Рішення

від 17.11.2020 по справі 914/1364/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 справа № 914/1364/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Юрків М.Г., розглянув матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кальмар , м.Львів

про розірвання договору, зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення та стягнення 5714,35 грн заборгованості з орендної плати

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Кальмар про розірвання договору, зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення та стягнення 5714,35 грн заборгованості з орендної плати.

Ухвалою суду від 15.06.2020 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2020 р.

Ухвалою суду від 02.07.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 02.07.2020 р., підготовче засідання відкладено на 06.08.2020 р.

Ухвалою суду від 06.08.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 06.08.2020 р., продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 07.09.2020 р.

17.08.2020 р. від позивача надійшло клопотання (вх.№24401/20) з долученими копіями договору оренди та платіжних доручень.

Ухвалою суду від 07.09.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 07.09.2020 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2020 р.

В судовому засіданні 05.10.2020 р. позивач заявив усне клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку з чим ухвалою суду від 05.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 05.10.2020 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 02.11.2020 р.

В судове засідання 02.11.2020 р. сторони не з`явились.

Ухвалою суду від 02.11.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання від 02.11.2020 р., судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 16.11.2020 р.

В судове засідання 16.11.2020 р. з`явились представник позивача та директор відповідача.

Суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступне слово представників сторін. При цьому представник позивача просив позов задоволити, а представник відповідача - в його задоволенні відмовити. Суд з`ясував обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідив докази та заслухав пояснення учасників справи з приводу доказів.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 16.11.2020 р. оголошено перерву до 17.11.2020 р. з метою надання можливості подати докази сплати заявленої до стягнення заборгованості, про існування яких вони заявили.

17.11.2020 р. позивач подав супровідний лист (вх.№33010/20) з долученою копією банківської виписки з рахунку позивача про сплату відповідачем 24.09.2020 р. 5714,35 грн.

В судове засідання 17.11.2020 р. сторони явку представників не забезпечили.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і взявши до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

В судовому засіданні 17.11.2020 р. після повернення з нарадчої кімнати судом повідомлено про складення вступної та резолютивної частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між його правопопередником та відповідачем у 1997 році було укладено договір оренди нежитлових приміщень, а у 2002 році на його підставі і договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), який неодноразово пролонговувався та діє на даний час.

Позивач ствердив, що відповідач в порушення умов договору належно не виконував своїх зобов`язань зі сплати орендної плати, внаслідок чого на момент звернення з позовом існувала заборгованість в сумі 5714,35 грн, а також те, що відповідач допустив несплату орендної плати у повному обсязі протягом лютого 2018 року - березня 2020 року, тобто протягом 26-ти місяців, що є підставою для дострокового розірвання договору і повернення об`єкту оренди.

У зв`язку з цим, позивач в позовній заяві просив суд розірвати договір оренди, зобов`язати відповідача повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 5714,35 грн.

В судовому засіданні 16.11.2020 р. директор відповідача заперечив проти позовних вимог, усно заявив про те, що договір є чинним до 2022 року та не повинен розриватись, а також повідомив, що заборгованість в розмірі 5714,35грн була повністю погашена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

13.05.1997 р. Управління комунального майна Львівської міської ради народних депутатів як орендодавець та Товариство з обмеженою відповідальністю Кальмар як орендар уклали договір на оренду нежитлових приміщень №7427 про те, що орендодавець на підставі наказу №116-0 від 07.05.1997 р. здав, а орендар прийняв в оренду з 07.05.1997 р. на термін п`ять років в користування нежитлові приміщення за адресою: м.Львів, вул.В.Великого, 11, підвал, S =73,7 кв.м. під літ. І-VІІІ під магазин та бар.

31.10.2002 р. між Управлінням ресурсів Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (орендодавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю Кальмар (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-1233.

Відповідно до розділу 1 договору, орендодавець на підставі договору оренди від 13.05.1997 р. №7427 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП Південне (балансоутримувач). Об`єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Володимира Великого, 111 загальною площею 73,7 кв.м., в тому числі підвал площею 73,7 кв.м. відповідно до даних технічного паспорта, виданого ЛОБТІ та ЕО від 26.12.1996 р. Вартість об`єкта оренди, визначена станом на 01.05.2002 р., становить 21030 грн відповідно до звіту про експертну оцінку, затвердженого наказом від 30.08.2002 р. №505-е.

Згідно з розділом 2 договору, цільовим призначенням об`єкта оренди є магазин та бар.

Термін дії договору оренди визначений з 07.05.2002 р. до 07.05.2007 р. включно (п.4.1. договору).

За умовами п.4.3. договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У відповідності до п.4.4. договору, термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду.

Як встановлено п.4.7. договору, реорганізація орендодавця чи орендаря, або перехід права власності на об`єкт оренди третім особам не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і він зберігає свою чинність для нового власника об`єкта оренди (його правонаступників), за винятком приватизації об`єкта оренди орендарем.

Відповідно до п.5.1. договору, розмір орендної плати за об`єкт оренди визначається відповідно до чинної на момент укладення даного договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Львова, затвердженої ухвалою міської ради (або за результатами конкурсу) і складає 92,95 грн без ПДВ за перший місяць оренди (або на момент переукладення договору). Розмір орендної плати підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Врахувати індекс інфляції за жовтень 2002 року.

Розмір орендної плати коригується щомісячно на відповідний індекс інфляції. В інших випадках розмір орендної плати переглядається тільки за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду (п.5.2. договору).

Пунктом 5.3. договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем балансоутримувачу не пізніше 10 числа місяця за попередній місяць на рахунок ЛКП Південне . Орендна плата до 31.10.2002 р. згідно з умовами договору оренди від 13.05.1997 р. №7427 з урахуванням щомісячного індексу інфляції. У випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення. Несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору.

Згідно з п.5.5. договору, орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати. У цьому випадку порядок перегляду орендної плати за п.5.2. даного договору на термін оплати не застосовується.

За умовами п.7.2. договору, орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Пунктом 4.8. договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; загибелі об`єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Розділ 11 договору стосується підстав дострокового розірвання даного договору.

Так, п.11.1. договору передбачено, що даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, а п.11.2. - що даний договір може бути припинений за згодою сторін, за рішенням суду, господарського суду або з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 6.7. договору передбачено право орендодавця достроково розірвати договір за наявності підстав, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п.9.1. договору, повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди (п.9.2. договору).

Як встановлено п.9.3. договору, об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п.9.1. цього договору.

Відповідно до п.9.4. договору, при передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами.

Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п.9.5. договору).

З поданих позивачем виписок вбачається, що 28.12.2007 р. та 31.01.2018р. ТзОВ Кальмар сплатило відповідно 960 грн та 1000 грн оплати згідно договору №1233 від 31.10.2002 р. Як стверджує позивач, ці платежі на час звернення з позовом до суду були останніми здійсненими відповідачем.

Згідно з довідкою №4-2302-10864 від 08.04.2020 р., складеною Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, заборгованість контрагента Товариство з обмеженою відповідальністю Кальмар (договір Ф-1233 від 31.10.2002 р., площа 73,7 кв.м.) перед управлінням комунальної власності станом на 31.03.2020 р. складала 5714,35 грн.

Дана довідка сформована за період з січня 2012 року по березень 2020 року, містить помісячні відомості про індекси інфляції, суми нарахованої орендної плати, здійснені оплати, заборгованість по оренді на початок та кінець кожного місяця.

Зокрема, з довідки вбачається таке:

- протягом січня 2012 року-червня 2015 року нараховувалась та оплачувалась орендна плата за відповідні місяці;

- станом на кінець червня та початок липня 2015 року заборгованість зі сплати орендної плати становила 200 грн;

- в липні 2015 року було нараховано 546,79 грн та сплачено 0 грн орендної плати, а станом на кінець липня 2015 року заборгованість зі сплати орендної плати становила 747,68 грн;

- в серпні 2015 року було нараховано 542,42 грн та сплачено 2100 грн орендної плати, а станом на кінець серпня 2015 року заборгованість зі сплати орендної плати мала від`ємне значення та становила -809,91 грн;

- протягом вересня 2015 року-листопада 2017 року нараховувалась та оплачувалась орендна плата за відповідні місяці, при цьому в кожному з цих місяців значення заборгованості зі сплати орендної плати було від`ємним;

- станом на кінець листопада та початок грудня 2015 року заборгованість зі сплати орендної плати становила -13498,69 грн;

- в грудні 2017 року було нараховано 718,48 грн та сплачено 960 грн орендної плати, а станом на кінець грудня 2015 року заборгованість зі сплати орендної плати мала від`ємне значення та становила -13740,22 грн;

- в січні 2018 року було нараховано 729,25 грн та сплачено 1000 грн орендної плати, а станом на кінець січня 2018 року заборгованість зі сплати орендної плати мала від`ємне значення та становила -14010,97 грн;

- протягом лютого 2018 року-липня 2019 року нараховувалась орендна плата за відповідні місяці, при цьому в цей час оплат здійснено не було, а в кожному з цих місяців значення заборгованості зі сплати орендної плати було від`ємним та меншим, ніж у попередньому місяці;

- станом на кінець липня 2019 року та початок серпня 2019 року заборгованість зі сплати орендної плати мала від`ємне значення та становила -18,34 грн;

- в серпні 2019 року було нараховано 810,13 грн та сплачено 0 грн орендної плати, а станом на кінець серпня 2019 року та початок вересня 2019 року заборгованість зі сплати орендної плати становила 791,79 грн;

- в вересні 2019 року було нараховано 815,81 грн та сплачено 0 грн орендної плати;

- в жовтні 2019 року було нараховано 821,52 грн та сплачено 0 грн орендної плати;

- в листопаді 2019 року було нараховано 822,34 грн та сплачено 0 грн орендної плати;

- в грудні 2019 року було нараховано 820,69 грн та сплачено 0 грн орендної плати;

- в січні 2020 року було нараховано 822,34 грн та сплачено 0 грн орендної плати;

- в лютому 2020 року було нараховано 819,86 грн та сплачено 0 грн орендної плати;

- в березні 2020 року було нараховано та сплачено 0 грн орендної плати;

- станом на кінець лютого 2020 року, початок та кінець березня 2020 року заборгованість зі сплати орендної плати становила 5714,35 грн.

Відповідно до банківської виписки з рахунку УКВ ДЕР ЛМР, 24.09.2020р. ТзОВ Кальмар сплатило 5714,35 грн з призначенням платежу За оренду приміщ. зг. дог.Ф-1233 від 31.10.02 ТзОВ Кальмар вул.В.Великого 111, сплата заборгов. по справі №914/1364/20 Господарського суду Львівської області .

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Приписами ст.759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч.1 ст.760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 р., положення якого були чинними на час укладення та виконання договору оренди сторонами, цей Закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Орендоване за договором майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 р.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ч.ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як передбачено ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Подібні положення містяться і в ч.4 ст.284 ГК України (строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором).

Отже, відповідно до наведених вище норм договір може бути пролонгованим, тобто продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, при цьому для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

В договорі оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-1233 термін його дії було визначено з 07.05.2002 р. до 07.05.2007 р. включно (п.4.1. договору)

За умовами п.4.3. договору, у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які передбачені договором.

Сторони визнають те, що договір неодноразово продовжувався та, враховуючи неподанням ними у встановлений строк заяв про припинення або зміну умов договору, є чинним на даний час на підставі згаданих норм законодавства і положень договору.

Відповідно до ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частина третя статті 18 Закону визначає одним з основних обов`язків орендаря своєчасне і у повному обсязі внесення орендної плати.

Розділом 5 договору сторони врегулювали розмір орендної плати та порядок розрахунків, зокрема встановили, що орендар повинен перераховувати орендну плату балансоутримувачу не пізніше 10 числа місяця за попередній місяць, а також передбачили, що він має право вносити орендну плату наперед за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З долученої позивачем довідки вбачається, що з серпня 2015 року відповідач фактично вносив орендну плату наперед, про що свідчить від`ємне (зі знаком мінус ) значення його заборгованості перед орендодавцем, а починаючи з лютого 2018 року орендар перестав сплачувати орендну плату, що мало наслідком поступове зменшення існуючої переплати на суми нарахованої за відповідні місяці плати. В серпні 2019 року суми раніше внесених платежів перестало бути достатньо для того, щоб перевищувати розмір боргу, який лише продовжував накопичуватись внаслідок нарахування та невнесення орендної плати. За період же з серпня 2019 року по березень 2020 року розмір заборгованості відповідача перед позивачем зріс і станом на час звернення з позовом становив 5714,35 грн.

У позовній заяві, серед іншого, було заявлено і вимогу про стягнення вищезгаданої суми заборгованості зі сплати орендних платежів.

Відповідно до п.2 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Дослідивши подану позивачем копію банківської виписки, з якої вбачається факт сплати заявленої до стягнення заборгованості після звернення позивача з позовом, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю в частині стягнення 5714,35 грн основного боргу у зв`язку із відсутністю предмету спору в цій частині.

Щодо позовних вимог про розірвання договору і зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення, то такі підлягають розгляду по суті.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 3 статті 291 ГК договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Поряд із цим повинні враховуватись положення частини 2 статті 651 ЦК, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 782 ЦК України передбачає право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Також пунктом 5.3. договору визначено, що несплата орендної плати в повному обсязі протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору.

При цьому порушення орендарем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного трьохмісячного строку платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати комунальному підприємству із подальшим їх використанням відповідно до законодавства.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку.

У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).

Як встановлено вище, заборгованість утворилася внаслідок того, що з серпня 2019 року по березень 2020 року, тобто протягом восьми місяців, відповідач жодного разу не вносив орендної плати, про що додатково свідчить і те, що він погодився з наявністю заборгованості саме в такій сумі, сплативши її під час розгляду справи.

При цьому відповідач не надав доказів належного виконання зобов`язання щодо внесення орендної плати за користування нежитловими приміщеннями за вказаний період, не навів власний контррозрахунок та жодним іншим чином не спростував інформацію, наведену у довідці позивача.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Водночас варто зауважити, що факт сплати відповідачем усієї суми заборгованості, заявленої до стягнення, не має правового значення для вирішення спору про розірвання договору, оскільки судом встановлено обставини її систематичної несплати протягом періоду, що тривав більш, ніж три місяці підряд, що є істотним порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна та значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а отже, є самостійною і достатньою правовою підставою для розірвання договору оренди нерухомого майна відповідно до частини 2 статті 651 ЦК та умов договору.

Дана правова позиція є загальноприйнятою та відображена, зокрема, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , постанові Верховного Суду України від 13.11.2019 р. у справі №908/1399/17 тощо.

Суд звертає увагу позивача на те, що хоча його посилання на несплату орендної плати протягом 26 місяців підряд (з лютого 2018 року по березень 2019 року) формально і відповідають дійсності, адже відповідач справді не здійснював платежів протягом цього строку, однак до серпня 2019 року він і не був зобов`язаний цього робити, так як внесеної ним передплати вистачало для того, щоб до цього часу у нього не існувало жодної заборгованості. Разом з тим допущення відповідачем в подальшому восьмимісячного періоду невнесення орендних платежів з одночасним виникненням заборгованості є більш, ніж достатнім для можливості стверджувати, що відбулось істотне порушення стороною умов договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність розірвання договору оренди нерухомого майна.

Як визначено ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до положень ч.ч.2, 3 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Схожа норма міститься в ч.5 ст.188 ГК України - якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Пунктом 4.8. договору сторони погодили, що чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; загибелі об`єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Законодавство визначає наслідки припинення договору найму (оренди) для наймача: у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України).

Згідно з розділом 9 договору, повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання.

Отже обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після розірвання договору оренди передбачений нормами чинного законодавства, а також умовами договору оренди.

З огляду на те, що підстава, на якій відповідач користувався майном, відпала у зв`язку з розірванням відповідного договору в судовому порядку, непередання відповідачем майна, яке належить до комунальної власності та управління яким здійснює позивач, створило б позивачу перешкоди в реалізації ним своїх повноважень на розпорядження та користування згаданим майном.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про повернення об`єкту оренди шляхом виселення відповідача є правомірною та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що права позивача були порушені невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасного та повного внесення орендних платежів, а позовні вимоги, які залишились на розгляді суду після закриття провадження щодо вимоги про стягнення 5714,35 грн боргу, підлягають задоволенню.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір щодо задоволених позовних вимог підлягає покладенню на відповідача.

За приписами ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Однак, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній. Правовий аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору при закритті провадження у справі процесуальний припис частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не може бути застосовано, оскільки результат вирішення спору, що знаходився на розгляді господарського суду, відсутній. У такому випадку застосуванню підлягає норма матеріального права, а саме пункт 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 р. у справі № 904/9628/17).

Так як суд не вирішував спір щодо стягнення боргу по суті, а закрив провадження у справі в цій частині, покладення відповідної суми судового збору на відповідача було б неправомірним.

Згідно з положеннями п.5 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, 2102 грн судового збору, сплачені з вимоги про стягнення 5714,35 грн, підлягатимуть поверненню позивачеві з підстави закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору у випадку подання позивачем відповідного клопотання про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 231, 233, 236, 237, 238, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Кальмар на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради 5714,35грн заборгованості з орендної плати.

2. Позов задоволити повністю.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Ф-1233 від 31.10.2002 р., укладений між Управлінням ресурсів Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів, пл.Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625), та Товариством з обмеженою відповідальністю Кальмар , м.Львів, вул.В.Великого, 111 (ідентифікаційний код 22367439).

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Кальмар , м.Львів, вул.В.Великого, 111 (ідентифікаційний код 22367439) повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів, пл.Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 73 , 7 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.В.Великого, 111.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кальмар , м.Львів, вул.В.Великого, 111 (ідентифікаційний код 22367439) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів, пл.Галицька, 15 (ідентифікаційний код 25558625) 4204 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 17.11.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 27.11.2020 р.

Суддя З.П. Гоменюк