Рішення
від 19.11.2020 по справі 910/7199/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.11.2020Справа № 910/7199/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП"

до Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи"

про стягнення 389210,04 грн

представники сторін:

від позивача: Мазур І.О., Лисов Є.М.

від відповідача: Кальмук Т.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" про стягнення 371090,40 грн. заборгованості, з яких: 363 579,73 грн - сума основної заборгованості, 6255,57 грн - пеня, 1255,10 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.06.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7199/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

25.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

30.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.07.2020 постановив здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 16.07.2020, задовольнив клопотання Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" про продовження строку для подання відзиву на позов та продовжив відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 16.07.2020.

16.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не передано відповідачу результатів робіт, які останній мав виконати відповідно до додатку № 1 до договору про надання послуг № 07/05/18-007 від 10.05.2018 та не доведено факту надання послуг на суму 1747122,23 грн. Відповідач стверджує, що із наданих позивачем актів неможливо встановити, які саме роботи виконані позивачем з налаштування системи, оскільки у них відсутня конкретизація суті таких робіт (послуг). За доводами відповідача об`єм вартості послуг за які позивач вже отримав кошти та ще намагається додатково стягнути у судовому порядку не відповідає фактичному об`єму виконаних ним робіт за договором, та не підтверджується об`ємом послуг відповідно до змісту Актів наданих послуг.

Протокольною ухвалою від 16.07.2020 відклав підготовче судове засідання на 27.08.2020.

У судовому засіданні 27.08.2020 представник відповідача надав суду клопотання про проведення судової експертизи.

Протокольною ухвалою від 27.08.2020 суд продовжив підготовче засідання на 30 днів та відклав підготовче судове засідання на 03.09.2020.

01.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання про проведення експертизи.

03.09.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 03.09.2020 розглянувши клопотання відповідача про проведення експертизи, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Так, у своєму клопотанні відповідач просить суд призначити комп`ютерно - технічну експертизу щодо наданих послуг з адаптації програмного модулю.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що для вирішення даного спору, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі необхідність у спеціальних знаннях відсутня. При цьому судом враховано, що питання щодо надання позивачем відповідачу всього об`єму послуг у цій справі не досліджується, так як позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

За таких обставин клопотання відповідача про проведення експертизи залишене судом без задоволення.

Представник відповідача також заявив усне клопотання про здійснення судом огляду доказів за місцем їх знаходження, а саме комп`ютерної програми, у задоволенні якого судом відмовлено у зв`язку із його необґрунтованістю відповідачем, що огляд доказів за місцем їх знаходження сприятиме встановленню обставин, які мають значення для вирішення справи.

У судовому засіданні 03.09.2020 суд розглянув заяву позивача про збільшення позовних вимог та встановив наступне.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 363579,73 грн - суми основної заборгованості, 20161,21 грн - пені, 5469,10 грн - 3% річних.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, судом встановлено, що відповідна заява подана позивачем з дотриманням вимог ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим прийнята судом до розгляду та подальший розгляд справи здійснюється у редакції заяви про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 03.09.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020.

25.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

У судовому засіданні 29.09.2020 була оголошена перерва у судовому засіданні по суті до 20.10.2020.

19.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

20.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів судових витрат позивача.

Судове засідання у справі №910/7199/20, призначене на 20.10.2020, знято з розгляду.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.10.2020 призначив судове засідання по суті у справі №910/7199/20 на 19.11.2020.

У судовому засіданні 19.11.2020 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.11.2020 надав пояснення по суті своїх заперечень на позов, просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 19.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" (виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" (замовник, відповідач) укладений договір про надання послуг №07/05/18-007 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати, а замовник прийняти та сплатити за послуги за номенклатурою, в кількості, за цінами та в строки згідно до умов договору та Специфікацій до нього, які є невід`ємною частиною договору.

За змістом пункту 2.2. договору, кожна Специфікація є окремою домовленістю сторін, підписаною в рамках договору.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість послуг згідно із цим договором складається з сум, які зафіксовані у відповідних Специфікаціях.

Умови та строки оплати послуг обумовлюються та фіксуються у відповідних Специфікаціях (п.3.3 договору).

Згідно із п.4.1 договору після надання послуг належної якості виконавець надає замовнику Акт здачі-приймання наданих послуг, а замовник зобов`язаний прийняти надані виконавцем послуги належної якості протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від виконавця Акту здачі-приймання наданих послуг.

У відповідності до пп.5.1.1. п.5.1. договору визначено, що замовник зобов`язується своєчасно прийняти надані виконавцем послуги належної якості та здійснити їх оплату згідно із актами здачі-приймання наданих послуг належної якості та отриманими від виконавця рахунками, виставленими на підставі Специфікацій до цього договору.

На виконання умов договору сторонами підписано Специфікацію №01 від 10.05.2018, відповідно до п.1 якої сторони погодили, що виконавець приймає на себе зобов`язання надати, а замовник прийняти та сплатити за послуги з впровадження та адаптації програмного модулю SU_Trade_Marketing загальною вартістю 2776780,30 грн.

Перелік послуг та вартість кожного з етапів їх надання передбачені у додатку №1 до договору.

Відповідно до п.2 Специфікації загальна вартість по цій Специфікації складає еквівалент 105581 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 07.05.2018 становить 2776780,30 грн.

Пунктом 3 Специфікації сторони погодили, що замовник зобов`язується сплатити вартість, вказану у п.1 Специфікації наступним чином:

пп.3.1. Перший платіж в розмірі еквіваленту 52790,50 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 8798,42 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання цієї Специфікації;

пп.3.2. Другий платіж в розмірі еквіваленту 26395,25 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 4399,21 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання робіт по п.1.1., 1.2., 1.3. додатку 1 до договору;

пп.3.2. Третій платіж в розмірі еквіваленту 26395,25 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 4399,21 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання актів виконаних робіт по п.1 цієї Специфікації.

Виконавець зобов`язується розпочати надання послуг за цією Специфікацією протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання коштів на свій рахунок. Загальний строк виконання робіт складає 180 робочих днів з моменту підписання та скріплення печатками сторін документу "Концепція проекту", що є невід`ємною частиною цього договору.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив сплату першого платежу за послуги в розмірі 1383542,40 грн на підставі рахунку позивача №17/05-2 від 17.05.2018, що в еквіваленті становить 52790,50 доларів США за курсом НБУ станом на 17.05.2018.

У свою чергу позивач у період з червня 2018 року по червень 2019 року надав відповідачу послуги на суму 1747122,13 грн на підтвердження чого надав акти надання послуг №29-06/1 від 29.06.2018 на суму 78784,36 грн, №31-07/1 від 31.07.2018 на суму 231903,01 грн, №31-08/1 від 31.08.2018 на суму 62036,90 грн, №30-09/1 від 30.09.2018 на суму 75330,52 грн, №31-10/1 від 31.10.2018 на суму 20301,84 грн, №31-11 від 30.11.2018 на суму 35807,93 грн, №31-12 від 31.12.2018 на суму 53711,89 грн, №31-01 від 31.01.2019 на суму 296639,50 грн, 28-02 від 28.02.2019 від 605582,65 грн, №29-05 від 29.03.2019 на суму 132650,24 грн, №А000005 від 27.06.2019 на суму 154373,29 грн.

Позивач зазначає, що у відповідності до умов договору, зокрема здійснено розробку проектної документації, здійснило розробку функціоналу управління контрагентами, контактами, продуктовим каталогом та управління договорами (п.п.1.1-1.3 додатку №1 до договору), а також послуги із розробки функціоналу управління планами продаж та управління бюджетом ТМА (п.п.1.4-1.5 додатку №1 до договору).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідачем було зупинено реалізацію проєкту із упровадження та адаптації програмного модулю та не здійснено оплати другого платежу на виконання Специфікації до договору.

10.12.2019 позивач направив відповідачу вимогу №1 (вих. №10/12-1 від 10.12.2019) з про повідомлення щодо намірів відповідача продовжувати співпрацю між ТОВ "СЕЙЛЗ АП" та ТОВ "Індустріальні та дистрибуційні системи" по договору про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018 року та завершення впровадження і адаптації програмного модулю SU_Trade_Marketing та оплату вартості фактично наданих послуг у сумі 363579,73 грн. Зазначена вимога відповідачем не отримана.

12.02.2020 позивач направив повторну вимогу про погашення боргу (вих.№2-12 від 12.02.2020). Вказана вимога отримана відповідачем 14.02.2020, що підтверджується відстеженням поштового відправлення з сайту Укрпошта.

Оскільки відповідач оплату наданих позивачем послуг не здійснив, позивачем заявлено позовні вимоги (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 363579,73 грн - суми основної заборгованості, 20161,21 грн - пені, 5469,10 грн - 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем та відповідачем укладений договір про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов`язання надати, а відповідач прийняти та сплатити за послуги за номенклатурою, в кількості, за цінами та в строки згідно до умов договору та Специфікацій до нього, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами підписаної між сторонами Специфікації №01 від 10.05.2018, позивач взяв на себе обов`язок надати, а відповідач прийняти та сплатити за послуги з впровадження та адаптації програмного модулю SU_Trade_Marketing загальною вартістю 2776780,30 грн.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

У підтвердження надання відповідачу послуг обумовлених договором №07/05/18-007 від 10.05.2018 та Специфікацією №01 від 10.05.2018 на суму 1747122,13 грн позивач надав у матеріали справи акти надання послуг №29-06/1 від 29.06.2018 на суму 78784,36 грн, №31-07/1 від 31.07.2018 на суму 231903,01 грн, №31-08/1 від 31.08.2018 на суму 62036,90 грн, №30-09/1 від 30.09.2018 на суму 75330,52 грн, №31-10/1 від 31.10.2018 на суму 20301,84 грн, №31-11 від 30.11.2018 на суму 35807,93 грн, №31-12 від 31.12.2018 на суму 53711,89 грн, №31-01 від 31.01.2019 на суму 296639,50 грн, №28-02 від 28.02.2019 на суму 605582,65 грн, №29-05 від 29.03.2019 на суму 132650,24 грн, №А000005 від 27.06.2019 на суму 154373,29 грн.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, посилається на те, що позивач не передав відповідачу результатів робіт, які останній мав виконати відповідно до додатку № 1 до договору про надання послуг № 07/05/18-007 від 10.05.2018 та не довів факту надання послуг на суму 1747122,23 грн. Відповідач стверджує, що сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах, однак доказів виконання цих робіт, позивач не надає, а із змісту господарських операцій вказаних в Актах наданих послуг, виконання робіт у відповідності до того переліку, що погоджено сторонами у договорі не вбачається. На переконання відповідача із наданих позивачем актів неможливо встановити, які саме роботи виконані позивачем з налаштування системи, оскільки у них відсутня конкретизація суті таких робіт (послуг).

Надавши оцінку наведеним запереченням відповідача, надані сторонами у матеріали справи докази, обставинам, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 910/4994/18).

Відповідно до частин першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 910/4994/18).

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення. Належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1988, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Враховуючи вимоги процесуального законодавства, виходячи з умов договору, належними та допустимими доказами, які підтверджують надання позивачем відповідачу послуг, у даному випадку є акти надання послуг, тобто первинні документи у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні",

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, надання послуг відповідачу на виконання умов договору.

Дослідивши надані позивачем у матеріали справи акти надання послуг №29-06/1 від 29.06.2018, №31-07/1 від 31.07.2018, №31-08/1 від 31.08.2018, №30-09/1 від 30.09.2018, №31-10/1 від 31.10.2018, №31-11 від 30.11.2018, №31-12 від 31.12.2018, №31-01 від 31.01.2019, №28-02 від 28.02.2019, №29-05 від 29.03.2019, №А000005 від 27.06.2019 судом встановлено, що згідно із вказаними актами позивачем надані наступні послуги: розробка статуту і календарного плану проєкту; розробка концепції проєкту: управління контрагентами, контрактами і продуктовим каталогом; розробка концепції проєкту: управління трейд-маркетинговими активностями; розробка концепції проєкту: управління договорами; розробка концепції проєкту: управління планами продаж; розробка концепції проєкту: управління бюджетом ТМА; розробка концепції проєкту: управління базою конкурентів; розробка концепції проєкту: інтеграції з однією базою DWH для однієї системи; розробка концепції проєкту: права доступу, аналітики; розробка концепції проєкту: управління ТМА конкурентів; розробка технічного дизайну; розробка функціоналу (контакти, контрагенти, продукти); розробка функціоналу: договори; розробка функціоналу: плани продаж; розробка функціоналу: бюджети; розробка функціоналу ТМА.

Згідно із додатку №1 до договору сторони погодили перелік послуг з впровадження та адаптації програмного модулю SU_Trade_Marketing, зокрема позивачем мали надаватися наступні послуги:

розроблення виконавцем статуту і календарного плану проєкту; розробка концепції проєкту:

управління контрагентами, контрактами і продуктовим каталогом, управління трейд-маркетинговими активностями; управління договорами, управління планами продаж; управління бюджетом ТМА, управління базою конкурентів, управління ТМА конкурентів, інтеграція з однією базою DWH для однієї системи, інтеграція з однією базою 1С підприємства 8.х для одної системи, прав доступу, аналітики (п. 1.1. додатку №1 до договору);

налаштування структури мережі з відображенням торгових точок і зв`язку з юридичними особами; розробка механізму розподілу контрагентів по відповідальним МКК і МСКП; налаштування для імпорту прайс-листів з DWH; налаштування розділу "Продукти" для ведення SKU (промо-наборів як окремих SKU); налаштування системи для ведення прайсів в прив`язці до контрагентів (п. 1.2. додатку №1 до договору);

розроблений інтерфейс ведення основних контрактних умов у розділі "Договори" для: зберігання інформації про контрактні умови в знижках, ретро-бонусах, бонусах за інформацію, бонусах за логістику; розроблені інструментів ведення актуальних цін контрагента з урахуванням історії діючих цін на дату; розроблений функціонал управління періодом дії встановлених контрактних умов; динамічна зміна прав доступу; розроблена діаграма бізнес-процесу Узгодження договору, в межах якого повинно бути здійснено: розробка діаграми процесу (до 50 елементів процесу); різний список узгоджувальних осіб залежно від умов контракту (до 3-х умов контракту); ручний або автоматичний запуск процесу, процес запускається для запису; динамічна зміна прав доступу для поточного об`єкта розділу "Договори", зміна виконується для 5-ти ролей; нормативний час узгодження для кожного кроку; сформований один шаблон системного і е-mail повідомлення про необхідність участі в затвердженні; можливість узгодження через e-mail шляхом переходу по налаштованій utm-мітці в листі; у шаблоні встановлено дві utm-мітки для узгодження і відхилення візи (п. 1.3. додатку №1 до договору);

розробка інтерфейсів для ведення планів продажів в форматі план/факт; налаштування угруповання періоду планування з деталізацією місяць, квартал, півріччя рік; Налаштування механізму угруповання планів продажів по: бізнес-юнітам; каналах; за типами ТМА; брендам; за категоріями; по SKU; КАМам; за типами контрагентів (всередині МТ-формату магазинів, в каналі TT - АЗС, аптеки, в каналі ХоРеКа); по контрагентам; по місяцях, кварталах, півріччя, декаді, року; функціонал плану продажів: інтерфейс бюджету налаштований для перегляду плану продажів в сумах, пляшках; проведена розбивка плану продажів по позиціях, періодам, категоріям, SKU відповідальним, контрагентам; в системі налаштована можливість використання мультивалютного ведення бюджетів; в системі налаштована можливість імпорту/експорту даних планів продажів (п. 1.4. додатку №1 до договору);

розрахунок бюджету виконується на підставі діючих договорів, внесених в інструмент Promo-Tool (цільові бонуси, інфо бонус для дистриб`юторів, мотиваційні програми для дистриб`юторів, інші витрати). Опис алгоритму розрахунку ретро бонусів на підставі планових і фактичних продажів на підставі відповідних даних системи: розрахунок вартості компенсацій; розрахунок відсотку, який повинен бути оплачений на підставі контрактних умов; формування рахунку використовуючи базовий розділ "Замовлення"; реєстрація виплат шляхом використання базової деталі "Графи поставок і оплат" розділу "Замовлення"; ведення взаєморозрахунків шляхом використання функціоналу деталі "Графік поставок і оплат" розділу "Замовлення". Взаєморозрахунки по контрагентам ведуться в розрізі замовлень (п.1.5 додатку №1 до договору).

Проаналізувавши зміст актів надання послуг та додатку №1 до договору, судом встановлено, що позивачем частково надані послуги визначені у п.1.1. - 1.5. додатку до договору.

Акти надання послуг підписані зі сторони відповідача без заперечень та зауважень. Жодних зауважень щодо наданих позивачем послуг, їх якості, об`єму та вартості відповідач позивачу не пред`являв, доказів наявності таких заперечень та зауважень відповідач суду не надав.

У розділі 4 договору сторони погодили порядок здачі та приймання послуг. Так, у пункті 4.1 договору сторони погодили, що після надання послуг належної якості позивач надає відповідачу Акт здачі-приймання наданих послуг, а відповідач зобов`язаний прийняти надані позивачем послуги належної якості протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від позивача Акту здачі-приймання наданих послуг.

За змістом пункту 4.2. договору, в іншому випадку, якщо по закінченню 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання Акту здачі-приймання наданих послуг, відповідач не підпише Акт здачі-приймання наданих послуг та не направить письмової мотивованої відмови від прийняття наданих послуг, то вважається, що послуги надані в повному обсязі, а позивач підписує Акт здачі-приймання наданих послуг в односторонньому порядку. При цьому відповідач не звільняється від оплати послуг за договором.

Відповідачем не надано доказів наявності мотивованих відмов від підписання актів, у той час як зазначено судом вище акти наданих послуг підписані без заперечень та зауважень.

Більш того, надані відповідачем у матеріали справи Статут проєкту впровадження Системи управління ТМА bpm' online (разом із Додатком №2 "Календарний план проекту"), концепція впровадження системи ТМА bpm' online у компанії; технічний дизайн впровадження системи ТМА bpm online у компанії, а також надані сторонами роздруківки частини електронного листування між позивачем та відповідачем, надані позивачем протоколи зустрічей робочих груп, звіти (умовами договору (п.5.1.6., 9.9.) визначено можливість використання електронного листування), підтверджують надання позивачем послуг, обумовлених сторонами у додатку №1 до договору.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи всі представлені сторонами до матеріалів справи докази у сукупності, виходячи з наведених вище приписів процесуального закону, суд дійшов висновку, що надані позивачем акти надання, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги, оскільки відповідають вимогам, зокрема статті 9 вказаного Закону України і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

З урахуванням наведеного, заперечення відповідача щодо наданих позивачем послуг суд вважає необґрунтованими. Натомість наявні у матеріалах справи докази, акти надання послуг підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг, передбачених у Специфікації №01 від 10.05.2018 та додатку №1 до договору, на загальну суму 1747122,13 грн.

Судом враховано, що послуги визначені у Специфікації №01 від 10.05.2018 та додатку №1 до договору надані позивачем частково, про що неодноразово зазначалося позивачем, з урахуванням чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість за фактично надані послуги, що підтверджені первинними документами, а саме актами надання послуг. За відповідних обставин доводи відповідача щодо невиконання позивачем всього обсягу послуг з впровадження та адаптації програмного модулю SU_Trade_Marketing не можуть бути покладені в основу заперечень з приводу наведених у позові обставин та заявлених позивачем вимог.

За змістом договору можна дійти висновку, що окрім оплати наданих послуг, на відповідача покладається обов`язок своєчасно надавати позивачу необхідні документи для надання послуг, узгоджувати проміжні та остаточні результати, тощо. За поясненнями позивача, подальше надання послуг на даний час припинене, у зв`язку із неузгодженням відповідачем Технічного дизайну. У матеріалах справи наявні вимоги вих. №10/12-1 від 10.12.2019 та вих.№2-12 від 12.02.2020, у яких позивач просив відповідача повідомити щодо намірів продовжувати співпрацю між ТОВ "СЕЙЛЗ АП" та ТОВ "Індустріальні та дистрибуційні системи" по договору про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018 року та завершення впровадження і адаптації програмного модулю SU_Trade_Marketing. Однак, матеріали справи не містять відповідей відповідача на зазначені вимоги позивача.

Окрім того умови договору та додатку №1 до договору не передбачають обов`язку позивача надати відповідачу результатів та не ставлять у залежність наявність обов`язку щодо оплати від кінцевого результату надання послуг, а тому заперечення відповідача у цій частині суд відхиляє.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача щодо направлення позивачу листа №1-12 від 12.02.2020 про дострокове припинення дії Ліцензійної угоди №07/05/18-7050 від 10.05.2018, оскільки правові відносини між сторонами згідно зазначеної угоди не входять у предмет дослідження у цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3 Специфікації передбачено, що відповідач зобов`язується сплатити вартість, вказану у п.1 Специфікації у наступному порядку:

пп.3.1. Перший платіж в розмірі еквіваленту 52790,50 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 8798,42 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання цієї Специфікації;

пп.3.2. Другий платіж в розмірі еквіваленту 26395,25 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 4399,21 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання робіт по п.1.1., 1.2., 1.3. додатку 1 до договору;

пп.3.2. Третій платіж в розмірі еквіваленту 26395,25 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 4399,21 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання актів виконаних робіт по п.1 цієї Специфікації.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату наданих позивачем послуг здійснив частково на суму 1383542,40 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за надані позивачем послуги становить 363579,73 грн.

При цьому доводи відповідача, що у відповідача не виникло обов`язку по сплаті чергового платежу, у зв`язку із тим, що позивачем не виконано всіх робіт, передбачених п.1.1.-1.3. додатку №1 до договору, суд відхиляє оскільки пунктом 3.2. Специфікації не передбачено, що обов`язок відповідача здійснити оплату виникає лише у випадку надання позивачем всіх послуг п.1.1.-1.3. додатку.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 363579,73 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 363579,73 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20161,21 грн - пені, 5469,10 грн - 3% річних (у редакції заяви про збільшення позовних вимог).

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані позивачем послуги передбачена у пункті 6.2 договору, згідно із яким, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг належної якості від позивача, відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати за кожен робочий день, але не більше ніж 10% від суми прострочення.

Позивач здійснює нарахування пені за загальний період з 22.02.2020 по 25.08.2020.

Початок прострочення позивач визначає виходячи із приписів ч.2 ст.530 ЦК України та вимоги вих.№2-12 від 12.02.2020 про погашення боргу. Однак, як встановлено судом вище, порядок та строки оплати були погоджені сторонами у Специфікації №01. Так, сторони визначили, що другий платіж в розмірі еквіваленту 26395,25 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 4399,21 доларів США здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання робіт по п.1.1., 1.2., 1.3. додатку 1 до договору. Пункт 3.2. Специфікації не передбачає, що обов`язок відповідача здійснити оплату виникає тільки у випадку надання позивачем всіх послуг п.1.1.-1.3. додатку, а тому суд вважає за можливе застосувати строки оплати, передбачені у пункті 3.2. Специфікації для оплати фактично наданих послуг.

Так, судом встановлено, що неоплаченими залишилися послуги, надані згідно із актами №28-02 від 28.02.2019 у сумі 529026,45 грн, №29-05 від 29.03.2019 у сумі 132650,24 грн та №А000005 від 27.06.2019 на сумі 154373,29 грн.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

За змістом пункту 6.2. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за надані послуги за період, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком. З урахуванням зазначеного та оскільки прострочення за актами №28-02 від 28.02.2019, №29-05 від 29.03.2019 та №А000005 від 27.06.2019 розпочалося з 15.03.2019, з 12.04.2019, з 12.07.2019, то нарахування пені мало здійснюватись у такому порядку: за актом №28-02 від 28.02.2019 по 15.09.2019, за актом №29-05 від 29.03.2019 по 12.10.2019, за актом №А000005 від 27.06.2019 по 12.01.2020. Однак, позивач здійснює нарахуванням з 22.02.2020, тобто поза межами шестимісячного строку . За таких обставин, вимоги про стягнення пені у сумі 20161,21 грн суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних, у межах визначених позивачем періоду з 22.02.2020 по 25.08.2020, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, у зв`язку із чим суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення процентів річних у сумі 5469,10 грн обґрунтованою.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення часткове позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо заявлених позивачем до стягнення витрат, пов`язаних із розглядом справи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У наведеному в позові орієнтовному розрахунку суми судових витрат, позивач вказував, що він очікує понести, окрім судового збору, такі витрати:

- витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40500,00 грн;

- витрати на поштові відправлення у розмірі 200,00 грн.

В матеріалах справи наявні копії договору №55 про надання правової допомоги від 05.05.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" та Адвокатським об`єднанням "Голдрейн Партнерс"; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.11.2017, а також ордеру серії КС №780716.

До клопотань про приєднання доказів понесених судових витрат позивач надав: копії акта прийому-передачі №273 від 30.06.2020 на суму 14625,00 грн, платіжного доручення №15 від 02.07.2020, рахунка №273 від 30.06.2020, акта прийому-передачі №305 від 13.08.2020 на суму 20003,13 грн, рахунка №304 від 13.08.2020, платіжного доручення №18 від 27.08.2020, акта прийому-передачі №000040 від 15.10.2020 на суму 12112,50 грн, рахунка №000040 від 15.10.2020, платіжного доручення №15 від 20.10.2020.

Також позивач зазначає, що поніс витрати на поштові послуги у сумі 237,42 грн (витрати відправлення позовної заяви в суд та її копії відповідачу у розмірі 52,00 грн; відправлення пояснень від 30.06.2020 в суд та їх копій відповідачу у розмірі 46,00 грн; відправлення заяви про приєднання доказів від 03.07.2020 в суд та її копії відповідачу у розмірі 46,00 грн; відправлення відповіді на відзив від 17.08.2020 в суд та її копії відповідачу у розмірі 39,30 грн; відправлення копії заяви про приєднання доказів від 27.08.2020 відповідачу у розмірі 18,28 грн; відправлення копії заперечення проти клопотання та заяви про збільшення розміру позовних вимог 01.09.2020 відповідачу у розмірі 18,28 грн; відправлення копії додаткових пояснень від 15.10.2020 відповідачу у розмірі 17,56 грн). Докази поштових витрат наявні у матеріалах справи (фіскальні чеки, списки відправлень, тощо).

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/7199/20 та заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову є співмірною.

Вказаними документами підтверджується понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 46740,63 грн та інших судових витрат (витрат на поштові послуги) у розмірі 237,42 грн, а тому вказані судові витрати підлягають розподілу між сторонами, у відповідності до ст. 129 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (01014, місто Київ, вул.Болсуновська, будинок 13-15, ідентифікаційний код 24364528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" (03039, місто Київ, ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, будинок 119 В, ідентифікаційний код 40243745) заборгованість у сумі 363579,73 грн, 3% річних у сумі 5469,10 грн, витрати на правову допомогу у сумі 44319,45 грн, поштові витрати у сумі 225,12 грн та судовий збір у сумі 5535,73 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.11.2020.

Суддя С.О. Турчин

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення19.11.2020
Оприлюднено04.12.2020
Номер документу93218586
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/7199/20

Постанова від 21.04.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Агрикова О.В.

Ухвала від 01.04.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Агрикова О.В.

Постанова від 24.03.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Агрикова О.В.

Ухвала від 17.02.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Агрикова О.В.

Ухвала від 25.01.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Агрикова О.В.

Рішення від 19.11.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 04.11.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 01.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

Ухвала від 01.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Турчин С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні