Постанова

від 18.11.2020 по справі 300/228/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/228/20 пров. № А/857/10635/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Матковської З.М.,

суддів - Бруновської Н.В., Макарика В.Я.

при секретарі судового засідання - Герман О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі №300/228/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Стрім-Нетворк до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови (головуючий суддя першої інстанції Шумей М.В., час ухвалення 11 год.44 хв, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту 27.07.2020),-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Стрім-Нетворк (далі - ТзОВ Стрім-Нетворк ) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 24.10.2019 №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ТзОВ Стрім-Нетворк у розмірі 125190,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем законодавства про працю, а саме вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, відповідальність за які передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, в результаті чого протиправно винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.10.2019 №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на позивача накладено штраф у розмірі 125 190 грн. Зазначає, що товариство не допускало порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України, адже факту допуску позивачем працівника до роботи відповідач не встановив, при цьому у відповідача відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 виконував роботу з відома керівника ТзОВ Стрім-Нетворк .

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області від 24.10.2019 за №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення ухвалено з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, апелянт вказує на те, що враховуючи матеріали проведеного інспекційного відвідування, саме з дозволу директора ТзОВ Стрім-Нетворк громадянина ОСОБА_1 було залучено до виконання робіт з підключенням нового абонента до мережі інтернет, що свідчить про фактичний допуск його до роботи без укладення трудового договору у встановленому порядку. При цьому, ОСОБА_1 попередньо погодив з директором ТзОВ Стрім-Нетворк свою присутність на об`єкті з підключення до мережі інтернет, добирався на об`єкт спільно з працівником товариства у робочий час для виконання роботи в інтересах товариства. Таким чином, зважаючи на зазначені обставини, ОСОБА_1 повинен був бути прийнятим на роботу за трудовим договором.

З урахуванням наведеного вище, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча відповідач належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що листом від 15.08.2019 СВ Калуське ВП ГУ НП в Івано-Франківській області звернулося до начальника Управління Держпраці в Івано-Франківській області з проханням забезпечити проведення спеціального розслідування нещасного випаду на виробництві, в ході якого встановити чи дотримано посадовими особами ТзОВ Стрім-Нетворк вимог правил безпеки під час проведення робіт з підвищеною небезпекою та вимог безпеки життєдіяльності та охорони праці.

На підставі зазначеної інформації завідувачем сектору розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму Управління Держпраці Кернякевичем С.Л. подано на розгляд начальнику Управлінням Держпраці службову записку від 17.09.2019, якою рекомендувалося проведення заходу контролю за додержанням законодавства про працю в частині встановлення факту допуску посадовими особами ТзОВ Стрім-Нетворк ОСОБА_1 до виконання робіт без належного оформлення трудових відносин.

Відповідно до наказу від 20.09.2019 за №1138-Д та направлення від 20.09.2019 за №15-10/5940 на підставі пп. 3 п. 5т Порядку №823, службової записки від 17.09.2019 за №90 Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин із працівниками у ТзОВ Стрім-Нетворк .

В результаті здійсненої перевірки відповідачем складено акт №ІФ1476/1668/АВ від 01.10.2019, яким встановлено порушення директором ТзОВ Стрім-Нетворк вимоги частини 1,3 статті 24 КЗпП України, оскільки такий фактично допустив до роботи без належного оформлення трудових відносин одного працівника.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень від 07.10.2019 №ІФ1476/1668/АВ/П, яким зобов`язано позивача усунути описані порушення у строк до 23.10.2019.

Надалі начальником Управління Держпраці за результатами розгляду справи, 24.10.2019 винесено оскаржену постанову №ІФ1476/1668/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою накладено на позивача штраф на суму 125190,00 грн. на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення позивачем вимог частини 1, 3 статті 24 КЗпП України.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що обставинами, встановленими в постанові Калуського міськрайонного суду Івано-Франківській області від 15.11.2019 в справі №345/4523/19, яка набрала законної сили 25.11.2019, спростовується факт порушення позивачем статті 265 КЗпП.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч.1 ст.2 Закону №877-V).

Згідно із статтею 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (надалі, також - Порядок №823).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю, що передбачено пунктом 19 Порядку №823.

Положеннями пункту 11 Порядку №823 передбачено, що інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право, серед іншого, під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Пунктом 27 Порядку №823 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Процедуру накладення штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку №509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що Управління Держпраці в Івано-Франківській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 Кодексу законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва,

За змістом статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що правовою підставою для прийняття постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований, зокрема, в акті інспекційного відвідування, на підставі якого можуть бути накладені штрафи та доведений належними доказами.

Тобто, для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Як підтверджується матеріалами справи, висновок відповідача про порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України ґрунтується на тому, що факт допуску ОСОБА_1 до виконання робіт без укладання трудового договору слідує з пояснень директора підприємства ОСОБА_2 та працівника ОСОБА_3 , згідно з яких ОСОБА_1 виконував роботу в ТзОВ Стрім-Нетворк з проведення кабелю до мережі інтернет.

Зокрема, монтажник зв`язку-кабельник ОСОБА_3 надав пояснення, що 22.07.2019 року поїхав разом з ОСОБА_1 в с.Яворівка Калуського району на підключення абонента до мережі інтернет. В процесі підключення працівник ОСОБА_3 відійшов від стовпа на подвір`я, щоб відчепити кабель від дерева, а ОСОБА_1 виліз без дозволу на драбину та впав з неї.

Разом з тим, суд зазначає, що з пояснень директора ОСОБА_2 , працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слідує, що ОСОБА_1 не був працівником, влаштованим на підприємстві, а на місці виконання монтажних робіт перебував з метою працевлаштування.

Суд вважає недостатніми обґрунтування того факту, що ОСОБА_1 фактично був допущений як працівник товариства до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оскільки доказів на підтвердження обставин, що викладені в акті інспекційного відвідування, відповідачем не надано.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківській області від 15.11.2019, яка набрала законної сили 25.11.2019, провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з висновком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківській області, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із позивачем, оскільки жодних даних, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_1 в ТзОВ Стрім-Нетворк , а саме - посада, посадові обов`язки, які він виконував, період роботи, систематичність отриманої заробітної плати тощо, матеріали справи не містять.

Таким чином, обставини, встановлені у вищезазначеній постанові, спростовують факт порушення позивачем статті 265 КЗпП.

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки в даному випадку є суперечливими та не встановлені чіткі обставини правопорушення, а тому, на переконання колегії суддів, є необґрунтованими.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними до відзиву на позовну заяву, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання. Крім того, наведені факти зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі №300/228/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. Я. Макарик

Повне судове рішення складено 30.11.2020р.