Рішення

від 30.11.2020 по справі 243/11195/15-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єд. унік. № 243/11195/15-ц

Провадження № 2/243/6/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

30 листопада 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.

за участю секретарів судового засідання Малиновської І.Ю., Мержоєвої О.Ю.,

Андросова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики, іпотечного договору припиненими, зняття заборон, припинення обтяжень, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно,

учасники справи: не з`явилися,

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом про визнання договору позики, іпотечного договору припиненими, зняття заборон, припинення обтяжень. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що 31.07.2013 між нею та ОСОБА_2 було укладено договір позики та договір іпотеки. Згідно умов договору позики відповідач передав, а вона прийняла у власність гроші в сумі 171150 грн., що було еквівалентом 21000 доларів США за встановленим сторонами обмінним курсом 1 USD = 8,15 грн., на умовах повернення строком до 31.07.2014 р., зі сплатою відсотків у розмірі 7 % щомісячно. П.1.1 договору іпотеки визначено, що іпотекою забезпечується виконання зобов`язання, що виникло у іпотекодавця на підставі договору позики від 31.07.2013 р., в іпотеку передано належне позивачці майно, а саме будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . За усною домовленістю перед укладенням договорів вони з відповідачем узгодили, що згідно позики вона отримує та закладає майно в сумі 171150 грн. В подальшому свої зобов`язання вона виконувала також в гривні, що підтверджується розписками. За весь період нею було сплачено проценти в сумі 143770 грн. та суми позики в сумі 171150 грн. Однак, відповідач вимагає від неї повернення суми позики в доларах та не має наміру знімати арешт, накладений на належне їй майно у відповідності до договору іпотеки, що порушує умови договору та перешкоджає їй розпоряджатися власним майном. 21.10.2014 р. вона направила відповідачу вимогу, зауважуючи, що суму позики нею сплачено разом з нарахованими відсотками, тому вона вимагає звернутися до нотаріуса задля зняття арешту на предмет іпотеки, однак зазначена вимога відповідачем до теперішнього часу не виконана. Вона звернулася до суду із позовом про тлумачення умов договору, ухвалою суду від 15.09.2015 р. визначено наступне: «Те, що ОСОБА_2 вимагає від ОСОБА_1 повернення суми позики в доларах, не є підставою для тлумачення договору позики та договору іпотеки, в яких чітко вказано, у якій валюті отримала ОСОБА_1 позику - у гривні» . Посилаючись на ст.17 Закону України «Про іпотеку» та виконання нею своїх зобов`язань за договором позики в повному обсязі, зазначає, що договір іпотеки та договір позики припинили свою дію, а накладення арешту на належне їй майно порушує її права як власника, тому з урахуванням уточнень позовних вимог просить визнати договір позики від 31.07.2013 р. та договір іпотеки від 31.07.2013 р. припиненими, припинити обтяження щодо заборони на відчуження нерухомого майна іпотекою, припинити заборону на нерухоме майно, припинити іпотеку на житловий будинок та земельну ділянку.

2. 16.11.2016 р. представник ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, обґрунтувавши свої вимоги тим, що 31.07.2013 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, за умовами якого він надав у позику грошові кошти в сумі 171150 грн., що було еквівалентом 21000 доларів США. Задля забезпечення виконання зобов`язання відповідача за договором позики між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавцем було передано в іпотеку будинок та земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором позики виконав у повному обсязі, передав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в сумі 171150 грн. Але відповідачем були істотно порушені свої зобов`язання за договором, а саме взагалі не сплачені проценти та не повернута сума позики, у зв`язку з чим ОСОБА_2 14.03.2014 р. звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про повне погашення заборгованості. Однак, ОСОБА_1 вимогу не виконала, заборгованість не погасила. Посилаючись на положення договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку» , просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки.

В подальшому позовні вимоги неодноразово уточнювалися, востаннє 01.10.2020 р. Так, представник ОСОБА_2 в уточненій позовній заяві зазначив, що заборгованість ОСОБА_1 за договором позики від 31.07.2013 р. становить 639085,82 грн. та складається з суми боргу за основним зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції 331859,85 грн. та 307225,97 грн. Посилаючись на порушення прав ОСОБА_2 , просив в рахунок погашення заборгованості перед ОСОБА_2 у сумі 639085,82 грн. за договором позики від 31.07.2013 р., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 права на продаж предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві, з наданням ОСОБА_2 всіх прав продавця, встановити початкову ціну для подальшої реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на ці види майна, на підставі оцінки, проведеної незалежним суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час реалізації предмета іпотеки.

3.Позивачем ОСОБА_1 надані письмові заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 за змістом яких позовні вимоги не визнаються в повному обсязі. Так, відповідачем за змістом зустрічного позову зазначається, що ОСОБА_1 не внесла жодного платежу за договором, внаслідок чого він звернувся до неї з вимогою про повне погашення заборгованості. Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів, що ОСОБА_1 не сплачувала за договором, та що він направляв вимогу.

4.В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав заявлені позовні вимоги, посилався на доводи, викладені у позовній заяві, та просив їх задовольнити. Зустрічні позовні вимоги не визнав, зазначив, що заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики відсутня, оскільки у відповідності до умов цього договору ОСОБА_1 були сплачені грошові кошти в повному обсязі.

5.В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 підтримав заявлені зустрічні позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що ОСОБА_1 не виконала своє зобов`язання за договором позики, у зв`язку з чим наявна заборгованість як зі сплати основного боргу, так і зі сплати відсотків та інфляційних нарахувань. Оскільки умовами договору іпотеки, яким забезпечено виконання зобов`язання за договором позики, не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання іпотекодавцеві права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі - покупцеві, позивач вимушений звернутися до суду. Просив зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, в задоволенні первісних вимог просив відмовити, оскільки основне зобов`язання ОСОБА_1 не припинено, за договором позики наявна заборгованість.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

6. 23.11.2016 представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно, що є предметом іпотеки (а.с.42-43, т.2).

7. 08.10.2019 представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, а саме просив призначити по справі судову почеркознавчу експертизу (а.с.38-39, т.3).

8. 08.10.2019, 01.10.2020 представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про допит в якості свідка ОСОБА_2 (а.с.40, т.3; 59, т.4).

9. 18.10.2019 представник відповідача ОСОБА_4 надав суду клопотання про надання додаткового строку для виконання ОСОБА_2 ухвали суду від 08.10.2019 (а.с.50-51, т.3).

10. 17.02.2020 представник відповідача ОСОБА_4 надав суду клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи (а.с.158-160, т.3).

11. 24.06.2020 представник відповідача ОСОБА_4 надав суду клопотання про призначення комісійної судово-почеркознавчої експертизи (а.с.235-237, т.3).

12. 01.10.2020 представник відповідача ОСОБА_4 подав клопотання про виклик експертів Акулова О.В. та Харенко Т.М. для надання роз`яснень висновків експертів (а.с.53-54, т.4).

13. 09.11.2020 представник позивача ОСОБА_3 надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, в якій зазначив, що на задоволенні позову ОСОБА_1 наполягає, в задоволенні позову ОСОБА_2 просив відмовити в повному обсязі (а.с.98, т.4).

14. 30.11.2020 представник відповідача ОСОБА_4 подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю та відсутністю відповідача, яке обґрунтував неможливістю виїзду відповідача з м.Донецька. Просив задовольнити зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, в задоволенні первісного позову відмовити.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

15.Ухвалою суду від 17.11.2016 відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно (а.с.38, т.2).

16.Ухвалою суду від 24.11.2016 заяву про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на майно, що є предметом іпотеки (а.с.48, т.2).

17.Ухвалою Слов?янського міськрайонного суду від 13.04.2017 року заочне рішення суду від 24.12.2015 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики та іпотечного договору припиненими та зняття заборони скасоване, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.147, т.1).

18.Ухвалою суду від 28.07.2017 р. позовні вимоги в межах цивільних справ № 243/11195/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики та іпотечного договору припиненими та зняття заборони та № 243/9459/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, об`єднані в одне провадження за номером 243/11195/15-ц (а.с.169, т.1).

19.Ухвалою суду від 30.03.2018 р. уточнену позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, позивачеві наданий строк для усунення недоліків (а.с.227, т.1).

20.Ухвалою суду від 04.04.2018 р. продовжено розгляд справи після усунення недоліків (а.с.233, т.1).

21. Ухвалою суду від 12.09.2019 р. справу прийнято до провадження після повторного автоматизованого розподілу справи, призначене підготовче судове засідання (а.с.37, т.3).

22. Ухвалою суду від 08.10.2019 р. задоволено клопотання ОСОБА_4 , призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручене експертам Донецького НДІСЕ, зобов`язано Толмачова Р.М. надати суду вільні та умовно-вільні зразки почерку та підпису а також з`явитися до суду задля відібрання експериментальних зразків, на час проведення експертизи провадження у справі зупинене (а.с.45-46, т.3).

23. Ухвалою суду від 18.10.2019 провадження у справі поновлено (а.с.53, т.3).

24. Ухвалою суду від 18.10.2019 клопотання представника відповідача ОСОБА_4 задоволено, продовжено строк виконання ухвали суду про надання зразків почерку та підпису до 01.11.2019, на час проведення експертизи провадження у справі зупинене (а.с.55, т.3).

25. Ухвалою суду від 23.01.2020 провадження у справі поновлено, по справі призначено підготовче судове засідання (а.с.143, т.3).

26. Ухвалою суду від 02.03.2020 задоволено клопотання ОСОБА_4 , по справі призначено повторну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручене Донецькому НДЕКЦ, на час проведення експертизи провадження у справі зупинене (а.с.166-167, т.3).

27. Ухвалою суду від 09.06.2020 провадження у справі поновлено, призначене підготовче судове засідання (а.с.222, т.3).

28. Ухвалою суду від 24.06.2020 клопотання ОСОБА_4 задоволено, призначено комісійну судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручене Дніпропетровському НДЕКЦ, на час проведення експертизи провадження у справі зупинене (а.с.242-243, т.3). Постановою Донецького апеляційного суду від 08.09.2020 зазначену ухвалу Слов`янського міськрайонного суду скасовано (а.с.32-39, т.4).

29. Ухвалою суду від 18.09.2020 по справі призначене підготовче судове засідання (а.с.44, т.4).

30. Ухвалою суду від 06.10.2020 клопотання представника відповідача про допит відповідача ОСОБА_2 як свідка та виклик судових експертів задоволено, підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду (а.с.65-66, т.4).

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

31. 31.07.2013 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклали договір позики, що був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу. За умовами цього договору ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняла у власність грошові кошти в сумі 171150,00 грн., що є еквівалентом 21000 доларів США за встановленим сторонами обмінним курсом 1 USD = 8,15 грн. ОСОБА_2 має право на отримання відсотків від ОСОБА_1 в розмірі 7 % щомісячно, відсотки нараховуються на всю суму позики та виплачуються щомісячно з 1 до 10 числа, до дня повернення позики. У разі дострокового повернення ОСОБА_1 частини суми позики, відсотки нараховуються на залишок суми позики. Суму позики ОСОБА_1 зобов`язується повернути готівкою в строк до 31.07.2014, розрахунки за цим договором, а саме повернення позики та сплата відсотків повинна відбуватися у гривні, що буде еквівалентом долару США за середнім комерційним обмінним курсом на день розрахунку. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням відсотків та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (а.с.10, т.2).

32.В забезпечення виконання основного зобов`язання за договором позики від 31.07.2013 р., між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Покинтелиця Д.В. 31.07.2013 р. та зареєстрований в реєстрі за № 659. Зі змісту цього договору вбачається, що в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 передала в іпотеку належні їй будинок та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1113 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Пунктом 5.1 договору іпотеки визначено, що зобов`язання, забезпечене предметом іпотеки, вважається виконаним у повному обсязі, якщо іпотекодавцем фактично повернута позика, сплачені проценти відповідно до основного договору, можливі неустойки (пеня) та витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за основним договором, та виконані інші зобов`язання, що випливають з основного договору. Згідно п.6.2 договору, він припиняє дію при виконанні іпотекодавцем умов основного договору на підставах, передбачених ст.17 Закону України «Про іпотеку» , та інших випадках, передбачених чинним законодавством України (а.с.11-12, т.2).

33.Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 22.07.2010 р. ОСОБА_1 належить 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частка земельної ділянки площею 0,1113 га, розташованої за цією ж адресою (а.с.19, 23, т.2).

34.Відповідно до договору про поділ спадкового майна від 22.07.2010 р., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , у власність ОСОБА_1 переходить, зокрема, будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,1113 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та споруд за цією ж адресою (а.с.20, т.2). Право власності ОСОБА_1 було зареєстроване в КП «БТІ» 28.07.2010 за номером 507 в книзі 4 (а.с.22, т.2), а згодом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.07.2013 (а.с.26-27, т.2).

35.Згідно вимоги про дострокове погашення заборгованості, датованої 14.03.2014 р., ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_1 листа, в якому зазначив про істотне та тривале порушення нею умов договору позики від 31.07.2013 у виді неповернення суми позики в розмірі 21000 доларів США та відсотків, передбачених договором за весь час прострочення, у зв`язку з чим зазначив, що вимагає протягом 30 днів повністю повернути йому суму позики та здійснити повне погашення заборгованості у вигляді відсотків, передбачених договором (а.с.30).

36.Як вбачається з результатів розрахунків, доданих ОСОБА_2 до позовної заяви станом на 28.10.2016, заборгованість виникла з 31.07.2014, сума боргу становить 541590,00 грн., кількість днів прострочення - 820, тому з урахуванням відповідних щомісячних індексів інфляції, сума інфляційних втрат становить 340878,66 грн. (а.с.34, т.2).

37.Згідно тексту розписки, датованої 09.09.2013, ОСОБА_2 отримав 09.09.2013 від ОСОБА_1 суму в розмірі 12020 грн. в рахунок погашення заборгованості з відсотків за договором позики від 31.07.2013 р. (а.с.69, т.1).

38.Згідно тексту розписки, датованої 10.10.2013, ОСОБА_2 отримав 10.10.2013 від ОСОБА_1 суму в розмірі 12000 грн. в рахунок погашення щомісячних відсотків за договором позики (а.с.70, т.1).

39.Згідно тексту розписки, датованої 14.11.2013, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму в розмірі 12050 грн. в рахунок погашення заборгованості з відсотків за договором іпотеки (а.с.71, т.1).

40.Згідно тексту розписки, датованої 15.12.2013, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму в розмірі 50700 (п`ятдесят тисяч) грн. в рахунок погашення заборгованості в рахунок сплати відсотків за договором позики від 31.07.2013 р. (а.с.72, т.1).

41.Згідно тексту розписки, датованої 03.02.2014, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму в розмірі 23000 грн. в рахунок погашення щомісячних платежів за договором іпотеки від 31.08.2013 р. (а.с.73, т.1).

42.Згідно тексту розписки, датованої 20.03.2014, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму в розмірі 50000 грн. в рахунок погашення заборгованості з відсотків за договором позики від 31.07.2013 р. (а.с.74, т.1).

43.Згідно тексту розписки, датованої 10.04.2014, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму в розмірі 12050 грн. за договором позики від 31.07.2013 р. (а.с.75, т.1).

44.Згідно тексту розписки, датованої 05.05.2014, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму в розмірі 7000 грн. в рахунок погашення заборгованості з відсотків за договором позики від 31.07.2013 р. (а.с.76, т.1).

45.Згідно тексту розписки, датованої 03.06.2014, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 суму в розмірі 136100 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 31.07.2013 р. (а.с.77, т.1).

46.Згідно з розрахунком інфляційних збитків, долученим до уточненої позовної заяви ОСОБА_2 , станом на 18.09.2017, заборгованість виникла з 31.07.2014, сума боргу становить 171150 грн., тому з урахуванням відповідних щомісячних індексів інфляції, сума інфляційних втрат (в межах позовної давності в 3 роки) становить 160709,85 грн. (а.с.179-180, т.1).

47.Висновком експерта № 5964-5965 від 21.01.2020 встановлено, що текст та підписи в розписках від імені ОСОБА_2 в розписках від 09.09.2013, 10.10.2013, 14.11.2013, 03.02.2014 виконано ОСОБА_2 . Вирішити питання чи виконано текст та підписи в розписках від імені ОСОБА_2 в розписках від 15.12.2013, 20.03.2014, 10.04.2014, 05.05.2014, 03.06.2014 ОСОБА_2 не виявляється можливим у зв`язку з недостатністю для цього наданого порівняльного матеріалу (а.с.121-139, т.3).

48.Зі змісту висновку експерта № 2/22-50, складеного головним судовим експертом сектору почеркознавчих досліджень відділу криміналістичних видів досліджень Донецького НДЕКЦ МВС України Харенко Т.М., вбачається, що тексти та підписи від імені ОСОБА_2 в розписках від 15.12.2013, 03.02.2014, 20.03.2014, 10.04.2014, 05.05.2014 виконані ОСОБА_2 . Текст розписки від 03.06.2014 виконаний ОСОБА_2 . Встановити, чи виконаний підпис у розписці про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 136100 грн. від 03.06.2014 ОСОБА_2 чи іншою особою, не виявилося можливим. Пояснюється це тим, що при порівнянні досліджуваного підпису із зразками підписів ОСОБА_2 , встановлені окремі збіги та розбіжності за загальними та окремими ознаками, а також за наявністю діагностичних ознак у досліджуваному підписі та їх відсутністю у зразках. При оцінці результатів порівняльного дослідження встановлено, що збіжні ознаки, незважаючи на їх чисельність, при наявності розбіжних та діагностичних ознак не можуть бути покладені в основу позитивного (категоричного або ймовірного) висновку, оскільки належать до ознак, що часто зустрічаються у почерках різних осіб. Відносно ж розбіжностей, не вдалося оцінити однозначно, тому, що елементи досліджуваного підпису виконані викривленими руками, встановити характер прояву викривлень (умисний чи природний) не вдалося, тому вони могли з`явитися як в результаті виконання підпису ОСОБА_2 у якихось незвичайних умовах (незвична поза, хворобливий стан, хвилювання, алкогольне сп`яніння і т.п.) так і внаслідок виконання його іншою особою, не виключений і автопідлог (а.с.185-219, т.3).

49.Згідно договору позики від 03.06.2014 ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняла у власність гроші в сумі 178050 грн., що є еквівалентом 15000 доларів США за встановленим сторонами обмінним курсом 1 USD = 11,87 грн. Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бородіною О.В. (а.с.95-96, т.4).

50.Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 суду пояснив, що ним було проведено почеркознавчу експертизу, за результатами якої складено висновок 21.01.2020. Під час складання висновку він вивчав всі загальні ознаки, всі ознаки та розбіжності зазначені у висновку відносно всіх розписок, під час дослідження виявлено ознаки, які співпадають та різняться. По частині розписок він не зміг надати висновок, оскільки окрім співпадання ознак містяться суттєві розбіжності, наданого порівняльного матеріалу було недостатньо. Суттєвість та достатність ознак встановлюється за внутрішнім переконанням експерта, з урахуванням його досвіду роботи.

51.Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 суду пояснила, що нею проводилося експертне почеркознавче дослідження, за результатами якого 12.05.2020 складено відповідний висновок. Під час проведення експертизи вона окремо досліджувала кожний об`єкт дослідження, окремо порівняльні зразки, а потім порівнювала їх між собою. Інший висновок експерта вона не досліджувала, на виконання було передано 3 томи справи. Для висновків експертизи порівняльного матеріалу їй було достатньо, по всім розпискам сумнівів у неї не було, окрім підпису в розписці від 03.06.2014. Вона не змогла встановити хто виконав підпис в зазначеній розписці, оскільки в ході дослідження виявила факт незвичності письма, тобто підпис виконаний або іншою особою, або у незвичних умовах, не виключений автопідлог.

V. Оцінка суду.

52.Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку. Зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

53. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

54.За загальним правилом зобов?язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов?язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

55.Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

56.За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 ЦК України). За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

57.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

58. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах: від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 24 лютого 2016 року у справі № 6-50цс16.

59.Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Частиною 3 ст.1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківській рахунок.

60.Частиною другою статті 533 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Тобто виконання зобов`язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише у разі якщо сторони узгодили це у договорі.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 537/6309/16-ц, від 26.02.2020 у справі № 357/5634/18-ц, від 05.11.2020 у справі № 531/251/19.

61.Використання еквівалента до іноземної валюти, переважно до долара США, стало поширеним для практики цивільного обороту, стало альтернативним способом забезпечення інтересів кредитора у грошових зобов`язаннях.

Сенс запровадження еквівалента іноземної валюти до української гривні в укладеному договорі полягав у тому, що момент його укладення та момент повернення позики не співпадають, а тому існувала велика вірогідність подальшого знецінення національної валюти у майбутньому.

Сенс запровадження поряд з валютою платежу також і валюти боргу полягає у тому, щоб прив`язати розмір грошового зобов`язання до певної стабільної у вартісній спроможності суми, вираженої у стійкішій ніж українська гривня твердій іноземній валюті, з тією метою, щоб розрахувати розмір кожного платежу в еквіваленті до такої твердої та стабільної іноземної валюти станом на момент його здійснення.

62.Зі змісту договору позики вбачається, що розрахунки за договором (повернення суми позики та сплата відсотків) має відбуватися у гривні, що буде еквівалентом долару США за середнім комерційним обмінним курсом на день розрахунку (п.5 договору). Таким чином сторони погодили порядок розрахунків, зазначивши, що повернення позики та сплата відсотків за договором позики від 31.07.2013 має відбуватися з урахуванням еквівалента іноземної валюти, тому доводи позивачки ОСОБА_1 в тій частині, що відповідач безпідставно вимагає повернення позики від неї з урахуванням еквіваленту іноземної валюти є безпідставними.

63.Отже, істотним для розуміння дійсного змісту та умови укладеного договору є саме те, що курс гривні до іноземної валюти підлягав застосуванню й обрахунку саме на день кожного окремого платежу.

Судова практика виходить послідовно з того, що під днем виконання зобов`язання, станом на який визначається курс валюти до курсу платежу у національній валюті, - є курс станом на день фактичного виконання грошового зобов`язання.

Інше розуміння призводить до того, що боржник отримуватиме вигоду від власної протиправної поведінки, яка полягатиме у свідомому простроченні виконання свого грошового зобов`язання перед добросовісним кредитором.

64.Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. За змістом ч.2 цієї статті, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

65.Положенням п.13 договору передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням відсотків та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Положенням ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

66.Індекс інфляції це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничих цілей. Офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. Таким чином, зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду № 296/10217/15-ц від 07.07.2020.

67.Отже, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються шляхом застосування судом еквівалента іноземної валюти та перерахунку суми з урахуванням зміни курсу гривні до зазначеного в еквіваленті долара США, положення договору (п.13) в частині обов`язку позичальника сплатити індекс інфляції за весь час прострочення суперечать положенням ч.2 ст.625 ЦК України.

68.Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначена норма кореспондується з ч.3 ст.6 ЦК України, якою визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, в той час як сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Частиною 4 зазначеної статті визначено, що вищенаведені положення застосовуються і до односторонніх правочинів.

69.Положенням ч.1 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За змістом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Згідно ч.1 ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

70.Проаналізувавши вищенаведені положення законодавства у сукупності з п.13 договору позики в частині обов`язку позичальника сплатити індекс інфляції за весь час прострочення, суд приходить до переконання, що зазначене положення договору суперечить положенню ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки валютою боргу є іноземна валюта (долар США), а застосування зазначених положень можливо лише до національної валюти (гривні), в той час як обов`язковість цих положень законодавства для сторін випливає з суті відносин між ними. Таким чином, положення договору в частині обов`язку позичальника сплатити індекс інфляції за весь час прострочення є нікчемними. В той же час нікчемність зазначених умов договору в жодному разі не має наслідком недійсність інших його частин і правочину взагалі, оскільки цей правочин був би вчинений і без включення до нього обов`язку позичальника сплатити індекс інфляції за весь час прострочення.

71.За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.5,6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

72.Судом приймаються надані позивачем оригінали розписок ОСОБА_2 про отримання ним грошових коштів за договором позики від 31.07.2013, а саме від 09.09.2013, 10.10.2013, 14.11.2013, 15.12.2013, 03.02.2014, 20.03.2014, 10.04.2014, 05.05.2014 та 03.06.2014 як належні та допустимі докази. Належність почерку ОСОБА_2 у всіх розписках, а також належність підпису ОСОБА_2 у всіх розписках, окрім розписки від 03.06.2014 підтверджено висновком експерта № 2/22-50 від 12.05.2020 та поясненнями експерта ОСОБА_7 , наданими під час судового розгляду справи. Зазначений висновок експерта за своїм змістом не суперечить висновку експерта № 5964-5965 від 21.01.2020, а лише уточнює його, тобто щодо тих розписок, відносно яких не надано висновку під час проведення почеркознавчої експертизи № 5964-5965, надано висновок під час проведення експертизи № 2/22-50. Суд враховує, що належність підпису ОСОБА_2 в розписці від 03.06.2014 не встановлено висновками експертів, однак цим же висновком встановлено, що текст розписки від 03.06.2014 виконаний ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_2 власноруч писав цю розписку. За змістом висновку експерта № 2/22-50 від 12.05.2020 та пояснень експерта ОСОБА_7 не спростовано виконання підпису у розписці від 03.06.2014 ОСОБА_2 , а вказано про неможливість встановити виконаний цей підпис ОСОБА_2 або іншою особою. Суд приймає доводи представника позивача в тій частині, що 03.06.2014 між сторонами у справі був укладений ще один нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 ще одну позику, що підтверджує, що в цей день ОСОБА_2 не перебував в стані алкогольного сп`яніння або хворобливому стані, стані хвилювання, припущення про що зазначено у висновку експерта. З урахуванням наведеного, суд вважає встановленим, що 03.06.2014 ОСОБА_2 отримав грошові кошти від ОСОБА_1 , про що власноруч склав розписку, поставив свій підпис, а після надав ОСОБА_1 ще одну позику. Таким чином, оригінали всіх розписок, що наявні в матеріалах справи, судом приймаються також як достовірні докази.

73.В той же час суд відхиляє доводи представника позивача в тій частині, що укладення між сторонами договору позики 03.06.2014 свідчить про погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 31.07.2013 в повному обсязі, оскільки це є припущенням представника позивача. В той час як погашення заборгованості має підтверджуватися відповідними доказами (розписками) про отримання грошових коштів у сумах, що мають бути сплачені у відповідні дати згідно умов договору у повному обсязі.

74.Оскільки для вирішення як первісних, так і зустрічних позовних вимог суду слід встановити чи було погашено заборгованість за договором позики в повному обсязі, тобто чи виконано ОСОБА_1 належним чином зобов`язання з повернення позики та сплати відсотків, суд наводить розрахунок заборгованості, здійснений з врахуванням умов договору, а саме:

1)сума позики становить 171150 грн., що є еквівалентом 21000 доларів США, за встановленим між сторонами обмінним курсом 1 долар США = 8,15 грн. (п.1);

2)строк виконання зобов`язання - до 31.07.2014 (п.5);

3)відсоткова ставка - 7 % щомісячно, відсотки нараховуються на всю суму позики та виплачуються щомісяця з 1-го до 10-го числа, до дня повернення позики. У разі дострокового повернення частини суми позики, відсотки нараховуються на залишок суми позики (п.2);

4)повернення позики та сплата відсотків відбувається у гривні, що буде еквівалентом долару США за середнім комерційним курсом на день розрахунку (п.5). Також суд зважає на ту обставину, що позика була надана 31.07.2013, отже вперше відсотки за користування грошовими коштами мають бути сплачені з 01 по 10 вересня 2013, тобто зі спливом одного місяця після початку користування грошовими коштами.

75.Під час здійснення розрахунку судом встановлено наступне:

дата платежу згідно договорудата погашення заборгованостіКурс (1 USD до 1 UAH)відсотки, що мають бути стягнені щомісячно (USD/UAH)сплачена сума за розписками (UAH)погашені відсотки за позикою (UAH)погашене тіло позики (UAH/ USD)залишок заборгованості прострочена заборгованість (відсотки (станом на дату / накопичувальним підсумком) відсотки (USD)тіло (USD) до 10.09.2013 09.09.2013 7,99 1470 / 11745,3 12020 11745,3 274,7 / 34,38НОМЕР_1 до 10.10.2013 10.10.2013 7,99 1467,59 / 11726,07 12000 11726,07 273,93 / 34,28 -------- 20931,34 --------------- до 10.11.2013 ---------- 7,99 1465,19 --------- ---------- ------- 1465,19 20931,34 1465,19 14.11.2013 7,99 1465,19 / 11706,9 12050 11706,9 343,1 / 42,94 -------- 20888,4 ---------- до 10.12.2013 ------------ 7,99 1462,19 --------- ---------- -------- 1462,19 20888,4 1462,19 15.12.2013 7,99 1462,19 /11682,88 50700 11682,88 39017,12 / 4883,24 -------- 16005,16 --------- до 10.01.2014 ------------ 7,99 1120,36 --------- ----------- -------- 1120,36 16005,16 1120,36 до 10.02.2014 03.02.2014 7,99 1120,36 / 8951,68 23000 17903,35 (включено заборгованість до 10.01.2014 1120,36 $) 5096,62 / 637,87 ------- 15367,29 -------- до 10.03.2014 ------------- 9,23 1075,71 ------------ ----------- -------- 1075,71 15367,29 1075,71 20.03.2014 9,92 1075,71 / 10671,05 50000 10671,05 39328,95 / 3964,61 ------- 11402,68 --------- до 10.04.2014 10.04.2014 12,62 798,19 / 10073,16 12050 10073,16 1976,84 / 156,64 --------- 11246,04 --------- до 10.05.2014 05.05.2014 11,40 787,22 / 8974,31 7000 7000 ------- 173,19 11246,04 173,19 до 10.06.2014 03.06.2014 11,83 787,22 / 9312,81 136100 11361,65 (включено заборгованість до 10.05.2014 173,19 $) 124738,35 / 10544,24 ------- 701,8 ----- до 10.07.2014 ------------- 11,7 49,13 --------- ----------- -------- 49,13 701,8 49,13 до 31.07.2014 ------------- 12,1 49,13 --------- ---------- -------- 49,13 701,8 49,13 / 98,26

76.Таким чином станом на 31.07.2014 сума заборгованості за позикою (тіло) становить 701,8 доларів США, за відсотками - 98,26 доларів США.

77.Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку позики. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

78.З урахуванням наведеного, право ОСОБА_2 нараховувати ОСОБА_1 відсотки за користування позикою припинилося зі спливом строку виконання зобов`язання, встановленому сторонами в договорі - 31.07.2014. Зі змісту неодноразово уточнених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 вбачається, що ним під час здійснення розрахунку суми заборгованості за договором позики не зазначалося про нарахування 3 % річних за весь період прострочення (ч.2 ст.625 ЦК), отже заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором позики від 31.07.2013 станом на момент розгляду справи в суді становить 800,06 доларів США та складається з заборгованості за позикою (тіло) - 701,8 доларів США, за відсотками - 98,26 доларів США.

79.Підсумовуючи вищевикладене, під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором позики належним чином не виконала, наявна заборгованість у сумі 800,06 доларів США, тому доводи позивачки про припинення зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, не знайшли свого підтвердження. Отже, вимога про визнання договору позики припиненим задоволенню не підлягає.

80.Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В частині першій статті 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

81.Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку» ). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов?язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку» ).

82.Зі змісту п.6.1 договору іпотеки від 31.07.2013, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вбачається, що цей договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов`язань за договором позики від 31.07.2013 та додатковими угодами до нього. Пунктом 6.2 договору встановлено, що цей договір припиняє свою дію при виконанні ОСОБА_1 умов договору позики від 31.07.2013, на підставах, визначених ст.17 Закону України «Про іпотеку» , та інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

83.Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов?язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» ).

84.З урахуванням наведеного, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що основне зобов`язання за договором позики від 31.07.2013 не припинено, вимоги про визнання іпотеки припиненою також не підлягають задоволенню. Інші вимоги за первісним позовом є похідними від цієї вимоги, тому також не підлягають задоволенню.

85.Розглядаючи зустрічні позовні вимоги, суд зазначає наступне.

86.Право вибору способу судового захисту, передбаченого договором, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, частина друга статті 16 ЦК України).

87.Відповідно до частини першої статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

88.Згідно з частиною першою статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

89.За змістом статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених у статті 12 Закону України «Про іпотеку» .

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку» ).

90.Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється з урахуванням положень статті 39 Закону України «Про іпотеку» .

Відповідно до частини третьої статті 39 цього Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

91.Судом враховується та обставина, що предметом іпотеки є будинок та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , вартість яких станом на момент укладення договору іпотеки становила 431933,00 грн. (будинок) та 240198,00 грн. (земельна ділянка), про що зазначено у п.2.1 договору, а розмір заборгованості за договором іпотеки становить 800,06 доларів США у гривнях на дату платежу. Тобто, розмір заборгованості за договором позики є вочевидь значно меншим, аніж ринкова вартість предмета іпотеки.

92.В той же час з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене положення може враховуватися лише в разі, якщо порушенням основного зобов`язання іпотекодержателю не завдано збитків.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-340 цс15, та постанові Верховного Суду № 450/2216/15-ц від 12.08.2020.

93.З урахуванням викладеного, оскільки положеннями статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню. Позбавлення іпотекодержателя права на звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості, яка в установленому порядку доведена, призводить до порушення співвідношення майнових прав сторін, що не узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства (судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність), що закріплені у пунктах 5 та 6 частини першої статті 3 ЦК України.

94.За таких обставин суд приходить до висновку, що відмова у зверненні стягнення на предмет іпотеки позбавляє позивача права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, враховуючи, що позичальник порушив зобов`язання і допустив заборгованість, тобто право кредитора порушено діями позичальника, тому суд не може фактично позбавити позикодавця права на судовий захист в обраний ним спосіб шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що прямо передбачено положеннями Закону України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору від 31 липня 2013 року.

95.Окрім того, оскільки предметом іпотеки є житловий будинок та земельна ділянка, призначена для будівництва і обслуговування цього житлового будинку, що розташовані за однією адресою, суд не може звернути стягнення окремо лише на земельну ділянку, хоча її вартість й здатна повністю забезпечити вимоги позикодавця. В той же час суд вважає необхідним зауважити, що п.4.2 договору іпотеки передбачене право іпотекодавця у будь-який час до моменту реєстрації переходу права власності на предмет іпотеки припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого іпотекою зобов`язання за основним договором разом з відшкодування будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю. Таке право іпотекодавця кореспондується з обов`язком іпотекодержателя прийняти виконані іпотекодавцем зобов`язання за основним договором (п.4.3 договору).

96.Пунктом 5.3 договору іпотеки визначено, що в разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем в строк до 31 липня 2014 зобов`язання за наданим договором або пропущення строку сплати відсотків за користування позикою, сторони домовилися про те, що стягнення на передане в іпотеку майно може бути здійснене шляхом, передбаченим Законом України «Про іпотеку» , у тому числі й шляхом вчинення виконавчого напису з покладенням обов`язку нотаріальних дій на іпотекодавця. П. 5.4 договору визначено, що у разі невиконання іпотекодавцем зобов`язання за основним договором до 31.07.2014, цей договір передбачає, що ОСОБА_2 набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок виконання зобов`язання за основним договором у порядку, передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку» , та зареєструвати на своє ім`я право власності на предмет іпотеки.

97.Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку» ).

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» .

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» не містить можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

98.Зі змісту договору іпотеки від 31.07.2013 вбачається, що інших способів звернення стягнення на предмет іпотеки, окрім як визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, сторони в договорі не передбачили.

99.Згідно з частиною другою статті 35 Закону України «Про іпотеку» визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України «Про іпотеку» ) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку» ) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону України «Про іпотеку» , не передбачили. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19).

100.Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону України «Про іпотеку» , можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Тобто, оскільки в договорі іпотеки сторони не визначили такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі, позивач за зустрічним позовом може звернутися до суду із зазначеною вимогою, такий спосіб захисту є належним.

101.За вимогами частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

102.Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» , встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

За змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

103.Разом із тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

104.Так, Велика Палата Верхового Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року № 14-11цс18 дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

105.Таким чином, встановивши, що позичальник порушив зобов`язання за договором позики, допустив заборгованість, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, визначивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. При цьому суд виходить з того, що не зазначення ціни предмета іпотеки у грошовому виразі не є підставою для відмови у задоволенні законних вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки.

106.Оскільки при розгляді зазначеної справи судом за заявою ОСОБА_2 були застосовані заходи забезпечення позову у вигляді арешту на майно (а.с.48 т.2), суд вважає необхідним у відповідності до положень ч.7 ст.158 ЦПК України, згідно з якою у випадку ухвалення рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили, зазначити про продовження застосованих заходів забезпечення позову. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

107. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 цієї статті передбачено, що інші витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

108. Позивачем ОСОБА_1 документально підтверджено платіжними дорученнями сплата при зверненні з позовом до суду судового збору в розмірі 487,20 грн. (а.с.12, т.1) та за подання апеляційних скарг у сумах 320,00 грн. (а.с.77, т.2), 320,00 грн. (а.с.147, т.2) , та 420,40 грн. (а.с.1, т.4), сума якого з урахуванням відмови у позові покладається на позивача.

109. Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 при зверненні до суду із позовом сплачено судовий збір у сумі 1711,50 грн. (а.с.1, т.2) та 5319,36 грн. (а.с.232, т.1), за подання заяви про перегляд заочного рішення у сумі 320,00 грн. (а.с.101, т.1), заяв про забезпечення позову та доказів у сумі 275,60 грн. (а.с.41, т.2) та 352,40 грн. (а.с.218, т.1). Ціна позову становила 639085,82 грн., позовні вимоги задоволені частково на суму еквівалентну 800,06 доларів США, що станом на день ухвалення рішення (курс 28,4681 грн. за 1 один долар США) становить 22776,19 грн., тому з урахуванням пропорційності за рахунок відповідача за зустрічним позовом має бути відшкодований судовий збір у сумі 284,36 грн. (заявлені вимоги - 639085,82 грн., задоволені вимоги - 22776,19 грн., сплачений судовий збір - 7978,86 грн.).

110. Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Позивачем за зустрічним позовом були понесені витрати на залучення експерта у сумі 15072 грн. (а.с.119, т.3) та 6768 грн. (а.с.178зв., т.3). Таким чином, понесені позивачем витрати, пов?язані з залученням експерта, які є судовими витратами, у відповідності до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 778,35 грн. (заявлені вимоги - 639085,82 грн., задоволені вимоги - 22776,19 грн., сплачені витрати за експертизи - 21840 грн.).

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 206, 259, 264-265, 267, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору позики, іпотечного договору припиненими, зняття заборон, припинення обтяжень - залишити без задоволення.

2.Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно - задовольнити частково.

3.В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , перед ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за договором позики від 31.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Покинтелицею Дмитром Володимировичем, зареєстрованим в реєстрі за № 658, в гривнях, що буде еквівалентом 800,06 доларів США (вісімсот доларів шість центів) на день розрахунку, яка складається з суми заборгованості за основним зобов`язанням, що буде еквівалентом 701,8 доларів США, та суми відсотків за користування грошовими коштами, що буде еквівалентом 98,26 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 31.07.2013, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Покинтелицею Дмитром Володимировичем, зареєстрованим в реєстрі за № 659, 660, 661, а саме: будинок та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1113 га, кадастровий номер 1424284600:02:000:0016, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , права на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві, з наданням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі-продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на вказаний предмет іпотеки в органах БТІ, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежно від форм власності, отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) для продажу вищезазначеного предмету іпотеки у Державній реєстраційній службі України та всіх підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату або у інших органах, які будуть здійснювати функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки; звертатися до суб`єктів оціночної діяльності із заявою про проведення експертної оцінки предмету іпотеки, а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати довідки та документи, які необхідні для укладання та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу: надати приватному нотаріусу право відкрити розділ на предмет іпотеки, зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зареєструвати право власності на предмет іпотеки за набувачем (покупцем); отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням предмета іпотеки довідки про склад сім`ї іпотекодавця, копії будинкових книг, технічну документацію.

4.Встановити початкову ціну для подальшої реалізації предмета іпотеки - будинку та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1113 га, кадастровий номер 1424284600:02:000:0016, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на рівні, не нижчому за звичайні ціни на ці види майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час реалізації предмета іпотеки.

5.Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , частину понесених ним судових витрат у сумі 1062 (одна тисяча шістдесят дві) грн. 71 коп.

6.Роз`яснити сторонам, що застосовані ухвалою суду від 02.12.2016, яка набрала законної сили 29.11.2017, у зазначеній справі заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на будинок та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1113 га, кадастровий номер 1424284600:02:000:0016, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та заборони ОСОБА_1 укладання будь-яких угод з відчуження цього майна, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою зустрічного позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до /або через відповідні суди.

Суддя

Слов`янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв