Ухвала

від 24.11.2020 по справі 454/1901/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 454/1901/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/612/19 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5 ,

прокурора: ОСОБА_6 , обвинуваченого: ОСОБА_7 , захисникаобвинуваченого адвоката: ОСОБА_8 , представника цивільного позивача ТзОВ «Фабрика.ЮА»: ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , громадянина України, освіта середня, судимості не має, непрацюючого, за ч. 3 ст. 286 КК України

за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 та представника цивільного позивача ТОВ «Фабрика.ЮА» - ОСОБА_10 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 31 травня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

оскаржуваним вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за ч.3 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Початок строку відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 постановлено рахувати з моменту його затримання з 14.05.2018 р.

Речові докази: автомобіль марки «ГАЗ-3302», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання представнику ТзОВ «Фабрика. ЮА» ОСОБА_11 залишено у володінні ТзОВ «Фабрика.ЮА»; автомобіль марки «Skoda Oktavia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який зберігається на території Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області повернуто власнику.

В задоволенні цивільного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика.ЮА» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, відмовлено.

Стягнуто із засудженого на користь держави 6435 (шість тисяч чотириста тридцять п`ять) грн. витрат за проведення судових експертиз.

Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишено попередньо обраний тримання під вартою.

За вироком суду 13.05.2018 року близько 22.40год. в районі 140км+400м автодороги сполучення м. Ковель - м. Жовква ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «ГАЗ-3302», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Ковель Волинської області, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, щоб мати змогу контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, на автодорозі із двостороннім рухом без причин технічного характеру виїхав на умовну смугу зустрічного руху, що призвело до зіткнення з автомобілем марки «Skoda Oktavia», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався в зустрічному напрямку, зокрема до м. Жовква Львівської області.

Внаслідок даного зіткнення водій ОСОБА_12 та пасажир автомобіля марки «Skoda Oktavia» ОСОБА_13 отримали тілесні ушкодження у виді тупої поєднаної травми тіла, внаслідок чого померли на місці події.

Своїми злочинно-недбалими діями обвинувачений ОСОБА_7 порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме, вимоги п.п. 1.5, 2.3, 2.9, 10.1, 11.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, і дані порушення є у прямому причинному зв`язку з наслідками, що настали, зокрема, спричинення смерті потерпілих.

Не погоджуючись з вироком, обвинувачений ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі апелянт наголошує, що висновки суду є однобічними, адже не враховано суттєві обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення. На думку обвинуваченого, судом безпідставно не враховано, що водій іншого транспортного засобу - ОСОБА_12 перебував у стані алкогольного сп`яніння, не мав посвідчення водія, керував транспортним засобом, який не мав права експлуатуватись в Україні. На переконання ОСОБА_7 , суд повинен був взяти до уваги, що наслідки злочину перебувають у причинному зв`язку також і з діями вказаного водія. А тому, з урахуванням цього і наявних у справі пом`якшуючих обставин, зокрема, щирого каяття, обвинувачений просить вирок суду щодо нього змінити, пом`якшивши призначене йому покарання до рівня мінімальної межі, передбаченої ч. 3 ст. 286 КК України.

З аналогічних підстав в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 вирок оскаржено його захисником адвокатом ОСОБА_8 . Захисник наголошує на обоюдній вині ОСОБА_7 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, а також звертає увагу на те, що в ході розгляду справи встановлено можливість водія ОСОБА_12 уникнути зіткнення, однак, перебуваючи в стані сп`яніння, останній цього не зробив. Апелянт додає, що прокурор в судовому засіданні просив призначити обвинуваченому покарання у виді 8 років позбавлення волі, посилаючись на відсутність пом`якшуючих обставин, хоча такі в дійсності встановлено. Тому просить пом`якшити покарання обвинуваченому до 5 років позбавлення волі.

В частині цивільного позову вирок суду оскаржено представником цивільного позивача ТОВ «Фабрика.ЮА» - ОСОБА_10 . Висновок суду про відмову у задоволенні цивільного позову, пред`явленого до ОСОБА_7 , апелянт вважає необґрунтованим. Зокрема, звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував важливих обставин справи, зокрема те, що ОСОБА_7 на момент вчинення злочину керував транспортним засобом ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває в користуванні ТОВ «Фабрика.ЮА» на підставі договору найму, укладеного 16 березня 2018 р. з ФОП ОСОБА_14 . З 19 березня 2018 р. ОСОБА_7 працює на посаді водія ТОВ «Фабрика.ЮА», однак у день вчинення злочину самовільно заволодів вищевказаним транспортним засобом в неробочий час у вихідний день, а тому, згідно посадової інструкції несе відповідальність за використання службового автомобіля в неробочий час і завдання матеріальних збитків товариству. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і дій ОСОБА_7 автомобіль ГАЗ 3302 зазнав технічних пошкоджень, якими автомобіль фактично знищено і його відновлення є економічно недоцільним, що підтверджено звітом про оцінку вартості збитків від 23 липня 2018 р. Апелянт наголошує, що обвинувачений під час допиту визнав обставини заподіяння шкоди, після закінчення строку дії трудового договору продовжував працювати водієм, в тому числі і на момент вчинення злочину, адже фактичні трудові стосунки з ним не припинилися і дія трудового договору автоматично продовжилася на невизначений строк, тому повинен нести відповідальність за спричинену шкоду. У зв`язку з цим представник цивільного позивача просить вирок суду в частині вирішення питання цивільного позову скасувати і стягнути з ОСОБА_7 в користь ТОВ «Фабрика.ЮА» майнову шкоду в розмірі 66000,86 грн.

До початку розгляду справи апеляційним судом від представника цивільного позивача ОСОБА_10 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. В ній апелянт зазначає, що згідно висновку експерта №9/321 від 20 травня 2019 р. вартість завданих ТОВ «Фабрика.ЮА» збитків становить 42 555,74 грн. Така ж сума збитків зазначена і в постанові адміністративної комісії Галицької районної адміністрації ЛМР №151 від 05 вересня 2019 р., якою ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.186 КУпАП. За таких обставин представник цивільного позивача просить стягнути з ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 42555,74 грн.

Також від адвоката ОСОБА_8 до початку розгляду справи надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких він стверджує про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати при розгляді справи. Зокрема, звертає увагу на те, що після останнього слова обвинуваченого суд видалився в нарадчу кімнату, в якій перебував менше десяти хвилин, однак, вийшовши в зал судового засідання, проголосив вирок на восьми аркушах, виготовлення тексту якого потребує значного часу. На переконання захисника, виготовити вирок такого обсягу за вказаний короткий період перебування в нарадчій кімнаті, фізично неможливо, а тому, має місце втручання в таємницю нарадчої кімнати, що є безумовною підставою для скасування вироку суду. У зв`язку з цим адвокатом ОСОБА_8 сформульовано нову апеляційну вимогу про скасування вироку суду і призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Також захисником заявлено клопотання про призначення апеляційним судом додаткової інженерно-технічної експертизи. На думку адвоката ОСОБА_8 , проведеною у справі експертизою не дано відповідь на ключове питання: чи міг водій автомобіля марки «Skoda Oktavia», реєстраційний номерний знак Республіки Польща НОМЕР_2 , ОСОБА_12 уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_7 . Відсутність відповіді на це питання унеможливлює зробити правильний висновок щодо дотримання чи недотримання ОСОБА_12 на момент дорожньо-транспортної пригоди вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, які зобов`язують водіїв в разі виявлення перешкоди для руху негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Тому захисник просить призначити додаткову судову інженерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне запитання: «Чи була технічна можливість у автомобіля «Skoda Oktavia», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 враховуючи дорожню обстановку, видимість уникнути зіткнення з автомобілем ГАЗ 3302, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 шляхом безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди згідно з п.12.3 ПДР, а саме: об`їзд з правої сторони?». Виконання експертизи захисник клопоче доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який заперечив доводи апеляційних скарг, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані ним апеляційні скарги та заперечили проти задоволення апеляційної скарги цивільного позивача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга цивільного позивача підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Основні та додаткові покарання визначені статтею 52 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Згадані положення наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Вказані вимоги закону під час призначення покарання обвинуваченому судом першої інстанції дотримано.

Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статей 50, 65КК України, призначене в межах санкції ч. 3 ст. 286 КК України, є співрозмірним вчиненому, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а також воно є справедливим.

При призначенні ОСОБА_7 покарання, місцевий суд, урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжкого злочину, конкретні обставини його скоєння, особу винного, який активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнав свою вину під час судового розгляду та вибачився за вчинене перед потерпілими.

Судом враховано посередню характеристику обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, а також вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, як обставину, що обтяжує покарання.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор у суді першої інстанції просив обрати обвинуваченому покарання у виді 8 років позбавлення волі, з чим погодився місцевий суд, врахувавши наведені вище обставини.

Відтак, доводи апеляційної скарги обвинуваченого у частині неврахування такої обставини, що пом`якшує йому покарання, як щире каяття, не відповідає фактичним обставинам, отже такі доводи є безпідставними.

В частині доводів його скарги щодо неврахування таких обставин, як перебування в стані алкогольного сп`яніння водія автомобіля «Skoda Oktavia» ОСОБА_12 , відсутність у нього посвідчення водія, та керування транспортним засобом (автомобіль «Skoda Oktavia»), який не мав права експлуатуватись в Україні, то наявність таких обставин не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненим ним злочином, і такі не сприяли його вчиненню обвинуваченим.

З цих самих підстав, а також враховуючи добровільне визнання обвинуваченим своєї вини в ході судового розгляду, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про невжиття водієм автомобіля «Skoda Oktavia» ОСОБА_12 , через перебування в стані алкогольного сп`яніння, заходів щодо уникнення зіткнення, зокрема, і через те, що зіткнення відбулося на смузі руху водія ОСОБА_12 , та внаслідок виїзду на неї саме обвинуваченого, а не навпаки. У зв`язку із цим, мотиви апеляційної скарги щодо наявності обопільної вини обвинуваченого та водія ОСОБА_12 у ДТП, яка мала місце 13 травня 2018 року, є юридично неспроможними.

Також колегія суддів відхилила клопотання про призначення додаткової інженерно-технічної експертизи на стадії апеляційного розгляду, заявлене захисником обвинуваченого, оскільки таке клопотання під час розгляду в суді першої інстанції не заявлялось і підстави для його заявлення були відомі заявнику, на момент розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного вироку. Наявним у справі висновком експерта № 1/778 від 23.06.2018 року підтверджується, що причиною настання ДТП стала суперечність дій водія ОСОБА_7 технічним вимогам п.п. 1.2., 10.1. та 11.3. ПДР України, а водій ОСОБА_12 своїми односторонніми діями не мав змоги уникнути ДТП (т. 2 а.с. 86-87).

Даючи оцінку доводам викладеним захисником у доповненні до апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції таємниці нарадчої кімнати при ухваленні оскаржуваного вироку, колегія суддів виходить з того, що порушення таємниці наради суддів не є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до ч. 2ст. 412 КПК. Суди апеляційної та касаційної інстанцій повинні оцінювати істотність виявлених порушень порядку ухвалення рішення в нарадчій кімнаті шляхом з`ясування, чи призвели вони до неможливості ухвалити законне й справедливе рішення, тобто, чи такі порушення обґрунтовано ставлять під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення (правовий висновок, який викладено в постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 травня 2020 року (справа № 313/1391/17, провадження № 51-6183км19).

З матеріалів справи, а саме журналу судового засідання за 31 травня 2019 року, убачається, що після останнього слова обвинуваченого, суд вийшов до нарадчої кімнати об 14 год. 29 хв. 09 сек., а почав проголошувати вирок об 15 год. 03 хв. 07 сек. Тобто, суд перебував у нарадчій кімнаті 34 хв., що на думку захисника замало часу на виготовлення вироку на 8 арк., який проголошувався судом 27 хв.

Водночас з матеріалів справи не вбачається, а в доповненнях до апеляційної скарги захисника не зазначено, яким чином з урахуванням наведених обставин, таке, на думку захисника порушення, допущене судом призвело до неможливості ухвалити законне й справедливе рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_7 місцевим судом покарання за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів, таке визначено в межах санкції статті інкримінованого йому діяння. Підстав вважати це покарання явно несправедливим через його м`якість, не вбачається. Під час розгляду справи судом першої інстанції не допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника таких висновків суду не спростовують. Відтак, їх слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок в частині засудження обвинуваченого та призначеного йому покарання - без змін.

Вирішуючи цивільний позов, та відмовляючи в його задоволенні, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він покликається, а саме: не доведено факт самовільного і незаконного заволодіння обвинуваченим автомобілем; факт перебування останнього в трудових відносинах з підприємством станом на 13.05.2018 року, що є часом ДТП; не доведено, що обвинувачений є матеріально-відповідальною особою за пошкодження автомобіля, яким керував. А недоведеність позивачем зазначених обставин позбавляє суд змоги встановити чи дійсно ОСОБА_7 лише зі своєї вини незаконно заволодів транспортним засобом, чи мала місце недбалість ТзОВ «Фабрика.ЮА», як законного володільця автомобіля, що сприяла неправомірному заволодінню ним. При цьому, дані обставини суттєво впливають на визначення розміру відповідальності обвинуваченого за пошкодження автомобіля.

Проте з такими висновками колегія суддів погодитись не може.

Виходячи зі змісту ст.2КПК України завданням кримінального провадження є, у тому числі, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а отже і захист прав та інтересів окремих осіб, яким злочином заподіяно матеріальної або моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 128КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК України).

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Встановивши, що обвинувачений під час керування автомобілем марки «ГАЗ-3302», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 здійснив ДТП і визнаний винним у її вчиненні, і внаслідок цієї пригоди заподіяно шкоду майну цивільного позивача, а саме вказаному автомобілю, і розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про відсутність підстав для задоволення цивільного позову.

Окрім цього, колегія суддів враховує, що обвинувачений в суді апеляційної інстанції цивільний позов визнав, зазначивши при цьому, що його розмір є для нього завеликим. Проте, останнє твердження обвинуваченого спростовується матеріалами справи, а саме звітом № 1436/18 від 23.07.2018 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням ТЗ (т. 1 а.с. 72-82).

У зв`язку із цим, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги цивільного позивача щодо невірного вирішення у вироку питання цивільного позову, і як наслідок для її задоволення та скасування оскаржуваного вироку і цій частині та задоволенням цивільного позову. В решті вирок слід залишити без змін, як такий, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу представника цивільного позивача ТОВ «Фабрика.ЮА» - ОСОБА_10 задоволити.

Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 31 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 289 КК України в частині вирішення цивільного позову скасувати.

Цивільний позов ТзОВ «Фабрика.ЮА» до ОСОБА_7 задоволити, стягнути з ОСОБА_7 в користь ТзОВ «Фабрика.ЮА» 42 555 грн 74 коп. майнової шкоди.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що утримується під вартою - в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3