Постанова

від 01.12.2020 по справі 234/9592/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 234/9592/20

Номер провадження 22-ц/804/3457/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Никифоряка Л.П., Новікової Г.В.,

секретар Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Меркулов Павло Юрійович, про визнання недійсним договору дарування квартири (суддя в першій інстанції - Бакуменко А.В., ухвала постановлена в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області), -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року ОСОБА_3 звернулася до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири. 20 липня 2020 року до міського суду також надійшла заява позивача про забезпечення позову, а саме, накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Забезпечення позову позивачу необхідне для недопущення відчуження відповідачем за даним позовом, зареєстрованої на його ім`я вищезазначеної квартири, а також для запобігання ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу, в якій просить її скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 особисто в присутності нотаріуса уклала договір дарування та підписувала його, а також було ознайомлена з його правовими наслідками. Крім того, в подальшому ОСОБА_4 не розірвала договір дарування протягом року. Зазначене, на думку скаржника, свідчить про безпідставність позовних вимог позивача та вважає, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належну відповідачеві квартиру, є надмірним та порушує його права власника.

Від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на те, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено будь-яких порушень норм процесуального або матеріального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними про отримання адвокатами Білоусом І.Г. та ОСОБА_2 повістки рекомендованим поштовим відправлення, та розміщенням на сайті Донецького апеляційного суду повідомлення для ОСОБА_3 , остання відома адреса реєстрації якої на непідконтрольній території. Рекомендоване поштове відправлення з повісткою для ОСОБА_1 повернуте у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно із частиною 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, дійшов висновку про обґрунтованість наведених в заяві доводів.

Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а ухвала постановлена з дотриманням вимог права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2, частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При цьому слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову, оскільки між сторонами виник спір і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених законних прав і інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

За частиною 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку право власності відповідача оскаржуваною ухвалою не порушено. Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Згідно із пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно безпідставності позову, оскільки апеляційний суд в даному випадку лише перевіряє законність і обґрунтованість вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову, тобто не розглядає справу по суті позовних вимог.

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції відповідно до статті 150 ЦПК України правомірно забезпечено позов, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З огляду на зазначене та відповідно до статті 375 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Гур`єв В.М., слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року про забезпечення позову залишити без змін.

Поновити дію ухвали Краматорського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: Л.П. Никифоряк

Г.В. Новікова

Повний текст постанови складено 01 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач В.Б. Азевич