Рішення

від 18.11.2020 по справі 344/3593/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/3593/19

Провадження № 2/344/665/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Пастернак І.А.,

секретаря Кріцак Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімекс» , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів №9 від 01.02.2019 року та №14 від 07.02.2019 року; визнання незаконними дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімекс» Зінюка Є.Я. щодо ухвалення наказів №9 від 01.02.2019 року та №14 від 07.02.2019 року; стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди та витрат по оплаті судового збору,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ Дімекс , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів, визнання незаконними дій директора ТОВ «Дімекс» ОСОБА_2 , стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди та судових витрат. В обгрунтування позову зазначив, що з 01.10.2000 року є заступником директора ТОВ Дімекс . Протягом 19 років трудової діяльності у вказаному товаристві позивач наполегливо працював над становленням та розвитком фірми. До кола його функціональних обов`язків входили постачання товарів з відрядженнями до Львова, Києва, Тернополя, технічний супровід експлуатації автомобільної та навантажувальної техніки, робота з Укрзалізницею з питань перевезення вантажів, забезпечення співпраці та щомісячної звітності з енергопостачальними підприємствами, робота з рекламними агенціями. Періодично між позивачем та директором ТОВ "Дімекс" ОСОБА_2 виникали суперечки при обговоренні як стратегічних, так і тактичних питань розвитку та діяльності товариства. Позивач володіє 50% корпоративних прав у ТОВ "Дімекс", завжди відстоював позицію колективного обговорення та прийняття найбільш важливих (організаційно-штатної структури, придбання (реалізації) нерухомості, землі) питань зборами фактичних співвласників фірми. ОСОБА_2 постійно намагався ігнорувати таку позицію позивача, практикуючи одноосібне, авторитарне керівництво, а під час обговорення гострих питань переходив до персональних образ позивача, періодично на адресу позивача лунали погрози про звільнення з роботи. 01.02.2019 директор ТОВ "Дімекс" ОСОБА_2 видав наказ № 9, яким зобов`язав позивача з 01.02.2019 року щоденно, по закінченню робочого дня, звітувати в письмовій формі директору товариства про фактичну виконану роботу за відповідний робочий день та час, який був затрачений на її виконання. Зі змістом наказу №9 від 01.02.2019 ОСОБА_1 був ознайомлений 04.02.2019. Того ж дня, він звернувся до директора ТОВ "Дімекс" ОСОБА_2 з повідомленням від 04.02.2019р. про надання посадової інструкції посади-заступника директора, та так її і не отримав. 06.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ "Дімекс та просив скасувати наказ від 01.02.2019 року №9, проте, наказ не скасований. 07.02.2019 року директором ТОВ "Дімекс" ОСОБА_2 на підставі наказу №9 від 01.02.2019 року видано наказ № 14, яким зобов`язано позивача забезпечити своєчасне і точне виконання наказу № 9 від 01.02.2019, згідно ч.1 ст. 39 КЗпП України; надати письмові пояснення, по якій причині 01.02.2019, 04.02.2019, 05.02.2019, 06.02.2019 проігноровано і не надано в письмовій формі звіт (звіти) про фактичну виконану роботу за відповідний робочий день. Зі змістом наказу ознайомився 07.02.2019 року. Позивач вважає накази №9 від 01.02.2019 та №14 від 07.02.2019, видані директором ТОВ "Дімекс" ОСОБА_2 незаконними і такими, що підлягають скасуванню. Зміст оскаржуваних наказів виданих директором ОСОБА_2 , свідчить про неналежну організацію праці і створення штучних перешкод директором у належному виконанні позивачем своїх трудових обов`язків. Такими діями директора було завдано моральної шкоди позивачу, що проявилась у порушенні його права на приватне життя. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди, позивач оцінює в розмірі 5 000,00 гривень. Просив стягнути з відповідача 2 305,20 грн, сплачені ним в якості судового збору.

19.03.2019 року директор ТОВ ДІМЕКС подав до суду відзив на позов відповідно до якого повідомив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- пібприємців та громадських формувань № 1005135203 від 19.03.2019 року Керівник ТОВ ДІМЕКС Зінюк Є.Я. є особою, яка уповноважена представляти ТОВ ДІМЕКС у правовідносинах з третіми особами, та особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ ДІМЕКС" без довіреності. Чинна редакція статуту ТОВ ДІМЕКС затверджена 14.02.2015 року Загальними зборами учасників ТОВ ДІМЕКС (протокол № 47) - до набрання чинності Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю 17.06.2018 року, а тому не могла передбачати вичерпний перелік посадових осіб товариства. Згідно ст. 39 Закону - Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. 01.02.2019 року за №9 видано наказ по ТОВ Дімекс який ігнорувався та не виконувався заступником директора ТОВ Дімекс ОСОБА_1 , тому 07.02.2019 року за підписом директора було видано наказ №14. Зухвала поведінка ОСОБА_1 пояснюється тим, що він є чоловіком ОСОБА_3 , яка є одним з учасників ТОВ ДІМЕКС з часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 50 % . Позивачем не надано суду жодних доказів, що видача наказів 01.02.2019 року №9 та 07.02.2019 року №14 за підписами директора ТОВ ДІМЕКС ОСОБА_2 призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. А тому, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі(а.с.38-43).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 20.03.2018 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_2 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 (а.с.77).

07.06.2019 року позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якої просив заявлені позовні вимоги задоволити в повному обсязі(а.с88-92).

18.06.2019 року директор ТОВ ДІМЕКС подав заперечення, ч..4 ст.39 Зкону України Про товариства з обмеженою та податковою відповідальністю передбачено, що Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є директор , якщо статутом не передбачена інша назва . 26.10.1999 року Загальними зборами засновників ТОВ ДІМЕКС (протокол №1) прийнято рішення про обрання ОСОБА_2 директором товариства. Близько двох десятків років він діє добросовісно і розумно в інтересах товариства, що підтверджується результатами діяльності ТОВ ДІМЕКС за відповідні звітні періоди, та створенням робочих місць для кількох десятків працівників. Видача оскаржуваних наказів є позицією посадової особи ТОВ ДІМЕКС і відповідає інтересам товариства. Загальними зборами учасників ТОВ ДІМЕКС не приймалося рішення, що видача наказів №9 від 01.02.2019 року та №14 від 07.02.2019 року директором ТОВ ДІМЕКС , не відповідає позиції товариства. Відповідно до ч.3 ст. 38 КЗпП України , працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Позивач ОСОБА_1 після видачі оскаржуваних наказів продовжує працювати у ТОВ ДІМЕКС , отже уповноваженим органом виконується законодавство про працю(а.с.110-114).

17.01.2020 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до якої зазначає, що підставою для скасування оспорюваних наказів є одноособове їх ухвалення директором товариства з перевищенням наданих йому повноважень (за відсутності таких повноважень) та в супереч норм ст.31 КЗпП України та ч.н.1,2 ст.42 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , є його особистими рішеннями прийнятими з перевищенням повноважень, які не зображають позиції самого ТОВ. А тому, просить постановити рішення яким, визнати незаконними та скасувати накази директора ТОВ Дімекс №9 від 01.02.2019 року, №14 від 07.02.2014 року; визнати незаконними дії директора ТОВ Дімекс Зінюка Є.Я. щодо ухвалення даних наказів; стягнути з ТОВ Дімекс на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору(а.с.128).

22.01.2020 року директор ТОВ ДІМЕКС подав заперечення на заяву від 15.01.2020 року представника позивача. Посилаючись на ч.1 ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Ч.3 ст. 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Позивач ОСОБА_1 після видачі наказів продовжує працювати у ТОВ ДІМЕКС (а.с.130-136)

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала вимоги позивача, просила задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ Дімекс в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позову з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, проте належним чином був повідомлений про день та час слухання справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Дімекс , ідентифікаційний код юридичної особи 30475486. Засновниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Органи управління юридичної особи: Загальні збори. Керівник ТОВ ДІМЕКС ОСОБА_2 є особою, яка уповноважена представляти ТОВ ДІМЕКС у правовідносинах з третіми особами, та особою, яка має право вчиняти дії від імені без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи(а.с.44,45).

Згідно запису у трудовій книжці встановлено, що 30.09.2000 року Наказом № 8 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду заступника директора ТЗоВ`Дімекс (а.с.11).

18.02.2015 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та затверджено нову редакцію Статуту ТОВ Дімекс (а.с.20-28).

Відповідно до пункту 7.1 Статуту ТОВ Дімекс вищим органом Товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників Товариства або призначених ними представників.

Згідно п. 7.2. Статуту ТОВ Дімекс до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства відноситься вирішення таких питань: а) визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін та доповнень до статуту Товариства, зміна розміру його статутного капіталу; в) утворення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження Статутів та положень про них; г) прийняття рішень про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження ліквідаційного балансу; д) затвердження річних звітів, результатів діяльності Товариства, його філій та представництв, затвердження звітів ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку, визначення порядку покриття збитків; е) винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства; є) встановлення розміру, форми, порядку внесення учасниками додаткових вкладів; ж) виключення зі складу учасників Товариства; з) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення його структури; и) вирішення питання про придбання Товариством частки Учасника; і) визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його філій та представництв; ї) призначення та відкликання директора; й) інші питання передбачені чинним законодавством(а.с.24).

Так, наказом директора ТОВ Дімекс №9 від 01.02.2019 року зобов`язано заступника директора ТОВ Дімекс ОСОБА_1 щоденно по закінченню кожного робочого дня звітувати у письмовій формі директору ТОВ Дімекс про фактично виконану роботу за відповідний робочий день та час, який був витрачений на виконання певної роботи (а.с.12).

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Так як, ОСОБА_1 вимоги наказу №9 від 01.02.2019 року ігнорував, 07.02.2019 року було винесено наказ №14, яким зобов`язано заступника директора ТОВ Дімекс Радченко С.І. надати письмове пояснення по якій причині ним 01.02.2019 року, 04.02.2019 року, 05.02.2019 року, 06.02.2019 року проігноровано і не надано в письмовій формі звіт (звіти) про фактично виконану роботу за відповідний робочий день (а.с.13).

25.02.2019 року видано наказ №15, в якому зазначено : 1)виправити описку допущену в наказі №14 від 07.02.2019 року та викласти пункт 1 наказу №14 від 07.02.2019 року в наступній редакції: Виключно в межах щоденного робочого часу Заступнику директора ТОВ Дімекс ОСОБА_1 в довільній письмовій формі забезпечити своєчасне і точне виконання наказу № 9 від 01.02.2019 року, згідно ч.1.ст. 139 КЗпП України. 2) ознайомити з даним наказом Заступника директора ТОВ Дімекс Радченко С.І.(а.с.40).

18.02.2019 року та 19.02.2019 року за вх.№№ 34, 36 на ім`я директора товариства за підписом заступника директора ТОВ Дімекс Радченко С.І. надійшли повідомлення про виконану ним роботу(а.с.48-50).

Починаючи з 21.02.2019 року ОСОБА_1 повідомляв, що виконував роботу по забезпеченню господарсько-фінансової діяльності ТОВ ДІМЕКС на посаді заступника директора, без конкретизації виконаної роботи, що унеможливлює оцінити об`єм і якість виконаної роботи на протязі робочого дня(а.с.51-57).

А тому, 13.03.2019 року по товариству видано наказ №22, про зобов`язання деталізувати, яка саме робота по забезпеченню господарсько-фінансової діяльності ТОВ ДІМЕКС виконувалася 20.02.2019 року, 21.02.2019 року, 22.02.2019 року, 25.02.2019 року, 01.03.2019 року, 04.03.2019 року, 11.2019 року, 06.03.2019 року, 07.03.2019 року, 11.03.2019 року, 12.03.2019 року(а.с.47). Вищевказані накази позивач вважає незаконними, такими, що суперечать закону, тому просить їх скасувати та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., яку йому було завдано внаслідок прийняття даних наказів.

Згідно з п. 7.13 Статуту ТОВ "Дімекс", затвердженого протоколом загальних зборів учасників №47 від 14.02.2015 року, у товаристві створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор)(а.с.25).

Однією із підстав для задолення позову на думку позивача, є те, що він не є членом виконавчого органу або наглядової ради ТОВ "Дімекс , не є посадовою особою згідно з положеннями Статуту товариства. Посадова інструкція, яка б регулювала обсяг повноважень і посадових обов`язків заступника директора ТОВ "Дімекс" не затверджувалась. Проте, таке твердження позивача спростовується листом Управління Держпраці.

Так, звернувшись із зверненням до начальника Управління Держпраці ОСОБА_1 отримав роз`яснення Управління держпраці в Івано-Франківській області від 15.02.2019 року №16-07/15-10/1149, відповідно до ст. 29 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний до початку роботи ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, роз`яснити права, обов`язки, забезпечити необхідними для роботи засобами. 06.02.2018 року прийнято новий Закон України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю . Статутом можна врегулювати більшість питань діяльності товариства. Та встановлено строк до 17.06.2019 року, протягом якого статути усіх товариств повинні бути приведені у відповідність до вимог Закону(а.с.63).

Позивач стверджує, що загальні збори товариства не надавали повноваження директору ОСОБА_2 для будь-яких дій з імплементації в діяльність товариства ст. 42 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , а тому на його думку є пряме перевищення повноважень директором ТОВ.

Відповідно до статті 28 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Частина 1 ст. 98 ЦК України передбачає, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів визначена у ст. 30 ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , де зазначено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства та у ст. 59 ЗУ Про господарські товариства .

Згідно ст. 30 ЗУ Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю до компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників.

Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону.

До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є директор , якщо статутом не передбачена інша назва.

Частиною 2 статті 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю визначено, що до компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

Пунктом 7.13 Статуту передбачено, що у товаристві створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція), або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що належить до виключної компетенції зборів учасників.

Таким чином, системний аналіз змісту вищенаведених положень статуту ТОВ Дімекс свідчить про те, що до компетенції директора ТОВ Дімекс відноситься вирішення усіх питань діяльності Товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників (передбачені Пунктом 7.2 Статуту ТОВ Дімекс )(а.с.25).

Відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю , виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є директор , якщо статутом не передбачена інша назва.

Отже, винесення оскаржуваних наказів є позицією посадової особи ТОВ Дімекс та відповідає інтересам товариства в цілому.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що загальними зборами учасників ТОВ Дімекс не приймалося жодного рішення, щодо винесення наказів №9 від 01.02.2019 року та №14 від 07.02.2019 року директором ТОВ Дімекс , які б не відповідали позиції ТОВ Дімекс .

Жодних належних доказів на підтвердження незаконності наказів директора ТОВ Дімекс №9 від 01.02.2019 року та №14 від 07.02.2019 року позивачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Інші доводи учасників справи, які наведені у позові та відзиві на нього, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що видаючи оскаржувані накази №9 від 01.02.2019 року та №14 від 07.02.2019 року, директор ТОВ Дімекс діяв на підставі та в межах наданих йому чинним законодавством та Статутом ТОВ Дімекс повноважень, у спосіб, встановлений законом, а тому відсутні підстави для визнання незаконними та скасування вищезгаданих наказів, визнання незаконними дій директора ТОВ «Дімекс» ОСОБА_2 щодо ухвалення оспорюваних наказів, у зв`язку із чим, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ Дімекс на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., у зв`язку з вчиненням протиправних дій та безпідставного систематичного порушення трудових прав, незаконних дій директора ТОВ "Дімекс" щодо позивача у сфері професійної діяльності, отримання погроз, лайливих, образливих висловлювань, принизливого ставлення і зловживання ОСОБА_2 своїм домінуючим положенням, неналежну організацію праці і створення штучних перешкод директором у належному виконанні позивачем своїх трудових обов`язків, які порушують право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя, то суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За положеннями постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", якщо наявні порушення прав працівника у сфері трудових відносин, які призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності. Розмір такої шкоди необхідно визначати з урахуванням меж заявлених вимог, характеру та обсягу, тривалості заподіяних моральних страждань, ступеня вини відповідача, істотності вимушених змін у життєвих стосунках заявника, виходячи з засад розумності і справедливості.

Проте, жодних доказів щодо порушення незаконними діями директора ТОВ Дімекс ОСОБА_2 законних прав ОСОБА_1 , які б призвели до моральних страждань, до додаткових зусиль для організації свого життя, до втрати нормальних життєвих зв`язків, позивачем суду не представлено.

Крім того, оскільки, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. є похідною від первісних позовних вимог у задоволенні яких судом відмовлено, за таких обставин, у задоволенні даної позовної вимоги, також, слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пп.2 п.2 ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 43 Конституції України, ст.ст. 139 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 28, 30, 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Дімекс , зареєстрованого 18 лютого 2015 року, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімекс» , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів №9 від 01.02.2019 року та №14 від 07.02.2019 року; визнання незаконними дій директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімекс» Зінюка Є.Я. щодо ухвалення наказів №9 від 01.02.2019 року та №14 від 07.02.2019 року; стягнення 5 000,00 грн. моральної шкоди та витрат по оплаті судового збору - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: Повний текст рішення виготовлено 30.11.2020 року.

Суддя Пастернак І.А.