Рішення

від 23.11.2020 по справі 680/9/20

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/9/20

№2/680/300/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року смт.Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі :

головуючого судді - Яцини О.І.,

за участі секретаря судового засідання - Стандрійчук М.П., Максимчука С.М.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи - Новоушицька селищна рада Хмельницької області, Дунаєвецька державна нотаріальна контора Хмельницької області, про визнання права власності на частину спадкового майна,-

ВСТАНОВИВ :

Позивачі звернулися до суду із позовом про визнання за ними права власності по 1/6 частині земельної частки (паю), що належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату серії ХМ №0174018; 1/6 частині грошових заощаджень з процентами та компенсаціями, що перебувають на зберіганні в держощадкасі №3214/036 с.Куражин, Новоушицького району; 1/6 частині житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_5 , яка проживала до дня смерті у вказаному житловому будинку.

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина за законом на майно: житловий будинок та господарські будівлі; земельну частку (паю) розміром 2,22 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала в колективній власності КСП Світанок в с.Куражин; грошові заощадження з процентами та компенсаціями, що перебували на зберіганні в дерощадкасі №3214/036 с.Куражин Новоушицького району.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт та призначила спадкоємцями своїх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

Спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_7 спадщину після смерті матері прийняли та отримали свідоцтва про право на спадщину по 1/3 частині на вказане майно.

Вказують, що спадкоємець ОСОБА_5 спадщину не прийняв, тому 1/3 частина спадкового майна, яку заповідали останньому, має бути успадкована ними за законом, як спадкоємцями першої черги.

Проте, звернувшись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину отримали відмову, у зв`язку з тим, що до нотаріальної контори від спадкоємця за заповітом ОСОБА_5 надійшла заява про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину.

Вважаючи, що їх спадкові права порушені позивачі звернулися до суду із даним позовом до відповідача.

У зв`язку зі смертю 23 січня 2020 року позивачки ОСОБА_7 , ухвалою суду від 22 вересня 2020 року до справи залучено, як позивача її чоловіка та спадкоємця ОСОБА_3 .

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 січня 2020 року справу розподілено головуючому судді Яцині О.І.

10 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 28 січня 2020 року відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено звернутись до компетентного суду Російської Федерації з судовим дорученням про правову допомогу, провадження на час виконання судового доручення було зупинено.

14 вересня 2020 року провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 23 листопада 2020 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позов підтримали за обставин викладених у позові.

Позивач ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні 07 травня 2020 року, проведеного Амурським міським судом Хабаровського краю щодо виконання судового доручення, позов не визнав. Зазначив, що є спадкоємцем за заповітом, від спадщини не відмовлявся, а в судове засідання з`явитися немає можливості.

Третя особа - Новоушицька селищна рада Хмельницької області про розгляд справи повідомлена належним чином, в судове засідання представника не направила.

Третя особа - Дунаєвецька державна нотаріальна контора Хмельницької області направила до суду заяву прослухання справи без участі її представника.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши докази по справі, дійшов до такого висновку.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13).

Відповідно до копій виписок з погосподарської книги за 1958-1960, 1971-1973 роки в домоволодінні в с.Калюс проживали ОСОБА_8 - голова двору, ОСОБА_5 - дружина, ОСОБА_9 - дочка (вибула у 1958 році), ОСОБА_10 - дочка (вибула 1970 року), ОСОБА_5 - син (з 1973 року вибув на службу в армію) (а.с.26, 27).

Згідно із копіями виписок з погосподарської книги за 1974-1979, 1986-1990, 1996-2000 роки в домоволодінні в с.Калюс проживали ОСОБА_8 - голова двору (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_5 - дружина; ОСОБА_5 - син (з 01 липня 1975 року вибув на виробництво) (а.с.28-31).

Відповідно до копії виписки з погосподарської книги №4 за 1996-2000 роки по с.Куражин, ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи головою двору, проживала одна (а.с.32).

Згідно із рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 листопада 2007 року за ОСОБА_7 та Кремінською- ОСОБА_6 визнано право власності на 1/3 частину кожній житлового будинку, господарських будівель, розташованих у АДРЕСА_1 , як спадкоємцям за заповітом, які належали їх матері ОСОБА_5 (а.с.15).

Із копій виписок з рахунків Ощадбанку СРСР філії 3214/036 с.Куражин, Новоушицького району, вбачається, що на ім`я ОСОБА_5 були зараховані кошти (а.с.21-23).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4732 га, кадастровий номер 6823384500:09:001:1154, яка розташована на території Куражинської сільської ради, Новоушицького району, становить 8707,37 грн. (а.с.19).

Згідно із повідомленнями другої Хмельницької державної нотаріальної контори від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 повідомлено, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку права на земельну частку (пай) розміром 2,22 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Світанок в с.Куражин, Новоушицького району, Хмельницької області, немає можливості видати, у зв`язку з тим, що до нотаріальної контори від сина спадкодавця - ОСОБА_4 було подано заяву, про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину на вищевказане майно за № 45 від 27 серпня 2018 року (а.с.24, 25).

Спадкова справа, після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена за №307/ 2007 від 10 вересня 2007 року (а.с.197-211).

Відповідно до копії заповіту від 07 липня 1998 року ОСОБА_5 заповіла своє майно у рівних долях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 (а.с.203).

Згідно із копією рішення Новоушицького районного суду від 13 липня 2007 року ОСОБА_7 встановлено додатковий строку для звернення у нотаріальну контору для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с.202).

ОСОБА_1 та ОСОБА_7 подали заяви про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину (а.с.198, 199) та отримали відповідні свідоцтва (а.с.207-210).

Згідно із копією заяви від 09 серпня 2018 року ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.211).

Спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року.

Згідно зі ст.524 Української РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до ст.534 Української РСР 1963 р. кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно зі ст.549 Української РСР 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Відповідно до ст.550 Української РСР 1963 р. строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Згідно із ст.529 Української РСР 1963 р. при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Системний аналіз вказаних норм, позовних вимог та наданих на їх підтвердження доказів дає підстави вважати, що ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є спадкоємцями майна ОСОБА_5 . У свою чергу спадкодавець маючи у своїй власності майно зробила на випадок своєї смерті розпорядження з приводу нього, вказавши у заповіті вказаних осіб.

Кремінська- ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується доказами по справі, реалізували свої спадкові права та отримали, як спадкоємці за заповітом, свідоцтва про право на спадщину на частину житлового будинку, земельної частки (паю) та грошових заощаджень.

Позивачі звертають увагу суду на те, що ОСОБА_5 , будучи спадкоємцем за заповітом, спадщину не прийняв та з моменту відкриття спадщини жодних дій щодо своїх спадкових прав не вчиняв, тому просять суд визнати за ними право власності на частину майна, яку йому заповіла мати, як спадкоємцями за законом.

Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із роз`ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, визнання права власності, про яке просять позивачі, є винятковим способом захисту, необхідність у реалізації якого виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного права чи суб`єктивне право заперечується.

Підставою для звернення позивачів до суду стало повідомлення нотаріуса про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину на право на земельну частку (пай), після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В свою чергу, нотаріус відмовив позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 здійснив намагання реалізувати свої спадкові права на майно, яке йому заповів спадкодавець.

Враховуючи зазначене та зміст позовних вимог, суд звертає увагу на те, що спадкоємці отримали відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину лише на частину земельної частки (паю), що належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату серії ХМ №0174018. Натомість звернулися до суду із вимогами про визнання права власності на частину житлового будинку із господарськими будівлями та частину грошових заощаджень з процентами та компенсаціями, що перебувають на зберіганні в держощадкасі №3214/036.

Так, звернувшись до суду із даним позовом, позивачі посилаються на своє право, як спадкоємців першої черги спадкування за законом, на частку майна на яке має право ОСОБА_5 , як спадкоємець за заповітом, посилаючись на те, що останній спадщину не прийняв. Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження родинного споріднення між спадкоємцями та ОСОБА_5 , як дітей та матері, суду не надано.

Однак, під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_5 від спадщини не відмовлявся, позов не визнав, вживав заходів щодо реалізації своїх спадкових прав шляхом направлення відповідної заяви (а.с.211) до нотаріуса, відтак претендує на належну йому за заповітом частку в спадковому майні.

Більше того, під час розгляду справи суду не представлено достатніх доказів того, що відповідач не прийняв спадщину усіма передбаченими ст.549 Української РСР 1963 року способами, натомість обов`язок доказування покладається на позивачів, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даного позову з огляду на його безпідставність та недоведеність.

Розподіляючи судові витрати, суд керується частиною першою, другою статті 141 ЦПК України та враховуючи відмову в позові, покладає судові витрати у виді судового збору понесені позивачками, на останніх.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи - Новоушицька селищна рада Хмельницької області, Дунаєвецька державна нотаріальна контора Хмельницької області, про визнання права власності на частину спадкового майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 27 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Новоушицька селищна рада Хмельницької області, місцезнаходження смт.Нова Ушиця, вул.Українська, 18, Хмельницької області, код ЄДРПОУ - 04407388.

Третя особа: Дунаєвецька державна нотаріальна контора Хмельницької області, місцезнаходження: м.Дунаївці, вул.Шевченка, 156, Хмельницької області, ЄДРПОУ - 02901032.

Суддя О. І. Яцина