Постанова

від 18.11.2020 по справі 908/666/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020 року м.Дніпро Справа № 908/666/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Алексеєнко В.П. адвокат, ордер серія АР № 1002052 від 25.11.2019 р.;

від відповідача: Якушев С.О. адвокат, ордер серія ЗП №047506 від 01.02.2019 р.;

представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належнми чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Перепілка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 , ухвалене суддею Дроздовою С.С., повний текст якого складений 17.07.2020, у справі №908/666/20

за позовом Селянського фермерського господарства "Перепілка", Запорізька область, Якимівський район, с. Шевченко

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Запорізька область, смт. Якимівка

про стягнення суми 222 876 грн. 94 коп. матеріальної шкоди (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

ВСТАНОВИВ:

Селянське фермерське господарство "Перепілка" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Відповідач) 859 974 грн. 17 коп. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані спричиненням шкоди Позивачу внаслідок злочинної діяльності посадової особи АТ КБ "ПриватБанк", що підтверджено вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018 у справі №330/2687/17 (провадження № 1-кп/330/56/2018), який був залишений без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду 06.12.2018 та набрав законної сили 06.12.2018.

11.06.2020 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на користь Селянського фермерського господарства "Перепілка" суму матеріальної шкоди в розмірі 222 876,94 грн., з яких: 150 843,78 грн. збитки, спричинені внаслідок кримінального правопорушення службовою особою відповідача, а також збитки у вигляді сплати підприємством сум по кредитній лінії в розмірі 72 033,16 грн, у тому числі у вигляді сплати підприємством відсотків - 7 002,98 грн.; комісії - 5 139,40 грн.; пені - 13,97 грн.; суми заборгованості по кредитній лінії - 59 876,81 грн.; судові витрати в розмірі 21 027,00 грн., з яких 11 027,00 грн. - витрати на проведення економічної експертизи та 10 000,00 грн. - витрати на надання правової допомоги.

Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Також, представник позивача звернувся до суду з заявою про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 у справі № 908/666/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись із вказаним рішенням, Селянське фермерське господарство "Перепілка" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, надання невірної оцінки наявним доказам у справі, просить рішення господарського суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд проігнорував ту обставину, що злочинні дії відносно СФГ "Перепілка" були вчинені працівником Відповідача під час перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з Відповідачем, при виконанні ним своїх трудових (службових) обов`язків, з використанням технічних засобів Відповідача.

В результаті чого господарський суд знехтував нормами матеріального права, а саме ч. 1 ст. 1172 ЦК України, та дійшов неправильного висновку, що позовну заяву пред`явлено неналежному відповідачу.

Позивачем до позовної заяви були надані письмові докази на підтвердження обґрунтування позовних вимог, зокрема, висновок судової економічної експертизи №142/06-18 від 11.06.2018 та висновок додаткової судової економічної експертизи №168/06-2020 від 03.06.2020.

Згідно зазначених висновків встановлено, що крім суми, встановленої вироком суду, з рахунку СФГ "Перепілка" № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ КБ "Приватбанк", було безпідставно списано 72 033,16 грн. у тому числі у вигляді сплати підприємством відсотків - 7 002,98 грн.; комісії - 5 139,40 грн.; пені - 13,97 грн.; суми заборгованості по кредитній лінії - 59 876,81 грн.

Однак, суд безпідставно не прийняв до уваги висновки зазначених експертиз, мотивуючи тим, що вказані експертизи складені на замовлення позивача, що виключило можливість запропонувати власні запитання відповідачем або судом, а також подати свої докази відповідачем, що могло би вплинути на результат та висновки цих експертиз.

В той же час, господарським судом жодним чином не мотивовано, яким чином складені на замовлення позивача експертні висновки перешкоджали Відповідачу або суду запропонувати власні запитання, а також подати свої докази Відповідачем, що виключило рівність прав сторін.

Суд не обґрунтував, яким чином Відповідач був обмежений в процесуальних правах заявляти клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи та ставити власні запитання, а також подати свої докази.

Відповідач, під час закінчення підготовчого провадження у справі, відмовився від свого клопотання про виклик та допит експерта в судовому засіданні, з чого вбачається, що у нього не було будь-яких питань стосовно проведеного дослідження.

Відповідач, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що AT КБ "Приватбанк" у цій справі не є належним Відповідачем. Використання комп`ютерної техніки на робочому місці можливо й в робочий час у відділенні ПриватБанка задля вчинення шахрайських дій з метою власного незаконного збагачення та заволодіння коштами, які знаходилися на рахунках клієнтів в ПриватБанку, вказане не робить ПриватБанк автоматично співучасником чи то відповідальною особою за всі подібні незаконні шахрайські дії її працівника.

Тим більше, що ОСОБА_1 не була службовою особою Банка, а була лише його працівником.

До того ж, ОСОБА_1 притягнута до кримінальної відповідальності лише за шахрайство (ст. 190 КК України), а тому AT КБ "Приватбанк" міг бути відповідачем за подібним позовом лише у випадку, якщо би додатково були інкриміновані працівникові статті 364 КК України ("Зловживання владою або службовим становищем") або ст. 364"' КК України ("Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми") або ст. 366, 367 КК України ("Службове підроблення/Службова недбалість") та інші службові злочини.

Крім цього, СФГ "Перепілка", як й інші постраждалі особи, мав процесуальну можливість пред`явити цивільний позов в рамках кримінальної справи до ОСОБА_1 .

Сума коштів у розмірі 59 876.81 грн. - це реальна сума сплаченого 11.12.2015 та погашеного Позивачем боргу перед ПриватБанком за кредитним лімітом згідно договору № б/н від 14.03.2011 і до якої (суми) у випадку, ймовірного знаходження судом підстав для задоволення позову у цій частині, повинно бути застосована позовна давність.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2020 (головуючий суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Перепілка" залишено без руху з підстав неподання належних доказів направлення апеляційної скарги відповідачу листом з описом вкладення, з наданням позивачу строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2020 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., Антонік С.Г., Дармін М.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства "Перепілка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 у справі №908/666/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.10.2020.

В судовому засіданні 07.10.2020 оголошено перерву до 15.10.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 09.10.2020, через перебування члена колегії суддів - судді Антоніка С.Г. у відпустці та відсутності підстав для зміни колегії суддів, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 18.11.2020, в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 18.11.2020 Центральним апеляційним господарським судом були оголошені вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

25.04.2003 між Запорізьким регіональним управлінням ПАТ КБ "Приватбанк" (в подальшому змінена назва на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") та Селянським фермерським господарством "Перепілка", в особі голови Перепілки Анатолія Григоровича було укладено Договір про відкриття та подальше розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку у національній валюті України № НОМЕР_1 .

Матеріали господарської справи містять вирок Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначеним вироком Якимівського районного суду Запорізької області у кримінальній справі № 330/2687/17 встановлені наступі обставини та факти, які знайшли своє відображення у вищезазначеному вироку.

У невстановлений досудовим слідством день та час ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місті, скориставшись особливою довірою Голови СФГ "Перепілка" ОСОБА_2 , використовуючи свій мобільний телефон, провела реєстрацію клієнта в програмному комплексі "Приват24". та здійснила фіксування у своєму блокноті та копіювання на свій персональний комп`ютер та флеш-носій логіну, пароль від входу до вказаного програмного комплексу та особистого цифрового підпису клієнта.

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи надані їй повноваження у зв`язку із займанням посади провідного менеджера банку, зловживаючи надмірною довірою Голови СФГ "Перепілка" ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, з метою заволодіння грошовими коштами клієнта, шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки отримала повний доступ до поточного рахунку № НОМЕР_1 , що належить СФГ "Перепілка", в особі Голови СФГ "Перепілка" ОСОБА_2 .

Маючи всі необхідні данні для входу в автоматизовану систему "Приват 24" від імені Голови СФГ "Перепілка" ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в період з 04.05.2012 по 31.10.2014 здійснила ряд незаконних операцій по списанню грошових коштів з рахунку клієнта, в наслідок чого з рахунку клієнта ПАТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_1 , який належить Селянському фермерському господарству "Перепілка" було списано грошових коштів на загальну суму 2 124 522 грн. Детальний перелік незаконних транзакції наведений у вироку Якимівського районного суду від 02.07.2018, що міститься в матеріалах справи.

З метою прикриття та маскування своєї злочинної діяльності в частині проведення незаконних операцій по рахунку, відкритому Селянським фермерським господарством "Перепілка" та зменшення ризику блокування карти клієнта службою безпеки банку, ОСОБА_1 в період часу з 14.08.2012 по 31.10.2014 здійснила за рахунок кредитних лімітів інших клієнтів ПАТ КБ "Приватбанк" часткове погашення існуючої заборгованості по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому Селянським фермерським господарством "Перепілка" на загальну суму 1 973 678 грн. 22 коп. Детальний перелік незаконних транзакції наведений у вироку Якимівського районного суду від 02.07.2018, який міститься в матеріалах даної справи.

Таким чином, ОСОБА_1 за період з 04.05.2012 по 31.10.2014, незаконно заволоділа грошовими коштами, які знаходились на рахунку № НОМЕР_1 , відкритого Селянським фермерським господарством "Перепілка" на загальну суму 150 843 грн. 78 коп.

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України та призначено покарання у вигляді п`ять років позбавлення волі з конфіскацією майна з іспитовим строком, - три роки. Цивільний позов СФГ "Перепілка" залишено без розгляду, в зв`язку з поданням відповідної заяви представником СФГ "Перепілка" в ході судового засідання.

Вказаний вирок Якимівського районного суду Запорізької області залишений без змін ухвалою Запорізьким апеляційним судом від 06.12.2018 та відповідно набрав законної сили.

Під час списання з рахунку № НОМЕР_1 , який належить СФГ "Перепілка" 2 124 522,00 грн. ОСОБА_1 був списаний кредитний ліміт в розмірі 34 000 грн., встановлений ПАТ КБ "ПриватБанк" на рахунок СФГ "Перепілка" № НОМЕР_1 .

Внаслідок незаконного списання кредитного ліміту, за період з 04.05.2012 по 31.10.2014 на погашення наданого кредиту з рахунку СФГ "Перепілка" № НОМЕР_1 відкритому у ПриватБанку за користування кредитним лімітом, за даними виписок наданих банком, за період з 01.01.2011 по 11.12.2015, було безпідставно списано 72 033,16 грн. у тому числі у вигляді сплати підприємством відсотків - 7 002,98 грн.; комісії - 5 139,40 грн.; пені - 13,97 грн.; суми заборгованості по кредитній лінії - 59 876,81 грн. що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи №142/06-18 від 11.06.2018 та висновку експерта за результатами проведення додаткової судової економічної експертизи №168/06-2020 від 03.06.2020.

Про існування встановленого кредитного ліміту на рахунок СФГ "Перепілка" Позивачу стало відоме після припинення злочинної діяльності ОСОБА_1 , оскільки керівництву підприємства від нового менеджера банку стали надходити вимоги щодо погашення існуючої заборгованості.

Керівництво СФГ "Перепілка" неодноразово зверталось до керівництва ПАТ КБ "ПриватБанк" з заявами про зупинення нарахування відсотків за кредит, яким не користується та з підстав існуючого кримінального провадження, але відповідач посилаючись на договірні взаємовідносини продовжував нараховувати платежі за користування кредитними коштами.

Позивачем відсилались відповідачу заяви з приводу припинення нарахування заборгованості та відсотків, про що свідчать листи-відповіді відповідача, зокрема від 18.12.2014, 30.12.2014, 09.01.2015, 20.01.2015, 03.02.2015, 23.10.2015 та 27.10.2015, відповідно до яких відповідач не задовольняв прохання позивача щодо припинення нарахувань.

За доводами Позивача, що 11.12.2015 при надходженні від контрагента СФГ "Перепілка" грошових коштів на рахунок підприємства № НОМЕР_1 , ПАТ КБ "ПриватБанк" у безспірному порядку за рахунок цих коштів погасив існуючий на той час кредитний ліміт в розмірі 59 876 грн. 81 коп., що підтверджується звітом про дебетові та кредитні операції по рахунку № НОМЕР_1 СФГ "Перепілка" з 01.12.2015 по 12.12.2015.

З цього приводу, голова СФГ "Перепілка" звернувся до Мелітопольської місцевої прокуратури із заявою від 19.01.2016, якою просив провести перевірку по даному факту.

Листом № 1346вих-16 від 09.02.2016, Мелітопольська місцева прокуратура вказала, що факти викладені у заяві не стосуються фактів шахрайського заволодіння коштами банка, в тому числі коштами ФГ "Перепілка", а відносини з обслуговування банківського рахунку ФГ "Перепілка" є цивільно-правовими і виникли на підстав договору, тому підприємство має право звернутись до суду.

З цих підстав, факт безпідставного нарахування та стягнення з СФГ "Перепілка" витрат по кредитному ліміту не увійшов до складу обвинувального акту, на підставі якого ОСОБА_1 була притягнута до кримінальної відповідальності.

Вищенаведені обставини підтвердила обвинувачена ОСОБА_1 , опитана під час розгляду кримінальної справи, зокрема пояснивши, що у 2008 році вона взяла в кредит гроші на вирішення побутових проблем у сумі 32000 гривень, однак, через зменшення заробітної плати не змогла своєчасно погашати кредит та відсотки по ньому, через що були нараховані ще й штрафні санкції, тобто в обвинуваченої склалася дуже складне матеріальне становище. При цьому, у банку був запроваджений новий продукт "Кредитний ліміт на поточний рахунок клієнта", як працівнику банка їй необхідно було виконувати план по підключенню клієнтів до цієї послуги. Встановивши, хто з клієнтів цією послугою не користується, вона вирішила підключити їх без їх відома, а також за рахунок кредитних кошті з цих клієнтів погасити свій кредит та нарахування по ньому. Обвинувачена за рахунок кредитних коштів клієнтів банку погасила свій кредит. По кредитним рахункам клієнтів погашала проценти шляхом перерахування грошових коштів з рахунків інших клієнтів без їх відома. Так, використовуючи те, що ОСОБА_1 була особисто знайома з клієнтами, вони довіряли їй робити перерахування з їх рахунків без їх присутності, "по дзвінку", реєструвала їх у системі "Приват24", запевняючи клієнтів у такій необхідності, однак вказувала свій особистий номер телефону замість номерів телефонів клієнтів з метою отримання контрольних кодів для перерахування коштів. Після цього, використовуючи логіни та паролі клієнтів, а також одноразові коди, які повідомлялися у смс на її номер телефону, ОСОБА_1 здійснювала перерахування коштів з рахунків клієнтів банку без їх відома. Після того, як у СФГ "Перепілка" не вистачило коштів на придбання сільськогосподарської техніки, її незаконні дії були викриті (аркуш Вироку Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018 - 37).

В зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду, вказавши, що загальна сума матеріальної шкоди завданої СФГ "Перепілка" злочинною діяльністю ОСОБА_1 під час виконання нею своїх трудових обов`язків у Якимівському відділенні Запорізького регіонального правління АТ КБ "Приватбанк", становить 222 876 грн. 94 коп., які просить стягнути з відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позовну заяву пред`явлено неналежному відповідачу, оскільки шахрайські дії здійснено хоча і працівником банку ОСОБА_1 , втім, не службовою особою, оскільки вказаній працівниці не інкриміновані додатково до ст.190 КК України, статті 364, 364-1, 366, 367 КК України; вказані дії не передбачені її посадовою інструкцією та вказана особа діяла в межах отримання власної вигоди, а не в інтересах АТ КБ "Приватбанк".

Посилання позивача на ч. 1 ст. 1172 ЦК України судом не прийнято до уваги, оскільки шахрайські дії працівника, які за своїм змістом не випливають з його становища працівника банка, хоча й вчинені під час виконання ним своїх трудових обов`язків, не мають наслідком відповідальності банка.

Позивачем також належним чином не обґрунтовано правову природу матеріальної шкоди в розмірі 72 033 грн. 16 коп. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 59 876 грн. 86 коп. - це сума сплаченого 11.12.2015 та погашеного позивачем боргу перед відповідачем за кредитним лімітом, відповідно до договору № б/н від 14.03.2011 . Таким чином, СФГ "Перепілка" повинно було сплатити Банку використаний кредитний ліміт разом зі сплатою процентів за користування кредитом, комісії та пені. Оскільки на поточний рахунок боржника (СФГ "Перепілка") надійшли кошти від його контрагента, банком було правомірно зараховано ці кошти на погашення боргу.

Отже, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності всіх необхідних складових для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача і збитками, також не доведено вину саме відповідача у завданні позивачу матеріальної шкоди в розмірі 222 876 грн. 94 коп.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами частини першої статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Враховуючи положення статті 22 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то:

- неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин,

- збитки, як результат такої діяльності,

- причинний зв`язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками,

- вина учасника господарських відносин.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, ч. 1 ст. 1172 ЦК України встановлює загальні правила відповідальності юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв`язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття.

До таких спеціальних умов відносяться:

а) перебування завдавача шкоди в трудових/службових відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди").

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої Трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов`язані з виконанням трудових (службових) обов`язків, роботодавець відповідальності нести не буде, (ухвала Верховного Суду України від 19.02.1992 р.).

У випадку виникнення судового спору відповідачем по таким справам є суб`єкт відповідальності, а безпосередній завдавач шкоди - працівник - залучається до участі у справі в якості третьої особи. В подальшому юридична або фізична особа - роботодавець може звернутися з регресним позовом про притягнення винного працівника до матеріальної відповідальності за нормами трудового законодавства (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.1992 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками").

Як було встановлено вироком Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 ОСОБА_1 , займаючи посаду менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", будучи матеріально-відповідальною особою, якій відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність ввірено та передано у відання чуже майно, у період з 04.05.2012 по листопад 2014, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислюваної техніки, діючи повторно заволоділа чужими грошовими коштами, які знаходились на поточних рахунках клієнтів ПАТ КБ "ПриватБанк".

Таким чином, засудженою ОСОБА_1 використання комп`ютерної техніки здійснювалося на робочому місці в робочий час у відділенні ПриватБанка задля вчинення шахрайських дій з метою власного незаконного збагачення та заволодіння коштами, які знаходилися на рахунках клієнтів в ПриватБанку.

У вироку зазначено, що у невстановлений досудовим слідством день та час ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місті, запевнивши ОСОБА_2 в обов`язковості реєстрація клієнта, з метою належного обслуговування банківського рахунку, у внутрішньобанківській системі - програмному комплексі "Приват24", скориставшись особливою довірою останнього, який через свій похилий вік та відсутність вмінь роботи з комп`ютером не цікавився процедурою реєстрації та не виявляв бажання освоювання програмного комплексу, використовуючи свій мобільний телефон, провела реєстрацію клієнта в програмному комплексі "Приват24". В подальшому ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами Селянського фермерського господарства "Перепілка", без надання ОСОБА_2 відповідної згоди на отримання та розголошення своїх персональних даних, а саме - логіну, паролю від входу до вказаного програмного комплексу та особистого цифрового підпису клієнта здійснила їх фіксування у своєму блокноті та копіювання на свій персональний комп`ютер та флеш-носій інформації відповідно.

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 встановлено, що внаслідок протиправних дій провідного менеджеру Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_1 в період з 04.05.2012 по 31.10.2014 з рахунку клієнта ПАТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 , який належить Селянському фермерському господарству "Перепілка" було списано грошових коштів на загальну суму 2 124 522 грн. В той же час, з метою прикриття та маскування своєї злочинної діяльності в частині проведення незаконних операцій по рахунку, відкритому Селянським фермерським господарством "Перепілка" та зменшення ризику блокування карти клієнта службою безпеки банку, ОСОБА_1 в період часу з 14.08.2012 по 31.10.2014 здійснила за рахунок кредитних лімітів інших клієнтів ПАТ КБ "Приватбанк" часткове погашення існуючої заборгованості по рахунку № НОМЕР_1 , відкритому Селянським фермерським господарством "Перепілка" в загальній сумі 1 973 678 грн. 22 коп.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 04.05.2012 по 31.10.2014 незаконно заволоділа грошовими коштами, які знаходились на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого Селянським фермерським господарством "Перепілка", в особі ОСОБА_2 на загальну суму 150 843 грн. 78 коп.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вироком Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018 встановлені як загальні підстави відповідальності громадянки ОСОБА_1 такі як:

- неправомірна поведінка громадянки ОСОБА_1 в період з 04.05.2012 по 31.10.2014, яка виразилася у незаконному заволодінні грошовими коштами, що знаходились на особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого Селянським фермерським господарством "Перепілка";

- збитки, як результат такої діяльності, на загальну суму 150 843 грн. 78 коп.;

- причинний зв`язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) ОСОБА_1 та збитками,

- вина ОСОБА_1 ,

так і спеціальні підстави відповідальності саме ПАТ КБ "Приватбанк", такі як:

а) перебування завдавача шкоди ОСОБА_1 в трудових відносинах з ПАТ КБ "Приватбанк" - ОСОБА_1 займала посаду менеджера по банківському обслуговуванню юридичних осіб Якимівського відділення Запорізького регіонального управління ПАТ КБ "ПриватБанк", була матеріально-відповідальною особою, якій відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність ввірено та передано у відання чуже майно;

б) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових обов`язків - засудженою ОСОБА_1 використання комп`ютерної техніки здійснювалося на робочому місці в робочий час у відділенні ПриватБанка, з використанням програмного забезпечення Відповідача.

Таким чином, суб`єктом відповідальності є саме ПАТ КБ "Приватбанк", який в подальшому може звернутися з регресним позовом до безпосереднього завдавача шкоди - громадянки ОСОБА_1 .

Вищенаведеним спростовується висновок господарського суду, що позовну заяву пред`явлено до неналежного відповідача.

При цьому, колегія суддів констатує, що відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України відповідальність юридичної особи за шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, не ставиться в залежність від віднесення працівника до категорії саме службової особи, притягнення останнього до відповідальності за вчинення саме посадового правопорушення.

Спрямованість умислу безпосереднього завдавача шкоди (прямий, непрямий, необережність) та мотив (користь, помста, ревнощі та ін.), в даному випадку значення не мають.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що господарський суд проігнорував ту обставину, що злочинні дії відносно СФГ "Перепілка" були вчинені працівником Відповідача під час перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з Відповідачем, при виконанні ним своїх трудових (службових) обов`язків, з використанням технічних засобів Відповідача чим неправильно застосував норми ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 1069 ЦК України вказано, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідачем не надано доказів укладання із СФГ "Перепілка" кредитного договору або встановлення кредитного ліміту у договорі банківського вкладу у письмовій формі.

З урахуванням того, що вироком суду встановлено, що менеджер по банківському обслуговуванню юридичних осіб ОСОБА_1 , використовуючи свій мобільний телефон, без згоди СФГ "Перепілка" зареєструвала дане підприємство у якості клієнта у внутрішньобанківській системі - програмному комплексі "Приват24", без надання ОСОБА_2 відповідної згоди на отримання та розголошення своїх персональних даних, а саме - логіну, паролю від входу до вказаного програмного комплексу та особистого цифрового підпису клієнта здійснила їх фіксування у своєму блокноті та копіювання на свій персональний комп`ютер та флеш-носій інформації, відповідно до ст. 79 ГПК України більш вірогідними є доводи Позивача про те, що СФГ "Перепілка" самостійно не встановлювало кредитний ліміт на Договір про відкриття та подальше розрахунково-касове обслуговування поточного рахунку у національній валюті України № НОМЕР_1 ; кредитний ліміт на даний Договір було встановлено поза волею Позивача.

На виконання приписів ч. 2 та 3 ст.164 ГІТК України Позивачем до позовної заяви були надані письмові докази на підтвердження обґрунтування позовних вимог, зокрема, висновок судової економічної експертизи №142/06-18 від 11.06.2018 та висновок додаткової судової економічної експертизи №168/06-2020 від 03.06.2020.

Згідно зазначених висновків було встановлено, що крім суми, встановленої вироком суду, з рахунку СФГ "Перепілка" № НОМЕР_1 відкритому у ПАТ КБ "Приватбанк", було безпідставно списано 72 033,16 грн. у тому числі у вигляді сплати підприємством відсотків - 7 002,98 грн.; комісії - 5 139,40 грн.; пені - 13,97 грн.; суми заборгованості по кредитній лінії - 59 876,81 грн.

Однак, суд безпідставно не прийняв до уваги висновки зазначених експертиз, мотивуючи тим, що вказані експертизи складені на замовлення позивача, що виключило можливість запропонувати власні запитання відповідачем або судом, а також подати свої докази відповідачем, що могло би вплинути на результат та висновки цих експертиз.

В той же час, господарським судом жодним чином не мотивовано, яким чином складені на замовлення позивача експертні висновки перешкоджали Відповідачу або суду запропонувати власні запитання, а також подати свої докази Відповідачем, що виключило рівність прав сторін.

Суд не обґрунтував, яким чином Відповідач був обмежений в процесуальних правах заявляти клопотання про проведення додаткової або повторної експертизи та ставити власні запитання, а також подати свої докази.

Відповідач, під час закінчення підготовчого провадження у справі, відмовився від свого клопотання про виклик та допит експерта в судовому засіданні, з чого вбачається, що у нього не було будь-яких питань стосовно проведеного дослідження.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає висновок судової економічної експертизи №142/06-18 від 11.06.2018 та висновок додаткової судової економічної експертизи №168/06-2020 від 03.06.2020 належними та допустимими доказами у даній справі.

Висновок господарського суду та доводи відповідача про те, що сума коштів у розмірі 59 876.81 грн. - це реальна сума сплаченого 11.12.2015 та погашеного Позивачем боргу перед ПриватБанком за кредитним лімітом згідно договору № б/н від 14.03.2011, не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки Позивач наявність такого договору спростовує, а Відповідачем не надано та матеріали справи не містять будь-якого договору (кредитного, банківського рахунку) № б/н від 14.03.2011, укладеного між Позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк".

Та обставина, що СФГ "Перепілка" мало право в межах кримінальної справи заявити до ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення 150843 грн. 78 коп., однак, як вбачається з вироку Якимівського районного суду Запорізької області у справі № 330/2687/17 від 02.07.2018, цивільний позов СФГ "Перепілка" до ОСОБА_1 залишено без розгляду, не позбавляє СФГ "Перепілка" права звернутися до АТ КБ "Приватбанк" з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами Позивача про розмір спричиненої йому шкоди у сумі 222 876 грн. 94 коп., що складається з суми 150 843 грн. 78 коп., яка була встановлена вироком Якимівського районного суду Запорізької області та з суми 72 033 грн. 16 коп. у вигляді сплати підприємством сум по кредитній лінії, якою позивач СФГ "Перепілка" не користувався.

Таким чином, позовні вимоги Селянського фермерського господарства "Перепілка", до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення суми 222 876 грн. 94 коп. матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

В той же час, колегія суддів погоджується з доводами Відповідача про пропуск Позивачем строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові 14.08.2018 Верховного Суду у справі № 922/1425/17.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Європейським судом з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"'; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгста інші проти Сполученого Королівства").

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

Відповідно до матеріалів справи Позивачем відсилались Відповідачу заяви з приводу припинення нарахування заборгованості та відсотків, про що свідчать листи-відповіді відповідача, зокрема від 18.12.2014, 30.12.2014, 09.01.2015, 20.01.2015, 03.02.2015, 23.10.2015 та 27.10.2015, відповідно до яких відповідач не задовольняв прохання позивача щодо припинення нарахувань.

Позивач вказував, що 11.12.2015 при надходженні від контрагента СФГ "Перепілка" грошових коштів на рахунок підприємства № НОМЕР_1 , ПАТ КБ "ПриватБанк" у безспірному порядку за рахунок цих коштів погасив існуючий на той час кредитний ліміт в розмірі 59 876 грн. 81 коп., що підтверджується звітом про дебетові та кредитні операції по рахунку № НОМЕР_1 СФГ "Перепілка" з 01.12.2015 по 12.12.2015.

З цього приводу, голова СФГ "Перепілка" звернувся до Мелітопольської місцевої прокуратури з заявою від 19.01.2016, якою просив провести перевірку по даному факту.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що Позивач про порушення своїх прав мав можливість довідатися ще у 2014-2015 роках.

Натомість з позовною заявою до суду позивач звернувся лише 10.03.2020, тобто з пропуском строку позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Як зазначив Пленум Вищого господарського суду України у своїй постанові від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України), (п.1.1 постанови). Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу але за приписом частини п`ятої статті 267 цього Кодексу позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності (п. 2.2 постанови).

Таким чином, суд може визнати поважними причин пропуску позовної давності та поновити порушене право.

Як свідчать матеріали справи, про існування встановленого кредитного ліміту на рахунок підприємства, СФГ "Перепілка" стало відоме після виявлення та припинення злочинної діяльності ОСОБА_1 .

З метою позасудового врегулювання спірного питання та з підстав існуючого кримінального провадження відносно посадової особи Банку, керівництво СФГ "Перепілка" неодноразово зверталось до керівництва ПАТ КБ "ПриватБанк" з заявами про зупинення нарахування відсотків за кредит, яким не користується, але Відповідач посилаючись на договірні взаємовідносини продовжував нараховувати платежі за користування кредитними коштами, що підтверджуються численними листами відповідача доданими до позовної заяви.

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018, який був залишений без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду 06.12.2018 та набрав законної сили 06.12.2018, ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 та ч. 4 ст. 190 КК України.

Безпідставні списання з рахунку підприємства сум по кредитній лінії були здійснені в результаті злочинної діяльності ОСОБА_1 , вина якої була встановлена вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018.

Позивач просив поновити Селянському фермерському господарству "Перепілка" строк позовної давності для звернення до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Враховуючи, що за статтею 1 Конституції України держава Україна є правовою державою у якій згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, колегія суддів, враховуючи ту обставину, що предмет спору у справі за позовом СФГ "Перепілка" до АТ КБ "Приватбанк" про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, напряму пов`язаний із злочинною діяльністю посадової особи відповідача, позивач не мав можливості звернутись до Господарського суду з позовом до закінчення розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , що свідчать про поважність причин пропуску позовної давності, колегія суддів визнає причини пропущення позивачем строку позовної давності поважними, а його майнове право таким, що підлягає захисту.

Відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв`язку з порушенням норм матеріального права (ч. 1 ст. 1172 ЦК України), невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, апеляційний господарський суд вважає необхідним задовольнити апеляційну Селянського фермерського господарства "Перепілка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 у справі №908/666/20, рішення господарського суду - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позовної заяви та апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Перепілка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 у справі №908/666/20 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.07.2020 у справі №908/666/20 - скасувати.

Прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги Селянського фермерського господарства "Перепілка", Запорізька область, Якимівський район, с. Шевченко до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ про стягнення суми 222 876 грн. 94 коп. матеріальної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ на користь Селянського фермерського господарства "Перепілка", Запорізька область, Якимівський район, с. Шевченко 222 876 грн. 94 коп . матеріальної шкоди, з яких: 150 843,78 грн. збитків, завданих внаслідок злочинної діяльності посадової особи АТ КБ "ПриватБанк", встановлених вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 02.07.2018 у справі та 72 033,16 грн збитків у вигляді сплати підприємством сум по кредитній лінії.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ в дохід Державного бюджету України 3343,15 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 5014,72 грн за подачу апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її оголошення.

Повний текст постанови складено та підписано 30.11.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік