Постанова

від 23.11.2020 по справі 907/114/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа №907/114/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів С.М. Бойко

О.П. Дубник,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Станційна 6 (надалі ОСББ Станційна 6 ) б/н від 15.09.2020 року (вх. № 01-05/2626/20 від 24.09.2020 року)

на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 року (суддя І.Г. Ушак; повний текст рішення складено 26.08.2020 року)

у справі № 907/114/19

за позовом: ОСББ Станційна 6

до відповідача-1: Ужгородської міської ради

до відповідача-2: Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради

до відповідача-3: Приватного нотаріуса Кузьо Галини Василівни (надалі приватний нотаріус Кузьо Г.В.)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: Громадської організації Ужгородська Федерація Бойового Самбо (надалі ГО Ужгородська Федерація Бойового Самбо )

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. від 30.11.2018 року про реєстрацію за номером запису 29251789 за Ужгородською міською радою права власності на нежитлове приміщення загальною площею 220,7 кв.м, що розташоване за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Станційна, 6; про визнання недійсними та скасування результатів проведення 16.10.2018 року Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради конкурсу на право укладення договору оренди нежитлових приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 6, які затверджено протоколом № 2 засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди комунального майна від 16.10.2018 року; про визнання договору оренди № 1114/0 від 10.12.2018 року нежитлових приміщень, за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 6, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Громадською організацією "Ужгородська Федерація Бойового Самбо" недійсним з моменту його укладення,

за участю:

від позивача: Гангур М.І. - адвокат (ордер серія ЗР № 18350 від 07.02.2019 року);

від відповідача-1 (в режимі відеоконференції): Баняс В.Ю. - представник (довіреність №03-22/26 від 09.01.2020 року);

від відповідача-2 (в режимі відеоконференції): Баняс В.Ю. - представник (довіреність №03/32.0110 від 02.01.2020 року);

від відповідача-3: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

06.03.2019 року ОСББ Станційна 6 звернулось до господарського суду Закарпатської області із вищезазначеним позовом (з врахуванням заяви про часткову зміну предмета позову).

На підставі ухвали господарського суду Закарпатської області від 06.12.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Громадську організацію Ужгородська Федерація Бойового Самбо (т. 2, а.с. 24-25).

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 року у справі №907/114/19 (суддя І.Г. Ушак) відмовлено повністю у задоволенні позову.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що спірне нежитлове приміщення загальною площею 220,7 кв.м за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул.Станційна, 6 (підвальне приміщення з окремим входом) є нежитловим ізольованим приміщенням, яке не відноситься до житлового фонду та є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, а не допоміжним приміщенням в розумінні Закону України Про приватизацію державного житлового фонду . Отже, суд дійшов висновку, що право власності у співвласників ОСББ на це приміщення не виникло і воно належить до комунальної власності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСББ Станційна 6 подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 року у справі №907/114/19, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції незаконним у зв`язку із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надав оцінки аргументам позивача щодо наявності у спірному приміщенні загальнобудинкових мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення тощо. Суд не взяв до уваги акт огляду та дослідження від 23.02.2019 року, яким зазначений факт доводиться, не дав належної оцінки розпорядженню глави міської управи Ужгородської міської ради Про реєстрацію, прийняття на комунальний баланс будинковолодінь та виплату грошової компенсації № 505 від 29.10.1993. На думку скаржника, поза увагою суду залишився і факт незаконності проведення 16.10.2018 конкурсу на право оренди комунального майна (спірного приміщення), хоча у справі наявні докази, які підтверджують, що незаконна реєстрація права власності відповідача-1 відбулася лише 30.11.2018 (тобто пізніше дати проведення конкурсу). Про незаконність дій відповідача-1 та відповідача-2 свідчить і те, що згідно витягу за Ужгородською міською радою зареєстроване право власності на нежитлове приміщення площею 220,7кв.м, а конкурс проведено та укладено (договір оренди на це ж приміщення площею 239,8 кв.м). Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що належність приміщень багатоквартирного будинку визначено у технічному паспорті на певний будинок. Разом з тим, у матеріалах справи відсутній технічний паспорт на будинок у цілому, а міститься техпаспорт на його частину, а саме тільки на спірне приміщення. Скаржник вказує, що безпідставність висновку суду першої інстанції щодо статусу підвального приміщення підтверджується висновком експерта за зверненням ОСББ Станційна 6 № 469/09-20 від 15.09.2020. Зокрема зазначає, що всі приміщення, з приводу яких експерту було поставлено питання, кваліфікуються, як допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Станційна, 6 і складають його спільне майно. Наголошує, що не мав змоги раніше надати названий висновок для дослідження суду, оскільки він виготовлений лише15.09.2020.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник відповідача-1 та відповідача-2 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним, обґрунтованим та таким, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи. Зокрема, зазначає про безпідставність покликання скаржника на висновок експерта № 469/09-20 від 15.09.2020 року, оскільки даний висновок не може бути прийнятий та досліджений судом апеляційної інстанції, так як поданий з порушенням строків, визначених ст. 80 ГПК України. Водночас, скаржником в порушення вимог ст. 269 ГПК України не надано жодних належних та допустимих доказів неможливості подання такого висновку до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Необгрунтованими, на думку відповідачів, є твердження скаржника про неналежну оцінку судом першої інстанції доказів, які були подані представником ОСББ Станційна 6 , а саме акту огляду та дослідження від 23.02.2019 року та розпорядження глави міської управи Ужгородської міської ради Про реєстрацію, прийняття на комунальний баланс будинковолодінь та виплату грошової компенсації № 505 від 29.10.1993. Відповідачі вказують, що із названого акту взагалі неможливо встановити, що в ньому зафіксовано результати огляду саме спірних приміщень. Також відсутні будь-які законні підстави для висновків про те, що члени ОСББ Станційна 6 мали право досліджувати будь-які приміщення. Крім того, відповідачі звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що вищезазначене розпорядження глави міської управи Ужгородської міської ради № 505 від 29.10.1993 скаржником не оспорювалось. Відповідачі стверджують, що наявними в матеріалалх даної справи доказами в повній мірі підтверджено, що спірне приміщення, розташоване за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 6, є ізольованим нежитловим приміщенням і самостійним об`єктом нерухомого майна. Наведене підтверджується даними інвентарної справи на багатоквартирний будинок. Зокрема, в інвентарній справі містяться дані технічної інвентаризації (оціночний акт, план та експлікація внутрішніх площ до плану будівлі) від 15.08.2000 року. З плану приміщень чітко видно, що приміщення площею 220,7 кв.м є повністю ізольованими приміщеннями, доступ до яких забезпечується через окремий вхід. На думку відповідачів, важливим є і той факт, що 01.08.2001 року між Фондом приватизації та управління майном міста та Дитячо-юнацькою спортивною школою № 1 був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 239,8 кв.м по вул. Станційній, 6 для використання під зал для фехтування. Названий договір 28.02.2017 року був розірваний. Отже, твердження скаржника про те, що названі приміщення мають статус допоміжних, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців є хибним та таким, що суперечить положенням Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку . Просять рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 року у справі № 907/114/19 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСББ Станційна 6 - без задоволення.

Відповідач-3 та третя особа не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 року (головуючий-суддя О.В. Зварич, судді: С.М. Бойко, В.М. Гриців) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ Станційна 6 та призначено судове засідання у справі № 907/114/19 на 26.10.2020 о 12 год. 40 хв. На підставі ухвали від 26.10.2020 відкладено розгляд справи на 23.11.2020 о 09 год. 30 хв.

За розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 544 від 20.11.2020 проведено автоматизовану зміну складу колегії суддів у справі №907/114/19 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії В.М. Гриців.

Відповідно до витягу з протоколу авторозподілу від 20.11.2020 до складу колегії суддів введено суддю О.П. Дубник замість судді В.М. Гриців.

Представник позивача підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач-3 не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 року на його електронну адресу.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, 05.11.2020 року ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 року надіслано ГО Ужгородська Федерація Бойового Самбо на адресу, зазначену в позовній заяві та в апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення.

16.11.2020 вищевказане рекомендоване поштове відправлення повернулось до суду з довідкаю ПАТ Укрпошта із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання .

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вжив заходів з метою повідомлення учасників справи про порядок розгляду даної справи. Учасники справи вважаються такими, що належно повідомлені про порядок розгляду справи.

Суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу.

Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників відповідача-3 та третьої особи.

Обставини справи

Як зазначає позивач у позовній заяві, ОСББ Станційна 6 згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 28.07.2017 зареєстроване, як юридична особа за записом №13241020000010503.

Відповідно до пункту 1 розділу 1 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Станційна 6 створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 6, що розташований за місцезнаходженням: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Станційна (т. 1, а.с. 18-19).

Об`єднання діє відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , чинного законодавства України та Статуту (пункт 2 розділу 1 Статуту).

Згідно пункту 1 розділу 2 Статуту метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Позивач у позовній заяві покликається на одержання від Ужгородської міської ради відповіді на адвокатський запит № 45к9/03-17 від 28.02.19. З даної відповіді позивачу стало відомо, що 30.11.2018 року рішенням Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. (номер запису 29251789) за Ужгородською міською радою зареєстровано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 220,7 кв.м, яке розташоване за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Станційна, 6. Наведене підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 156126980 від 13.02.19) (т. 1, а.с. 63-64).

Відповідно до вказаної довідки, підставою виникнення права власності зазначено розпорядження глави міської управи Ужгородської міської ради Про реєстрацію прийняття на комунальний баланс будинковолодінь та виплату грошової компенсації №505 від 29.10.1993.

В матеріалах справи міститься ксерокопія протоколу № 2 від 16.10.2018 року засідання комісії з проведення конкурсу на право оренди комунального майна. Комісією з числа представників Ужгородської міської ради та Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради було вирішено укласти договір оренди з ГО Ужгородська Федерація Бойового Самбо .

10.12.2018 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією Ужгородська Федерація Бойового Самбо (Орендар) було укладено договір № 1114/0 (т. 1, а.с.22-25, 33-35).

Також наявна ксерокопія акту огляду та дослідження від 23 лютого 2019 року, проведеного членами правління ОСББ Станційна 6 . Даним оглядом встановлено, що в приміщенні підвалу наявні мережі теплопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, вентиляційні шахти для забезпечення вентиляції підвального приміщення та забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку в цілому. В ході огляду проведено фотографування (знімки додано до акту). Названий акт підписано членами правління ОСББ Станційна 6 (т. 1, а.с. 17).

Крім того, як видно з матеріалів даної справи представником відповідача-1 та відповідача-2 було подано письмовий відзив на позовну заяву б/н від 03.07.2019, до якого долучено копії наступних документів: листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області № 05-07-00526 від 23.02.2018; листа Комунального підприємства Архітектурно-планувальне бюро № 155 від 04.04.2018; плану приміщень по вул. Станційній, 6; договору оренди нежилого приміщення № 470/0 від 01.08.2001; додатку б/н від 28.02.2017 до договору оренди нежилого приміщення №470/0 від 01.08.2001; акту приймання-передачі від 28.02.2017 вбудованих нежитлових приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 6; фотофіксації нежитлових приміщень по вул. Станційній, 6; договору оренди нежитлового приміщення № 1114/0 від 10.12.2018; акту приймання-передачі нежитлових приміщень по вул. Станційна, 6 від 10.12.2018 та копію додатку від 19.04.2019 до названого договору (т. 1, а.с. 148-179).

Позивач вважає, що відповідачі, зареєструвавши право власності Ужгородської міської ради на нежитлове приміщення площею 220,7 кв.м, що знаходиться у підвалі будинку № 6 по вул. Станційній у м. Ужгороді, провівши конкурс на право оренди зазначеного приміщення як комунального майна та уклавши з третьою особою договір оренди щодо цього приміщення, порушили його право власності на це приміщення.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із частиною 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень частини другої статті 10 вказаного Закону наведено у Рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004.

Так, в Рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього".

У Рішенні №14-рп/2011 від 09.11.2011 Конституційний Суд України вказав, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 4 Житлового кодексу України до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відносяться вони до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку. Також слід з`ясувати, у якому або в частині якого може знаходитися технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива, чи використовувалося воно або якась із його частин для обслуговування будинку.

Визначення термінів допоміжні та нежитлові приміщення багатоквартирного будинку наведені у Законі України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Так, згідно із підпунктами 1-3 статті 1 зазначеного Закону: - багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); - нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

За приписами статті 2 Законі України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку. Положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників житлових та нежитлових приміщень у гуртожитках, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як із місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

З аналізу вищенаведених норм Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку вбачається, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Нежиле приміщення це ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Отже, законодавець розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення, у житлових будинках можуть бути, як допоміжні так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазин, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

Як видно з матеріалів справи, на підставі розпорядження глави міської управи Ужгородської міської ради № 505 від 29.10.1993 Про реєстрацію, прийняття на комунальний баланс будинковолодінь та виплату грошової компенсації зареєстровано право власності Ужгородської міської управи на житлові будинки, зокрема, будинок під № 6 по вул. Станційній у м. Ужгороді (т. 1, а.с. 80-81).

В матеріалах судової справи №907/114/19 відсутня проектно-кошторисна документація на зазначений житловий будинок станом на час його будівництва та прийняття в експлуатацію.

Представник позивача в усних поясненнях у судовому засіданні наголосив, що на прохання надати копію цієї документації йому було відмовлено з тих причин, що така втрачена.

Позивач не додав до позовної заяви, ані впродовж підготовчого провадження у місцевому господарському суді належних і допустимих доказів про те, чи надавались квартиронаймачам (власникам квартир) підвальні приміщення багатоквартирного житлового будинку після введення його в експлуатацію, чи знаходиться у ньому технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива, чи використовувалося спірне приміщення або якась із його частин для обслуговування будинку.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до даних технічної інвентаризації, що містяться в інвентарній справі на спірні приміщення, розташовані у багатоквартирному будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Станційна, 6, такі є повністю ізольованими, доступ до яких забезпечується через окремий вхід та згідно експлікації внутрішніх площ до плану будівлі входять: коридор площею 22,7 кв.м, 5,3 кв.м (позиції 1, 10); підсобні приміщення площею 6,7 кв.м, 2,0 кв.м, 2,0 кв.м, 3,0 кв.м, 2,6 кв.м, 3,4 кв.м, 12,4 кв.м, 12,5 кв.м (позиції 2-6, 18-20); спортзали площею 64,2 кв.м, 83,7 кв.м (позиції 7-8); тамбури площею 1,4 кв.м, 4,3 кв.м (позиції 9,11); душові площею 1,0 кв.м, 1,0 кв.м (поз. 12-13); туалет площею 1,0 кв.м, 1,0 кв.м (позиція 14,15); бойлерна площею 1,0 кв.м (позиція 16); вбиральня площею 8,6 кв.м (позиція 17). Загальна площа нежилих приміщень 239,8 кв.м (після фактичних обмірів та здійсненої інвентаризації загальна площа його становить 220,7 кв.м).

Також в матеріалах даної судової справи міститься копія договору оренди нежитлового приміщення № 470/0 від 01.08.2001 року, укладеного між Фондом приватизації та управлінням майном міста Ужгорода (Орендодавець) та Дитячо-юнацькою спортивною школою № 1 (Орендар). Згідно умов даного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення по вул. Станційна, 6, площею 239,8 кв.м для використання для фехтування. Договір оренди укладається на строк від 01.08.2001 до 01.08.2011 і складає 10 років (п.п.1.1, 3.1) (т. 1, а.с. 166-169).

Згідно з додатком від 28.02.2017 року названий договір оренди нежилого приміщення розірваний за взаємною згодою сторін (т.1, а.с. 170).

Отже, беручи до уваги місце розташування спірного приміщення (підвальне приміщення з окремим входом), визначення згідно технічної документації частини цих приміщень площею близько 150 кв.м, як спортзали, порядок їх використання дитячо-юнацькою спортивною школою № 1 впродовж 17 років під зал для фехтування, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що спірне приміщення є нежитловим ізольованим приміщенням, яке не відноситься до житлового фонду, та є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Таким чином, твердження скаржника про те, що спірне приміщення багатоквартирного житлового будинку № 6 по вул. Станційній у м. Ужгороді має статус допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців і входить до житлового фонду, є хибним, оскільки суперечить положенням Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та фактичним обставинам справи.

Стосовно посилань апелянта на висновок експерта № 469/09-20 від 15.09.2020, складений за зверненням ОСББ Станційна 6 , згідно з яким приміщення багатоповерхового житлового будинку по вул. Станційній, 6 у м. Ужгороді відносяться до підвальних і є допоміжними приміщеннями, колегія судів зазначає таке.

У відповідності до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В даному випадку апеляційна скарга (яка по своїй суті в частині посилання на висновок експерта від 15.09.2020р. № 469/09-20 є клопотанням про приєднання нових доказів у справі) не містить жодних обґрунтувань або інформації, які б підтверджували неможливість подання доданих до неї доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача (скаржника).

На думку колегії суддів, доводи скаржника про неможливість надати зазначений висновок для дослідження суду першої інстанції, оскільки він виготовлений лише 15.09.2020, є необґрунтованими, так як останнім не наведено жодних обставин, які б свідчили про неможливість виготовлення та подання такого висновку у строки, визначені статтею 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, висновок експерта від 15.09,2020р. № 469/09-20 не може бути прийнятий та досліджений судом апеляційної інстанції, оскільки він поданий з порушенням строків, визначених статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, а у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу, скаржник не надав доказів неможливості подання такого висновку до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів критично оцінює покликання скаржника на акт огляду та дослідження від 23.02.2019 року, оскільки даний акт складений представниками позивача в односторонньому порядку і жодним чином не підтверджує наявність прав ОСББ Світлиця 6 на спірне приміщення в будинку № 6 по вул. Станційній у м. Ужгороді.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що спірні нежитлові приміщення не є допоміжними приміщеннями в розумінні Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а отже, за приписами частини четвертої статті 4 Житлового кодексу України, в результаті приватизації квартир мешканцями будинку № 6 по вул. Станційній у м. Ужгороді , право власності в останніх на вказані приміщення не виникло, спірні приміщення у зазначеному будинку належать до комунальної власності.

Право комунальної власності за приписами Закону України Про місцеве самоврядування в Україні це право територіальної громади володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування, якими у даній справі є відповідача-1 та відповідача-2. З набранням чинності цим Законом відповідно до п. 10 його Прикінцевих та перехідних положень, майно, яке до прийняття Конституції України набуте адміністративно-територіальними одиницями на законних підставах, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дії відповідачів щодо проведення конкурсу на право оренди спірного майна, як майна, набутого до прийняття Конституції України на законних підставах та укладення договору оренди цього майна за результатами конкурсу, є реалізацією зазначеними органами місцевого самоврядування встановлених законом повноважень власника комунального майна.

Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів констатує відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів наявності прав ОСББ Світлиця 6 на спірне приміщення, як допоміжне, в будинку № 6 по вул.Станційній у м.Ужгороді, та не підтвердив належними доказами своїх тверджень про те, що воно призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Станційна 6 б/н від 15.09.2020 року (вх. № 01-05/2626/20 від 24.09.2020 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Закарпатської області від 23.06.2020 року у справі №907/114/19 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя С.М. Бойко

Суддя О.П. Дубник