Постанова

від 24.03.2021 по справі 910/7199/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2021 р. Справа№ 910/7199/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мазур І.О., Лисов Є.М.,

від відповідача - Кальмук Т.В.

розглянувши апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи"

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 (повний текст постанови складено 30.11.2020)

у справі № 910/7199/20 (суддя Турчин С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП"

до Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи"

про стягнення 389 210,04 грн. , -

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" про стягнення 389 210, 04 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018 року в частині розрахунку за надані послуги.

01.09.2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в якій останній просив стягнути з відповідача 363 579, 73 грн. - суми основної заборгованості, 20 161, 21 грн. - пені, 5 469, 10 грн. - 3% річних, яка була прийнята судом першої інстанції. (т.2, а.с. 153-154).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" заборгованість у сумі 363 579, 73 грн., 3% річних у сумі 5 469,10 грн., витрати на правову допомогу у сумі 44 319, 45 грн., поштові витрати у сумі 225, 12 грн. та судовий збір у сумі 5 535, 73 грн. В іншій частині позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи містять докази, а саме акти надання послуг підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг, передбачених у специфікації №01 від 10.05.2018 року та додатку №1 до договору, на загальну суму 1 747 122, 13 грн., які оплачені частково, доказів оплати послуг в сумі 363 579, 73 грн. відповідачем не надано. Місцевим господарським судому також встановлено, що позивач здійснює нарахування пені поза межами шестимісячного строку, а тому вимоги про стягнення пені у сумі 20 161, 21 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з тим, що воно ухвалене за неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, із неправильним дослідженням доказів та їх оцінкою, неправильним визначенням відповідно до встановлених судом першої інстанції обставин правовідносин. Доводи апеляційної скарги є аналогічними з доводами, які відповідач викладав у відзиві на позов та поясненнях під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема скаржник вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано відмовлено у призначенні експертизи та від огляду програмного модулю (його веб сторінки у мережі Інтернет). Відповідач наполягає, що сам лише факт складання та підписання сторонами актів не є безумовним свідченням реальності виконання робіт за договором. Також скаржник вважає, що місцевий господарський суд неправильно встановив правову природу договірних відносин, а саме суд першої інстанції не надав оцінки аргументам про відсутність результату виконаних робіт (належним чином адаптованого програмного модулю) та можливості відповідачем використання отриманого результату, в той же час місцевий господарський суд підтримав позицію позивача, що послуги буди спожиті в процесі їх надання. Отже на думку відповідача суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що акти надання послуг є належним та допустимим доказом, який підтверджує виконання робіт із впровадження та адаптації програмного модулю. Окрім цього скаржник вважає, що місцевий господарський суд неправильно дослідив та оцінив докази та необґрунтовано встановив, що позивачем частково надані послуги проте, незважаючи на це, суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення з відповідача повної вартості робіт, які були частково надані. Й наостанок відповідач вважає, що всупереч вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності належних та допустимих доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу.

Одночасно з апеляційною скаргою, скаржником заявлено клопотання про призначення у справі судової комп`ютерно-технічної експертизи, проведення якої доручити експертам "Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності". На вирішення експерта поставити наступні питання:

• Чи відповідає програмний модуль SU Trade Marketing вимогам (зокрема функціональним) на впровадження та адаптацію, які викладені у Статуті проекту впровадження системи управління TMA bpm'online, Концепції впровадження системи управління TMA bpm'online та Технічному дизайні впровадження системи управління TMA bpm'online? Якщо не відповідає, то в чому саме?

• Чи здійснено виконавцем усі роботи із впровадження та адаптації програмного модуля SU Trade Marketing, згідно етапів робіт вказаних у Додатку №1 до Договору про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018 року у відповідності із вимогами та порядком налаштування системи, викладеним у Конвенції впровадження системи управління TMA bpm'online та Технічному дизайні впровадження системи управління TMA bpm'online? Якщо не здійснено, то по яким саме етапам робіт? Чи можливо визначити відсоток виконання робіт по впровадженню та адаптації кожного із етапів?

• Чи можна за допомогою даного програмного продукту реалізувати функції, які на нього були покладені, з урахуванням вимог по налаштуванню?

• Чи можливе вирішення основних задач (завдань) визначених у Статуті проекту впровадження системи управління TMA bpm'online, Концепції впровадження системи управління TMA bpm'online та Технічному дизайні впровадження системи управління TMA bpm'online за допомогою адаптованого програмного модуля SU Trade Marketing?

• Коли було здійснено виконавцем (ТОВ "Сейлз Ап") останні дії із налаштування програмного модуля SU Trade Marketing?

Клопотання про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи мотивовано тим, що станом на поточну дату ТОВ Сейлз Ап не передало ПрАТ ІДС результатів робіт, які вони мали виконати відповідно до додатку №1 до договору про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018 року, тому, для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити обставини виконання позивачем робіт неможливо необхідно провести судову комп`ютерно-технічну експертизу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 року у справі №910/7199/20 та призначено розгляд справи на 17.02.2021 року.

03.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП", позивача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також, 03.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП", позивача у справі, надійшло заперечення про проведення експертизи у справі.

17.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи", відповідача у справі, надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 24.03.2021 року.

18.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла відповідь на відзив.

19.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Також 19.02.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача додаткові пояснення щодо настання строку оплати другого платежу за спірним договором.

В судовому засіданні 24.03.2021 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції. Представники позивача надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду, просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Щодо клопотання про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи у справі №910/7199/20 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо ;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, судова експертиза призначається тільки у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші докази, які знаходяться у матеріалах справи чи неможливо застосувати інші засоби доказування. У противному випадку це є затягуванням справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не вказано та не доведено належними та допустимими доказами, які саме обставини вказують на необхідність проведення експертизи, а матеріали справи місять достатньо відповідних доказів для винесення правомірного рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не був позбавлений права провести самостійно вказану експертизу та надати висновок експерта до матеріалів справи.

Відтак, клопотання відповідача про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи колегією суддів відхиляється.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" (виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Індустріальні та дистрибуційні системи" (замовник, відповідач) укладений договір про надання послуг №07/05/18-007 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати, а замовник прийняти та сплатити за послуги за номенклатурою, в кількості, за цінами та в строки згідно до умов договору та Специфікацій до нього, які є невід`ємною частиною договору. (т.1, а.с. 19-26).

За змістом пункту 2.2. договору, кожна Специфікація є окремою домовленістю сторін, підписаною в рамках договору.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість послуг згідно із цим договором складається з сум, які зафіксовані у відповідних Специфікаціях.

Умови та строки оплати послуг обумовлюються та фіксуються у відповідних Специфікаціях (п.3.3 договору).

Згідно із п.4.1 договору після надання послуг належної якості виконавець надає замовнику Акт здачі-приймання наданих послуг, а замовник зобов`язаний прийняти надані виконавцем послуги належної якості протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання від виконавця Акту здачі-приймання наданих послуг.

За змістом пункту 4.2. договору, в іншому випадку, якщо по закінченню 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання Акту здачі-приймання наданих послуг, Приватне акціонерне товариство "Індустріальні та дистрибуційні системи" не підпише Акт здачі-приймання наданих послуг та не направить письмової мотивованої відмови від прийняття наданих послуг, то вважається, що послуги надані в повному обсязі, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" підписує Акт здачі-приймання наданих послуг в односторонньому порядку. При цьому відповідач не звільняється від оплати послуг за договором .

У відповідності до пп.5.1.1. п.5.1. договору визначено, що замовник зобов`язується своєчасно прийняти надані виконавцем послуги належної якості та здійснити їх оплату згідно із актами здачі-приймання наданих послуг належної якості та отриманими від виконавця рахунками, виставленими на підставі Специфікацій до цього договору.

На виконання умов договору сторонами підписано Специфікацію №01 від 10.05.2018 року, відповідно до п.1 якої сторони погодили, що виконавець приймає на себе зобов`язання надати, а замовник прийняти та сплатити за послуги з впровадження та адаптації програмного модулю SU_Trade_Marketing загальною вартістю 2 776 780, 30 грн. (т.1, а.с. 27-28).

Перелік послуг та вартість кожного з етапів їх надання передбачені у додатку №1 до договору. (т.1, а.с. 33-36).

Відповідно до п.2 Специфікації загальна вартість по цій Специфікації складає еквівалент 105 581 доларів США 00 центів, що за курсом НБУ станом на 07.05.2018 року становить 2 776 780, 30 грн.

Пунктом 3 Специфікації сторони погодили, що замовник зобов`язується сплатити вартість, вказану у п.1 Специфікації наступним чином:

пп.3.1. Перший платіж в розмірі еквіваленту 52 790, 50 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 8 798, 42 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання цієї Специфікації;

пп.3.2. Другий платіж в розмірі еквіваленту 26 395, 25 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 4 399, 21 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання робіт по п.1.1., 1.2., 1.3. додатку 1 до договору;

пп.3.2. Третій платіж в розмірі еквіваленту 26 395, 25 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 4 399, 21 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання актів виконаних робіт по п.1 цієї Специфікації.

Виконавець зобов`язується розпочати надання послуг за цією Специфікацією протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання коштів на свій рахунок. Загальний строк виконання робіт складає 180 робочих днів з моменту підписання та скріплення печатками сторін документу "Концепція проекту", що є невід`ємною частиною цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив сплату першого платежу за послуги в розмірі 1 383 542, 40 грн. на підставі рахунку позивача №17/05-2 від 17.05.2018 року, що в еквіваленті становить 52 790, 50 доларів США за курсом НБУ станом на 17.05.2018 року, що вбачається з банківської виписки (т.1, а.с. 46).

Крім того, в матеріалах справи наявні акти надання послуг №29-06/1 від 29.06.2018 року на суму 78 784, 36 грн. (т.1, а.с. 47), №31-07/1 від 31.07.2018 року на суму 231 903, 01 грн. (т.1, а.с. 48), №31-08/1 від 31.08.2018 року на суму 62 036, 90 грн. (т.1, а.с. 49), №30-09/1 від 30.09.2018 року на суму 75 330, 52 грн. (т.1, а.с. 50), №31-10/1 від 31.10.2018 року на суму 20 301, 84 грн. (т.1, а.с. 51), №31-11 від 30.11.2018 року на суму 35 807, 93 грн. (т.1, а.с. 52), №31-12 від 31.12.2018 року на суму 53 711, 89 грн. (т.1, а.с. 53), №31-01 від 31.01.2019 року на суму 296 639, 50 грн. (т.1, а.с. 54), 28-02 від 28.02.2019 року від 605 582, 65 грн. (т.1, а.с. 55), №29-05 від 29.03.2019 року на суму 132 650, 24 грн. (т.1, а.с. 56) та №А000005 від 27.06.2019 року на суму 154 373, 29 грн. (т.1, а.с. 57).

З вказаних вище актів вбачається, що позивач у період з червня 2018 року по червень 2019 року надав відповідачу послуги на суму 1 747 122, 13 грн.

10.12.2019 року позивач направив відповідачу вимогу №1 (вих. №10/12-1 від 10.12.2019 року) про повідомлення щодо намірів відповідача продовжувати співпрацю між ТОВ "СЕЙЛЗ АП" та ТОВ "Індустріальні та дистрибуційні системи" по договору про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018 року та завершення впровадження і адаптації програмного модулю SU_Trade_Marketing та оплату вартості фактично наданих послуг у сумі 363 579, 73 грн. Зазначена вимога відповідачем не отримана. (т.1, а.с. 58-59).

В подальшому, 12.02.2020 року позивач направив повторну вимогу про погашення боргу (вих.№2-12 від 12.02.2020 року). (т.1, а.с. 62-63). Вказана вимога отримана відповідачем 14.02.2020 року, що підтверджується відстеженням поштового відправлення з сайту Укрпошта. (т.1, а.с. 65).

Отже, спір у справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що відповідач зупинив реалізацію проекту із упровадження та адаптації програмного модулю та не здійснив в повному обсязі оплату наданих позивачем послуг, а тому у відповідача наявна заборгованість в розмірі 363 579, 73 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції встановлено та перевірено колегією суддів, що матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції станом на дату складення Актів надання послуг) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання послуг відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, є акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг, що й було вірно встановлено судом першої інстанції.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме, надання послуг відповідачу на виконання умов договору.

Колегія суддів зазначає, що доказами надання послуг позивачем, є акти надання послуг №29-06/1 від 29.06.2018 року на суму 78 784, 36 грн. (т.1, а.с. 47), №31-07/1 від 31.07.2018 року на суму 231 903, 01 грн. (т.1, а.с. 48), №31-08/1 від 31.08.2018 року на суму 62 036, 90 грн. (т.1, а.с. 49), №30-09/1 від 30.09.2018 року на суму 75 330, 52 грн. (т.1, а.с. 50), №31-10/1 від 31.10.2018 року на суму 20 301, 84 грн. (т.1, а.с. 51), №31-11 від 30.11.2018 року на суму 35 807, 93 грн. (т.1, а.с. 52), №31-12 від 31.12.2018 року на суму 53 711, 89 грн. (т.1, а.с. 53), №31-01 від 31.01.2019 року на суму 296 639, 50 грн. (т.1, а.с. 54), 28-02 від 28.02.2019 року від 605 582, 65 грн. (т.1, а.с. 55), №29-05 від 29.03.2019 року на суму 132 650, 24 грн. (т.1, а.с. 56) та №А000005 від 27.06.2019 року на суму 154 373, 29 грн. (т.1, а.с. 57).

Вказані вище акти підсипані та скріплені печатками сторін без жодних зауважень та заперечень.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на п. 4.2. договору, яким зокрема надано право відповідачу в разі надання позивачем послуг не в повному обсязі надати мотивовану відмову від підписання актів.

Посилання скаржник на п. 6 специфікації, а саме, що акти виконаних робіт направляються кожного місяця, а не по факту виконання кожного із етапів робіт колегією суддів не приймаються, оскільки п. 6 специфікації містить наступний зміст: виконавець направляє (передає) замовнику акти про виконання наданих послуг один раз в місяць до моменту повного надання послуг згідно п. 1 цієї специфікації .

З пункту 1 специфікації вбачається, що повне виконання послуг є на суму 2 776 780, 30 грн. (т.1, а.с. 27).

При цьому, у пункті 3 специфікації передбачено, що відповідач зобов`язується сплатити вартість, вказану у п.1 Специфікації у наступному порядку:

пп.3.1. Перший платіж в розмірі еквіваленту 52 790, 50 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 8 798, 42 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання цієї Специфікації;

пп.3.2. Другий платіж в розмірі еквіваленту 26 395, 25 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 4 399, 21 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виконання робіт по п.1.1., 1.2., 1.3. додатку 1 до договору ;

пп.3.3. Третій платіж в розмірі еквіваленту 26 395, 25 доларів США, у тому числі ПДВ (20%) 4 399, 21 доларів США протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання актів виконаних робіт по п.1 цієї Специфікації.

Тобто, платіж в розмірі еквіваленту 52 790, 50 доларів США відповідачем було сплачено, що вбачається з банківської виписки. (т.1, а.с. 46).

Другий та третій платежі повинні оплачуватись по факту виконання таких послуг, що зокрема встановлено пп.пп.3.2., 3.3. Специфікації.

При цьому, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, послуги позивачем за договором надані частково, тобто до повного виконання послуг, що передбачені п. 1 специфікації, оскільки пунктом 1 специфікації передбачено, що повна вартість послуг за договором становить 2 776 780, 30 грн., а матеріали справи містять підписані між сторонами акти надання послуг на загальну суму 1 747 122, 13 грн.

Вказане спростовує доводи скаржника, що позивач просить стягнути повну вартість послуг за договором.

Однак, як вже було встановлено вище, відповідач повинен сплачувати надані позивачем послуги поетапно, на підставі підписаних актів надання послуг, що передбачено в п.3 специфікації.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При цьому місцевим господарським судом було досліджено передбачений об`єм послуг відповідно до додатку №1 до договору з надання послуг з впровадження та адаптації програмного модулю SU_Trade_Marketing, зокрема позивачем мали надаватися наступні послуги:

розроблення виконавцем статуту і календарного плану проєкту; розробка концепції проєкту:

управління контрагентами, контрактами і продуктовим каталогом, управління трейд-маркетинговими активностями; управління договорами, управління планами продаж; управління бюджетом ТМА, управління базою конкурентів, управління ТМА конкурентів, інтеграція з однією базою DWH для однієї системи, інтеграція з однією базою 1С підприємства 8.х для одної системи, прав доступу, аналітики (п. 1.1. додатку №1 до договору);

налаштування структури мережі з відображенням торгових точок і зв`язку з юридичними особами; розробка механізму розподілу контрагентів по відповідальним МКК і МСКП; налаштування для імпорту прайс-листів з DWH; налаштування розділу "Продукти" для ведення SKU (промо-наборів як окремих SKU); налаштування системи для ведення прайсів в прив`язці до контрагентів (п. 1.2. додатку №1 до договору);

розроблений інтерфейс ведення основних контрактних умов у розділі "Договори" для: зберігання інформації про контрактні умови в знижках, ретро-бонусах, бонусах за інформацію, бонусах за логістику; розроблені інструментів ведення актуальних цін контрагента з урахуванням історії діючих цін на дату; розроблений функціонал управління періодом дії встановлених контрактних умов; динамічна зміна прав доступу; розроблена діаграма бізнес-процесу Узгодження договору, в межах якого повинно бути здійснено: розробка діаграми процесу (до 50 елементів процесу); різний список узгоджувальних осіб залежно від умов контракту (до 3-х умов контракту); ручний або автоматичний запуск процесу, процес запускається для запису; динамічна зміна прав доступу для поточного об`єкта розділу "Договори", зміна виконується для 5-ти ролей; нормативний час узгодження для кожного кроку; сформований один шаблон системного і е-mail повідомлення про необхідність участі в затвердженні; можливість узгодження через e-mail шляхом переходу по налаштованій utm-мітці в листі; у шаблоні встановлено дві utm-мітки для узгодження і відхилення візи (п. 1.3. додатку №1 до договору);

розробка інтерфейсів для ведення планів продажів в форматі план/факт; налаштування угруповання періоду планування з деталізацією місяць, квартал, півріччя рік; Налаштування механізму угруповання планів продажів по: бізнес-юнітам; каналах; за типами ТМА; брендам; за категоріями; по SKU; КАМам; за типами контрагентів (всередині МТ-формату магазинів, в каналі TT - АЗС, аптеки, в каналі ХоРеКа); по контрагентам; по місяцях, кварталах, півріччя, декаді, року; функціонал плану продажів: інтерфейс бюджету налаштований для перегляду плану продажів в сумах, пляшках; проведена розбивка плану продажів по позиціях, періодам, категоріям, SKU відповідальним, контрагентам; в системі налаштована можливість використання мультивалютного ведення бюджетів; в системі налаштована можливість імпорту/експорту даних планів продажів (п. 1.4. додатку №1 до договору);

розрахунок бюджету виконується на підставі діючих договорів, внесених в інструмент Promo-Tool (цільові бонуси, інфо бонус для дистриб`юторів, мотиваційні програми для дистриб`юторів, інші витрати). Опис алгоритму розрахунку ретро бонусів на підставі планових і фактичних продажів на підставі відповідних даних системи: розрахунок вартості компенсацій; розрахунок відсотку, який повинен бути оплачений на підставі контрактних умов; формування рахунку використовуючи базовий розділ "Замовлення"; реєстрація виплат шляхом використання базової деталі "Графи поставок і оплат" розділу "Замовлення"; ведення взаєморозрахунків шляхом використання функціоналу деталі "Графік поставок і оплат" розділу "Замовлення". Взаєморозрахунки по контрагентам ведуться в розрізі замовлень (п.1.5 додатку №1 до договору).

Зі змісту актів надання послуг, що наявні в матеріалах справи (т.1, а.с. 47-57) вбачається, що позивачем було надано відповідачу послуги перелік, яких передбачено п. 1.1., п. 1.2. та п. 1.3. додатку №1 до договору про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018 року.

При цьому, відповідач підписав наявні в матеріалах справи акти надання послуг без жодних заперечень, а матеріали справи також не містять будь-яких претензій відповідача до позивача під час надання вказаних послуг щодо неналежного виконання позивачем послуг за договором.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи позивача щодо часткового надання послуг за договором передбачених п. 1.1., п. 1.2. та п. 1.3. додатку №1 до договору про надання послуг №07/05/18-007 від 10.05.2018 року підтверджуються матеріалами справи, а відповідачем не спростовані.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Колегія суддів також зазначає, що місцевий господарський суд здійснив також аналіз наявних доказів у матеріалах справи, а саме Статуту проєкту впровадження Системи управління ТМА bpm' online (разом із Додатком №2 "Календарний план проекту"), концепцію впровадження системи ТМА bpm' online у компанії; технічний дизайн впровадження системи ТМА bpm online у компанії, а також надані сторонами роздруківки частини електронного листування між позивачем та відповідачем, надані позивачем протоколи зустрічей робочих груп, звіти (умовами договору (п.5.1.6., 9.9.) визначено можливість використання електронного листування), та правомірно взято їх до уваги, як додаткові докази, які підтверджують надання позивачем послуг, обумовлених сторонами у додатку №1 до договору. (т.1, а.с. 131-304).

Отже, відповідачем не спростовано будь-якими належними та допустимими доказами факт підписання ним актів надання послуг, а тому враховуючи встановлений факт підписання відповідачем на свій страх та ризик актів надання послуг, свідчить про надання позивачем таких послуг відповідачу та відповідно обов`язок відповідача з оплати за надані послуги.

Враховуючи невиконання відповідачем умов договору в частині оплати наданих позивачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 363 579, 73 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані позивачем послуги передбачена у пункті 6.2. договору, згідно із яким, у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг належної якості від позивача, відповідач зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасної оплати за кожен робочий день, але не більше ніж 10% від суми прострочення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач здійснює нарахування пені поза межами шестимісячного строку, а розрахунок 3% річних, у межах визначених позивачем періоду з 22.02.2020 року по 25.08.2020 року є правильним.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Щодо доводів скаржника, що всупереч вимогам ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності належних та допустимих доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ч. 1, п. п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Колегія суддів враховує, що докази, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу були подані позивачем у межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що позивач не надав доказів щодо понесення ним витрат на правову допомогу саме по справі №910/7199/20.

Однак, колегія суддів зазначає, що при зверненні з позовом позивач вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ Сайлз Ап понесло і очікує понести в зв`язку із розглядом справи. (т.1, а.с. 7).

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

На підтвердження понесення адвокатських витрат позивач надав суду першої інстанції договір №55 про надання правової допомоги від 05.05.2020 року (т.1, а.с. 67-71), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" та Адвокатським об`єднанням "Голдрейн Партнерс", свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 04.11.2017 року (т.1, а.с. 72), а також ордер серії КС №780716 виданий на ім`я адвоката Мазур І.О. відповідно до договору №55 від 05.05.2020 року (т.1, а.с. 73) та ордер серії КС №780728 виданий на ім`я адвоката Гаврилюк Т.В. відповідно до договору №55 від 05.05.2020 року (т.2, а.с. 1).

Відповідно до п. 2.1.1. договору №55 сторони передбачили зокрема, що виконавець надає послуги правової допомоги в Господарському суді Києва, Північному апеляційному господарському суді та Верховному Суді.

Згідно з п. 4.3. договору №55 вартість однієї години роботи виконавця становить суму в гривні без ПДВ, що еквівалентна 50 доларам США за курсом продаж ПАТ Приватбанк на день виставлення рахунку виконавцем.

Пунктом 4.4. договору №55 сторони передбачили, що після закінчення кожного календарного місяця, в якому були надані послуги, складається акт про надані послуги, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданих послуг та їх вартість. На письмову вимогу клієнта, виконавець може надавати додатки до актів про надання послуг, в яких буде вказано перелік наданих послуг та їх ідентифікація.

Цей договір укладений на строк до 31.12.2021 року включно та набирає чинності з моменту його підписання. (п. 7.1. договору №55).

Крім того позивачем долучено до матеріалів справи докази понесених судових витрат, а саме копію акта прийому-передачі №273 від 30.06.2020 року на суму 14 625, 00 грн. (т.1, а.с. 113), платіжного доручення №15 від 02.07.2020 року (т.1, а.с. 112) та рахунка №273 від 30.06.2020 року (т.1, а.с. 114).

Також позивачем долучено до матеріалів справи акт прийому-передачі №305 від 13.08.2020 року на суму 20 003, 13 грн. (т.2, а.с. 211), рахунок №304 від 13.08.2020 року (т.2, а.с. 212), платіжне доручення №18 від 27.08.2020 року (т.2, а.с. 210), акт прийому-передачі №000040 від 15.10.2020 року на суму 12 112, 50 грн. (т.2, а.с. 208), рахунок №000040 від 15.10.2020 року (т.2, а.с. 209) та платіжне доручення №15 від 20.10.2020 року. (т.2, а.с. 213).

При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, за приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу, зокрема вказавши, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Надалі об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтвердила цей висновок у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, зазначивши, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

У постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

При цьому, колегія суддів наголошує, що за приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у відзиві на позов висловлював своє заперечення стосовно співмірності розміру адвокатських витрат позивача. (т.1, а.с. 125-126).

Отже, з аналізу вказаних актів вбачається, зокрема в акті №000040 від 15.10.2020 року вказано, що позивачу надавались послуги зокрема, що роботи пов`язані з правовою допомогою - Підготовка додаткових пояснень на заперечення ПрАТ ІДС , підготовка додаткових пояснень ТОВ Сейлз Ап про початок прострочення грошового зобов`язання відповідачем ПрАТ ІДС ,роботи пов`язані з правовою допомогою: Аналіз клопотання ПрАТ ІДС про проведення комп`ютерно-технічної експертизи , підготовка заперечень ТОВ Сейлз Ап проти цього клопотання.

Також зі змісту акту №305 від 13.08.2020 року вбачається, що позивачу надавались послуги зокрема з аналізу відзиву ПрАТ ІДС та обговорення позиції для підготовки відповіді ТОВ Сейлз Ап на відзив ПрАТ ІДС .

З акту №273 від 30.06.2020 року вбачається, що позивача надавались послуги - підготовка документів на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 року у справі №910/7199/20 .

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідачем не подано доказів того, що між ТОВ Сейлз Ап та ПрАТ ІДС існує ще спори в судах, а з єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що між сторонами існує один спір по справі №910/7199/20.

З огляду на викладене, доводи скаржника, що позивачем на надано доказів надання послуг адвоката саме по справі №910/7199/20 спростовуються вище викладеним.

Крім того колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять докази понесення позивачем поштових витрат в розмірі 237, 42 грн., зокрема докази відправлення позовної заяви в суд (т.1, а.с. 76) та її копії відповідачу (т.1, а.с. 74), докази відправлення пояснень від 30.06.2020 року в суд (т.1, а.с. 109) та їх копії відповідачу (т.1, а.с. 107), докази відправлення заяви про приєднання доказів від 03.07.2020 року в суд (т.1, а.с. 118) та її копії відповідачу (т.1, а.с. 115), докази відправлення відповіді на відзив в суд (т.2, а.с. 133) та її копії відповідачу (т.2, а.с. 131), відправлення копії заяви про приєднання доказів від 27.08.2020 року відповідачу (т.2, а.с. 146), докази відправлення копії заперечення проти клопотання та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 01.09.2020 року відповідачу (т.2, а.с. 158), докази відправлення копії додаткових пояснень від 15.10.2020 року відповідачу (т.2, а.с. 204).

Щодо доводів скаржника, що позивач просить суд стягнути витрати на представництво та участь у судовому засіданні 14.10.2020 року колегія суддів зазначає наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З акту надання послуг адвоката не вбачається, що позивач просить стягнути адвокатські витрати за участь в судовому засіданні 14.10.2020 року, однак колегія суддів зазначає, що позивач загалом просить включає а акти надання послуг адвоката послуги за участь в судових засіданнях в наступні дати: 27.08.2020 року (акт №000040 від 15.2020 року, т.2, а.с. 208), 03.09.2020 року (акт №000040 від 15.2020 року, т.2, а.с. 208), 04.10.2020 року (акт №000040 від 15.2020 року, т.2, а.с. 208) та 16.07.2020 року (акт №305 від 13.08.2020 року, т.2, а.с. 211).

З матеріалів справи вбачається, що судові засіданні по дані справі в суді першої інстанції були за наступними датами: 16.07.2020 року (протокол судового засідання, т.2, а.с. 2-3), 27.08.2020 року (протокол судового засідання, т.2, а.с. 149-150), 03.09.2020 року (протокол судового засідання, т.2, а.с. 182-184), 29.09.2020 року (протокол судового засідання, т.2, а.с. 198-199) та 19.11.2020 року (протокол судового засідання, т.2, а.с. 222-223).

Отже, судового засідання 04.10.2020 року за участь в якому позивач просив стягнути адвокатські витрати не було, з огляду на викладене такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що акт виконаних робіт №305 від 13.08.2020 року підписано між ТОВ Сейлз Ап та адвокатом Мазур І.О. (т.2, а.с. 211). В даний акт позивач включає участь в судовому засіданні 16.07.2020 року.

Втім, як вбачається з протоколу судового засідання №910/7199/20 від 16.07.2020 року інтереси позивача представляв адвокат Гаврилюк Т.В. (т.2, а.с. 2-3).

З огляду на викладене, вказані адвокатські послуги за участь в судовому засіданні 16.07.2020 року також не підлягають відшкодуванню, оскільки адвокат Мазур І.О. не приймав участі в судовому засіданні 16.07.2020 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо зміни рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 року у справі №910/7199/20 в частині стягнення адвокатських витрат, зокрема на суму 950, 00 грн. (за участь в судовому засіданні 04.10.2020 року) та на суму 1 387, 50 грн. (за участь в судовому засіданні 16.07.2020 року) з наведених вище підстав, загалом на суму 2 328, 50 грн.

Щодо інших адвокатських витрат заявлених позивачем, колегія суддів вважає, що вони є доведеними та співмірними із складністю справи та із розміром позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку щодо розподілу між сторонами адвокатських витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 року у справі №910/7199/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 року у справі № 910/7199/20 змінити в частині стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи" (01014, місто Київ, вул. Болсуновська, будинок 13-15, ідентифікаційний код 24364528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЙЛЗ АП" (03039, місто Київ, ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, будинок 119 В, ідентифікаційний код 40243745) заборгованість у сумі 363 579, 73 грн. (триста шістдесят три тисячі п`тсот сімдесят дев`ять гривень) 73 коп., 3% річних у сумі 5 469, 10 грн. (п`ять тисяч чотириста шістдесят дев`ять гривень) 10 коп., витрати на правову допомогу у сумі 41 990, 95 грн. (сорок одна тисяча дев`ятсот дев`яносто гривень) 95 коп., поштові витрати у сумі 225, 12 грн. (двісті двадцять п`ять гривень) 12 коп. та судовий збір у сумі 5 535, 73 грн. (п`ять тисяч п`ятсот тридцять п`ять гривень) 73 коп.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2020 року у справі № 910/7199/20 залишити без змін.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7199/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.03.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз