Постанова

від 26.11.2020 по справі 2040/6575/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 р.Справа № 2040/6575/18

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 16.04.20 року по справі № 2040/6575/18

за позовом ОСОБА_1

до Державного кадастрового реєстратору Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидова Олена Миколаївна треті особи Інженер-землевпорядник Рибянець Андрій Сергійович , Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗІК" , Південноміська рада Харківського району Харківської області , Головне управління Держгеокадастру у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним, протиправним та скасувати Рішення № РВ-6301480152018 від 06.02.2018 Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової Олени Миколаївни про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 на підставі технічної документації з землеустрою.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає , що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи - не встановив, що від 08.09.1995р і по сьогодні (і на момент прийняття оскаржуваного рішення державного кадастрового реєстратора) є сформованою земельна ділянка, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 ; зробив висновки, які не відповідають обставинам справи - нібито на момент спірних правовідносин (24.01.2018 та 06.02.2018) не була сформованою земельна ділянка, щодо якої подано заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру ; невірно застосував норми матеріального права - застосував закон, який не підлягає застосуванню: ч.ч. 2, 3, 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України, якими визначається порядок формування нових земельних ділянок, які не є сформованими (абз. 39-42 оскаржуваного рішення суду), абз. 1-3, 5 ч. 1 ст. 123, ч.ч. 2-4 ст. 123 Земельного кодексу України, якими також встановлено порядок, підстави отримання земельної ділянки, яка ще не надавалась в користування - на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; невірно застосував норми матеріального права - не застосував закон, який підлягає застосуванню, і який я зазначила в позовній заяві: ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.ч. 3, 5 ст. 5, ч.ч. 4, 6,7 ст. 9, ч.ч 4, 5, 9 ст. 24 ЗУ Про ведення Державного земельного кадастру , ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України - про перехід права користування земельною ділянкою в тих самих межах і в тому самому розмірі, що і у попереднього землекористувача, у випадку переходу права власності на будівлю, розміщену на земельній ділянці, ч. 2 Розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Державний земельний кадастр - про переоформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на підставі технічної документації з землеустрою, якщо земельна ділянка вже надавалась в користування, ч. 115 Положення про ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.12, про перереєстрацію права користування земельною ділянкою, яка надавалась в користування до 2004р на підставі технічної документації з землеустрою. Вказує , що в позовній заяві вірно зазначено норми матеріального права, які державний кадастровий реєстратор був зобов`язаний застосувати, при винесенні об`єктивного та неупередженого рішення. На ці норми матеріального права посилається Верховний Суд в постанові від 27.11.18 в справі № 820/4143/16 при визначенні порядку та підстав переоформлення права на цю саму земельну ділянку, щодо якої постановлено оскаржуване рішення державного кадастрового реєстратора Давидової О.М. в справі № 2040/6575/18. Ці самі норми матеріального права був зобов`язаний застосувати суд до спірних правовідносин при вирішенні справи № 2040/6575/18. Відповідач - суб`єкт владних повноважень - не приймала участь в справі і не довела правомірність свого рішення. Вважає , що рішення суду від 16.04.2020 в справі № 2040/6575/18 та ухвали ХОАС в цій справі є незаконними, необґрунтованими, такими, що прийняті з порушенням основних принципів (засад) адміністративного судочинства та заважають виконанню завдання адміністративного судочинства. Вказує , що в адміністративній справі № 2040/6575/18 предметом спору є рішення державного кадастрового реєстратора Давидової Олени Миколаївни № РВ-6301480152018 від 06.02.2018 про відмову у внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку за її заявою, а предметом судового розгляду - обставини, що склались при прийнятті цього рішення. Державний кадастровий реєстратор Давидова О.М. отримала її заяву з порушенням порядку отримання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, який передбачений законодавством України , а оскаржуване рішення державного кадастрового реєстратора суперечить вимогам законодавства України . Так, заяву прийняла, сформувала та зареєструвала в Державному земельному кадастрі державний кадастровий реєстратор Бородіна Ганна Іванівна, а рішення прийняла інший державний кадастровий реєстратор Давидова О.М. Так , відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 ЗУ Про Державний земельний кадастр та відповідно до п.п. 70-75 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.12.12, саме державний кадастровий реєстратор Бородіна Ганна Іванівна: отримала від неї заяву № ЗВ-6307297782018 від 24.01.18, зареєструвала її в Державному земельному кадастрі та мала приймати рішення за розглядом такої заяви. Відповідачка ОСОБА_2 не спростувала факт незаконного отримання нею для розгляду її заяви № ЗВ-6307297782018 від 24.01.18, яку прийняла від неї, сформувала та зареєструвала в Державному земельному кадастрі державний кадастровий реєстратор Бородіна Г.І. Зазначає , що до позовної заяви також долучено копії документів, які підтверджують її право на переоформлення права користування земельною ділянкою шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку на підставі технічної документації з землеустрою (а не на підставі проекту відводу земельної ділянки, як це незаконно встановлено в оскаржуваному рішенні кадастрового реєстратора та в оскаржуваному рішенні суду . Відповідач не надала заперечень проти позовної заяви та не спростовувала обставини, які підтверджуються цими доказами. З оскаржуваного рішення державного кадастрового реєстратора Давидової О.М. не вбачається, яким чином зазначені в ньому положення законодавства стосуються саме її заяви про внесення відомостей про земельну ділянку на підставі технічної документації з землеустрою при переоформленні права користування земельною ділянкою на підставі технічної документації з землеустрою, яку додано до заяви про внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку. Також , в оскаржуваному рішенні державного кадастрового реєстратора ОСОБА_2 та протоколі до нього не міститься жодного посилання на конкретний документ з додатків до її Заяви або на конкретну обставину, що підтверджується доказами, які могли б свідчити про фактичну невідповідність поданих мною документів вимогам законодавства та про необхідність виготовлений проекту землеустрою для внесення до Держгеокадастру відомостей про зазначену земельну ділянку. Таким чином, є очевидним, що оскаржуване рішення прийняте недобросовісно, нерозсудливо, необґрунтовано, взагалі без урахування обставин, які мають значення для прийняття оскаржуваного рішення. При розгляді справи в суді 1-ї інстанції відповідачем не спростовано і не може бути спростовано обставини, зазначені в позовній заяві, які встановлені Постановою Верховного Суду від 27.11.18 в справі № 820/4143/16 щодо земельної ділянки площею 0.2га, яка надана в користування Державним актом на постійне користування землею № 5 від 08.09.95р. серії ХР-25-20-001034, на якій розміщені будівлі В-1 та Р-1 , що належать мені на праві власності, і яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач суб`єкт владних повноважень державний кадастровий реєстратор Давидова Олена Миколаївна в справі № 2040/6575/18 не надала суду та учасникам провадження жодної заяви по суті справи, не приймала участі в судових засіданнях в цій справі, не спростувала обставини, на які посилається позивачка, як на докази незаконності та протиправності прийнятого нею рішення. Також , зазначає , що рішення суду підлягає скасуванню, оскільки судом розглянуто за правилами спрощеного провадження в порядку письмового провадження справу № 2040/6575/18, яка підлягала розгляду в судовому засіданні за правилами загального провадження, тому ухвали суду від 02.04.2020 та від 14.04.2020 щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не можє розцінювати інакше, як прийняття за відомо неправосудних судових рішень з метою дискримінацією її в справі № 2040/6575/18 на користь корупційних інтересів відповідачки та Південноміської ради. Більш того, в порушення вимог КАС України судця ОСОБА_3 розглянув в порядку письмового провадження без призначення дати судового розгляду, без повідомлення її про дату, час та місце судового розгляду . Вважає, що суд 1-ї інстанції без передбачених законом підстав з порушенням норм процесуального права та порушенням ст. 6 Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод позбавив мене доступу до правосуддя - права на участь в судовому засіданні з доведенням моєї точки зору перед судом. Така поведінка також свідчить про упередженість і небезсторонність судді Панова М.М. в цій справі. Внаслідок бездіяльності судді Панова М.М. порушено процесуальні строки , встановлені КАС України, в т.ч. : не призначене підготовче судове засідання не пізніше 01.04.2020 з врахуванням права відповідачки на завчасне повідомлення, не встановлене місце реєстрації чи перебування відповідачки, не повідомлено відповідачку про документи в справі № 2040/6575/18, які відповідачка має право отримати в суді. В рішенні суду від 16.04.2020 та в ухвалі від 30.10.18 без законних підстав визначено Південноміську раду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, оскільки предметом спору в справі № 2040/6575/18 (рішення державного кадастрового реєстратора) та не стосується третіх осіб, про що зазначено в постанові суду апеляційної інстанції від 13.02.2020. Вважає , що рішення суду від 16.04.2020 в справі № 2040/6575/18 ухвалено суддею Пановим М.М., якому було заявлено відвід , а ухвала судді Панова М.М. від 06.04.2020 та ухвала судді Сиірідонова М.О. від 07.04.2020, постановлені за розглядом заяви про відвід судді Панова М.М. є незаконними та необґрунтованими.

Просить суд апеляційної інстанції визнати такими, що прийнято з порушеннями норм матеріального та процесуального права, і такими, що не спрямовані на виконання завдання адміністративного судочинства, ухвали суду І -ї інстанції, на які надано заперечення в цій апеляційній скарзі:

- від 29.08.18 про прийняття позовної заяви до розгляду - щодо неповідомлення відповідача (суб`єкта владних повноважень, фізичну особу-непідприємця) про розгляд справи в порядку, встановленому КАС України;

- від 30.10.18 про відмову в задоволенні заяви про відвід секретаря судового засідання Блудової ;

- від 30.10.18 про залучення до участі в справі третіх осіб - в частині про залучення Південноміської ради Харківського району Харківської області;

- від 14.11.18,05.12.18, 12.12.18 про зупинення провадження в справі ;

- від 06.12.18, 13.12.18, 19.11.19 про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Котеньова ;

- 02.03.2020 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження ;

- 06.04.2020 про зупинення провадження в справі ;

- 07.04.2020 про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Панова М.М. ;

- 14.04.2020 про відмову в задоволенні заяви позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження .

Скасувати незаконне та протиправне рішення суду 1-ї інстанції від 16.04.2020 та

зазначені вище ухвали, прийняти нове рішення за розглядом її позовної заяви - задовольнити позовні вимоги - визнати незаконним та протиправним та скасувати оскаржуване рішення державного кадастрового реєстратора від 06.02.18 № РВ-6301480152018.

Від відповідача та третіх осіб відзиви на апеляційну скаргу не подавалися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача , перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що позивачка 24.01.2018 звернулась до відповідача із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З Рішення №РВ-6301480152018 від 06.02.2018 Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової Олени Миколаївни про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру вбачається, що на державну реєстрацію подано технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно документів, що входять до складу документації із землеустрою, планується для передачі в користування ОСОБА_1 .

Відмовляючи у проведенні державної реєстрації земельної ділянки, відповідач послався на ст. 123 Земельного кодексу України, згідно якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У спірному рішенні зазначено, що для можливості проведення державної реєстрації земельної ділянки позивачу необхідно надати розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач не погодилася з вказаним рішенням, оскільки вважає, що зазначена земельна ділянка вже сформована та вже надавалась в користування, а тому переоформлення права користування на цю земельну ділянку має відбуватись на підставі саме технічної документації з землеустрою, а не на підставі проекту відведення земельної ділянки.

Отже, в даному випадку позивач оскаржує Рішення №РВ-6301480152018 від 06.02.2018 Державного кадастрового реєстратора, яким їй запропоновано надати розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що відповідач правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відмовив позивачу у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 на підставі технічної документації з землеустрою, зазначивши, що для можливості проведення державної реєстрації земельної ділянки позивачу необхідно надати розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як це передбачено ст.ст. 79-1, 123 Земельного кодексу України щодо одержання у користування земельної ділянки, яка не є сформованою.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України Про Державний земельний кадастр (далі - Закон №3613) постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051).

Відповідно до ч.2, 4 ст.9 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 9 цього Закону державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа - частина 4 статті 24 Закону №3613.

Відповідно до пункту 111 Порядку № 1051, державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

- здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

- приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Згідно пункту 69 Порядку №1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник). Одночасно, зазначено, що заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 70 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 74-1 Порядку №1051 у разі коли підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є невідповідність поданих документів вимогам законодавства, Державний кадастровий реєстратор у рішенні про відмову зазначає відомості, що виявлені у поданих документах та свідчать про їх невідповідність вимогам законодавства з посиланням на нормативно-правовий акт та його положення, з якими виявлено невідповідність поданих документів.

Колегією суддів встановлено, що 24.01.18 ОСОБА_1 подала державному кадастровому реєстратору Міського управління у Харківському районі та м. Люботі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області заяву про державну реєстрацію земельної ділянки (а.с.27 т.1).

Вказана заява отримана державним кадастровим реєстратором Бородіною Ганною Іванівною , зареєстрована нею в Державному земельному кадастрі за номером 3В-6307297782018 (звор.стор. а.с.27 т.1).

Проте, 06.02.2018р. вже державним кадастровим реєстратором Давидовою О.М. розглянуто заяву ОСОБА_1 від 24.01.2018р. (за номером 3В-6307297782018) та прийнято рішення про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Колегія суддів зазначає , що державний кадастровий реєстратор в розумінні вимог ст.9 Закону України Про Державний земельний кадастр самостійний суб`єкт , який наділений повноваженнями щодо прийняття заяви та прийняття відповідного рішення за результатами її розгляду.

Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним доводом позовної заяви та апеляційної скарги є саме незаконна передача державним кадастровим реєстратором Бородіною Г.І. заяви ОСОБА_1 державному кадастровому реєстратору Давидовій О.М. для її розгляду та прийняття рішення за результатами такого розгляду.

Колегія суддів , для з`ясування всіх обставин справи , протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020р. зобов`язала Головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати до суду письмові пояснення з вказанням підстав передачі заяви ОСОБА_1 від 24.01.2018р. від державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бородіної Г.І. до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_2 та докази в підтвердження такої передачі.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області направило на електронну адресу суду клопотання , до якого додано відповідь в.о. заступника начальника управління- начальника відділу у Харківському районі Міськрайонного Управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управлінню Держгеокадастру у Харківській області від 26.10.2020 № 2636/34-20-0.14 в якій вказано , що Законом України Про Державний земельний кадастр не обумовлена необхідність щодо закриття завантаженої до програми ведення державного земельного кадастру заяви про державну реєстрацію земельної ділянки одним і тим кадастровим реєстратором та не міститься будь-яких обмежень стосовно розгляду, опрацювання та завершення заяви іншим державним кадастровим реєстратором , тому у зв`язку з великим обсягом робот заява від гр. ОСОБА_1 була розглянута, опрацьована та завершена іншим кадастровим реєстратором.

Проте, вказані файли не підписані електронним цифровим підписом, що підтверджується актом про відсутність ЕЦП.

Згідно з частинами сьомою, восьмою, десятою статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 року № 851-IV (далі - Закон № 851) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис (ч.1 ст.6 Закону № 851).

За правилами ч.1 ст.7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.2 ст.6 Закону № 851).

Таким чином, оскільки клопотання та додані до нього , зокрема відповідь в.о. заступника начальника управління- начальника відділу у Харківському районі Міськрайонного Управління у Харківському Районі та м. Люботині Головного управлінню Держгеокадастру у Харківській області від 26.10.2020 № 2636/34-20-0.14, не містять електронного цифрового підпису, то вони не є документам, в розумінні вищезазначених норм, у суду відсутні передбачені законом підстави для їх розгляду.

Крім того , відповідь в.о. заступника начальника управління - начальника відділу у Харківському районі Міськрайонного Управління у Харківському Районі та м. Люботині Головного управлінню Держгеокадастру у Харківській області від 26.10.2020 № 2636/34-20-0.14 фактично є поясненнями та не свідчить про наявність будь-яких розпоряджень щодо передачі заяви ОСОБА_1 від 24.01.2018р. від державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бородіної Г.І. до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової О.М.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд апеляційної інстанції встановив , що належних доказів законності підстав для передачі заяви ОСОБА_1 від 24.01.2018р. від державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бородіної Г.І. до державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_2 до матеріалів справи не надано.

Таким чином , колегія суддів дійшла висновку про відсутність права на отримання та розгляд заяви ОСОБА_1 від 24.01.2018р. саме державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидовоїю О.М. , та відповідно прийняття оскаржуваного рішення .

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, зокрема, ряду рішень Європейського Суду з прав людини справи "Мирилашвілі проти Росії", "Балицький проти України", "Тейксейра де Кастро проти Португалії", "Шабельник проти України" при визначенні допустимості чи недопустимості доказів діє Правило "отруєного дерева", "плоди отруєного дерева", або "ефект доміно", згідно з якими визнання одного доказу недопустимим тягне невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі. Отруєне дерево дає отруєні плоди. Матеріали/докази, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу/доказу самі є недопустимими як докази. Після визнання матеріалу/доказу недопустимим, спрацьовує "ефект доміно".

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом місцевого самоврядування конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття. Недотримання законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії зумовлює його протиправність.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи вищевикладене та встановлене , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність рішення № РВ-6301480152018 від 06.02.2018 Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової Олени Миколаївни про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 на підставі технічної документації з землеустрою, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи позовної заяви та апеляційної скарги щодо підстав прийняття оскаржуваного рішення до уваги судом не приймаються , оскільки державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидовоїю О.М. без наявності законних на то підстав отримана , розглянута заява ОСОБА_1 від 24.01.2018р. та відповідно прийнято оскаржуване рішення.

Щодо інших доводів апеляційної скарги , колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали від 02.03.2020 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження , ухвали від 14.04.2020 про відмову в задоволенні заяви позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та доводів щодо неправомірного розгляду справи у спрощеному позовному провадженні в порядку письмового провадження без призначення дати судового розгляду, колегія суддів зазначає , що відповідно до вимог ст. 12 , ст. 263 КАС України суд першої інстанції правомірно розглянув справу у спрощеному позовному провадженні.

Щодо вимоги апеляційної скарги про скасування ухвали від 29.08.18 про прийняття позовної заяви до розгляду стосовно неповідомлення відповідача (суб`єкта владних повноважень, фізичну особу - не підприємця) про розгляд справи в порядку, встановленому КАС України, колегія суддів зазначає , що відповідач , як службова особа, повідомлявся за адресою місця служби відповідно до вимог ч.8, ч.9 ст. 126 КАС України .

Щодо скасування ухвал від 30.10.18 про відмову в задоволенні заяви про відвід секретаря судового засідання Блудової , від 06.12.18, 13.12.18, 19.11.19 про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Котеньова , від 07.04.2020 про відмову в задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає , що позивачкою в заявах не наведені підстави для відводів секретаря судового засідання, суддів Котеньова О.Г. та Панова М.М. , передбачені ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто заявлені відводи є необґрунтованими.

Щодо скасування ухвал від 14.11.18,05.12.18, 12.12.18 про зупинення провадження в справі , від 06.04.2020 про зупинення провадження в справі , колегія суддів зазначає , що зупиняючи провадження у справі , суд першої інстанції правомірно керувався частиною 4 статті 40 КАС України та п.8 ч.2 ст.236 КАС України.

Щодо скасування ухвали від 30.10.18 про залучення до участі в справі третіх осіб - в частині про залучення Південноміської ради Харківського району Харківської області, колегія суддів зазначає , що у суду першої інстанції дійсно були відсутні підстави залучення в якості третьої особи Південноміську раду Харківського району Харківської області , оскільки рішенням суду у №820/4143/16 скасовано рішення державного реєстратора Управління юстиції в Харківському районі Харківської області Боклаг С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25390773 від 19.10.2015 щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6325111000:00:006:0083, дата державної реєстрації - 05.10.2015 за Південноміською радою Харківського району Харківської області, вказане рішення набрало законної сили , тобто вирішення даного спору не впливає на права Південноміської ради Харківського району Харківської області, однак, колегія суддів зазначає , що в розумінні вимог ст. 317 КАС України , в даному випадку, це не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2020 року по справі № 2040/6575/18 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скасувати Рішення № РВ-6301480152018 від 06.02.2018 Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Давидової Олени Миколаївни про відмову у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за заявою ОСОБА_1 на підставі технічної документації з землеустрою.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 01.12.2020 року