Постанова

від 24.11.2020 по справі 369/3186/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/3186/17 Головуючий у 1-й інст. - Дубас Т.В.

Апеляційне провадження 22-ц/824/14439/2020 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Мараєва Н.Є.

при секретарі Букалов В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Дубас Т.В. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Княжицька сільська рада Києво - Святошинського району Київської області, про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа: Княжицька сільська рада Києво - Святошинського району Київської області, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на:

- житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельну ділянку площею 0,3709 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельну ділянку площею 0,2179 га, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка ОСОБА_5 .

Після смерті тітки позивача відкрилась спадщина на:

- житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 07.02.1992 року,

- земельну ділянку площею 0,3708 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 196051 від 14.09.2006 року,

- земельну ділянку площею 1,8547 га, із цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 026167;

- земельну ділянку площею 0,2179 га, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивач у встановлені строки звернулась до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіної Н.В. із заявою про прийняття спадщини, так як померла спадкоємців першої черги не мала.

До нотаріуса також звернулись відповідачі.

Нотаріус постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21.02.2017 року відмовила позивачу у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом, так як є спадкоємець всього майна за заповітом ОСОБА_6

ОСОБА_5 за життя склала в один день 22 грудня 2004 року два заповіти: перший об 11 год., яким все майно заповідала ОСОБА_6 , другий о 15.30 год., яким ОСОБА_6 заповідала лише земельну частку (пай). Вважала, що ОСОБА_6 за заповітом успадкував лише земельну частку (пай), а все інше майно має спадкуватись між всіма спадкоємцями за законом, які у встановлений строк прийняли спадщину, а саме житловий будинко та земельні ділянки площею 0,3708 га та площею 0,2179 га.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.04.2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 18.07.2018 року, у даній справі в задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.06.2019 року вказані судові рішення було скасовано, справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивами Верховного Суду для скасування судових рішень, ухвалених попередньо у даній справі, стало те, що перший заповіт від 22.12.2004 року за реєстровим № 343 стосувався всього спадкового майна, натомість другий заповіт від 22.12.2004 року за реєстровим № 347 стосувався тільки земельної ділянки (паю) розміром 1,8547 га. Заповіт від 22.12.2004 року за реєстровим № 347 суперечить заповіту від 22.12.2004 року за реєстровим № 343, оскільки спадкодавець в останньому заповіті розпорядилася на випадок смерті тільки правом на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га.

Таким чином, з позиції Верховного Суду, визначення спадкоємця на право на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га має відбуватися згідно із заповітом від 22.12.2004 року за реєстровим № 347, а все інше спадкове майно повинно спадкуватися на підставі закону, як частина спадщини, що не охоплена заповітом.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що при розгляді справи суди не встановили, хто із спадкоємців ОСОБА_5 має право на спадкування за законом спадщини, що не охоплена заповітом.

Рішенням Києво - Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року позов ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 ою право власності в порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на:

- житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельну ділянку площею 0,3709 га, що складається із земельної ділянки площею 0,2499 га, кадастровий номер 3222483602:01:001:0004, із цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, та земельної ділянки площею 0,1209 га, кадастровий номер 3222483602:01:001:0005, із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельну ділянку площею 0,2179 га, кадастровий номер 3222483600:04:009:0192, із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 4 000 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 и 4 000 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 а подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Посилається на те, що судом порушено порядок виклику та повідомлення ОСОБА_4 про розгляд справи, оскільки ОСОБА_4 жодного разу не отримувала судову повістку. Судом не встановлено чи має право ОСОБА_4 на спадщину за законом. 09.11.2013 року до приватного нотаріуса Київо - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіної Н.В. від ОСОБА_4 надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_4 , яка у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини, вважається такою, що прийняла спадщину, але не оформила її. Судом не встановлено та не досліджено причин по яким спадкодавець склала заповіти виключно на двоюрідного онука ОСОБА_10 і ніде не згадала про позивача ОСОБА_3 або про інших родичів. Другий заповіт на земельну ділянку (пай) площею 1,8547 га був складений спадкодавцем за порадою секретаря виконкому, оскільки лише на цю земельну ділянку станом на грудень 2004 року у заповідача був правовстановлюючий документ. На інші земельні ділянки, які увійшли до складу спадщини, станом на день складання та посвідчення заповіту не було правовстановлюючих документів, право власності отримано пізніше. Державний акт на земельну ділянку площею 0,3708 га видано 14 вересня 2006 року, державний акт на земельну ділянку площею 0,2174 га видано 19 листопада 2010 року. Заяву про скасування заповіту за реєстровим №343 складеного об 11.00 год. спадкодавець не подавала. Наступний заповіт за реєстровим №347 зареєстровано як такий, що не скасовує і не змінює рініше складений заповіт. Оскаржуване рішення суперечить волі спадкодавця залишити своє майно онуку.

Позивачка подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Посилається на те, що спадкоємці першої черги відсутні, оскільки за життя ОСОБА_5 не мала ні чоловіка, ні дітей. Батько позивачки - ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та померла ОСОБА_5 були рідними братом та сестрою. Враховуючи те, що позивачка є племінницею ОСОБА_5 , а племінники спадкодавця відповідно до ст.1262 ЦК України є спадкоємцями другої черги, позивачка має право на спадкування за законом майна неохопленого заповітом ОСОБА_5 від 22.12.2004 року за реєстровим №347. Скаржник не вказує про наявність інших спадкоємців за законом, не визнає і себе спадкоємцем за законом. Твердження скаржника про порушення судом порядку виклику та повідомлення ОСОБА_4 безпідставне, оскільки її обізнаність про розгляд справи підтверджується особистою заявою про розгляд справи без її участі та визнання позову, яка міститься у матеріалах справи.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що перший заповіт ОСОБА_5 від 22.12.2004 року за реєстровим № 343 стосувався всього спадкового майна, натомість другий заповіт від 22.12.2004 року за реєстровим № 347 стосувався лише земельної ділянки (паю) розміром 1,8547 га. Заповіт від 22.12.2004 року за реєстровим № 347 суперечить заповіту від 22.12.2004 року за реєстровим № 343, оскільки спадкодавець в останньому заповіті розпорядилася на випадок смерті лише правом на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га.

Визначення спадкоємця на право на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га має відбуватися згідно із заповітом від 22.12.2004 року за реєстровим № 347, а все інше спадкове майно повинно спадкуватися на підставі закону, як частина спадщини, що не охоплена заповітом.

До нотаріуса протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті ОСОБА_5 , із заявами про прийняття спадщини після її смерті звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , проте, лише ОСОБА_3 надала нотаріусу та суду докази того, що вона має право на спадкування за законом за правом представлення, як племінниця померлої, оскільки на час смерті ОСОБА_5 помер батько ОСОБА_3 , рідний брат померлої. Відповідачі не надали суду доказів того, що вони мають право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та апеляційним судом перевірено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .

На час смерті померлій належали:

- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння від 07.02.1992року,

- земельна ділянка площею 0,2499 га, кадастровий номер 3222483602:01:001:0004, із цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 196051 від 14.09.2006року,

- земельна ділянка площею 0,1209 га, кадастровий номер 3222483602:01:001:0005, із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 196051 від 14.09.2006року,

- земельна ділянка площею 1,8547 га, із цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 026167 від 25.10.2002 року,

- земельна ділянка площею 0,2179 га, кадастровий номер 3222483600:04:009:0192, із цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 394113 від 15.11.2010 року.

Померла ОСОБА_5 за життя склала заповіт, посвідчений 22.04.1998 року секретарем Княжицької сільської ради, яким все своє майно заповіла своїй сестрі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , остання померла задовго до відкриття спадщини.

Крім того, за життя померла ОСОБА_5 склала заповіти, посвідчені 22.12.2004 року Княжицькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, за реєстровим № 343, відповідно до якого вона все своє майно заповіла ОСОБА_6 та за реєстровим № 347, відповідно до якого вона земельну частку (пай) розміром 1,8547 га заповіла ОСОБА_6 .

У 2013 році позивач звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом про визнання заповітів недійсними, проте рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.05.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.07.2015року, у справі № 369/10909/13-ц у задоволенні позову відмовлено .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.06.2016 року у справі № 369/2007/16-ц встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 та померлою ОСОБА_5 а саме, що ОСОБА_3 була племінницею померлої.

За життя ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її брат та батько позивача ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про народження позивача та рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.06.2016 року у справі № 369/2007/16-ц.

03.06.2013 року до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіної Н.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за № 25 звернувся відповідач ОСОБА_6

09.11.2013 року до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіної Н.В. від позивача надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за законом.

09.11.2013 року до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіної Н.В. від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

15.08.2015 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м Києві, актовий запис № 1029, після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 змінив прізвище на ОСОБА_15 .

Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Дудкіна Н.В. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.02.2018 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне майно у зв`язку із наявністю заповітів, посвідчених від імені померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 22.12.2004 року Княжицькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області за реєстровими №№ 343 та 347.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст. 1222 цього Кодексу спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ч.ч. 2,4 статті 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Згідно ч.ч.2, 3 ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ч.3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.

При складенні заповідачем декількох заповітів може мати місце їх конкуренція , оскільки необхідно з`ясувати, який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно.

Аналіз частини другої та третьої статті 1254 ЦК України дозволяє констатувати, що законодавець для випадку, коли заповідачем складено декілька заповітів, передбачив правила, що повинні враховуватися для того, щоб визначити який саме заповіт (заповіти) визначає (визначають) спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкове майно. Такі правила полягають в тому, що:

по-перше, внаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт повністю суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі останнього заповіту;

по-друге, внаслідок складення нового заповіту відбувається часткова втрата чинності попереднім заповітом. Тобто, якщо новий заповіт частково суперечить попередньому заповіту, то новий заповіт тільки частково скасовує попередній заповіт і визначення спадкоємця (спадкоємців) і/або спадкового майна відбувається на підставі двох заповітів.

Тлумачення частини третьої статті 1254 ЦК України свідчить, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси, порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини.

Перший заповіт від 22.12.2004 року за реєстровим № 343 стосувався всього спадкового майна, натомість другий заповіт від 22.12.2004рокуза реєстровим № 347 стосувався лише земельної ділянки (паю) розміром 1,8547 га. Заповіт від 22.12.2004рокуза реєстровим № 347 суперечить заповіту від 22.12.2004 року за реєстровим № 343, оскільки спадкодавець в останньому заповіті розпорядилася на випадок смерті тільки правом на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га.

Таким чином, визначення спадкоємця на право на земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га має відбуватися згідно із заповітом від 22.12.2004року за реєстровим № 347, а все інше спадкове майно повинно спадкуватися на підставі закону, як частина спадщини, що не охоплена заповітом.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді даної справи.

Як вбачається із спадкової справи, до нотаріуса протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті ОСОБА_5 , із заявами про прийняття спадщини після її смерті звернулись ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Однак, лише позивач ОСОБА_3 надала нотаріусу та суду докази того, що вона має право на спадкування за законом за правом представлення, як племінниця померлої, оскільки на час смерті ОСОБА_5 вже помер батько позивачки, брат спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_11 .

Відповідачі не надали суду доказів на підтвердження того, що вони мають право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскількиєдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину в установленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджено та не встановлено причин, по яким спадкодавець склала заповіти виключно на двоюрідного онука ОСОБА_6 та не згадала про будь - яких інших родичів, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки дослідження обставин складення спадкодавцем ОСОБА_5 22.12.2004 року заповітів та її волевиявлення в момент вчинення цих заповітів не є предметом розгляду даної справи.

Твердження скаржника про те, що заяву про скасування заповіту за реєстровим №343, складеного об 11 год. 00 хв. спадкодавець не подавала, апеляційний суд не приймає до уваги, виходячи з того, що відповідно до ч.3 ст.1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Доводи скаржника про те, що другий заповіт за реєстровим №347, складений о 15 год. 30 хв. зареєстровано як такий, що не скасовує і не змінює раніше складений заповіт, апеляційний суд не приймає до уваги, виходячи з того, що вказані твердження суперечать вимогам статті 1254 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 у встановлений законом строк подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та вважається такою, що прийняла спадщину, але не оформила її, апеляційний суд не приймає до уваги.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 являється племінницею померлої ОСОБА_5 та дочкою сестри померлої ОСОБА_5 - ОСОБА_13 .

На момент смерті ОСОБА_5 її сестра ОСОБА_13 була жива, однак із заявою про прийняття спадщини після померлої сестри до нотаріальної контори вона не зверталась.

Таким чином, ОСОБА_4 не має права на спадкування за правом представлення, оскільки згідно положень статті 1266 ЦК України спадкоємцями за правом представлення є брати, сестри спадкодавця, а не їх нащадки.

Доводи апеляційної скарги, що судом порушено порядок виклику та повідомлення ОСОБА_4 про розгляд справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки у заяві від 21 червня 2017 року, поданій через канцелярію суду, ОСОБА_4 визнала позовні вимоги та просила суд проводити розгляд справи за її відсутності. У вказаній заяві ОСОБА_4 зазначила адресу АДРЕСА_2 . (а.с.41, т.2).

Як вбачається з матеріалів справи, судові повістки ОСОБА_4 судом направлялись на адресу АДРЕСА_2 .

Згідно ч.1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться .

Заяв від ОСОБА_4 про зміну адреси її проживання матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст.131 ЦПК України ОСОБА_4 судом першої інстанції про розгляд справи була повідомлена належно.

Таким чином, оскільки відповідачі доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження того, що вони мають право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 не надали ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду, апеляційний суд погоджується з висновком суду про задоволення позовних вимог.

Інших доводів в чому полягає незаконність та необґрунтованість ухваленого у справі рішення апеляційна скарга не містить.

За встановлених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав відповідача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Києво - Святошинського районного суду Київської області від 14 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 листопада 2020 року.

Головуючий Рубан С.М.

Судді Заришняк Г.М.

Мараєва Н.Є.