днів. Трудова книжка від 02 липня 1979 року НОМЕР_1 заповнена з порушенням вимог Інструкції, а саме не зазначено підставу звільнення з роботи 04 грудня 1996 року з ОТП "Мода" та наказ про прийом на роботу з 18 січня 1999 року в ДП "Проскурів - торг" внесений в трудову книжку іншим чорнилом. Тому до розрахунку страхового стажу не враховано періоди роботи позивачки в ОТП "Мода" з 30 листопада 1993 року по 04 грудня 1996 року та ДП "Проскурів-торг" з 18 січня 1999 року по 01 грудня 2000 року.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказала на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що 26 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про проведення обрахунку стажу та видачі довідки про наявний страховий стаж.

15 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зі зверненням з питань пенсійного забезпечення та не зарахування періодів роботи з 30 листопада 1993 року по 04 грудня 1996 року (ОТП "Мода") та з 18 січня 1999 року по 01 грудня 2000 року (ДП "Проскурів-Торг").

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом № С-230-0-02.26-04 від 31 липня 2019 року позивачку повідомлено про відсутність підстав для призначення пенсії за віком.

Підставою відмови у призначенні пенсії, зокрема слугувало те, що трудова книжка від 02 липня 1979 року оку НОМЕР_1 заповнена з порушенням вимог Інструкції, а саме не зазначено підставу звільнення з роботи 04 грудня 1996 року з ОТП "Мода" та наказ про прийом на роботу з 18 січня 1999 року в ДП "Проскурів-торг" внесений в трудову книжку іншим чорнилом. Тому до розрахунку страхового стажу не враховано періоди роботи позивачки в ОТП "Мода" з 30 листопада 1993 року по 04 грудня 1996 року та ДП "Проскурів-торг" з 18 січня 1999 року по 01 грудня 2000 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не врахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 30 листопада 1993 року по 04 грудня 1996 року, з 18 січня 1999 року по 01 грудня 2000 року, таким чином звузивши право особи на майно (грошові кошти), яке їй належить.

Суд відмовив в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію з 09 травня 2019 року, оскільки позивачка із заявою про призначення пенсії за віком не зверталась до відповідача, а лише із заявою про проведення обрахунку стажу та видачі довідки про наявний страховий стаж від 26 червня 2019 року, відповідно листом головного управління № С-230-0-02.26-04 від 31 липня 2019 року позивачу надано відповідь лише на звернення позивачки з питання не зарахування періодів роботи з 30 листопада 1993 року по 04 грудня 1996 року в ОТП "Мода" та з 18 січня 1999 року по 01 грудня 2000 року в ДП "Проскурів- Торг".

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.

Згідно із ст. 1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (Закон №1788-ХІІ) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із ст. 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (Інструкція) записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно із п.2.4. зазначеної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 (Закон №1058-ІV) передбачено, що право на призначення пенсії за віком у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 мають особи після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 26 років.

Пенсійний вік жінок, які народилися до 01.04.1961, підвищується поступово, зокрема, жінки, які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року мають право на пенсію після досягнення 59 років.

Враховуючи дату народження позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 , право виходу на пенсію ОСОБА_1 набула з 09.05.2019, необхідний загальний страховий стаж становить 26 років.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч.1 ст.24 Закону №1058-ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а наявність відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи, здійснених у відповідності до вимог Інструкція, є підтвердженням страхового стажу.

Відповідно до п. 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно п.2.8 Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п.2.9 Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Відповідно до п.2.10 Інструкції у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

Згідно пункту 2.19 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів.

Аналогічні вимоги були закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженій постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974.

З урахування наведеного, колегія суддів вважає, що наявна у матеріалах справа копія трудової книжки позивача не підтверджує посилань відповідача на те, що наказ про прийом на роботу з 18.01.1999 в ДП Проскурів-торг внесений в трудову книжку іншим чорнилом, ніж передбачено п.2.4 Інструкції.

При цьому, вчинення вказаного запису іншим чорнилом об`єктивно не позбавляє можливості встановити його зміст, а тому відмова у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 18.01.1999 по 01.12.2000 в ДП Проскурів-торг виключно на цій підставі є проявом надмірного формалізму.

Водночас, апеляційний суд враховує, що трудова книжка позивача від 02.07.1979 НОМЕР_1 заповнена з порушенням вказаних вимог Інструкції, а саме не зазначено підставу звільнення позивача з роботи з ОТП Мода 04.12.1996. Тому, до розрахунку страхового стажу відповідачем правомірно не враховано період роботи позивача в ОТП Мода з 30.11.1993 по 04.12.1996.

Крім того, апеляційний суд зауважує, що частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Проте умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб таких органів є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею такого права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона може розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи. Таким чином неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків такої особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, але задоволення відповідних вимог можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Апеляційний суд зазначає, що обчислення страхового стажу та визначення розміру пенсії є повноваженнями відповідача, які реалізовуються в процесі прийняття рішення про призначення пенсії, право на яке має позивач.

У судовому порядку підлягає захисту виключно право позивача порушене незаконною відмовою органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що питання встановлення факту наявності трудового стажу, наявності певних періодів роботи до страхового стажу, не підлягає судовому розгляду, адже повинне вирішуватись у позасудовому порядку органами Пенсійного фонду України відповідно до встановленої законодавством процедури.

Враховуючи, що позивач не зверталась до відповідача із заявою про призначення пенсії, апеляційний суд вважає, що відповідачем у межах спірних правовідносин не порушено права позивача, які підлягають судовому захисту, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Водночас, задоволення судом першої інстанції позовних вимог шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 30 листопада 1993 року по 04 грудня 1996 року, з 18 січня 1999 року по 01 грудня 2000 року, свідчить про вирішення судом вимог, які не віднесені до компетенції суду та вказує на незаконність оскаржуваного судового рішення.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.